- •16. Регіональне управління: сутність, цілі та специфіка. Історичні форми управління регіональним розвитком.
- •18. Основні напрями регіонального управління: управління природно-ресурсним потенціалом регіону, управління фінансовими, трудовими ресурсами.
- •20. Механізми реалізації регіональної політики держави: інституційно-правові, організаційні, фінансово-економічні, соціально-психологічні
- •21. Регіональне управління та місцеве самоврядування. Поняття та суть місцевого самоврядування. Його основні ознаки та принципи, моделі управління.
- •22.Роль органів місцевого самоврядування у розвитку регіону. Централізація та децентралізація влади.
- •26. Міністерства України та їх повноваження. Державні служби України та інші центральні органи виконавчої влади: їх статус, функції.
- •27. Територіальні органи центральних органів виконавчої влади: права, компетенція, функції. Централізація та децентралізація у структурній організації державного управління.
- •28. Місцеві державні адміністрації в системі державного управління. Основні завдання, правовий статус, компетенція місцевих державних адміністрацій.
- •29. Повноваження, порядок формування та робота місцевих державних адміністрацій. Структура місцевих державних адміністрацій, їх діяльність.
- •30. Управління факультативними територіальними одиницями. Господарсько-правовий механізм діяльності територій із спеціальним статусом.
- •31.Історичний аспект та конституційно-правові засади місцевого самоврядування в Україні. Державна політика у сфері місцевого самоврядування.
- •32.Всесвітня Декларація місцевого самоврядування, Європейська Хартія місцевого самоврядування та проблеми функціонування інституту місцевого самоврядування в Україні.
- •33.Правовий статус органів місцевого самоврядування в системі державного управління.
- •35.Асоціації та інші форми добровільного об’єднання органів місцевого самоврядування. Особливості здійснення самоврядування в містах Києві та Севастополі.
- •37.Державне регулювання економіки, його цілі, функції, об’єкти.
- •38.Роль держави у розвитку підприємництва.
- •39.Засоби впливу на розвиток промислового і сільськогосподарського виробництва, сфери обігу і торгівлі.
- •40.Управління зовнішньоекономічним сектором.
- •41.Особливості управління соціальною сферою. Соціальна політика держави: необхідність, сутність, цілі та принципи.
- •42.Моделі соціальної політики. Методи впливу держави на розвиток соціальних відносин.
- •43.Державне управління в адміністративно-політичній сфері. Види політики держави, їх цілі, принципи формування, інструменти реалізації.
- •Національна безпека та державне управління.
- •45. Специфіка управління у сфері культури та ідеології
- •46. Державне управління у сфері освіти, молодіжної політики, культури, науки, туризму, спорту, охорони здоров’я.
- •47. Державне управління і сфера особистого життя людини.
- •48. Загальнотеоретичні аспекти організації роботи органів державної влади в Україні. Орган влади як об’єкт організації. Організація як процес і функція управління.
- •49 . Сутність і особливості менеджменту органу державної влади, регламент його діяльності.
- •56. Державна служба; поняття, правовий статус державних службовців
- •57. Система правових актів про державну службу та правовий статус державних службовців
- •59. Атестація державних службовців
- •60. Етика поведінки державних службовців
- •Управління державною службою. Державна кадрова політика. Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації державних службовців.
- •62 Бюрократія і бюрократизм у державному управлінні: світові тенденції та вітчизняна специфіка.
- •63 Поняття ефективності в управлінні. Чинники та критерії ефективності державного управління.
- •64 Загальна соціальна ефективність державного управління. Ефективність діяльності управлінських органів і посадових осіб. Економічна оцінка ефективності функціонування органу державної влади.
- •66). Здійснення державного контролю щодо виконавчої влади з боку суб’єктів інших гілок влади: парламентський контроль, прокурорський нагляд, судовий контроль, адміністративний нагляд міліції.
- •67). Громадський контроль за діяльністю органів державного управління.
- •73. Проблеми взаємовідносин гілок державної влади в Україні у сфері управління. Необхідність реформування системи державного та регіонального управління.
- •77. Суть та основні напрями адміністративної реформи в Україні. Концептуальні засади реформування центральних та місцевих органів влади, напрями вдосконалення управління регіональним розвитком
- •1. Загальні засади адміністративної реформи та засоби забезпечення її здійснення
- •Реформа системи органів виконавчої влади
- •Реформування у сфері місцевого самоврядуванні
- •79. Створення сучасного нормативно-правового, наукового та інформаційного забезпечення системи державного управління
62 Бюрократія і бюрократизм у державному управлінні: світові тенденції та вітчизняна специфіка.
Термін бюрократія походить від словосполучення бюро - контора і краток – влада, може означати або певний тип соціального управління або певну форму соціально-політичної влади і відповідну правлячу еліту.
Термін бюрократія використовується для характеристики засобів управлінської діяльності. Найпростіший зміст цих понять полягає у відриві виконавчих органів влади від самої організації, тобто перетворення органа, що має підкорятись органу, який підкоряє тих, чию волю повинен виконувати.
Виділяють три підходи до характеристики бюрократії:
Бюрократія охоплюється в таких аспектах: деформація свідомості, яка призводить до того, що у відповідних категорій осіб виникає особливе почуття – дух корпоратизму. Панування інструктивних положень, наказів над сутністю справи.
Бюрократія ї чистим проявом легального панування, а отже може визначатись як тип організації для якої є характерним спеціалізований розподіл праці, чітка управлінська ієрархія, правила і стандартні показники та оцінка роботи.(Вебер)
Підхід сформульовано Марксом і являє собою таку форму здійснення влади, при якій має місце підміна загальної волі організації волею групи осіб.
63 Поняття ефективності в управлінні. Чинники та критерії ефективності державного управління.
Ефективність управління – це результат, зіставлений із затратами на цого досягнення (вони включають не лише прямі витрати, а й витрати на реалізацію управлінських рішень).
Критерії ефективності становлять собою ознаки, сторони, прояви управління, аналізуючи які можна визначити рівень і якість управління, його відповідність потребам та інтересам суспільства.
Розрізняють три основних поняття ефективності державного управління:
Загальну соціальну ефективність
Ефективність організації і функціонування суб'єктів державного управління;
ефективність діяльності управлінських органів і посадових осіб.
До критеріїв ефективності державного управління можна віднести:
• рівень продуктивності праці, співвіднесений зі світовими параметрами за її відповідними видами;
• темпи і масштаби приросту національного багатства;
• рівень життя населення порівняно зі стандартами розвинутих країн;
• впорядкованість, безпеку, сталість та надійність суспільних відносин, їх відтворення з наростаючим позитивним результатом.
64 Загальна соціальна ефективність державного управління. Ефективність діяльності управлінських органів і посадових осіб. Економічна оцінка ефективності функціонування органу державної влади.
Соціальна ефективність державного управління розкриває результати функціонування системи, тобто сукупності суб'єкта і керованих об'єктів державного управління, має комплексний характер.
Критерії загальної соціальної ефективності державного управління — це ті, які дають можливість бачити і, бажано, вимірювати досягнутий через державне управління рівень задоволення назрілих потреб, інтересів і цілей суспільства, окремої соціальної групи, конкретної особи. На їх основі можна визначити найголовніше: зв'язок державного управління і суспільства та готовність першого до забезпечення динаміки і гармонійності другого. З погляду раціональності й ефективності державного управління важливо, щоб задоволення потреб і вирішення породжених ними проблем проходило стійко, надійно і безповоротно, з належною повнотою і в належний час, при оптимальному використанні суспільних ресурсів.
Ефективність діяльності управлінських органів і посадових осіб.
В оцінці ефективності державного управління важлива роль належить критеріям конкретної соціальної ефективності діяльності кожного управлінського органу (органу державної влади чи органу місцевого самоврядування) і посадової особи, кожного одиничного управлінського рішення, дії, впливу.
Ступінь відповідності напрямів, змісту і результатів управлінської діяльності органів і посадових осіб тим її параметрам, які відображені у правовому статусі органу й окремої посади, є вихідним критерієм конкретної соціальної ефективності.
Другий критерій конкретної соціальної ефективності виражається в законності рішень і дій органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також їх посадових осіб.
Третім критерієм конкретної соціальної ефективності державного управління є реальність управлінських впливів. Вибір критерію зумовлений тим, що діяльність управлінських органів і посадових осіб, знаходячи зовнішній прояв у правових і організаційних формах, має забезпечувати цілеорієнтацію, організацію і нормативне регулювання керованими об'єктами.
Державне управління через діяльність своїх управлінських компонентів зобов'язане представляти і забезпечувати в реалізації корінні й комплексні потреби, інтереси і цілі життя людей. Тим самим зміст будь-яких управлінських актів (рішень, вчинків, дій і т. д.) з погляду відображення в них запитів і потреб людей, спрямованості на їх добробут і розвиток може виступати четвертим критерієм конкретної соціальної ефективності державного управління.
п'ятий, який полягає в характері й обсязі взаємозв'язків відповідних органів державної влади чи органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з громадянами, їх об'єднаннями і колективами.
Шостим критерієм конкретної соціальної ефективності державного управління є міра забезпечення в рішеннях і діях органу і його посадових осіб престижу держави.
Економічна оцінка ефективності функціонування органу державної влади.
Економічна та соціальна діяльність державного апарату становить собою професійну діяльність з розпорядження всіма видами ресурсів: фінансовими, матеріальними, інформаційними, інтелектуальними, людськими тощо. Виконуючи функції організації та спрямування ресурсних потоків, апарат управління певним чином визначає умови виробництва матеріального продукту та надання послуг, а іноді й послідовність їх подальшого використання. Всі економічні характеристики виробництва товарів і надання послуг визначаються за правилами і в порядку, встановленими законодавчими та нормативними актами, розробленими й запровадженими певними органами державної влади. Останнє пояснює та зумовлює розгляд економічної складової їх діяльності.
Предметом діяльності державного апарату є спрямування та моніторинг використання ресурсів. Предмет економічної діяльності апарату зумовлений цілями його функціонування щодо забезпечення реалізації завдань і функцій держави з метою задоволення економічних, соціальних та духовних потреб суспільства і конкретної особи.
Для систематичного та підсумкового контролю ефективності діяльності органу виконавчої влади, що певною мірою адекватна ефективності функціонування державної служби в цьому органі, найбільш логічним є такий порядок її оцінки.
1. Аналіз технологічних процедур розробки та затвердження програми діяльності органу державної влади з визначенням діагностованих цілей.
2. Аналіз бюджету органу з урахуванням таких вимог:
— статті бюджету органу державної влади мають відображати всі аспекти програми діяльності органу на певний період, шляхом застосування програмно-цільового методу організації діяльності органу;
— бюджет має бути сформований за допомогою показників діяльності, тобто роботи та ресурсного забезпечення діяльності;
— фінансово-економічне обґрунтування програми діяльності має спиратися на фактичні, розрахункові та прогностичні питомі витрати.
3. Експертиза функціональної та організаційної структури органу державної влади відповідно до цілей його функціонування.
4. Аналіз ресурсного, в тому числі інформаційного та кадрового забезпечення реалізації цілей діяльності органу державної влади.
5. Дослідження основних показників «випуску» (тобто надання послуг та забезпечення випуску товарів) у визначеній кількості, якості з дотриманням ефективності його виробництва. Останнє може бути забезпечено внутрішнім і зовнішнім контролем, здатним стимулювати поступове довготривале зростання ефективності в державному управлінні. При цьому на вказані заходи контролю також мають передбачатися певні витрати, що сприятиме, крім іншого, інформуванню громадськості про діяльність органу з надання певних послуг і виробництва товарів з метою забезпечення потреб і добробуту населення.
6. Проведення поточного контролю ефективності використання бюджетних коштів та ефективності діяльності державних службовців з досягнення визначених цілей органу державної влади.
7. Проведення громадського оцінювання діяльності органу шляхом залучення спеціально підготовлених експертів та опитування громадян з приводу задоволення населення діяльністю цього органу.