64Методичні підходи до визначення ліквідності та платеспроможності

особливе місце серед показників, які характеризують фінансовий стан підприємства, належить показникам платоспроможності та ліквідності.

Підходи науковців до визначення сутності платоспроможності підприємства можна звести до такого:

1) платоспроможність визначається наявністю власних оборотних коштів та здатністю покривати збитки (західні науковці — Й. Ворст, П. Ревентлоу, Дж. Депалленса, Дж. Джоборда);

2) платоспроможність визначається як здатність підприємства виконувати свої зобов'язання (російські вчені — В. В. Ковальов, М. М. Крейніна, М. С. Абрютина, А. В. Грачов, Е. І. Уткін, А. Д. Шеремет);

3) платоспроможність представлена як важливий показник фінансової стійкості (вітчизняні вчені-економісти — Н. В. Тара-сенко, В. І. Іващенко, М. А. Болюх, Є. В. Мних, В. М. Мельник).

Показником платоспроможності підприємства на певну дату є відсутність прострочених боргів банку, бюджету, постачальникам, своїм робітникам та службовцям.

Аналіз платоспроможності проводять як зовнішні, так і внутрішні користувачі інформації. Внутрішні користувачі розраховують показники платоспроможності з метою оцінки та прогнозування фінансової діяльності підприємства на перспективу. Зовнішні користувачі аналітичної інформації, зокрема:

- банківські установи — з метою оцінки рівню кредитоспроможності підприємства;

- інвестори, ділові партнери повинні мати інформацію стосовно фінансових можливостей підприємства за умов надання йому комерційного кредиту, позик або відстрочки платежу.

Оцінка платоспроможності проводиться на основі характеристики ліквідності поточних активів. Під ліквідністю підприємства слід розуміти його здатність покривати зобов'язання активами, строк перетворення яких у грошову форму відповідає строку погашення зобов'язань. Ліквідність означає безумовну платоспроможність підприємства і передбачає постійну тотожність між його активами та зобов'язаннями одночасно за загальною сумою, термінами перетворення активів у гроші та термінами погашення зобов'язань.

При оцінці рівню ліквідності слід розрізняти наступні поняття:

- ліквідність балансу— це можливість суб'єкта господарювання перетворити свої активи у готівку та погасити зобов'язання, або ступінь покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких у грошові кошти відповідає строку погашення платіжних зобов'язань;

- ліквідність підприємства — це більш загальне поняття ніж ліквідність балансу. Ліквідність балансу, як зазначено раніше, передбачає використання платіжних коштів для покриття зобов'язань лише за рахунок залучення внутрішніх джерел (наприклад, реалізації майна). У той же час, маючи високий рівень інвестиційної привабливості та іміджу воно може залучати для цього і позикові кошти;

- ліквідність активів — це величина зворотна ліквідності балансу за часом перетворення активів у грошові кошти. Чим менше часу необхідно для перетворення того чи іншого активу у грошову форму, тим вища його ліквідність. Зокрема, баланс підприємств України включає розміщення активів від найменш ліквідних (необоротних активів) до найбільш ліквідних активів (грошових коштів та їх еквівалентів);

- поточна ліквідність — це відповідність між розміром дебіторської заборгованості, грошових активів підприємства і кредиторською заборгованістю товарного та нетоварного характеру;

- термінова ліквідність — це здатність підприємства до погашення зобов'язань у випадку його ліквідації;

- недостатня ліквідність — це неможливість підприємства повністю розрахуватися з боргами навіть за умови надання йому вигідних комерційних можливостей, знижок;

- високий рівень недостатності ліквідності — підприємство неспроможне погасити свої поточні борги і зобов'язання, що може привести до його неплатоспроможності і банкрутства.

Отже, поняття «платоспроможність» та «ліквідність» за своїм змістом дуже близькі, однак ліквідність більш містке поняття, оскільки від ліквідності балансу залежить рівень платоспроможності підприємства.

Отже, ліквідність поняття більш широке ніж платоспроможність. Ліквідність – це потенційна платоспроможність. Ліквідність банку визначається через співвідношення різних частин активу та пасиву його балансу. Платоспроможність характеризується наявними грошовими коштами. Водночас, необхідно відрізняти від ліквідності балансу ліквідність активів.

Для оцінки платоспроможності підприємств існує набір відповідних показників й встановлені нормативні значення для них. О.О. Канцурова та

О.С. Білоусова зазначають, що сьогоднішні офіційні методики аналізу й оцінки результатів фінансово-

господарської діяльності, майнового стану та платоспроможності суб’єктів господарювання не мають

комплексного характеру і обмежені метою дослідження [1]. Посилаючись на нормативні документи,

вони виділяють три класифікаційні групи методів за їх спрямуванням: виявлення фінансово нестійких

підприємств та банкрутів; визначення у платників податків резервів збільшення надходжень до

бюджету; формування передприватизаційної стратегії та ціни і умов продажу об’єктів приватизації.

М.І. Лагун [2] пропонує платоспроможність оцінювати за коефіцієнтами поточної ліквідності та

забезпеченості власними коштами; О. Бахмут [3], В.П. Клочан та ін. [4] – за коефіцієнтами поточної

ліквідності, критичної або швидкої ліквідності та абсолютної ліквідності; Д.В. Шиян та Н.І. Строченко [5]

– за коефіцієнтами абсолютної ліквідності, проміжної ліквідності, коефіцієнтом загального покриття та

коефіцієнтом платоспроможності; В.І. Іващенко та М.А. Болюх [6] - за коефіцієнтами абсолютної

ліквідності, проміжним коефіцієнтом покриття (ліквідності), загальним коефіцієнтом покриття;

Н.М. Дєєва та О.І. Дедіков – за коефіцієнтами поточної ліквідності, швидкої ліквідності та абсолютної

ліквідності (платоспроможності) [7], колектив авторів під керівництвом Г.Ф. Митрофанова – за

коефіцієнтами абсолютної, швидкої та поточної ліквідності [8]; В.М. Івахненко – за коефіцієнтами

абсолютної або миттєвої ліквідності, швидкої ліквідності та коефіцієнтом покриття [9]; Г.Г. Старостенко

та Н.В. Мірко – за коефіцієнтами абсолютної платоспроможності, термінової платоспроможності,

проміжної та загальної платоспроможності та коефіцієнтом чистого виторгу [10].

Як видно з табл. 1, майже всі автори з різницею у назві, але практично з однаковим економічним

змістом для оцінки платоспроможності пропонують використовувати три основних коефіцієнта:

коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможності), коефіцієнт поточної (проміжної) ліквідності та

загальний коефіцієнт покриття.

Узагальнення різноманітних підходів і методи оцінки платоспроможності свідчить про відсутність

уніфікованої системи показників.

Отже, основними показниками, що характеризують рівень платоспроможності підприємства є

коефіцієнти платоспроможності, які у багатьох літературних джерелах необґрунтовано називають

коефіцієнтами ліквідності, оскільки саму ліквідність, як здатність активів підприємства швидко бути

переведеними в грошові кошти, вони ніяк не характеризують. Визначення показників

платоспроможності передбачає розрахунок відносних величин, у знаменнику яких відображаються

зобов’язання підприємства, що вимагають покриття, а в чисельнику – групи ресурсів, які можуть бути

використані для цього, причому ці показники використовуються лише для оцінки короткострокової

платоспроможності. Відмінність методів у різних авторів пов’язана із принципами групування активів і

зобов’язань. У більшості джерел наводиться наступне групування.

1. Активи – за ступенем зменшення ліквідності:

А1 – абсолютно ліквідні активи включають грошові кошти та їх еквіваленти і короткострокові

фінансові вкладення (тобто ті активи підприємства, які можуть бути спрямованими у розрахунки за

зобов’язаннями негайно).

А2 - швидко ліквідні активи: товари відвантажені, дебіторська заборгованість (тобто активи

підприємства, котрі у достатньо короткий термін можуть бути перетворені на гроші). Деякі автори [11]

до цієї групи відносять ще й готову продукцію.

А3 – повільно ліквідні активи, що включають виробничі запаси, незавершене виробництво і

готову продукцію. Для перетворення цієї групи активів у грошові кошти знадобиться більший термін,

ніж у попередніх групах.

А4 – важколіквідні активи до яких відносимо основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові

фінансові вкладення, незавершене будівництво, витрати майбутніх періодів, довгострокову

дебіторську заборгованість.

2. Пасиви групуються за ступенем терміновості їх погашення:

П1 – найбільш термінові, що включають кредиторську заборгованість та кредити банків, строк

погашення яких настав. У дану групу, як правило, включаються зобов’язання які мають бути погашені

протягом місяця.

П2 – короткострокові зобов’язання, що складаються з короткострокових позик, одержаних на

період не менше 1 року.

П3 – довгострокові зобов’язання, що включають довгострокові кредити та позики підприємства

із терміном погашення у період більше 1 року.

П4 – постійні зобов’язання: капітал та резерви, доходи майбутніх періодів. Сюди входять ті

зобов’язання, які безстроково знаходяться у розпорядженні підприємства. У тих авторів, котрі першу

групу активів коригують на суму акцій, викуплених у акціонерів, на цю ж суму коригується й дана група

постійних пасивів.

Абсолютно платоспроможним вважається підприємство у якого виконується співвідношення

груп активів та пасивів:

А1 ≥ П1

А2 ≥ П2

А3 ≥ П3

А4 ≥ П4

Недоліком такого групування активів та зобов’язань є те, що групи формуються без врахування

оборотності тих чи інших статей балансу, що призводить до уніфікації групування для всіх типів

підприємств. Насправді ж на всі аспекти оцінки платоспроможності впливає специфіка підприємства,

його галузева належність. Тому потрібно розробити таку методику, яка б дозволяла кожному

підприємству самостійно групувати свої активи і зобов’язання в залежності від періодів їх обертання

та терміновості погашення.

На основі наведених групувань активів та зобов’язань, розглянемо наступні показники

платоспроможності.

1. Коефіцієнт абсолютної платоспроможності показує, яка частина короткострокових

зобов’язань підприємства може бути погашена за рахунок наявних абсолютно ліквідних активів:

Кап = (ГК + КФВ) : КЗ,

де ГК – грошові кошти;

КФВ – короткострокові фінансові вкладення;

КЗ – короткострокові зобов’язання.

2. Коефіцієнт поточної (проміжної) платоспроможності показує, яку частину поточної

заборгованості підприємства може покрити в найближчій перспективі за умови повного погашення

дебіторської заборгованості:

Кпп = (ГК + КФВ + ДЗ) : КЗ

де ДЗ – дебіторська заборгованість.

3. Загальний коефіцієнт покриття показує ступінь покриття короткострокових зобов’язань всіма

оборотними активами підприємства, які можуть бути спрямовані на ці цілі:

Кшл = (ГК + КФВ + ДЗ + З) : КЗ

де З - запаси підприємства.

Потрібно відмітити, що при розрахунку цих коефіцієнтів такі групи активів і зобов’язань як А4, П3

та П4 не використовуються, оскільки вони носять довгостроковий характер. Але, на нашу думку, ця

обставина не може бути підставою для виключення їх із розрахунків. Діяльність підприємства не

обмежується короткостроковим періодом, на який орієнтуються більшість авторів, проводячи такий

аналіз. Для забезпечення ефективної діяльності підприємства необхідно розраховувати й оцінювати

його перспективні можливості та загрози, наприклад, на основі SWOT- аналізу.

Крім того, для фінансової безпеки підприємства значення мають не показники самі по собі, а їх

порогові значення. У зв’язку з цим потрібно відмітити ще один недолік – нормативи з якими

порівнюють отримані в процесі оцінки результати і на основі яких робиться висновок про

платоспроможність підприємства, є стандартними, уніфікованими для усіх типів підприємств.