58.Модель Кейнса.

Якщо в класичній моделі реальна заробітна плата визначала чисельність зайнятих то в моделі Кейнса попит на товари Е визначає рівень зайнятості L, при цьому L⁰ – L і є тим рівнем безробіття, який диктується ринком грошей і товарів. Основні новації моделі Кейнса порівняно з класичною моделлю полягають у тому, що: 1) рівновага на ринку товарів досягається за рівності прогнозованого попиту і фактичної пропозиції; 2) фактичний попит на робочу силу визначається у співвідношенні з фактично запитуваним продуктом, а отже, рівновага на ринку робочої сили може досягатись тоді, коли ринок товарів перебуває у рівновазі.

Модель Кейнса записується у вигляді L_q(r) — попит на облігації залежно від ставки відсотка. Ринок робочої сили:

Ринок грошей: Ринок товарів:

Y = E. Рівновага на ринку товарів C(Y), I(r) є лінійними, тобто попит на споживчі товари зростає лінійно зі зростанням пропозиції товарів:C(Y) = a + bY, a > 0, 0 < b < 1,

a попит на інвестиційні товари лінійно спадає зі зростанням норми відсотка: I(r) = d – f(r), D > 0, f > 0. Умова рівноваги: Y ^G = a + bY ^G + d – f(r), тобто крива рівноваги на ринку товарів (крива IS) є лінійно-спадною функцією r і, отже, за фіксованого значення r має єдине рівноважне значення Y^G(r).

Рівновага на ринку грошей. Припустимо, що попит на облігації Lq(r) лінійно залежить від r: Lq(r) = k – jr,

умова рівноваги MS = MD = LpYM + h – jr, або тобто крива рівноваги на ринку грошей (LM) є зростаючою лінійною функцією r, отже, за фіксованого r маємо єдине рівноважне значення Y ^M(r).

Загальна рівновага на ринку грошей і товарів досягається за умови: ; точка рівноваги (Y ⁰, r⁰) (точка перетину ліній IS i LM) — єдина. Загальна рівновага на ринках грошей і товарів однозначно визначає фактичну потребу в робочій силі: Y₀ = F(K, L₀).

59.Модель Солоу.

Модель Солоу є односекторною моделлю економічного розвитку. У цій моделі економічна система розглядається як єдине ціле, виробляючи лише один узагальнений продукт. Стан економіки в моделі Солоу задається п’ятьма ендогенними змінними: X — валовий суспільний продукт (ВСП), C — фонд невиробничого споживання, I — інвестиції, L — кількість зайнятих, K — виробничі фонди. Окрім цього ще такі екзогенні (що задаються поза системою) показники: v — річний темп приросту чисельності зайнятих,  — частка вибулих протягом року основних виробничих фондів, a — коефіцієнт прямих,  — норма накопичення (частка валових інвестицій у ВВП). Межі екзогенних параметрів: Робиться припущення, що ендогенні змінні змінюються в часі. Екзогенні змінні вважаються постійними в часі. Час t вважають неперервним і таким, що вимірюється в роках. Річний випуск у кожен момент часу визначається лінійно виробничою функцією від двох змінних K та L. L(0) = L₀ . Формалізована модель Солоу в абсолют­них показниках: Наведемо схему функціонування економіки згідно з моделлю Солоу.

Уведемо також такі відносні показники: — фондоозброєність;

— народногосподарська продуктивність праці; — питомі інвестиції (на одного зайнятого); — середньодушове споживання (на одного зайнятого). Солоу набуває такої форми в питомих (відносних) показниках: К ожен абсолютний чи відносний показник змінюється в часі, тобто можна вести мову про траєкторію системи в абсолютних чи відносних показниках. Траєкторію називають стаціонарною, якщо показники не змінюються в часі