45.Виробничий шум. Джерела виникнення шуму.

У виробничих умовах джерелами шуму є що працюють верстати і механізми, ручні механізовані інструменти, електричні машини, компресори, ковальсько-пресове, підйомно-транспортне, допоміжне обладнання (вентиляційні установки, кондиціонери) і т.д. Допустимі шумові характеристики робочих місць регламентуються ГОСТ 12.1.003-83 "Шум, загальні вимоги безпеки" (зміна I.III.89) і Санітарними нормами допустимих рівнів шуму на робочих місцях (СН 3223-85) з змінами та доповненнями від 29.03.1988 року № 122-6/245-1. За характером спектра шуми підрозділяються на широкополосні і тональні.

За часовими характеристиками шуми поділяються на постійні і непостійні. У свою чергу непостійні шуми підрозділяються на що коливаються в часі, переривчасті і імпульсні.

Як характеристик постійного шуму на робочих місцях, а також для визначення ефективності заходів щодо обмеження його несприятливого впливу, приймаються рівні звукового тиску в децибелах (дБ) в октавних смугах з середньо геометричними частотами 31,5; 63; 125; 250; 1000; 2000; 4000; 8000 Гц.

В якості загальної характеристики шуму на робочих місцях застосовується оцінка рівня звуку в дБ (А), що представляє собою середню величину частотних характеристик звукового тиску.

Характеристикою непостійного шуму на робочих місцях є інтегральний параметр -- еквівалентний рівень звуку в дБ (А).

Найбільш ефективним засобом зниження шуму є заміна галасливих технологічних операцій на малошумні або повністю безшумні, однак цей шлях боротьби не завжди можливий, тому велике значення має зниження його в джерелі. Зниження шуму в джерелі досягається шляхом удосконалення конструкції або схеми тієї частини обладнання, яка виробляє шум, використання в конструкції матеріалів зі зниженими акустичними властивостями, обладнання на джерело шуму додаткового звукоізолюючого пристрої або огорожі, розташованого по можливості ближче до джерела.

З огляду на те, що за допомогою технічних засобів у даний час не завжди вдається вирішити проблему зниження рівня шуму велика увага повинна приділятися застосуванню засобів індивідуального захисту. Ефективність засобів індивідуального захисту може бути забезпечена їх правильним підбором в залежності від рівнів і спектра шуму, а також контролем за умовами їх експлуатації.

47.Методи зменшення шуму.

Ефективне вирішення проблем захисту від шуму, вібрацій, ультра та інфразвуки досягається проведенням комплексу заходів, що послабляють інтенсивність шкідливих виробничих факторів у їхніх джерелах, на шляху поширення. Зниження інтенсивності шуму в джерелах забезпечує кардинальне вирішення всіх цих проблем. Зниження інтенсивності шуму на шляху поширення нерідко буває дешевшим за вирішення проблеми в джерелі, але досить ефективним.

При створенні нових малошумних двоконтурних турбореактивних двигунів (ТРД) необхідно вибирати такі параметри робочого процесу, двоконтурності, схем, програм регулювання й окремих конструктивних характеристик, які б забезпечували мінімальний шум. Модифікація існуючих конструкцій двигунів може передбачати додаткові заходи щодо зниження шуму, такі як: установку шумопоглинаючих сопел, регулювання площ перерізу реактивних сопел, акустичну обробку вхідних і вихідних каналів вентилятора та мотогондол та інші. До методів зниження шуму силових установок можна віднести застосування стаціонарних і пересувних глушників шуму біля сопел усмоктування і вихлопу газів двигунів під час їхнього випробування у наземних умовах. Стаціонарні шумоглушники встановлюються на випробувальних станціях двигунів, на спеціальних площадках чи в ангарах (боксах). Методи ослаблення шуму від джерел, розташованих усередині приміщень, дуже різноманітні і залежать від типу устаткування. Наприклад, знизити шум електричних машин можна:

усуненням неврівноваженості ротора, регулюванням підшипникових вузлів і щиткових контактів (для зменшення механічного шуму і вібрацій); акустичною оптимізацією вентиляторів охолодження (наприклад, збільшенням зазорів, зменшенням діаметра гвинта й колової швидкості).