Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ispit_kultura1.doc
Скачиваний:
5
Добавлен:
14.09.2019
Размер:
253.44 Кб
Скачать

36Українська література другої пол. Хіх – поч. Хх ст.

Розвиток культури в Україні надзвичайно ускладнювався мовною політикою, яку здійснювали уряди Польщі та Росії. Початком нової доби в українській літературі було опублікування “Енеїди” Котляревського в 1798 р. на світовий рівень підніс українську літературу Тарас Григорович Шевченко. Як народний подвиг Тарас Шевченко оспівував боротьбу за волю, славу, національне самоутвердження. Чільне місце в українській літературі ХІХ ст. посідає П. Куліш – поет, прозаїк, журналіст, літературний критик. Підтверджували нові таланти, що вливалися до української літератури на рубежі 50-60-х р. зокрема авторка “Народних оповідань” Марко Вовчок, поети С.Руданський та Л.Глібов. Політичний внесок у розвиток української поезії зробили Грабовський, Самійленко. Найвідоміші здобутки української літератури пов"язані з діяльністю І.Франка. його творчість стала основою комплексного вивчення зв’язків української та світової культури.

Як не дивно, але українська література не лише вижила, а й розцвіла. Із зростанням числа випускників українських університетів збільшувалася також кількість авторів та коло читачів.

Українські романтики збагатили досягнення української літератури тим, що внесли до неї культ минувшини. Заслуга всіх тих письменників була в тому, що вони показали здатність української мови до літературного життя, поважно заглянули в побут і душу селянина, виплекали й поширили любов до рідної мови й рідного народу і звеличили минуле України.

37 Театр

На протязі майже двох століть проблема розвитку і виникнення професійного театру в Україні в другій половині ХІХ ст.. мала неабияку актуальність. Причиною цього є те, що майже пів століття український театр зазнав утисків з боку російського царизму. Українська сцена була майже єдиним свідченням того, що українське життя не завмерло цілком, а поклоніння українській сцені - єдиним можливим для української публіки свідченням своїх симпатій та відданості рідній стихії.

Українське професіональне театральне мистецтво в другій половині ХІХ століття розвивалось у дуже несприятливих умовах: не було спеціальних закладів які б виховували кадри, приміщень, які відповідали своєму призначенню, належних традицій режисури й акторської гри, високохудожнього репертуару, який би забезпечив постійний зростаючий інтерес публіки до театру.

До 1861 р. продовжував існувати кріпосний театр, і не тільки у садибах, але і у містах – у поміщицьких маєтках грали актори – кріпаки. У 1828 р. офіційно було заборонено купувати до театру кріпаків, але і після цього кріпосні актори продовжували входити до складу деяких театральних труп. Пізніше почалося виникнення аматорських театрів в гімназіях та вищих навчальних закладах(в Полтаві, в Харкові). Аматорський театр — тип самодіяльного народного театру, в якому виконавцями є непрофесійні актори., у 1791 р. зявляються перші стаціонарні професійні тееатри в Харкові, в Полтаві в1818р. з ініціативи малоросійського губернатора Рєпніна.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]