63.Стабілізація системи макроекономічної політики.

Макроекономічна політика є стабілізаційною, якщо її використання відновлює порушену з якихось причин рівновагу системи. Одновимірним аналогом макроекономічної політики може слугувати, наприклад, модель динаміки інвестицій і капіталу Нехай змінною стану макроекономічної системи обрано обсяг реальної вартості фактичного капіталу K = K(t), а головною метою макроекономічної політики є деякий бажаний обсяг капіталу K^*. У будь-якій точці часу t, чисті інвестиції є «інструментом», який приводить до зміни стану системи. Коли економіка є конкурентоспроможною та мотивації економічних агентів не викривлені, то для оптимального (раціонального) рівня (обсягу) капіталу інвестиції мають бути нульовими; додатними, коли фактичний капітал менший за бажаний обсяг, і від’ємними у протилежному випадку. Така система може бути подана графіком лінійного рівняння

Ця система синтезована так, що інвестиції скорочуються із наближенням до бажаного обсягу капіталу (цілі) ліворуч від точки рівноваги і збільшуються, коли система віддаляється від цього обсягу капіталу.

64.Узгодженість цілей і засобів моделі макроекономічної політики.

Макроекономічні моделі допомагають побачити відносну суперечливість різних цілей політики макроекономічної стабілізації, забезпечити узгодженість (когерентність) цілей стабілізаційної політики і засобів (інструментів) щодо їх досягнення. Роз­гляньмо простий приклад.Нехай відкрита макроекономіка представлена двома координатами: станом платіжного балансу y₁ та рівнем зайнятості y₂. Рівноважні значення цих показників подамо як функції стану агрегованого попиту x₁ і обмінного курсу x₂, тобто векторно-матрич­не рівняння рівноваги має вигляд: Цілями короткотермінового розвитку оберемо поліпшення платіжного балансу і підвищення зайнятості: Стандартними інструментами макроекономічної стабілізації можуть слугувати зростання агрегованого попиту разом з політикою знецінення національної валюти, тобто вектор інструментів має вигляд: У цілому політика макроекономічної стабілізації заміщується системою: (14.9) Якісний аналіз системи допомагає зрозуміти, зокрема, чому поставлені цілі є відносно суперечливими. Матриця коефіцієнтів чутливості цілей щодо зміни засобів має, виходячи з економічних міркувань, такі знаки: Це означає, що підвищення агрегованого попиту (dx₁), наприклад розширенням пропозиції грошей, сприяє скороченню безробіття (f₂₁ > 0). Одночасно зростання грошової маси погіршує стан платіжного балансу (f₁₁ < 0), оскільки збільшує попит на іноземну валюту.

65.Податки, бюджетний дефіцит і виробництво у моделі макроекономічної політики.

Податки відіграють роль дестимулятора виробництва — від збільшення податків програють і споживачі і виробник. Загальним принципом політики оподаткування є її узгодження не лише з поточними фіскальними цілями, а й з перспективами розвитку макроекономіки. Якщо економіка перебуває на піднесенні, ділова активність є високою, ставки відсотка у реальному вираженні є невеликими, то податки можуть підвищуватись. Якщо економіка — на спаді, то високі податки лише підсилюють негативні тенденції і поглиблюють рецесію. Залежність загального обсягу податкових надходжень від ставки оподаткування формалізується як крива Лаффера

Податкові надходження, виражені, наприклад, у частках від ВВП, подають як нелінійну, неперервну, диференційовану криву L(t), задану на відрізку [0, 1], на якому відкладаються ставки оподаткування. Теоретично дослідження кривої Лаффера на максимум дозволяє обчислити оптимальне значення ставки оподаткування, котре гарантує максимальні надходження грошових коштів до бюджету. Звичайно, побудова й аналіз функції Лаффера вимагає ретельного збору даних, ідентифікації цієї кривої для кожної конкретної економіки.