147.Основні комунікативні вміння викладача.

За А.А.Леонтьєвим:

• Володіння соціальною перцепцією, чи „читання по обличчю”;

• Розуміння, тобто адекватне моделювання особистості учня, його психологічного стану тощо за зовнішніми ознаками;

• Уміння „подати себе” у спілкуванні з учнями”;

• Уміння оптимально побудувати власну мову в психологічному плані, тобто уміння мовного спілкування, мовного і немовного контакту з учнями.

Інші автори відносять до основних комунікативних вмінь викладача наступні:

• Комунікативність, що викличе прихильне ставлення до людей, доброзичливість, товариськість.

• Перцептивні здібності – професійна прихильність, емпатія, педагогічна інтуїція.

• Динамізм особистості – здатність до вольового впливу і логічного переконання.

• Емоційна стійкість – здатність володіти собою, оптимістичне прогнозування.

• Креативність – здатність до творчості.

148.Особливості комунікативних умінь економіста.

• вміння раціонально планувати;

• вміння вирішувати проблеми;

• аналізувати різні ситуації та робити відповідні висновки;

• вміти говорити та слухати;

• вміння співпрацювати з людьми;

• робити правильний вибір;

• переконувати та доводити свою думку;

• вміння зосереджувати увагу на собі.

149.Особливості комунікативних вмінь керівника.

Вміння керівника:

• координувати, керувати, спрямовувати діяльність працівника на досягнення загальної мети організації;

• організовувати і контролювати за головними напрямами діяльності та розвитком фірми;

• впливати на людей;

• добувати інформацію;

• набирати і розстановити керівників підрозділів фірми;

• вміння слухати;

• вміння зосереджувати на собі увагу співрозмовника;

• аналізувати проблеми, сприятливі можливості для розвитку та їх вплив на діяльність фірми;

• розробляти підходи до вирішення проблем і вибору варіантів;

• вміння співпрацювати з людьми4

• запобігати конфліктам, а якщо вони мають місце, то швидко їх подолати;

• вміння йти на компроміс;

• визнавати цінність людей;

• вміння визнавати власні помилки та інш.

150.Поняття “комунікативні вміння”. Процес їх формування.

Комунікативні вміння – це готовність до професійної комунікативної діяльності.

Комунікативні вміння формуються на основі товариськості, яка закріплюється в поведінці та стає передумовою розвитку таких якостей особистості як спрямованість на спілкування, інтерес до людей, рефлексія, емпатія. Всі ці якості необхідні для роботи в сфері професій „людина-людина”.

Існує цілий спектр комунікативних вмінь:

• Вміти швидко і правильно орієнтуватись в умовах спілкування;

• Уміти правильно планувати власне мовлення;

• Правильно вибирати зміст акту спілкування;

• Уміти знайти адекватні засоби для передачі цього змісту і тд.

Ступінь комунікативних знань, умінь, навичок складають комунікативну комунікативність – здатність встановлювати і підтримувати необхідні контакти з іншими людьми.

Етапи формування вмінь:

1. Початкове втілення має психологічну структуру – усвідомлення мети дії та пошук способів її виконання, що спираються на раніше засвоєні (найчастіше побутові) знання і навички, діяльність шліхом проб і помилок.

2. Недостатньо вміла діяльність – наявність знань щодо способів виконання дії і використання раніше засвоєних знань, неспецифічних для конкретної діяльності.

3. Окремі загальні вміння – окремі високорозвинені, але вузькі вміння, які необхідні в різних видах діяльності.

4. Високо розвинуте вміння – творче використання знань і навичок конкретної діяльності з усвідомленням не лише мети, а й мотивів вибору способів її досягнення.

5. Майстерність – творче використання знань і навичок, умінь для ефективної діяльності.