7. Внутрішня техніка вчителя. Майстерність вчителя у керуванні психічним самопочуттям.

Самопочуття педагога не є особистою справою, бо настрій його відби­вається й на учнях, і на колегах, і на батьках школярів. Учитель повинен уміти зберігати праце­здатність, володіти ситуаціями для забезпечення успіху в діяльності і збереження свого здоров'я: —педагогічного оптимізму; —впевненості у собі як в учителі, відсутності страху перед дітьми; —умінні володіти собою, відсутності емоційного напруження; —наявності вольових якостей (цілеспрямованості, самовладання, рішучості).

Усі ці якості характеризують психологічну стійкість у професійній діяльності. В основі її — позитивне емоційне ставлення до себе, учнів, праці. Саме позитивні емоції активізують і надихають учителя, надають йому впевненості, сповнюють його почуттям радості, позитивно вплива­ють на стосунки з дітьми, батьками, колегами. Негативні емоції гальму­ють активність, дезорганізують поведінку і діяльність, викликають три­вогу, страх, підозру.

Існує два шляхи вольового впливу. Це насамперед звернення до власного почуття обов'язку у зв'язку з усвідомленням соціальної ролі професії, ціннісними установками. Механізм впливу: гальмування власних дій, які не збігаються з переконаннями, надзавданням; збудження активності у на­прямі досягнення обраної мети життя і діяльності.

Інший шлях вольового впливу на самопочуття непрямий. Він поля­гає в контролюванні власного фізичного стану. Глибину емоційних переживань ми змінюємо, впливаючи на їх зовнішній вияв. Кожен із нас може контролювати м'язове напруження, темп рухів, мовлення, ди­хання, а їх зміна автоматично впливає на психічний стан.

Керування психічним станом через вплив на емоційну та вольову сферу, дуже важливо користуватися і такою комплексною системою саморегуляції, яка «задіює» емоції, волю та сві­домість людини, — самонавіюванням. Досягають його за допомогою ауто­генного тренування, що полягає у виконанні спеціальних вправ, спря­мованих на формування в людини навичок свідомого впливу на різні функції організму — самонавіюванні.

Для успішного самонавіювання потрібні систематична робота, трену­вання психофізичного апарату, який поступово стане слухняним зна­ряддям у педагогічній діяльності.

Отже, керувати своїм психічним станом можна. Для цього вчитель має змогу скористатися запропонованим арсеналом засобів з розвитку внутрішньої техніки.

8. Мовлення в діяльності вчителя, його функції. Умови ефективності професійного мовлення вчителя.Складовою педмайстерності вчителя є його мовлення. Мовлення вчителя є показником його пед. ку-ри, засобом самовираження і самоутвердження його особистості.Мовлення вчителя реалізується у двох різновидах — у монолозі і в діалозі. Форми цьо­го мовлення різноманітні. Найпоширенішими є розповідь, шкільна лек­ція, коментар, пояснення розгорнуті оцін­ні судження. Діалогічне мовлення вчителя широко представлене в різ­ного роду бесідах з учнями, що будуються у вигляді запитань і відпо­відей.Аналізуючи мовлення педагога, нерідко використовують вислів «ко­мунікативна поведінка». Комунікативна поведінка вчителів, орієнтованих на авторитарні за­соби спілкування, здебільшого, створює в учнів психологічні та есте­тичні бар'єри у стосунках з педагогами. Мовлення таких учителів за­звичай невиразне, сухе, позначене інтонаціями байдужості або заляку­вання.ФУНКЦІЇ МОВЛЕННЯ ВЧИТЕЛЯ :

а) комунікативна — встановлення і регуляція стосун­ків між учителем і учнями, забезпечення гуманістичної спрямованості розвитку учнів; 6) психологічна — створення умов для забезпечення психологічної свободи учня, вияву індивідуальної своєрідності його особистості; в) пізна­вальна — забезпечення повноцінного сприймання навчальної інфор­мації учнями, формування в них особистісного, емоційно-ціннісного став­лення до знань; г) організаційна — забезпечення раціональної органі­зації навчально-практичної діяльності учнів.УМОВИ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОФЕСІЙНОГО МОВЛЕННЯ ВЧИТЕЛЯ. По-перше, професійне мовлення вчителя має відповідати вимогам культури мови. Це важливий показник рівня його інтелігентності, освіченості, загальної культури. Його передумовою є знання мови, адже мовлення є засобом існування, використання мовиПід терміном «культура мови» розуміють відповідність її не тільки сучасним літературним нормам, а й іншим якостям, що свідчать про її комунікативну досконалість. Це точність, логічність, чистота, виразність, багатство, доцільність.

По-друге, професійне мовлення вчителя має бути своєрідною «сло­весною дією» (термін К. Станіславського), мета якої — здійснення інте­лектуального, емоційно-вольового, морального впливу на учнів. Слова вихователя, звернені до вихованців, повинні нести в собі енергію його почуттів, переживань. Мовлення вчителя може бути в одних ситуаціях засобом збудження активності учнів, в інших — засобом гальмування їхніх психічних реак­цій.По-третє, ефективність професійного мовлення вчителя залежить від його спрямованості, зверненості до учнів. Головна мета спрямованості мов­лення — викликати учнів на діалог з учителем, залучити їх до співпраці, створити атмосферу співроздумів і співпереживання.