- •2.Первісна культура на території України: періодизація, головні пам’ятки, головні досягнення первісного мистецтва.
- •4. Трипільці: археологічна культура чи цивілізація. Проблема витоків української культури.
- •6Культура античних міст Північного Причорномор’я: умови розвитку, писемність, наука, література, театр, спорт.
- •7Культура античних міст Північного Причорномор’я: мистецтво, побут, релігія
- •8 Культура стародавніх слов’ян. Давньослов’янське язичництво
- •9 Християнство
- •11 Письменність кр
- •12.Мистецтво Київської Русі: архітектура, живопис, прикладне мистецтво.
- •14. Своєрідність культури Галицько-Волинської держави.
- •15. Архітектура й образотворче мистецтво українських земель у хiii-XV ст.
- •16Розвиток книжкової справи і літератури українських земель у хiii-XV ст.
- •17.Передумови
- •18. Розвиток освіти і наукових знань у XVI – перша половина XVII ст. Братські школи.
- •19Полемычна лытература
- •20Архітектура та живопис в українських землях Великого князівства Литовського та Речі Посполитої.
- •21. Виникнення і розвиток книгодрукування в Україні (хvі – перша половина хvіі ст.)
- •22. Козацтво як культурно-історичний феномен.
- •23. Особливості релігійної ситуації в Україні XVI – XVII ст.
- •24. Освіта і наука в Україні в другій половині хvіі – хvііі ст.
- •25. Культурно-просвітницька діяльність Києво-Могилянської академії.
- •26. Література і мистецтво України в другій половині хvіі – хvііі ст.
- •27. Українське (“козацьке”) бароко. Архітектура та живопис хvіі – хvііі ст.
- •28. І. Мазепа як меценат і культурний діяч.
- •29. Виникнення театру в Україні у хvііі ст.
- •30. Розвиток філософської думки в Україні у XVIII ст. Г. С. Сковорода.
- •31 Відродження
- •32. Кирило-Мефодіївське братство, “Руська трійця”, громади в контексті української культури.
- •34. ІванКотляревський – засновникновоїукраїнськоїлітература.
- •35. Тарас Шевченко: семантика символіввпоезії та живописі.
- •36Українська література другої пол. Хіх – поч. Хх ст.
- •37 Театр
- •38…….Драгоманов
- •39Франко
- •42 Модернізм
- •43 Укр культура в рки першої світової
- •44 Культура в 1917-1920
- •45.Політика українізації та її вплив на культуру. Культурне піднесення 1920х рр.
- •46.Освіта та наука в Україні. 1920 – 1930-ті рр.
- •47 Українська література 1920-х – поч. 1930-х рр. Літературна дискусія: пошуки мистецьких орієнтирів.
- •48 Укр мистецтво
- •49 Тоталітаризм
- •50.Українська культура у роки Великої Вітчизняної війни.
- •51.Культурне життя в Україні у другій половині 40-х – на початку 50-х рр. Хх ст. Культурно-ідеологічні процеси.
- •52.Культура і духовне життя в Україні за часів хрущовської “відлиги”: основні тенденції та характерні ознаки
- •53. Українська культура в 70-80-х рр. Ідеологічний диктат.
- •55. Українська культура в роки “перебудови”. Діяльність неформальних громадських об’єднань.
- •56. Тенденції сучасного національно-культурного відродження.
- •57. Стан освіти та науки в Україні за доби незалежності .Субкультури.
- •58. Характерні ознаки релігійного життя в Україні за доби незалежності.
- •59.Українське мистецтво доби незалежності (література, кіно, музика, театр).
- •60Діаспора
53. Українська культура в 70-80-х рр. Ідеологічний диктат.
В українській культурі єдиним правильним методом продовжував визнаватись соціалістичний реалізм.
Великого розголосу у 70-х роках набула Українська гельсінська група, яка виступала в культурній опозиції ідеологічному диктатові. Свою діяльність вона спрямовувала на відстоювання людини. Саме в цей період все більш відчутною стає загальна криза соціалізму і дискредитація офіційної ідеології, що знайшло відображення в літературі дисидентського напрямку В. Симоненко, В. Стус. Виходять фільми режисерів: Л. Осики "Захар Беркут" (1971), Ю. Іллєнка "Білий птах з чорною ознакою" (1972), Л. Бикова "В бій ідуть тільки старики" (1974), де вдало спробували свої сили в галузі кінодраматургії І. Драч та Д. Павличко.
У 80-х роках починають повертатися до творчості реабілітовані українські письменники. Повернено із небуття багато призабутих і зовсім забутих митців, які своєю діяльністю торували шлях розвитку самобутньої української культури В. Винниченко, О. Ольжич
54. Захист національних культурних традицій та української історичної спадщини (1950 – 1980-ті роки). Дисидентський рух.
Дисидент – той, хто має іншу думку (інакомислячий), яка не співпадає з офіційною правлячою системою та ідеологією.
В дисидентському русі 60-х – поч. 80-х рр. можна виділити п'ять основних течій.
1. Самостійницька, яка мала на меті реалізувати право нації на самовизначення, на створення власної самостійної держави.
2. Національно-культурницька течія, яка рішуче виступала за розвиток української мови, культури, засуджувала шовінізм, русифікацію, виступала на захист прав і свобод усіх народів, їх національних інтересів.
3. Правозахисна, або демократична течія, представлена в нашій республіці Українською Гельсінською групою (УГГ).
4. Релігійне дисидентство, що мало на меті боротьбу за фактичне, а не декларативне визнання свободи совісті, за відродження національної релігії. В Україні, зокрема, воно вело боротьбу за відновлення українських греко-католицької та Автокефальної православної церков, за свободу діяльності протестантських сект.
5. Соціально-економічне дисидентство, рух за покращення соціальних та економічних умов праці. Проявами цієї течії дисидентства були робітничі заворушення, страйки
протягом 60-х – першої половини 80-х років в Україні значною мірою активізується опозиційний рух. Він стає фактором суспільно-політичного життя, його лідери чіткіше формулюють основну мету та орієнтири, У суспільстві, в якому домінували страх, апатія, пасивність, дисидентський рух був реальною моральною та ідеологічною загрозою системі, оскільки зберігав і формував гуманістичні, демократичні, національні та суспільні ідеали, наближав час утвердження незалежної, демократичної суверенної держави.
55. Українська культура в роки “перебудови”. Діяльність неформальних громадських об’єднань.
Було багато зроблено для відродження історичної пам'яті, повернення народові культурної спадщини попередніх поколінь. У 1990—1991 pp. окремими виданнями побачили світ праці М. Костомарова, Д. Яворницького, Л. Єфименко, М. Грушевського, І. Крип'якевича, Д. Дорошенка, Д. Донцова та ін. Вийшов збірник пісень українських січових стрільців, матеріали до Історії визвольних змагань 20—50-х років XX ст. Видано багато мемуарної літератури. На екранах з'являються фільми С. Параджанова, Ю. Іллєнка, К. Муратової.
Змінився характер руху опору, більшість його учасників легалізувалися. Утворилися наступні неформальні організації: Український культурологічний клуб (серпень 1987 року) у Києві, Товариство Лева та молодіжний дискусійний політичний клуб у Львові, активізувала свою діяльність УГГ, яка у липні 1988 року перетворилася з правозахисної у політичну організацію і стала називатися Українською гельсінською спілкою. Також у 1988 році виникли просвітницькі організації “Спадщина” у Києві та Харкові, студентське об’єднання “Громада”, у жовтні 1989 року засновано Всеукраїнську асоціацію “Зелений світ”, яка стала займатися захистом навколишнього середовища.