60.Перехіднй режим у моделі Солоу.

Якщо k₀  k⁰, то в економіці відбуватиметься перехідний процес, котрий (гіпотетично) завершиться встановленням стаціонарного режиму. Протягом перехідного режиму фондоозброєність задовольняє рівняння

окрім цього, як видно на рис. 13.2, якщо k < k⁰, та якщо k > k⁰.

З рис видно що є три типи перехідного процесу стосовно до фондоозброєності:

1. якщо — спочатку має місце прискорене зростання фондоозброєності, яке після досягнення значення змінюється сповільненим зростанням;

2. якщо — сповільнене зростання фондоозброєності;

3. якщо — сповільнене зниження фондоозброєності («проїдання» фондів).

61.«Золоте правило накопичення».

Сутність «золотого» правила накопичення полягає в тому, що, обираючи належним чином норму накопичення, можна максимізувати середньодушове споживання в стаціонарному режимі, а отже, і через відносно невеликий проміжок часу після поточного перехідного процесу. середньодушове споживання цілковито визначається функцією Маємо тому якщо якщо Найбільше середньодушове споживання досягатиметься тоді, коли ^* = , тобто норма накопичення повинна бути рівною еластичності випуску за фондами. Але норма накопичення завжди є меншою за своє оптимальне значення ( < ), тобто має місце недонакопичення (рис. 13.4).

Рис. 13.4. Середньодушове споживання в стаціонарному режимі

62.Аналіз моделі макроекономічної політики.

Макроекономічна політика може розглядатись як цілеспрямована зміна стану системи, зумовлюваного змінами параметрів останньої. Параметри системи можна поділити на дві групи: структурні характеристики системи та стани зовнішнього середовища. Припускається, що параметри системи є взаємно незалежними; це дозволяє обчислювати ефекти застосування конкретної політики у «чистому» вигляді за сталих значень усіх інших, окрім обраного, параметрів системи.У загальному випадку m-мірний вектор V вважається вектором допустимих макроекономічних політик, а n-мірний вектор X — вектор станів макроекономіки. Макроекономічна рів­новага здебільшого описується векторно-матричним рівнянням: де F(X, V) — матриця розмірності nm, що характеризує структуру макроекономіки та її взаємодію із зовнішнім середовищем, чи «надсистемою». Вектор рівноважного стану макроекономіки є функцією параметрів системи: Для малого околу точки рівноваги зміни макроекономічної політики (вектор V) і зміни стану системи (вектор X^*) задовольняють рівняння: (14.3) звідси маємо, що ефекти макроекономічних політик визначаються матричним рівнянням: (14.4) де I — одинична матриця, а Добуток двох матриць, які записані в правій частині (14.4) (матриці на вектор), характеризує реакції макроекономіки на зміну параметрів системи, котрі інтерпретуються як реалізація (допустимої множини) макроекономічних політик. Ефекти різних макроекономічних політик досліджують ізольовано, тобто всі параметри системи вважають фіксованими, окрім одного, а для кожної конкретної політики обчислюється мультиплікатор такого вигляду: (14.6 де — n-мірні вектори-стовпчики ефектів i-ї макроекономічної політики.