ПЕРЕДМОВА

Шановні студенти! Видання ознайомить вас із основними теоретичними положеннями дисципліни «Основи охорони праці».

Дисципліна «Основи охорони праці» є нормативною, обов'язковою для вивчення на всіх спеціальностях вищих навчальних закладів і включає такі основні розділи: правові основи охорони праці; виробнича санітарія; техніка безпеки та основи пожежо-вибухобезпеки. Розділ виробнича санітарія вивчає санітарио-гігієнічні фактори умов праці: мікроклімат, загазованість повітря робочої зони, виробниче освітлення, шум та ін. Техніка безпеки включає правила безпечної експлуатації технологічного устаткування, в т.ч. електричної техніки.

Після вивчення теоретичного матеріалу необхідно одержати у викладача завдання, виконати його і подати на кафедру безпеки життєдіяльності. Перевірка знань студентів здійснюється викладачами за тестовими завданнями або контрольними запитаннями, приклади яких наведені в методичних вказівках.

1. ПРАВОВІ ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ

1.1 Державна політика в галузі охорони праці

Державна політика в галузі охорони праці визначена відповідно до Конституції України й орієнтована на створення безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам і професійним захворюванням.

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності. Основні принципи державної політики являють собою деталізовані аспекти визначення охорони праці: пріоритет життя і здоров'я працівників, повна відповідальність роботодавця за створення безпечних 1 здорових умов праці; підвищення рівня промислової безпеки, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці; комплексне вм*знання завдань охорони праці з урахуванням напрямів економічної та соціальної політики, досягнень у галузі науки й техніки та охорони довкілля; повного відшкодування збитків особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві, та професійних захворювань; застосування економічних методів управління охороною праці.

1.2 Гарантії прав громадян на охорону праці

Законом передбачені права на охорону праці під час укладання трудового договору та в процесі виконання роботи. Умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці. Під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника (під розписку) про умови праці та наявність на його робочому місці неусунутих небезпечних і шкідливих виробничих факторів, можливі наслідки впливу їх на здоров'я та права працівника на пільги й компенсації за роботу тяжких умовах. Працівнику не можна пропонувати роботу, та яка медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання роботи підвищеної небезпеки та такої, що потребує професійної підготовки, допускають осіб за наявності висновку психофізіологічної експертизи. Усі працівники згідно із законом підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від нещасних випадків.

Під час виконання роботи умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, якими послуговується працівник, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо виникла виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля в цілому. Він зобов'язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджують спеціалісти з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо немає професійної спілки на підприємстві), а також страхового експерта з охорони праці. За період простою з причин, які виникли не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток. Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не дотримується законів про охорону праці. У цьому разі працівникові виплачують вихідну допомогу в розмірі, передбаченому колективним договором, але не меншу тримісячного заробітку. Нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 год. на тиждень. Працюючим громадянам України надають такі відпустки: щорічні основні, щорічні додаткові за роботу в шкідливих та важких умовах і відпустки за особливий характер роботи та спеціальні (у зв'язку з вагітністю та пологами, по догляду за дитиною, у зв'язку з навчанням, творчі). Тривалість відпустки розраховують у календарних днях незалежно від режимів та графіків роботи.

1.3 Пільги й компенсації за важкі та шкідливі умови праці

Працівників, зайнятих на роботі з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечують лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою. Вони мають право на оплачувані перерви санаторно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці в підвищеному розмірі та інші пільги й компенсації, що надають у порядку, визначеному законодавством.

Протягом дії укладеного з працівником трудового договору роботодавець повинен не пізніше ніж за два місяці письмово інформувати працівника про зміни виробничих умов та розмірів пільг і компенсацій із урахуванням тих, які надають йому додатково.