- •47.Оцінка вартості земельної ділчянки
- •49Обслуговуючі виробництва та особливості їх планування
- •50 Прогнозування в системі планування
- •53 Організація та контроль виконання планів
- •54 Виробнича програма з рослинництва,зміст і послідовність розробки
- •55 Система планування та види планів
- •56 Оцінка вартості трудового потенціалу
- •57 Зміст,методи та умови реалізації інноваційної політики держави.
- •58 Планування витрат діяльності підрозділів
- •60Кредитні спілки та їх функції.
- •61 Концепція затрат і вигід у проектному аналізі
- •77Альтернативна вартість та її використання у проектному аналізі
- •62 Основні методи імовірного методу оцінки ризику,його переваги та недоліки.Випадки в яких доцільно його застосовувати.
- •63Інфрастуктура,сегментація ринку праці
- •64Методичні підходи до визначення ліквідності та платеспроможності
- •65 Підприємництво як елемент бізнесу
- •66Оцінка потенціалу підприємства,основні цілі,принципи та сфера застосування.
- •67 Суть та особливості внутрішньогосподарського планування
- •68 Стандартні фінансові та неформальні критерії прийняття проектних рішень
- •69 Oцінка вартості бізнесу
- •70 Поняття та зміст жцп.
- •72 Сутність дре недоліки діяльності держави
- •73Витратний підхід до оцінки потенціалу підприємства
- •74.Алгоритм застосування різних способів виміру впливу факторів в детермінованому аналізі.
49Обслуговуючі виробництва та особливості їх планування
Обслуговуючі виробництва виконують роботи, які, насамперед, забезпечують необхідні умови для нормального перебігу основних та допоміжних виробничих процесів. У сільськогосподарських підприємствах до них належать: автопарк, жива тяглова сила, ремонтні майстерні, будівельні виробництва, електро-, водопостачання, газове і теплове господарство, житлово-комунальна служба і т. д. Основне їх призначення — забезпечення необхідних умов для нормального функціонування основних та допоміжних галузей господарства, продовження процесу виробництва, підтримання основних засобів у технічно справному стані, забезпечення транспортних технологічних зв’язків між етапами робіт, ремонт будівель і споруд, будівництво нових об’єктів виробничого і житлово-комунального призначення, надання інших соціальних послуг населенню.
Роль обслуговуючих виробництв для сільськогосподарських підприємств за сучасних умов значно підвищується. Обумовлено це, по-перше, інтенсифікацією виробництва, упровадженням інтенсивних технологій і нової, більш продуктивної техніки; по-друге, розширенням у виробництві продукції сільського господарства, її переробці й реалізації участі багатьох спеціальних галузей, пов’язаних між собою економічно, а нерідко і технологічно. По-третє, поряд із забезпеченням функціонування основної сфери обслуговуючі виробництва дедалі більше вирішують питання благоустрою життя працівників господарства: будівництва та ремонту житла, водо-, газо-, електрозабезпечення тощо.
Планування обслуговуючих виробництв здійснюється апаратом управління відповідної функціональної служби,виходячи із загального плану економ.і соціольн.розвитку підприємства.
Планування обслуговуючих виробництв має певні особливості:1)їхні розміри і планові обсяги робіт та послуг визначаються насамперед потребою головних і допоміжних галузей господарства, а також його соціальної інфраструктури в певних послугах, оскільки функціонування обслуговуючих виробництв підпорядковане забезпеченню нормальної виробничої та соціальної діяльності підприємства.2)собівартість продукції обслуговуючих виробництв є частиною витрат на виробництво продукції, тому планування її має бути завершено раніше планування собівартості продукції рослинництва, тваринництва і промислового виробництва, до розподілу загальновиробничих і загальногосподарських витрат. Якщо витрати загальних обслуговуючих виробництв включаються у витрати з інших виробництв, а планова собівартість їхніх робіт ще не обчислена, то ці роботи оцінюють за фактичною собівартістю року, що передував плановому. У першу чергу визначають собівартість робіт із тих виробництв, послуги яких більше впливають на розмір витрат інших виробництв. 3)на обслуговуючі виробництва не розподіляються загальновиробничі та загальногосподарські витрати.
50 Прогнозування в системі планування
У системі планування останнім часом дедалі більшу роль відіграє прогнозування.
Економічне прогнозування (від грец. prognosis — передбачення) являє собою наукове обґрунтування можливих змін або якісного стану економіки в майбутньому, а також альтернативних шляхів і строків досягнення цього стану.
Прогнозування є не самостійним видом планування, а лише однією з чотирьох його стадій (аналіз досягнутого рівня економіки; науковий прогноз можливих і ефективних напрямів розвитку економіки і вибір оптимального напряму; розробка плану; виконання плану, його контроль і коригування), яка передує складанню плану і охоплює більший період, ніж план. Прогнозування має здійснюватись на будь-якому рівні і стосуватись усіх видів планів — довго-, середньо- і короткострокових (див. рис. 2.1), проте особливо велике значення воно має для перспективного планування.
Спільними рисами прогнозування і планування є те, що, по-перше, вони є видами передбачення, оскільки мають справу з одержанням інформації про майбутнє. По-друге, в основі наукового прогнозування, як і планування, лежить наукове передбачення.
Однак між ними є істотні відмінності:
-у прогнозах ураховують імовірно можливі досягнення науково-технічного прогресу, очікувані й прогнозовані, а також наукові відкриття, що ґрунтуються на наукових пошуках. У планах же враховуються вже наявні науково-технічні відкриття і досягнення передового досвіду, що перевірені на практиці;
-у планів значно вищий, порівняно з прогнозами, ступінь обов’язковості їх виконання підприємством чи його підрозділами;
-на відміну від планів прогнози не містять конкретних завдань (це передбачення розвитку науки і техніки впродовж певного часу, економічних і суспільних передумов для цього та обумовлених ними наслідків).
Значення прогнозування у плануванні сільського господарства набагато більше, ніж в інших галузях народного господарства. Пояснюється це перш за все впливом на результати виробництва погодних факторів, масових захворювань тварин у періоди епідемій і враження сільськогосподарських культур комахами та грибковими захворюваннями.
Завданнями прогнозування є: аналіз соціально-економічних і науково-технічних процесів; виявлення закономірностей, чинників і тенденцій, які визначають подальший соціально-економічний розвиток; вивчення та оцінка можливостей для досягнення поставленої мети і на цій основі прийняття оптимального рішення, в якому потреби суспільства чи підприємства узгоджуються з реальними можливостями їх забезпечення. Результати прогнозів ураховуються при розробці на перспективу питань економічної і соціальної політики та при складанні планів.
Роль прогнозування полягає у виявленні найважливіших проблем, з якими зіткнеться суспільство у перспективі, імовірнісних методів, строків і результатів їх вирішення різними способами, оцінці ефективності того чи іншого варіанта.
Методи прогнозування:
1.фактографічний-базується на фактичному інформаційному матеріалі про обєкт прогнозування
2.експертні методи-базуються на субєктивній інформації(метод Дельфі,мозкового штурму)
3.Комбіновані