166.Стилі спілкування у професійній діяльності викладача.

Виділяють наступні стилі педагогічного спілкування: авторитарний, демократичний, ліберальний.

Авторитарний стиль заснований на беззаперечному підпорядкуванні влади, диктатурі. В даному випадку вчитель сам визначає групові стилі, сам приймає рішення, на учнів впливає, головним чином, наказом, розпорядженнями, які не підлягають обговоренню. Авторитарний стиль породжує байдужість, грубість, жорстокість.

Демократичний стиль властивий широким масам народу. Простий і доступний у звертанні, у своїх відносинах з людьми. Походить від сл. “ демократія”, що означає політичний лад, заснований на визнанні принципів народовладдя, волі і рівномірності громадян. Також його можна визначити як принцип організації колективної діяльності, де забезпечується активна і рівноправна участь у ній усіх членів колективу. Справедливе відношення до учнів викликає формування у них доброзичливості, готовності до співчуття та взаємопідтримки.

Ліберальний стиль спілкування – походить від сл. “ лібералізм” – ідеологічний і політичний лад, що поєднує прихильників демократичних прав. Для нього характерна зайва терпимість, поблажливість, шкідливе потурання.

163.Характеристика стилів спілкування.

Існує три базових стилі спілкування, які пов’язані з базовими ситуаціями спілкування : ритуальний, маніпулятивний і гуманістичний.

Ритуальне спілкування – індивідуальний стиль спілкування, притаманний дуже багатьом людям. Цей стиль походить від соціальних між групових ситуацій спілкування, де головною задачею партнерів є підтримка зв’язку із соціумом, підкріплення уявлення про себе як про члена суспільства. При цьому важливо , що партнер у такому спілкуванні є ніби необхідним атрибутом виконання ритуалу.

У подібному стилі здійснюється багато контактів, розмов, що з боку, а іноді й зсередини, здаються безглуздими, беззмістовними, тому що вони, на перший погляд зовсім не інформативні, нецілеспрямовані, не мають і не можуть мати ніякого результату.

Метою ритуального спілкування є не зміна іншого, не вплив на нього, а підтвердження себе – своїх думок, своїх уявлень. Тому природно, що учасники такого спілкування намагаються уникнути будь-якого зіткнення думок.

Маніпулятивне спілкування – це таке спілкування, за якого до партнера ставляться як до засобу досягнення зовнішніх стосовно нього цілей.

Перше, що важливо виділити – це спосіб сприйняття партнера в такому спілкуванні. Він розглядається не як цілісна людина, а скоріше як сукупність функціональних якостей, що стати при нагоді для досягнення своєї мети.

За такого стилю спілкування існує також як специфічне уявлення про себе, так і само подача. Дійсно, що важливо продемонструвати співрозмовнику у маніпулятивному спілкуванні? Ймовірно, тільки те, що допоможе досягненню мети. І тут відбувається так би мовити відлік від партнера: до наявного його образу добудовується свій образ таким чином. Аби він. З одного боку, не заперечував передбачуваним очікуванням партнера, а з іншого боку, був до нього додатковим.

У маніпулятивному спілкуванні замість свого образу ми “підсуваємо” партнеру стереотип, який вважається найбільш вигідним у даний момент.

Гуманістичне спілкування є найбільшою мірою особистісним спілкуванням, що дозволяє задовольнити людську потребу в розумінні, співчутті, співпереживанні. Ні ритуальне, ні маніпулятивне не дозволяють цілком задовольнити цю життєво важливу потребу. Важливою особливості гуманістичного спілкуванняє те, що очікуваним результатом є не підтримка соціальних зв’язків, як у ритуальному. Не зміна партнера, як у маніпулятивному, а спільні переміни уявлень обох партнерів, зумовлені глибиною спілкування.