Архітектура:

Прискорення урбанізації змусило владу провести значні зміни у забудові населених пунктів. Оскільки в моді тоді був класичний стиль, то відповідно вимагалося робити квадратну площу в центрі міста (за зразком міста з магдебурзьким правом), від якої йшли прямі вулиці, поділяючи місто на квадрати та прямокутники, звичай­но, враховуючи й особливості місцевості. Відповідно було забудова­но Одесу, Миколаїв, Херсон, Катеринослав та ін. В Західній Україні з традиційною міською забудовою не було потреби у таких рішучих змінах. Там зазвичай зберігалося історичне ядро міста, а всі новації в архітектурі виносилися за його межі.

В центрі міст прагнули поставити будинки для державних уста­нов, храмів тощо. У цей час особливий внесок у розвиток містобу­дування в Україні зробили архітектори Тома де Томон, О. Беретті, А. Меленський, скульптори В. Демут-Малиновський, П. Клодт, О. Тон та ін. Завдяки їхнім зусиллям виникли величні палаци й будинки у класичному стилі: «червоний корпус» університету св. Володими­ра, Контрактовий будинок на київському Подолі, величні палаци в Тульчині й Качанівці, пам'ятник князю Володимиру Святому в Києві. З кінця XVIII ст. настає період особливого захоплення парками та декоративними садами, які виникають практично при кожній садибі більш-менш багатого поміщика. Під впливом ідей романтизму тут будували руїни начебто давніх замків, гроти, водоспади, робили став­ки, вирощували рідкісні породи дерев, розбивали оранжереї. Такі парки нині є практично в кожній області України, найвідомішим з них є «Софіївка » в Умані, побудований руками українських кріпаків польського графа Потоцького для його молодої дружини Софії. Цікаві пам’ятки паркового мистецтва знаходяться в Білій Церкві («Олександрія»), Чорториї (сучасна Житомирщина), Ташані на Ки­ївщині.

У першій половині XIX ст. на зміну класицизму приходять нові стилі, так звані національні. У Російській імперії нав’язувався казенний московський («русский») стиль, який дисгармоніював з місце вими традиціями. У Австрійській імперії стали популярними романський та готичний стилі (звичайно, у модернізованому вигляді), а українських землях Габсбургів до них примішувався візантійський Пізніше в обох імперіях в мистецтві запанувала еклектика, і в цьому потоці важко було знайти свій вияв українським національним традиціям, тим більше що обличчя міст та головних будівель визначали зазвичай представники імперської влади. Однак вірний шлях в тої період обрав художник і архітектор Василь Кричевський (1872 – 1952). На початку XX ст. він створив будинок Полтавського губернського земства, який викликав сенсацію. Цей будинок увібрав у себе здобутки українського архітектурного стилю. Такого ж типу будівлі стали досить популярними. Так, у Катеринославі в центрі міста й досі стоїть величний будинок Володимира Хрінникова, споруджений (1910 – 1913 pp.).

Українська земля дала світу багато діячів не тільки української,; й інших культур, в першу чергу російської, польської, німецької, вір­менської, грецької та ін. Це Володимир Короленко (уродженець Жи­томира), Анна Ахматова (Горенко); класик австрійської літературі-уродженець Львова Леопольд фон Захер-Мазох (1836 – 1895), з пріз­вищем якого пов’язане поняття «мазохізм»; класик англійської літе­ратури уродженець с. Терехове під Бердичевом Джозеф Конра (Юзеф Коженьовський) (1857 – 1924), класики єврейської літератури Шолом-Алейхем (1859 – 1916); уродженець Бучача Тернопільської області лауреат Нобелівської премії Ш. Й. Агнон (1888 – 1970), пись­менник і лідер сіоністського руху Володимир (Зеєв) Жаботинський (1880 – 1940). У польській літературі у першій третині XIX ст. виникла навіть українська школа, представники якої активно використовува­ли українську народну творчість, із захопленням писали про розкіш­ну українську природу та козацьку старовину (С. Гощинський, Ю.-Б. Залеський, А. Мальчевський, Т. Падура, Ю. Словацький, М. Чайковський та ін.). Українські реалії, українська природа й життя відбилися у їхніх безсмертних творах, як і у творах російських класиків Олександ­ра Пушкіна («Полтава »), Льва Толстого («Севастопольськие рассказы»), Івана Буніна («Казацким ходом»), мемуаристки Марії Башкир-цевої, котра була також видатною художницею, та ін. Найвидатні-ший білоруський історик М. Довнар-Запольський (1867—1937) тривалий час на початку XX ст. був професором Київського універси­тету.

Україна стала могутнім джерелом натхнення і для художників неукраїнського походження, котрі тут народилися або тривалий час жили на її землі. Це стосується в першу чергу росіян А. Прахова та

В. Васнецова, М. Ге, В. Верещагіна, маріупольського грека Архипа Куїнджі (1842 – 1910) — автора знаменитої картини «Місячна ніч на Дніпрі», у котрій він відкрив нові грані романтичного бачення світу; вірменина з Феодосії Івана Айвазовського (Айвазяна) (1817 – 1900), найкращого європейського художника-мариніста XIX ст. («Дев'ятий вал», «Море», «Очерет на Дніпрі» та ін.); уродженця Харківщини по­ляка Генріка Семирадського.

Беретті О. – Володимирський собор у Києві, будинок першої гімназії в Києві.

Шредер В. – Будинок оперного театру і театру Соловцова в Києві.

Садлівський О. – залізничний вокзал у Львові.

Кобелєв О. вокзал у Козятині, центральний телеграф у Києві.

Главка П. – будинок резиденції митрополита Буковини в Чернівцях.

Гохбергер І. – будинок Галицького сейму.

Кричевський В. – автор проекту будинку Полтавського земства, Меморіального музею біля могили Тараса Шевченка.

Вербицький О. – будинок політехнічного інституту в Києві.

Бекетов О. – спроектував драматичний театр у Сімферополі.

Захаревич Ю. – будинок Львівського політехнічного інституту, будинок Галицької ощадної каси.

Макешин М. – пам’ятник Богдану Хмельницькому в Києві.

1 Мицик Ю., Бажан О. Г., Власов В. С. Історія України: навч. посіб. / Ю. А. Мицик, О. Г. Бажан, В. С. Власов. – К., 2008. – С.306.

*^* Для порівняння витрати студентів на початку ХХ ст. складали на місяць: кімната з прислугою – 11 крб., кут у кімнаті – 1-2 крб., обіди у їдальні – 6 крб., платня за хліб та булки – 3 крб., чай з цукром – 1 крб.30 коп. Ціни у Москві станом на 1913 р. Продукти: хліб білий – 12 коп. за кг.; картопля – 2 коп.; молоко – 8 коп.; ковбаса варена – 35 коп.; ковбаса копчена – 75 коп.; яловичина – 50 коп.; горілка (1 л) – 30 коп.; курка – 30 коп.; порося – 1,5 крб.; чоботи – 7 крб.; пальто – 11 крб.

2 Гусєв В. М. В. Гоголь як дослідник минулого України (до 195-річчя від дня народження) // Історичний журнал. – 2004. – № 3. – С. 44.

3 Музычко А. Забытый критик «Русской Руси». Федор Леонтович: «В русской истории лежит какая-то незаполненная пропасть между старым руським «миром», «землей» и более поздним Московским государством» / Александр Музычко // День. – 2011. – № 240 – 241, 30 – 31 декабря. – С. 21.

4 Анабель Ли. Илья Мечников: поединок с вечностью / Анабель Ли. – Итоги недели. – 2012. – № 19 (353), 9 – 15 мая. – С. 24.

5 Мицик Ю. А. Історія України / Ю. Мицик, О. Баран, В. Власов. – К., 2008. – С. 320.

*^* Офорт (з фр. мови – азотна кислота) – вид гравіювання, при якому лінії малюнка роблять на смоляному покритті металевої граверної дошки, та відбиток з дошки, гравійованої таким способом.