Освіта в Західній Україні.

Не набагато кращим було становище на підавстрійських україн­ських землях, де в освітніх закладах панували німецька, угорська, поль­ська, румунська, навіть латинська мови, де з великими труднощами утримувалася відносно мала кількість україномовних навчальних за­кладів, переважно богословських.

З 1805 р. початкова школа перейшла під контроль церкви.

Тільки з часів революції 1848 – 1849 pp. тут відбулися принципові позитивні зрушення.

З 1848 р. шкільна освіта зосереджується в руках держави. Відкривають недільні школи для дорослих. 1848 – 1849 рр. в Галичині – 60, Закарпатті – 9.

Діяли трикласні школи, а з 1849 р. чотирикласні. В середині ХІХ ст. – в Галичині вчилося 14% дітей.

У 1840-х – 1850-х рр. у Східній Галичині існувало 8 гімназій, у Північній Буковині – одна, в Закарпатті – 9. Середню освіту надавав й Чернівецький ліцей (1826 р.).

Вищу освіту в Західній Україні надавали чотири навчальні заклади:

– Львівський університет (1661 р.), який відновив свою діяльність у 1784 р., але переривав діяльність у 1805 – 1818 pp. і до того ж мав німецько-польський харак­тер.

– Реальна (торговельна) академія (1817 р.).

– Технічна академії у Львові (Політехнічний інститут) (1844 р.).

На кінець 18 ст. – на початку ХІХ ст. починається національно-культурне відродження – відновлення різних сфер буття укр. народу (національної, культурної, мовної, духовної) від занепаду. Усвідомлення себе як нації, як дійової особи історії і сучасного світу.

У 1869 р. уряд Австро-Угорської імперії проголосив загальне обов’язкове початкове навчання, з’явилася можливість на­вчатися українською мовою, але через матеріальні статки багато дітей не мали можливостей відвідувати школу. На кінець ХІХ ст. у Східній Галичині кількість неписьменних становила 66,4 %, на Буковині – 75 %.

8 грудня 1868 р. у Львові народовці заснували товариство «Просвіта». З 1869 р. до 1876 р. «Просвіта» підготувала та видала 22 підручника для українських гімназій загальним накладом 15 100 примірників, що дало поштовх до розвитку української національної освіти. Товариство «Просвіта» нараховувала 77 філій, організувало близько 3 000 читалень, 2 364 бібліотек.

Університети:

рік заснування	назва вищого навчального закладу	місто перебування
1855	Ветеринарна академія	Львів
1875	Чернівецький університет	Чернівці
1877	Політехнічний інститут	Львів
1897	Академія ветеринарної медицини	Львів

У 1894 р. в Львівському університеті відкрито кафедру історії України. За рекомендацією Володимира Антоновича її завідуючим став Михайло Грушевський.

ВИСНОВОК: Такий ненормальний стан багато в чому спричинився до вимуше­ного виїзду значної частини української інтелігенції за межі України, через що вона працювала насамперед на розвиток чужої, а не своєї культури. Тільки Пряшівщина у першій чверті XIX ст. дала Петербур­зькому університету трьох видатних правників: Михайла Балудянського (перший ректор Петербурзького університету), Петра Лодія (де­кан філософсько-юридичного факультету), Василя Кукольника. За­карпатець Юрій Гуца (Венелін) став основоположником болгаристики в Російській імперії. Загальновідомі імена письменника Антона Чехова, театрального режисера Володимира Немировича-Данченка, українське коріння було у роду композитора Петра Чайковського, ви­датного журналіста Василя Гіляровського та багатьох інших.

Педагогіка

В першу чергу слід вказати на геніального педагога Костянтина Ушинського (1824 – 1871), вихід­ця з відомого українського роду. Ушинський став основоположником нової педагогіки, реформатором шкільної освіти. Його найкращий твір «Рідне слово» перевидавався різними мовами 150 разів. Характерно, що в одному зі своїх творів Ушинський засудив русифіковану освіту в Україні, назвавши її «пеклом».

ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА

Батьком української фізичної культу­ри був Іван Боберський. Зі спортивних досягнень дореволюційної пори поза сумнівом чільне місце належить знаменитому Івану Піддубному (1870 – 1949). Богатир з Черкащини (вага – 120 кілограмів) став шестиразовим чемпіоном світу з класич­ної боротьби і 25 років поспіль утримував за собою цей титул.

НАУКОВІ ДОСЛІДЖЕННЯ:

Швидкий розвиток науки зумовлювали наступні чинники:

– загальноєвропейський прогрес у науці та техніці;

– розвиток промисловості після реформ 1860-х – 1870-х рр., що потребував кваліфікованих спеціалістів і нових технологій;

– відчутність ідеологічного забарвлення у дослідженнях;

– домінування філософії позитивізму, що сприяла пошуку достовірних і точних вимірів фізичних і суспільних явищ.

У підросійській Україні виникають наукові установи й центри: Нікітський ботанічний сад (1812), Тимчасовий комітет з розшуку старожитностей (1835 – 1845), Київська тимчасова комісія для розгляду давніх актів, Одеське това­риство історії та старожитностей (1839), бібліотеки (особливо з 1830 р.) і т. д.