- •2. Живильники
- •5. Гравітаційні змішувачі
- •6. Змішувачі примусової дії
- •8. Змішувачі для приготування рідких суспензій та емульсій
- •10. Розрахунок параметрів верстатів для гнуття арматури
- •12. Бетоноукладальники
- •13. Машини для неперервного навивання арматури
- •15. Розрахунок параметрів правильно-відрізних верстатів
- •16. Верстати для зміцнення арматури
- •20. Робочі органи для розрівнювання, загладжування і опорядження збв
- •21. Бетонні розчинні установки і заводи
- •22. Розчино- і бетононасоси
- •23.Робочі органи для роздачі бетонних сумішей
- •25. Верстати для гнуття арматури
- •29. Машини для формування багато порожнинних панелей
- •33. Віброзбуджувачі механічних коливань
- •44. Центрифуги
33. Віброзбуджувачі механічних коливань
Вібромашина складається з двох елементів: віброзбудника коливань і робочого органа.
Віброзбудники механічних коливань. Віброзбудники є генераторами механічних коливань і призначені для збудження їх на робочих органах різних вібраційних машин. У деяких випадках робочим органом може бути корпус самого віброзбудпика.
Коливання робочих органів вібраційних машин можуть спричинюватися змінними зовнішніми силами чи рухами окремих елементів, що задаються ззовні, або точок машини. У першому випадку збудження називають силовим, а в другому — кінематичним. Віброзбудиики поділяють на спеціалізовані, які створені для приводу будь-якої однієї чи кількох вібраційних машин і часто є невід'ємною частиною їхньої конструкції; багатоцільові вібро-приводи, або віброзбудники загального призначення; віброзбудники, які самі по собі є вібраційною машиною внаслідок того, що робочим органом є їхній корпус, наприклад глибинні віброзбудники для ущільнення бетонних сумішей.
При кінематичному збудженні коливань віброприводами найчастіше є кри-вошипно-повзунні механізми, рідше кулачкові механізми, гідравлічні й пневматичні пристрої. Такі віброприводи завжди є спеціалізованими.
При силовому збудженні коливань використовують віброприводи зворотно-по-ступальної дії і відцентрові. Такі віброприводи застосовують як спеціалізовані і як приводи загального призначення і глибинні.
На рис. 7.45 наведено принципові схеми віброзбудників, у яких змушувальна сила виникає внаслідок зворотно-поступального руху реактивної маси 1:
F = m1x1
де m1 — реактивна маса; x - переміщення реактивної маси.
Рис. 7.45. Схеми віброзбудшіків з порошо-посту пальної дії 3 реактивною масою
на реактивній масі електромагніта З, в обмотку якого подається пульсуючий струм і, отже, виникає пульсуюча сила, що притягує реактивну масу 1 до корпусу 2. Зворотний хід відбувається під впливом пружин 4. В електромагнітних двотактних віброзбудниках (рис. 7.45, в) зворот-но-поступальний рух реактивної маси досягається внаслідок роботи двох електромагнітів 3 і 4, у які поперемінно подаються імпульси струму. Як і в попередньому випадку, реактивна маса 1 і корпус 2 зв'язані між собою пружними елементами 5. Оскільки змушувальна сила, що розвивається електромагнітами, мала, такі віброзбудники налаштовують на резонансний режим роботи, при якому частота змушувальної сили дорівнює чи наближена до частоти власних коливань = , де с — коефіцієнт жорсткості пружних елементів; mзв- зведена маса.
Зведена маса
mЗВ = m1m2/( m1 + m2),
де m2 — маса корпусу робочого органа і приєднана маса оброблюваного середовища.
Усі віброзбудники зворотно-поступальної дії генерують напрямлену змушувальну силу. На рис. 7.46 наведено принципові схеми віброзбудників, у яких використовуються відцентрові сили, що виникають при обертанні розбалансова них мас, тобто мас, центр ваги (ЦВ) яких не збігається
Рис. 7.46. Схеми відцентрових віброзбудкнкііа
з віссю обертання. Такі віброзбудники називають відцентровими. Змушувальна сила, що розвивається ними, F0 =m0e2 ,деFQ —розбалансована маса; e — відстань між центром ваги розбалансованої маси і віссю обертання; — кутова швидкість.
У дебалансному відцентровому віброзбуднику(рис. 7.46, я) розбалансовану масу 2, яку називають дебалансом, установлюють у корпусі 1 на валу, що обертається в підшипниках (як правило, підшипниках кочення). У такому віброзбуднику рівнодійна відцентрових сил, що розвиваються дебалансом, прикладена в центрі його ваги й обертається разом із ним. Отже, кутова швидкість змушувальної сили дорівнює кутовій швидкості привідного вала. У цій схемі вся змушувальна сила передається на корпус 1 через підшипникові вузли.
У бігункових віброзбудниках (рис. 7.46, б) розбалансованою масою є бігунок 2, що вільно котиться по внутрішній циліндричній поверхні корпусу 1, тобто здійснює обкатування корпусу. Вісь бігунка 2 розміщена у вилці поводка 3. Бігунок установлений на підшипниках і тому може обертатися відносно власної осі. Поводок З посаджений на вал, що обертається в корпусі 1 на підшипниках. При обертанні вала з поводком 3, який веде за собою бігунок 2, з'являється відцентрова сила, що сприймається безпосередньо корпусом. Таким чином, у цьому віброзбуднику підшипникові вузли розвантажені від передачі змушувальної сили і сприймають тільки тангенціальну силу. Як і в попередньому випадку, тут кутова частота змушувальпої сили збігається з кутовою швидкістю вала з поводком.