6. Змішувачі примусової дії

Продуктивність роторних змішувачів визначається так само, як для машин циклічної дії, м³/год:

П=V₃Zk₁k₂*10^-3

Кількість замісів

8. Змішувачі для приготування рідких суспензій та емульсій

Розрахунок основних параметрів змішувачів. Кількість рідини, що пере­мішує змішувач, — умовна продуктив­ність, м³/с,

де k₁ =0,7...0,8 —коефіцієнт, що врахо­вує повернення і проковзування рідини;

Потужність, що витрачається на переміщення рідини, Вт,

де v_oc = Rtg (- кутова швидкість гвинта, рад/с;- кут підйому гвинтової лінії лопатей).

Тоді потужність електродвигуна, кВт,

де  - ККД приводу.

Кутову швидкість гвинта змішувача беруть такою, що дорівнює (6...8)/R.

Продуктивність одновального змішува­ча, м³/год,

де n — частота обертання вала змішувача, об/с; k₁ =0,5 — коефіцієнт заповнення корпусу змішувача; k₂ =0,74...0,80 — коефіцієнт, що враховує повернення маси; k₃ , м_;— — коефіцієнт, що враховує не­рівномірність подачі сировини в змішу­вач і його розпушуваність.

Витрати потужності, кВт, на подолання опору і транспортування визначають за формулою розрахунку потужності гвин­тових конвеєрів, тобто

де П — продуктивність змішувача, м³/год; р — щільність маси, кг/м³;l₁- довжина корпусу змішувача, м;  — коефіцієнт опору (для глиняної маси = 4,0...5,5); g— прискорення вільного падіння, м/с^2. Потужність, що витрачається на різан­ня глиняної маси:

Р₂ = А.

10. Розрахунок параметрів верстатів для гнуття арматури

Розрахунок основних параметрів вер­стата для згинання арматурних стриж­нів. Кутова швидкість згинального дис­ка верстата

_д=nu_заг

де n — частота обертання вала електро­двигуна, об/с; u_заг — загальне переда­точне число приводу.

Крутний момент па валу згинального диска

М_кp =[k+k₁d/(r+d)]W,

де k — коефіцієнт, що характеризує фор­му перерізу арматури, для круглого перерізу k =1,7; k₁=0,624...0,710 - ко­ефіцієнт, що характеризує властивості арматурної сталі; d — діаметр стрижня, м; r — радіус згинання, м;  = 600...700 — напруження вигину матеріалу стрижня, МПа; W— момент опору вигнутого стриж­ня, м³.

Потужність приводу згинального вер­стата, Вт,

P=М_кp/ ,

М_кp — момент на валу згинального верстата, Нм; — кутова швидкість зги­нального диска, рад/с;  — ККД пере­дачі.

12. Бетоноукладальники

Бетоноукладачі поділяють на універ­сальні, які можуть обслуговувати форми різних розмірів і конструкцій, і спеціаль­ні — з обмеженими розмірами для ви­робів певної номенклатури.

Конструкції бетоноукладачів розрізня­ються за призначенням, принципом дії, способом установлення, характером керу­вання, влаштуванням бункера і робочих органів. Класифікацію бетоноукладачів і бетонороздавальників за цими ознаками наведено в табл. 7.2.

Частіше застосовують бетоноукладачі, що працюють за механічним принципом дії. Проте існують конструкції, в яких суміш видається під тиском стисненого повітря. Найпоширеніше порціонне роз­давання й укладання бетонної суміші. На конвеєрах безперервної дії використову­ють бетоноукладачі також безперервної дії.

Крім конвеєрів, що мають поздовжнє розміщення форм, застосовують конвеєрні лінії, на яких форми встановлені впопе­рек руху конвеєра, що позначається на конструкції бетоноукладачів. Розширю­ється застосування підвісних бетоноукла­дачів, використання яких підвищує до­ступність обслуговування формувальних постів.

Ефективна робота машин залежить від правильного вибору робочих органів бе­тоноукладачів і бетонороздавальників.

При використанні литих сумішей най­поширеніші робочі органи, виконані у ви­гляді перекидного бункера (рис. 7.24, а), бункера зі щелепним затвором, або ще­лепного бункера (рис. 7.24, б), бункера із гнучким гумовим насадком і затиском (рис. 7.24, в) та із секторним затвором (рис. 7.24, г). При використанні жорстких і помірно жорстких сумішей застосовують бетонороздавальники із секторним затво­ром і живильниками стрічкового (рис. 7.24, д) і барабанного типу (рис. 7.24, є), а також вібролоткові (рис. 7.24, є) і лотково-кареткові (рис. 7.24, ж).

При виробництві залізобетонних ви­робів па зразок труб у вертикальному по­ложенні застосовують бетонороздавальни­ки з гвинтовим живильником (рис. 7.24, з). Для виготовлення залізобетонних труб методом центрифугування суміш має по­даватися рівномірно по довжині всереди­ну горизонтальної форми. У цьому разі застосовують стрічкові чи ложкові бетоно­роздавальники. При використанні ложкових бетонороздавальпиків (рис. 7.24, и) коритоподібний лотік із сумішшю вво­диться всередину форми і, повертаючись на 180°, зсипає суміш у форму.

Розрахунок основних параметрів ус­таткування для транспортування й ук­ладання бетонної суміші. Продуктив­ність установки для пневматичного транс­портування бетонної суміші, що працює за порціонною схемою,

П = nV,

де n — кількість циклів; V — об'єм бе­тонної суміші, що транспортується за один цикл, м³.

Д ля визначення кількості п циклів слід знати час Ц, потрібний для проходжен­ня порції бетонної суміші трасою бетоноводу, а також час t₂, що витрачається

Рис. 7 ДО. Бетоноукладач із калібрувальним

на відновлення тиску в камерному живиль­нику.

Час, с, проходження порції по бетоноводу

t₁=l_зв/v_б ,

де l_зв — загальна довжина бетоноводу по горизонталі, м; v_б = 1,2...2,0 — швидкість руху бетонної суміші по бетоноводу, м/с. Час, с, потрібний для відновлення тис­ку в камерному живильнику:

t₂=V₁/v_п ,

де V₁— об'єм вільного простору камер­ного живильника після завантаження в нього бетонної суміші, м³; v_н— швидкість подавання повітря, м³/с.

Розділивши загальний баланс часу на одну годину (3600 с) на сумарний час t₁+t₂ дістанемо кількість циклів

Для визначення l_зв використовують практично виведені коефіцієнти еквіва­лентності, що враховують опір при під­йомі чи вигині траси бетоноводу.

Коефіцієнт еквівалентності визначає довжину, рівнозначну за опором горизон­тальній ділянці бетоноводу. При цьому

l_зв, м, визначають у такий спосіб:

l_зв =l + l₁ +l₂ = l + hk + mk₁,

де l — сумарна довжина прямих гори­зонтальних ділянок; l₁— зведена дов­жина з урахуванням гідростатичного на­пору, м; l₂ — зведена довжина з ураху­ванням місцевих опорів, м; h — верти­кальний перепад траси від місця видаван­ня суміші з камерного живильника до місця вивантаження із бетоноводу, м; k = 6 — коефіцієнт еквівалентності вертикальної ділянки; m — кількість колін у лінії бето­новоду; k₁ — коефіцієнт еквівалентності колін, k_90= 12 м; k_45= 6 м; k_2230’= = 3 м; k_1115’=1 м.

Надлишковий тиск, Па, для транспор­тування суміші по бетоноводу

p=a

де а — коефіцієнт, що характеризує склад бетонної суміші, для розчинів а = (17...20)10³, для бетонів а=(8...11)10³ p_о = (9. ..14)10³ — тиск, потрібний для по­долання опорів у початковий момент руху суміші, Па.

Продуктивність компресора

П_ком=

Де V_н – геометричний об’єм нагнітача, м³; d – діаметр бетонопроводу,м; k_p- коефіцієнт тиску, що дорівнює відношенню надлишкового тиску в системі до атмос­ферного; k_вт = 1,2... 1,36 — коефіцієнт, що характеризує втрати повітря; п — кіль­кість циклів подавання суміші за 1 год.

Продуктивність бетоноукладачів, м³/год, як машин циклічної дії, залежить від міст­кості бункера і тривалості циклу

де V₆ — геометричний об'єм бункера, м³; k_н = 0,9. .0,95 — коефіцієнт, що характери­зує наповнення бункера; k_в =0,8...0,9— коефіцієнт, що характеризує використан­ня бетонороздавальника; t₁ — час заван­таження бункера, с; t₂ — час пересуван­ня до місця розвантаження, с; t₃ - час розвантаження бетонної суміші, с; t₄ - час повернення бетонороздавальника до бетонозмішувальної установки, с.

Продуктивність бетоноукладача зале­жить також від виду виробу, що формуєть­ся, і швидкості видачі бетонної суміші жи­вильниками, тобто пропускної здатності живильника. Для стрічкового живильни­ка продуктивність

П_с = Bhvp,

де В — найбільша ширина вихідного отво­ру бункера (нагромаджувача); h — висота підйому заслінки затвора бункера (нагромаджувача); v — швидкість стрічки; р — щільність розпушеної бетонної маси.

Потужність, кВт, приводу пересування естакадних і підлогових бетоноукладачів, що пересуваються рейковим шляхом,

Р=Wv₁10^-3/

де W — опір пересуванню бетоноукла­дача рейковими шляхами, Н; v₁ — швид­кість пересування бетоноукладача, м/с;  = 0,8...0,85 – ККД приводу.

Опір пересуванню бетоноукладача

W=(G+Q)

де G — вага бетоноукладача, Н; Q — вага бетонної суміші в бункерах, Н; k_тр = 0,0008 — коефіцієнт тертя кочення ко­ліс по рейках; f — зведений коефіцієнт тертя в підшипниках, для підшипників кочення f = 0,03, для підшипників ковзання f= 0,08; d — діаметр цапфи коле­са на підшипниках кочення, м; D — діа­метр колеса, м;  — коефіцієнт, що врахо­вує тертя реборд об рейки, для цилінд­ричних коліс  = 2,5...3,0, для конічних коліс  = 1,5. ..2,5.