5.2. Функції журналістики: система і взаємодія

Турбота про людину, про її духовно-ідеологічний розвиток, гідні соціальні умови життя, матеріальне благополуччя ніби пронизує всю систему функцій журналістики. Хоча теоретично в діяльності журналістики виділяються ідеологічні, культурно-освітні, рекламно-довідкові, рекреативні і безпосередньо-організаторські функції. Практично всі вони реалізуються в єдності, комплексно. Наочне свідоцтво тому — номер газети або програма телебачення, в яких задіяні твори (матеріали) реалізують всю сукупність функцій.

Звичайно, окремі твори з функціональної точки зору можуть носити різний характер. Текст може бути монофункціональним, навіть якщо в ньому (хай слабо) буде представлено кілька функцій. Є тексти з домінуючою функцією, коли превалює головна функція, але помітні і інші. Третій тип складають поліфункціональні тексти, в яких більш менш рівноправно реалізуються кілька (або навіть вся сукупність) функцій.

В будь-якому тексті так чи інакше представлено кілька функцій, і в цьому виявляється певна закономірність: поліфункціональна за своєю природою журналістська діяльність в різноманітних формах реалізується не тільки в сукупності творів, але і в окремому журналістському тексті. І хоча віддати перевагу якомусь одному типу текстів важко, слід зазначити, що найбільшу увагу привертає саме поліфункціональний текст. Це відбувається в силу і об'єктивних життєвих зв'язків, і аудиторної переваги багатих по функціональному наповненню творів як найпривабливіших і цікавих і формою, і за змістом.

Функції журналістики — загальні для всіх ЗМІ основи діяльності. Проте реалізуються вони своєрідно за змістом — залежно від соціальної позиції, яку виробляють журналісти і реалізують в ЗМІ різних суспільно-політичних орієнтації.

Тема № 6.

ЖУРНАЛІСТИКА ЯК СОЦІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

Тема № 7.

ЖУРНАЛІСТИКА ЯК БІЗНЕС

Тема № 8.

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ ПРЕСИ

Тема № 9.

ПРОФЕСІЙНА ЖУРНАЛІСТИКА

Тема № 10.

ТЕХНІКА І ТЕХНОЛОГІЯ ЗМІ

10.1. ГАЗЕТА І НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ ПРОГРЕС

10.2. З ІСТОРІЇ ГАЗЕТНОГО ВИРОБНИЦТВА

10.3. ДОДРУКАРСЬКИЙ ПРОЦЕС

10.3.1. Підготовка тексту

10.3.2. Макет і верстка

10.4. ДРУКАРСЬКИЙ ПРОЦЕС

10.4.1. Спосіб високого друку

10.4.2. Плаский друк

10.4.3. Глибокий друк

10.4.4. Трафаретний друк

10.4.5. Папір

10.4.6. Експедиційне обладнання

10.4.7. Вдосконалення додрукарських та друкарських процесів

10.5. ТЕХНІКА РАДІОМОВЛЕННЯ

10.6. НА ШЛЯХУ ДО ЦИФРОВОГО ТЕЛЕБАЧЕННЯ

10. 7. ЕЛЕКТРОННИЙ ІНСТРУМЕНТ В РУКАХ ЖУРНАЛІСТА

10.1. Газета і науково-технічний прогрес

З чого починався технічний прогрес в газетній справі? З винаходу І. Гутенберга, який створив друкарську форму з рухомих літер, які після друку можна було розбирати і використовувати при новому наборі. До цього книги друкувалися з цілих дерев'яних або металевих дошок, на яких вирізувалися букви. Після Гутенберга устаткування для набору і тиражування видань постійно модернізувалося. Науково-технічний прогрес завжди суттєво впливав на розвиток виробництва газет. Так, використання з 1814 р. парового пресу дозволило збільшити в чотири рази кількість екземплярів, що випускалися за годину. В 1884 р. О. Мергенталер винайшов лінотип, в якому було поєднано набір, виключку (зміна пропусків) рядків, їх відливання та розбір матриць. В 1897 р. Т. Ленстон сконструював монотип – набірну рядковідливну машину, що керувалася від перфострічки (згодом через 80 років на принципі перфострічки були створені відомі верстати з ЧПУ). В 1906 р. професор Артур Корн вперше передав по фототелеграфу фотографію німецького кронпринца, що привело згодом до створення факсів - апаратів, що дозволяють передавати газетні сторінки для друку за тисячі кілометрів від редакції. Ще в 1922 р. в одній з англійських фірм була розроблена фотонабірна машина, але патент на цей винахід купила найбільша лінотипна корпорація «Лайнотайп» і приховала, щоб позбутися грізного суперника їх продукції. Проте фотонабірна техніка за кордоном почала впроваджуватися: в 1950-і рр. з'явилася механічна технологія, на початку 1960-х - оптико-механічна, а в кінці того ж десятиріччя - електронна технологія. На початку 1970-х дві третини поліграфічних підприємств США вже використовували фотонабір. В кінці 1970-х прийшла черга лазерної технології у фотонаборі.