Показники ділової активності підприємства, тис. Грн

Показники	2004 рік	2005 рік	2006 рік	Відхилення (+, -) 2006 року від:
				2004 року	2005 року
Чистий дохід (виручка) від реалізації товарів (робіт, по­слуг)	328,8	272,8	227,1	-101,7	-45,7
Середній розмір капіталу	245,2	222,2	204,2	-41,0	-18,0
Середній розмір власного ка­піталу	147,4	109,4	78,5	-68,9	-30,9
Середній розмір власного оборотного капіталу	(69,5)	(91,9)	(102,6)	(+33,1)	(+10,7)
Середній розмір дебіторської заборгованості	9,6	9,2	11,6	+2,0	+2,4
Середній розмір запасів	13,8	9,0	9,2	-4,6	+0,2
Середній розмір кредиторсь­кої заборгованості	97,8	112,8	125,7	+27,9	+ 12,9
Чистий прибуток(збиток)	(51,5)	(31,5)	(37,3)	(-14,2)	(+5,8)
Власний капітал	121,6	97,2	59,9	-61,7	-37,3
Коефіцієнт оборотності капі­талу (трансформації)	1,341	1,228	1,112	-0,229	-0,116

271

Закінчення табл. 13.3

Показники	2004 рік	2005 рік	2006 рік	Відхилення (+, -) 2006 року від:
				2004 року	2005 року
Оборотність дебіторської за­боргованості:
днів	10,5	12,1	18,4	+7,9	+6,3
оборотів	34,3	29,7	19,6	-14,7	-10,1
Оборотність запасів:
днів	15,1	11,9	14,6	-0,5	+2,7
оборотів	23,8	30,3	24,7	+0,9	-5,6
Тривалість операційного ци­клу, дні	25,6	24,0	33,0	+7,4	+9,0
Оборотність кредиторської заборгованості:
днів	107,1	148,8	199,3	+92,2	+50,5
оборотів	3,4	2,4	1,8	-1,6	-0,6
Оборотність власного капіталу
днів	161,4	144,4	124,6	-36,8	-19,8
оборотів	2,2	2,5	2,9	+0,7	+0,4
Оборотність власного оборо­тного капіталу
днів	—	—	—	—	—
оборотів	—	—	—	—	—
Тривалість фінансового цик­лу, дні	-81,5	-124,8	-166,3	-84,8	-41,5
Період окупності власного капіталу	—	—	—	—	—
Коефіцієнт сталості економі­чного росту	0,000	0,000	0,000	—	—

На низький рівень ділової активності підприємства вказує, перш за все, уповільнення оборотності капіталу підприємства на 0,229 обороти відносно 2004 року та на 0,116 оборотів порівняно з 2005 роком. Такі зміни свідчать про неефективність вкладення фінансових ресурсів у формування активів. Звичайно, це поясню­ється скороченням обсягу виручки від реалізації, неефективністю

272

системи управління активами, що є безпосереднім наслідком кризових явищ, які спіткали підприємство у попередніх роках.

Значне зростання суми кредиторської заборгованості протя­гом 2004—2006 років є вимушеним кроком підприємства щодо залучення зовнішніх джерел фінансування власних поточних ак­тивів. Причинами цього стали, з одного боку, надмірне відвер­нення власного капіталу у поточну дебіторську заборгованість, а з іншого, оскільки підприємство є збитковим і йому вкрай неви­гідно використовувати банківські (процентні) позики — кращим способом отримання безкоштовних кредитів, фінансуючи свою поточну діяльність за рахунок власного капіталу, а також залу­чаючи «безкоштовну» кредиторську заборгованість. За даних умов це також є одним з варіантів стабілізації фінансово-госпо­дарської діяльності.

За останні три роки у загальній структурі кредиторської забор­гованості значну частку займає заборгованість за товари, роботи та послуги (у 2006 році — 67,8 %, (таблиця 11.11)). Однак зазначимо, якщо у співвідношенні з 2004 роком загальна сума кредиторської заборгованості зросла на 23,6 %, то заборгованість за товари, ро­боти, послуги навпаки знизилась на 6,2 %. Зміни показників порі­вняно з 2005 роком складають відповідно 15,9 % та 1,4 %.

Не зважаючи на уповільнення оборотності кредиторської за­боргованості, ефективність її «утримання» підприємством з по­зицій дотримання платіжної дисципліни та забезпечення стійкого фінансового становища визначається порівнянням термінів пов­ного погашення кредиторської те повної інкасації дебіторської заборгованості. Розрахунки свідчать, що погашення поточної за­боргованості підприємства перед кредиторами відбувається у 10,8 рази повільніше за інкасацію боргів контрагентів перед під­приємством. Якщо середній термін погашення кредиторської за­боргованості підприємства у 2006 році становив 199,3 днів, то термін інкасації заборгованості дебіторів — 18,4 днів.

Зростання суми дебіторської заборгованості підприємства з 9,6 тис. грн у 2004 році до 11,6 тис. грн у 2006 році вказує на те, що і його не обминула криза взаємних неплатежів в економіці України.

Майже повна відсутність у підприємства грошових коштів по­чинаючи з 2004 року, з одного боку, є свідченням постійного їх знаходження в обороті, а з іншого, враховуючи розмір та стрімке зростання суми дебіторської заборгованості — чітко вказує на зниження рівня ліквідності підприємства.

Головними причинами спаду ділової активності підприємства є, насамперед, погіршення ефективності використання запасів та

18⁴

273

відвернення коштів у дебіторську заборгованість. Так, порівняно з

2004. роком оборотність дебіторської заборгованості скоротилась на 14,7 оборотів, з 2005 роком— на 10,1 обертів. Враховуючи по­ передні дані можна стверджувати, що загальне зростання тривало­ сті операційного циклу підприємства зумовлене збільшенням тер­ міну інкасації дебіторської заборгованості. Так, якщо тривалість операційного циклу порівняно з 2004 роком зросла на 28,9 %, а з

2005. роком — на 37,5 %, то строк утримання дебіторської забор­ гованості зріс за вказані періоди відповідно на 42,9 % та 34,0 %. Звичайно, це зумовило й деякий приріст вартості матеріальних за­ пасів підприємства у 2005 році. Більше того, нестача вільних кош­ тів («замороження» їх у дебіторській заборгованості) гальмує не лише процес виробничої діяльності, а в кінцевому результаті сут­ тєво знижує рівень ділової активності підприємства в цілому.

Впродовж останніх років «стабільно» зростає від'ємне зна­чення тривалості фінансового циклу підприємства. Якщо у 2004 ро­ці воно становило (-81,5) днів, у 2005 році — (-124,8) днів, то у

2006 році вже аж (-166,3) днів. І викликано це, знову ж таки, рос­ том поточних зобов'язань, дефіцитом власного оборотного капі­ талу, збитковою діяльністю підприємства. Саме через несвоєчас­ ність розрахунків з кредиторами тривалість фінансового циклу подовжилась на 84,8 днів та 41,5 днів протягом 2004—2006 років.

Відсутність значень показників «оборотність власного оборо­тного капіталу», «період окупності власного капіталу», «коефіці­єнт сталості економічного росту» у таблиці 13.3 пояснюється, перш за все, збитковою діяльністю підприємства та недоцільніс­тю їх розрахунку за цих обставин.

Таким чином, у звітному році рівень ділової активності під­приємства ще більше знизився. Основною причиною цього є по­гіршення позиції підприємства на відповідному сегменті ринку.

13.4. Аналіз стійкості економічного зростання підприємства

Як відомо сталими (нормальними) джерелами фінансування діяльності підприємства повинні бути: власний оборотний капі­тал, довгострокові, короткострокові кредити і позики. На сього­днішній день значне погіршення фінансового стану суб'єктів го­сподарювання супроводжується:

• зменшенням розміру власного капіталу;

• відволіканням власного капіталу на покриття занадто доро­ гої за вартістю матеріально-технічної бази;

274

• наявністю значних розмірів незавершеного будівництва;

• ростом дебіторської заборгованості;

• незабезпеченістю оборотними активами;

• зростанням поточних зобов'язань за розрахунками і т. п.

Усе це є одними з основних причин «проїдання» власного ка­піталу, навіть виникнення дефіциту власного оборотного капіта­лу та необхідності залучення додаткових джерел фінансування, а саме банківських кредитів, позик. Безумовно з метою забезпе­чення незалежності підприємства повинні розумно обмежити за­лучення позикового капіталу. Звідси невипадкова зацікавленість інвесторів щодо прогнозної оцінки фінансової стійкості підпри­ємств, як до основного критерію надійності партнера.

Зазначимо, що саме забезпеченість підприємств власним обо­ротним капіталом, структура позикового капіталу, рівень фінан­сової незалежності дозволяє, на думку Г. О. Крамаренко, Г. Г. Кі-рейцева та ін., спрогнозувати темпи розвитку підприємства і по­кладені ними в основу розробки багатофакторних моделей кое­фіцієнта стійкості економічного зростання.

Зокрема, на думку проф. Г. О. Крамаренко розширена фактор­на модель для розрахунку коефіцієнта стійкості економічного зростання може мати вигляд [74]:

Ксез = К1 х К2 х КЗ х К4 х К5 х К6 х К7,

[13.2]

де Ксез — коефіцієнт стійкості економічного зростання;

К1 — частка прибутку, реінвестована у виробництво (чистий прибуток за мінусом виплачених дивідендів / чистий прибуток);

К2 — рентабельність реалізації, продажу (чистий прибуток / чиста виручка від реалізації);

КЗ — оборотність власного оборотного капіталу (чиста ви­ручка від реалізації / середній розмір власного оборотного ка­піталу);

К4 — забезпеченість власним оборотним капіталом (середній розмір власного оборотного капіталу / середній розмір оборотних активів);

К5 — коефіцієнт загальної ліквідності (середній розмір оборо­тних активів / середній розмір короткострокових зобов'язань);

К6— частка короткострокових зобов'язань у капіталі підпри­ємства (середній розмір короткострокових зобов'язань / середній розмір капіталу);

К7 — коефіцієнт фінансової залежності (середній розмір капі­талу / середній розмір власного капіталу).

18*

275

де Ксез — коефіцієнт стійкості економічного зростання;

К1 — частка прибутку, реінвестована у виробництво (чистий прибуток за мінусом виплачених дивідендів / чистий прибуток);

К2 — рентабельність реалізації, продажу (чистий прибуток / чиста виручка від реалізації);

КЗ — оборотність власного оборотного капіталу (чиста виру­чка від реалізації / середній розмір власного оборотного капіта­лу);

К4 — забезпеченість власним оборотним капіталом (середній розмір власного оборотного капіталу / середній розмір оборотних активів);

К5 -— коефіцієнт загальної ліквідності (середній розмір оборо­тних активів І середній розмір короткострокових зобов'язань);

К6 — коефіцієнт заборгованості (середній розмір коротко­строкових зобов'язань / середній розмір власного капіталу).

Результати аналізу дозволяють виявити «хворі місця», які по­требують особливого контролю з боку керівництва підприємства (таблиця 13.4).

Розрахунки свідчать, що на аналізованому підприємстві намі­тилася стійка тенденція до незабезпеченості власним оборотним капіталом, зменшення обсягів реалізації, зростання залежності від зовнішніх джерел фінансування, збитковості реалізації, зни­ження показників ліквідності оборотних активів і як результат цього — від'ємне значення коефіцієнту стійкості економічного зростання (його значення теж стрімко зростає).

Застосування багатофакторних моделей коефіцієнта стійкості економічного зростання дозволяє також спрогнозувати темпи розвитку підприємства, оцінити вплив кожного фактору на зага­льну стійкість економічного зростання. При цьому, доречним є використання прийомів ланцюгових підстановок, абсолютних рі­зниць, відносних різниць, дольової участі та ін.

Для аналізованого підприємства розрахунок впливу факторів на зміну коефіцієнта стійкості економічного зростання є недоре­чним, остільки протягом останніх трьох років суб'єкт досліджен­ня мав дефіцит власного оборотного капіталу, фінансовий ре­зультат діяльності — збиток, а тому ряд показників моделі просто не мають економічного змісту (оборотність власного обо­ротного капіталу зокрема).

276

Таблиця 13.4

ПОКАЗНИКИ ОЦІНКИ СТІЙКОСТІ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ ПІДПРИЄМСТВА, тис. грн

Показники	2004 рік	2005 рік	2006 рік	Відхилення (+, -) 2006 року від:		2006 рік у % до:
				2004 року	2005 року	2004 року	2005 року
Чистий прибуток(збиток)	(51,5)	(31,5)	(37,3)	(-14,2)	(+5,8)	72,4	118,4
Виплачені дивіденди	—	—	—	—	—	—	—
Прибуток, спрямований на розвиток під­приємства	—	—	—	—	—	—	—
Чиста виручка від реалізації	328,8	272,8	227,1	-101,7	-45,7	69,1	83,2
Середній розмір власного оборотного капі­талу	(69,5)	(91,9)	(102,6)	(+33,1)	(+10,7)	147,6	111,6
Середній розмір оборотних активів	28,4	20,9	23,1	-5,3	+2,2	81,3	110,5
Середній розмір короткострокових зо­бов'язань	97,8	112,8	125,7	+27,9	+ 12,9	128,5	111,4
Середній розмір власного капіталу	147,4	109,4	78,5	-68,9	-30,9	53,3	71,8
Середній розмір капіталу	245,2	222,2	204,2	-41,0	-18,0	83,3	91,9
Частка прибутку, яка реінвестована на роз­виток	—	—	—	—	—	—	—
Рентабельність(збитковість) продажу	(0,157)	(0,115)	(0,164)	(+0,007)	(+0,049)	104,5	142,6
Оборотність власного оборотного капіталу	|4,731 і	|2,968|	[2,213|	-2,518	-0,755	46,8	74,6
Коефіцієнт забезпеченості власним оборо­тним капіталом	-2,447	^,397	-4,441	-1,994	-0,044	181,5	101,0
Коефіцієнт загальної ліквідності	0,290	0,185	0,183	-0,107	-0,002	63,1	98,9
Коефіцієнт заборгованості	0,663	1,031	1,599	+0,936	+0,568	241,2	155,1
Частка короткострокових зобов'язань у ка­піталі	0,399	0,508	0,615	+0,216	+0,107	154,1	121,1
Коефіцієнт фінансової залежності	1,663	2,031	2,598	+0,935	+0,567	156,2	127,9
Коефіцієнт стійкості економічного зрос­тання	-0,349	-0,288	-0,474	-0,125	-0,186	135,8	164,6

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. У чому полягає значення аналізу ділової активності підприємства?

2. Розкрийте зміст поняття «ділова активність підприємства».

3. Розкрийте основні напрямки оцінки ділової активності підприєм­ ства.

4. Золоте правило розвитку підприємства — його сутність, економі­ чний зміст.

5. Економічний зміст, методи побудови і розрахунку показників ді­ лової активності підприємства.

6. Назвіть основні прийоми і методи аналізу показників ділової ак­ тивності.

7. Економічний зміст, методика розрахунку, аналізу показників «тривалість операційного та фінансового циклу».

8. Обґрунтуйте взаємозв'язок ділової активності підприємства з йо­ го фінансовою стійкістю та платоспроможністю

9. У чому полягає роль аналізу ділової активності при складанні бі­ знес — планів, планів з маркетингу, санаційних планів?

10. Наведіть формулу розширеної факторної моделі стійкості еконо­ мічного зростання підприємства.

11. Назвіть основні показники факторної моделі стійкості економіч­ ного зростання підприємства та алгоритми їх розрахунку.

ТЕМА

₁₄

Комплексний фінансовий аналіз прибутковості (рентабельності) підприємства

При вивченні цієї теми студенти повинні:

• отримати уявлення про те, які показники використо­ вують у процесі аналізу та оцінки прибутковості підприєм­ ства;

• опрацювати літературні джерела та оволодіти мето­ дикою розрахунку показників прибутковості (рентабельно- сті)підприємства;

• навчитись проводити обчислення фінансових показни­ ків та розуміти їх економічну сутність;

• вміти застосовувати отримані результати аналізу для прийняття оптимальних управлінських рішень.

Ключові слова: валовий прибуток, чистий прибуток, збиток, фінансовий результат від операційної діяльності, фінансовий результат від звичайної діяльності, рентабельність, збитковість.

14.1. Сутність прибутку як економічної категорії

Прибуток являє собою грошову форму чистого доходу суспі­льства. Як економічна категорія він відображає сукупність еко­номічних відносин, пов'язаних з утворенням національного до­ходу і його розподілом. Термін «прибуток « має різне тлумачення у практиці фінансового та економічного аналізу. Його сутність змінювалась, доповнювалась і оновлювалась відповідно до тен­денцій розвитку економічної теорії.

Представники французької школи фізіократів (XVIII ст.) стве­рджували, що прибуток утворюється у виробничій сфері, проте вони помилково вважали єдиною продуктивною галуззю сільське господарство. Єдиною формою додаткового продукту у них ви­ступала земельна рента, а прибуток і процент розглядалися лише як її частини [94].

Засновник неокласичної буржуазної економічної теорії Ж. Б. Сей вважав капітал продуктивним: кожний із факторів виробництва (капітал, праця та земля) створює свою частину доходу — капі­тал приносить прибуток капіталісту, земля приносить ренту зем­левласнику, а праця — заробітну плату робітникові [ЗО].

279

Американський вчений Шумістер у роботі «Теорія економіч­ного розвитку» розробив теорію підприємницького прибутку. Підприємницька діяльність, на його думку, полягає у викорис­танні підприємцем нових комбінацій виробництва. Це породжує різницю між діючими цінами і витратами, що знижуються (вна­слідок нових комбінацій). Ця різниця становить підприємниць­кий прибуток, який виражає цінність підприємницького внеску у виробництво, є показником і умовою економічного розвит­ку [133].

Шотландський економіст Адам Сміт був першим, хто оха­рактеризував прибуток як суму, яка може бути витрачена без вилучень капіталу. Англійський економіст Дж. Хікс уточнив це визначення, стверджуючи, що прибуток — це сума, яку під­приємство може витратити протягом певного проміжку часу і в кінці цього проміжку мати той же рівень матеріального добро­буту. Е. С. Хендріксен та М. В. Ван Бреда вказують на те, що прибуток — це надлишок після підтримки матеріального доб­робуту фірми на досягнутому рівні, визначеному на початок і кінець звітного періоду, до його використання чи розподі-лу[133].

Існує також інше трактування прибутку, згідно з яким прибу­ток визначається як потенційна можливість підприємства розши­рювати свій бізнес без залучення зовнішніх джерел фінансуван­ня. Прибуток у цьому розумінні відповідає сумі, яку підпри­ємство протягом звітного періоду може витратити, не зменшую­чи свого матеріального добробуту, або не погіршуючи свій фі­нансовий стан. Отже, і це визначення прибутку також пов'язане із поняттям матеріального добробуту, а, значить, і для нього ха­рактерна така ж неоднозначність, як і для наведених вище. Зага­лом же прибуток — це сума зростання власного капіталу за звіт­ний період [144].

Економісти нашої країни тривалий час визнавали лише марк­систську теорію і керувалися нею в економічній і політичній практиці. К. Маркс і Ф. Енгельс створили власну теорію, у тому числі прибутку, аналізуючи процес капіталістичного відтворення в його чистому вигляді. За Марксом прибуток у торгівлі — це ча­стина додаткової вартості, створеної в процесі виробництва, яку промисловець оплачує персоналу за те, що він реалізує виробле­ний товар.

Радянський вчений С. Б. Барнгольц вважає, що прибуток — це грошова винагорода, яку отримують підприємства після реаліза­ції продукції та покриття затрат на виробництво [139].

280

Змістовним є визначення прибутку І. О. Бланка, який ствер­джує, що прибуток — це втілення у грошовій формі чистого до­ходу підприємства на вкладений капітал, який характеризує його винагороду за здійснення підприємницької діяльності та є різни­цею між сукупними доходами та сукупними витратами у процесі здійснення цієї діяльності [38].

Ним зазначено, що в умовах ринкової економіки прибуток є:

• головною метою підприємницької діяльності;

• базою економічного розвитку держави;

• критерієм ефективності фінансово-господарської діяльності;

• основним внутрішнім джерелом формування фінансових ресурсів, які забезпечують розвиток підприємства;

• головним джерелом зростання ринкової вартості підприєм­ ства;

• важливим джерелом задоволення соціальних потреб суспі­ льства;

• основним захисним механізмом від загрози банкрутства підприємства.

Інші визначення поняття «прибуток» у сучасній економічній літературі подано у таблиці 14.1.

Таблиця 14.1

ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ «ПРИБУТОК» У СУЧАСНІЙ ЕКОНОМІЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ

Автор	Визначення	Джерело
Бьїкова А.	Прибуток — це частина доходу підпри­ємства, кінцевий фінансовий результат його господарської діяльності, одне з джерел засобів на підприємстві	[45, С. 44]
Мочерний С. В.	Прибуток — одна з форм чистого дохо­ду в умовах розвинутих товарно-гро­шових відносин, що виражає вартість додаткового і частково необхідного про­дукту, за своєю величиною — це різниця між продажною ціною товару і витрата­ми на його виробництво	[142, С. 270]
Золотогоров В. Г.	Прибуток — це сума коштів, на яку до­хід підприємства перевищує витрати	[61, С. 338]
Бандурко О. М., Коробов М. Я., Орлов П. І., Петрова К. Я.	Прибуток підприємства— це переви­щення доходів від його діяльності над сумою видатків, він являє собою єдину форму його власних нагромаджень	[31, С. 57]

281

Продовження табл. 14.1

Автор	Визначення	Джерело
Грузинов В. П., Грибов В. Д.	Прибуток— це економічна катего­рія, яка відображає чистий дохід, ство­рений у сфері матеріального виробницт­ва у процесі підприємницької діяльності	[56, С. 258]
Абалкин Л. И.	Прибуток— це перевага від продажу товарів та послуг над витратами на ви­робництво і продаж цих товарів	[140, С. 641]
Бойчук І. М.	Прибуток — це частина доходу, яка за­лишається підприємству після відшко-дувань усіх витрат, пов'язаних з вироб­ництвом, реалізацією продукції та іншими видами діяльності	[41, С. 132]
Покропивний С. В.	Прибуток — це частина виручки, яка залишається після відшкодування усіх витрат на операційну та комерцій­ну діяльність підприємства. Однак та­кий підхід обмежується лише кількіс­ною величиною прибутку, при цьому ігнорується економічний зміст цієї ка­тегорії	[141, С. 131]
Завгородній В. П.	Прибуток— це економічна категорія, різниця між валовим виторгом (без по­датку на додану вартість і акцизного збору) та витратами на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг)	[60, С. 154]
Грязнова А. Г.	Прибуток— це різниця між доходами, отриманими від реалізації продукції, ос­новних засобів та іншого майна, викона­них робіт, надання послуг, здійснення позареалізаційної діяльності та нарахо­ваною сумою витратна виробництво, ре­алізацію продукції та здійснення інших видів діяльності	[127, С. 774]
Менкью Н.	Прибуток— це різниця між валовими доходами і сукупними витратами	[88, С. 216]
П(С)БО 3 «Звіт про фінансові ре­зультати»	Прибуток — це сума, на яку доходи пе­ревищують пов'язані з ними витрати	[17, С. 9]

282

Закінчення табл. 14.1

Автор	Визначення	Джерело
Райзберг Б. А., Лозовский Л. Ш., Стародубцева Е. Б.	Прибуток— це перевищення доходів від продажу товарів та послуг над затратами на виробництво та продаж цих товарів	[101, С. 302]
Савицкая Г. В.	Прибуток— це та частина чистого до­ходу, створеного в процесі виробництва та реалізованого в сфері обігу, який без­посередньо отримують підприємства	[105, С. 225]

14.2. Показники прибутку та рентабельності, що використовуються у фінансовому аналізі

Основними функціями прибутку в ринковому середовищі є:

• оціночна, тобто, прибуток є критерієм і показником ефек­ тивності діяльності підприємства. Сам факт наявності прибутку вже свідчить про ефективну діяльність, проте, крім цього, його розмір має бути достатнім для задоволення потреб всіх зацікав­ лених осіб: власників підприємства, його працівників, кредито­ рів. Виконання цієї функції можливо в повній мірі тільки в умо­ вах ринкових відносин, які передбачають свободу встановлення цін, вибору постачальників, замовників;

• розподільча. її зміст полягає в тому, що прибуток викорис­ товується як інструмент розподілу доходу суспільства. Він є од­ ним з джерел формування доходів бюджетів різних рівнів. При­ буток надходить до бюджетів у вигляді податку на прибуток і економічних санкцій та використовується у відповідності із стат­ тями їх витратної частини;

• стимулююча. Виконання цієї функції визначається тим, що виступаючи кінцевим фінансово-економічним результатом дія­ льності підприємства, він відіграє ключову роль в ринковому го­ сподарстві. За ним закріплюється статус мети, що обумовлює економічну поведінку господарюючих суб'єктів, стабільний фі­ нансовий стан яких залежить як від розміру прибутку, так і від прийнятого в національній економіці механізму його розподілу. Прибуток — це основне джерело приросту власного капіталу, джерело відтворення виробничих фондів, збільшення обсягів ви­ робленої продукції і, безумовно, джерело соціального розвитку.

Класифікація видів прибутку підприємства та основні алгори­тми їх розрахунку наведено на рис. 14.1 та рис. 14.2.

283

При проведенні аналітичних досліджень застосовують також наступні показники:

> прибуток {збиток) від реалізації продукції{товарів, по­слуг) — може розраховуватися двома способами:

• нерозподілений прибуток {непокриті збитки) — це величи­ на, на яку чистий прибуток перевищує його використання у звіт­ ному періоді (рис. 14.2);

• номінальний прибуток {збиток) — характеризує фактично одержану величину прибутку (збитку) підприємством;

• реальний прибуток {збиток) — це номінальний прибуток (збиток) перерахований з урахуванням інфляції. Він характеризує реальну купівельну спроможність підприємства;

• економічний прибуток — це різниця між доходами від реа­ лізації та витратами втрачених можливостей. Витратами втраче­ них можливостей (альтернативними) прийнято називати витрати на споживання певного ресурсу, які виміряні з точки зору вигоди, втраченої через невикористання цього ресурсу найкращим альте­ ративним шляхом.

Зазначимо, що показники прибутку не відображають ступеню ефективності господарювання, так як сума прибутку може зрос­тати і при недостатньому використанні матеріальних, трудових, фінансових ресурсів, порушенні вимог режиму економії. Тому для характеристики ефективності фінансово-господарської дія­льності підприємства, раціональності здійснених операцій вико­ристовують показники прибутковості або рентабельності. Рента­бельність господарювання характеризується системою показ­ників, які доцільно об'єднати у наступні групи:

• показники, що характеризують окупність витрат, інвести­ ційних проектів;

• показники, що характеризують рентабельність реалізації;

• показники, що характеризують доходність капіталу та йо­ го частин.

Рентабельність(окупність) витрат. Цей показник обчис­люють шляхом ділення прибутку на величину собівартості реалі­зованої продукції і використовують при оцінці ефективності по­точних витрат, їх окупності. Показує розмір прибутку на 100 грн витрат реалізованої продукції чи виконаних робіт.

Рентабельність інвестиційних проектів. її обчислюють як відношення отриманого чи очікуваного прибутку від проекту до суми інвестицій у даний проект.

Рентабельність реалізації (продажу). Цей показник розра­ховують діленням прибутку на суму отриманої виручки. Він ха­рактеризує ефективність підприємницької діяльності: скільки прибутку отримало підприємство з 1 гривні продаж.

Рентабельність основних засобів рахують шляхом ділення прибутку на середню вартість основних засобів і вона показує розмір прибутку, який одержано на одиницю основних засобів.

Рентабельність оборотних активів визначають як відно­шення прибутку до середньої вартості матеріальних оборотних активів. Цей показник показує скільки прибутку одержано з оди­ниці оборотних активів.

Рентабельність виробничої діяльності визначають шляхом співвідношення прибутку та обсягу виконаних робіт (наданих послуг). Цей показник використовують при оцінці результатів господарської діяльності. Він показує розмір прибутку, що при­падає на 100 грн виконаних робіт (наданих послуг). Основним недоліком коефіцієнту є те, що він не відображає економічної ефективності використання ресурсів підприємства. Показники абсолютної суми прибутку і його рівня до обсягу робіт можуть бути високими навіть при недостатньо ефективному використан­ні основних засобів, оборотних активів. Тому в процесі аналізу обчислюють рентабельність основних засобів, оборотних активів, господарських ресурсів.

Рентабельність виробничих ресурсів визначають шляхом співставлення обсягу прибутку із середньою вартістю основних засобів і матеріальних оборотних активів. Цей показник викорис­товують для оцінки ефективності використання господарських ресурсів і показує розмір прибутку в розрахунку на одиницю ос­новних засобів і оборотних активів.

Рентабельність трудових ресурсів характеризується двома показниками:

♦ прибутком у розрахунку на одного робітника підприємства, який обчислений як відношення суми прибутку до середньооблі-кової чисельності робітників;

287

♦ прибутком у розрахунку на 1 грн витрат на оплату праці, який визначений шляхом ділення суми прибутку на витрати на оплату праці і показує розмір прибутку в розрахунку на 1 грн ви­трат, що пов'язані з утриманням трудових ресурсів.

Рентабельність всіх ресурсів визначають як відношення прибутку до середньої вартості основних засобів, оборотних ак­тивів, витрат на оплату праці.

Рентабельність капіталу (майна). Даний показник визна­чають як відношення прибутку до середньої вартості капіталу (майна), який знаходиться у розпорядженні підприємства і харак­теризує прибуток у розрахунку на 100 грн вартості усього майна.

Рентабельність власного капіталу. Цей показник характе­ризує розмір прибутку, одержаний на кожну гривню власних ко­штів і визначається як відношення прибутку до середнього роз­міру власного капіталу підприємства.

Рентабельність власного оборотного капіталу характери­зує розмір прибутку в розрахунку на 100 грн власного оборотно­го капіталу.

Рентабельність перманентного капіталу характеризує при­бутковість використання капіталу, який знаходиться у тривалому розпорядженні. Величина перманентного капіталу— це сума вла­сного капіталу підприємства і довгострокових позикових коштів.

Рентабельність авансованого капіталу визначають шляхом ділення прибутку на середній розмір авансованого капіталу, під яким розуміють різницю між інвестованим капіталом та креди­торською заборгованістю.

Залежно від мети аналізу показники рентабельності розрахо­вують відносно валового прибутку, прибутку від звичайної дія­льності до оподаткування, чистого прибутку підприємства.

14.3. Аналіз фінансових результатів підприємства

14.3.1. Аналіз динаміки фінансових результатів підприємства

Залежно від мети проведення та виділених кваліфікаційних ознак розрізняють наступні форми аналізу фінансових результа­тів (таблиця 14.2).

Перелік основних напрямків аналізу фінансових результатів подано у таблиці 14.3.

288

Таблиця 14.2

ОСНОВНІ ФОРМИ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ПІДПРИЄМСТВА

Ознака	Форми аналізу
За об'єктами дослі­дження	♦ аналіз формування прибутку; ♦ аналіз розподілу і використання прибутку
За субектами дослидження	♦ зовнишний внутришний
За ступенем деталізації	♦ аналіз прибутку по підприємству; ♦ аналіз прибутку за центрами відповідальності; ♦ аналіз прибутку окремої операції
За обсягом дослідження	повний аналіз прибутку тематичний аналіз прибутку
За періодами прове­дення	♦ попередній аналіз прибутку; ♦ оперативний аналіз прибутку; ♦ ретроспективний аналіз прибутку; ♦ прогнозний аналіз прибутку

Таблиця 14.3

ОСНОВНІ НАПРЯМКИ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ПІДПРИЄМСТВА

Напрямок аналізу	Види аналізу
Горизонтальний аналіз	♦ порівняння показників прибутку звітного пері­оду з показниками попереднього періоду; ♦ порівняння показників прибутку звітного пері­оду з показниками аналогічного періоду минулого року; ♦ порівняння показників прибутку за ряд попере­дніх періодів
Вертикальний аналіз	. ♦ структурний аналіз прибутку за видами діяльності; ♦ структур ! • й аналіз прибутку за видами продукції; ♦ структурний аналіз доходів за видами діяльності; ♦ структурний аналіз витрат за видами діяльності; ♦ структурний аналіз використання прибутку
Порівняльний аналіз	♦ порівняльний аналіз показників прибутку під­приємства з середньогалузевими значеннями; ♦ порівняльний аналіз показників прибутку під­приємства з контрагентами; ♦ порівняльний аналіз показників прибутку окре­мих центрів відповідальності; ♦ порівняльний аналіз показників прибутку під­приємства із запланованим

289

Таблиця 14.4

ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА, тис									грн
Показники	2004 рік		2005 рік		2006 рік		Відхилення (+, -) 2006 року від:				200Є у%	рік
							2004 року		2005 року			до:
	сума	У%ДО виручки	сума	у % до виручки	сума	у % до виручки	сума	у % до виручки	сума	у % до виручки	2004 року	2005 року
Доход (виручка) від реалі­зації	394,6	100,0	327,4	100,0	272,5	100,0	-122,1	—	-54,9	—	69,1	83,2
Податок на додану вартість	65,8	16,68	54,6	16,68	45,4	16,66	-20,4	-0,02	-9,2	-0,02	69,0	83,2
Чистий доход (виручка) від реалізації	328,8	83,32	272,8	83,32	227,1	83,34	-101,7	+0,02	-45,7	+00,02	69,1	83,2
Собівартість реалізованої продукції	368,7	93,43	271,2	82,83	240,5	88,26	-128,1	-5,17	-30,7	+5,43	65,2	88,7
Валовий прибуток (збиток); ;(39,9) | (10,12)			1,6	0,49	(13,4)				^ццш		■	- , В;УДР
Інші операційні доходи	15,6	3,95	58,1	17,74	16,8	6,17	+1,2	+2,22	-41,3	-11,57	107,7	28,9
Адміністративні витрати	27,2	6,89	28,1	8,58	29,5	10,83	+2,3	+3,94	+1,4	+2,25	108,5	105,0
Інші операційні витрати	—	—	63,1	19,27	11,2	4,11	+11,2	+4,11	-51,9	-15,16	в 11,2 р	17,7
операційної діяльної. 11					,з,3>	(13,69)	(-14.2)	(+0,63)	(+5,8) •	(+4.07)	72,4	118,4
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування	(51,5)	(13,05)	(31,5)	(9,62)	(37,3)	(13,69)	(-14,2)	(+0,63)	(+5,8)	(+4,07)	72,4	118,4
Фінансові результати від звичайної діяльності	(51,5)	(13,05)	(31,5)	(9,62)	(37,3)	(13,69)	(-14,2)	(+0,63)	(+5,8)	(+4,07)	72,4	118,4
Чистий прибуток (збиток)	(51,5)	(13,05).	(31,5)	(9 62)	(37,3)	(13,69)	(-14,2)	(+0,63)	(+5,8)	(+4,07)	72,4	118,4

Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства дозво­ляє дати оцінку темпів зростання прибутку як в цілому по під­приємству за певний період, так і за кожною його складовою; ви­вчити вплив суб'єктивних і об'єктивних факторів на зміну прибутку та визначити рівень їх впливу; виявити резерви збіль­шення прибутку.

Для аналізу і оцінки рівня та динаміки фінансових результатів об'єкту дослідження використаємо інформацію таблиці 14.4. Да­ні таблиці показують, що у звітному році підприємством отрима­но 37,3 тис. грн чистого збитку. За останні три роки сума збитку дещо скоротилася — на 14,2 тис. грн або 27,6 %. У той же час відносно 2005 року спостерігаємо зростання суми збитку на 5,8 тис.грн або 18,4%.

Суттєвішим є збільшення суми валового збитку підприємства проти 2005 року — в 9,4 рази або на 15,0 тис. грн. Причинами та­ких змін можуть бути скорочення фізичного обсягу реалізованої продукції, зниження цін тощо.

Дані таблиці 14.5 яскраво свідчать про спад економічної ефек­тивності виробництва продукції на підприємстві.

Таблиця 14.5

ДИНАМІКА ПОКАЗНИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

				Відхилення (+, -)		2006 рік
Показники	2004	2005	2006	2006 року від:		у % до:
	рік	рік	рік	2004	2005	2004	2005
				року	року	року	року
Обсяг реалізації у діючих	328,8	272,8	227,1	-101,7	-45,7	69,1	83,2
цінах без ПДВ, тис. грн
Реалізація продукції у на-	53,0	45,1	37,9	-15,1	-7,2	71,5	84,0
туральному виразі, тис.
тонн
Середньооблікова чисе-	19	20	18	-1	-2	94,7	90,0
льність працівників, осіб
Виробіток одного праців-	17,31	13,64	12,62	^,69	-1,02	72,9	92,5
ника у вартісному виразі,
тис. грн/чол
Виробіток одного праців-	2,79	2,23	2,11	-0,68	-0,12	75,6	94,6
ника у натуральному ви-
разі, тис. тонн./чол

Зокрема, якщо в 2004 році кожен працівник підприємства в середньому виробляв 2,79 тис. тонн продукції і в цілому забез-

19*

291

иечував своєю працею дохід у сумі 17,31 тис. грн, то вже у 2006 році виробіток одного працівника становив 2,11 тис. тонн, що дорівнювало 12,62 тис. грн у розрахунку на одного праців­ника.

Крім того, скорочення обсягу реалізації продукції у 2006 році порівняно з 2005 роком призвело до збільшення розміру витрат на 100 грн виручки на 5,43 грн, що також негативно позначилося на сумі валового збитку (таблиця 14.4). Про це свідчать також більш високі темпи скорочення виторгу (відносно 2005 року на 16,8 %) в порівнянні з темпами скорочення собівартості реалізо­ваної продукції (11,3 %).

Збиткова діяльність підприємства пояснюється також зрос­танням суми адміністративних витрат — на 8,5 % проти

2004. року та 5,0 % відносно 2005 року. Зазначимо, що частка адміністративних витрат у виручці від реалізації також постій­ но зростає (з 6,89 % у 2004 році до 10,83 % у 2006 році).Окрім того у 2006 році темпи росту адміністративних витрат у 1,7 ра­ зи та 1,2 рази вищі ніж собівартості продукції (проти 2004 та

2005. років).

Окрім того, якщо у 2004 та 2006 роках сума інших операцій­них доходів перевищувала суму інших операційних витрат як в абсолютній сумі, так за відносними показниками, то у 2005 році спостерігається зворотна ситуація. Це можна пояснити певно збитковістю реалізації оборотних активів підприємства.

У таблиці 14.6. наведені результати аналізу доходів, витрат аналізованого підприємства. Розрахунки засвідчують, що протя­гом трьох років доходи підприємства сформовані за рахунок до­ходів, отриманих у результаті операційної діяльності. Основну частку в їх загальній сумі займає виручка від реалізації (у 2006 році 94,2 %), хоча порівняно з 2004 роком вона скороти­лася на 2,0 %. Відзначаємо значну питому вагу інших операцій­них доходів, особливо у 2005 році, що пояснюється реалізацією оборотних активів підприємства.

Відмічаємо також тенденцію до зменшення загальної суми доходів за рахунок скорочення, в першу чергу, обсягів виробни­чої діяльності та виручки від реалізації. Розрахунки свідчать та­кож про суттєве зниження у звітному році проти 2005 року суми та частки інших операційних доходів. Серед основних причин цих змін можуть бути — скорочення доходів від реалізації мате­ріальних оборотних активів, доходів від операційної оренди ак­тивів тощо. Наочно структура доходів підприємства наведена на рис. 14.3.

292

Таблиця 14.6