25

2.Первісна культура на території України: періодизація, головні пам’ятки, головні досягнення первісного мистецтва.

Первісна культура є рубежем, який відділяє світ людей від світу тварин. Існує кілька періодизацій первісного суспільства: (історична), археологічна, антропологічна

Культура первісного суспільства, це перший і найтриваліший історичний тип культури. Її витоки сягають верхнього палеоліту і завершуються добою раннього заліза. Ця величезна культурно-історична смуга розпочалася з розвитку кам'яної, крем'яної і кісткової техніки й завершилася опануванням перших металів. Від найпростішого скребка через винайдення лука і стріл, кераміки, гончарної печі, ткацького верстату, колеса і гарби, парусних кораблів, приручення тварин - такий шлях розвитку знарядь виробництва. Повільно, розширюються місця поселення стародавньої людини: від стоянки до городища і виникнення перших міст.

У процесі повсякденної трудової діяльності розвивається мова і мислення людини, складаються міфи, поширюються позитивні знання, вірування, звичаї і мистецтво. Види образотворчого мистецтва палеоліту досить різноманітні: петрогліфи (зображення тварин і людей, виконані на камені), гравюри на кістках і рогах, рельєфи, малюнки, глиняні і кам'яні скульптури. Працювали давні художники при світлі смолоскипів або світильників з мохом. Рукою чи примітивними пензлями наносилися сажа, мінеральні фарби. Зображували переважно тварин: зубрів, коней, оленів, мамонтів. Перші малюнки недосконалі, але згодом майстерність досягла вражаючого рівня. Фігури тварин стали малювати упевненою лінією, дотримувалися пропорції.

4. Трипільці: археологічна культура чи цивілізація. Проблема витоків української культури.

Трипільська культура — археологічна культура часів енеоліту, назва якої походить від назви тоді села Трипілля на Київщині.

Ранній етап. Житла будували у вигляді заглиблених землянок або напівземлянок, а також переважно наземні, підлогу і вогнище або печі з припічком зміцнювали глиною; стіни споруджували з дерева обмазаного глиною. Розселювалися в басейні Дністра і Південного Бугу. Основою господарства було хліборобство і скотарство, полюванняСіяли пшеницю, ячмінь, горох. Урожай збирали з допом. серпів з кремінними вкладнями. Зерно розтирали кам'яними зернотерками. Жінка ліпила посуд, виробляла пряжу і відігравала в суспільному житті значну роль. Чоловіки полювали, стерегли худобу, виробляли знаряддя з кременю, кісток та каменю.

Середній етап. Племена трипільської культури посідали величезні простори лісостепу. Наземні житла буд. по колу або овалом. Житла мали форму видовженого прямокутника. З глини робили ритуальні жертовники в житлах, круглі або у формі хреста. Суспільний лад племен Т. к. за цього періоду лишався далі матріархально-родовим.

Пізній етап. Складається патріархальний лад. Змінюється характер житлобудівництва, З'являється новий тип поховання в ямах з насипом та без насипу з кам'яною обкладкою навкруги і витворюється обряд поховання, подібний до обряду сусідніх патріархальних племен ямної культури.

5Культура кіммерійців, скіфів та сарматів на території України: періодизація, пам’ятки, особливості світогляду.

Кіммерійці розселилися у степах Північного Причорномор'я наприкінці II —на початку І тис. до н.е. Провідною галуззю їхнього господарства було дуже високо ефективне кочове скотарство. Кіммерійці першими на території України освоїли технологію залізного виробництва із болотяних руд. Кіммерійські пам'ятки представлено лише похованнями, зазвичай курганними, відомі й безкурганні поховання. Поширені вони від Дунаю до Волги. ховали в простих прямокутних та овальних ямах

Чоловіків супроводжували зброя , а жінок — глиняний посуд. Згодом змінився поховальний обряд: з'явилися глибокі ями, відомі прямокутні ями з дерев'яним дахом,

У середині VII ст. до н.е. у південноукраїнських степах з'явилися іраномовні племена скіфів, витіснивши звідси, а частково асимілювавши кіммерійців.

Свого письма скіфи не мали.

Основним заняттям царських скіфів було кочове скотарство. Розводили коней, велику та дрібну рогату худобу. Житла-Це двокамерні напівземлянки з округлими приміщеннями, де розміщувалося відкрите вогнище та земляні лави по периметру.одяг

існувала віра в багатьох богів.

Високого рівня у скіфів досягло ювелірне мистецтво. На парадному посуді, кінському спорядженні, головних уборах та одязі бачимо характерні зображення тварин - ведмедя, рисі, бика, коня чи кози. Саме зображення тварин чи характерних для них частин тіла, дало назву особливій течії в декоративно-прикладному мистецтві "звіриний стиль".

найвідомішим у світі зразком мистецтва скіфів є золота пектораль із кургану Товста Могила. Розділена на три смуги - зооморфну, рослинну і антропоморфну пектораль є яскравим прикладом греко-скіфського ювелірного мистецтва.

Сарматські племена (роксолани, язиги, алани й ін.) домінували на території України з ІІІ ст. до н. е. по ІІІ ст. н. е. Прийшли вони з південно-уральських степів, облаштувалися на північному сході від скіфів. У релігійних поглядах сарматів панівними були культи сонця й вогню. Вже згодом вони перейняли від скіфів традицію поклоніння мечу.

І, як і скіфи, мали свої аналоги грецьких богів. Складалося святилище з валу й жертовника

Сармати обожнювали ювелірні прикраси сарматські золоті й срібні вироби виконані в звіриному