- •1.Лінійні операції над векторами та їх властивості. Скалярний добуток векторів його властивості та застосування.
- •Афінна система координат. Координати точок. Знаходження координат вектора
- •Полярна система координат. Перехід від полярної до прямокутної системи координат і навпаки
- •3. Пряма лінія в афінній системі координат
- •4. Рівняння площини в афінній системі координат
- •5. Пряма лінія у просторі
- •Взаємне розташування двох прямих у просторі
- •Взаємне розташування прямої і площини
- •6. Метричні задачі на пряму і площину
- •Гіпербола.
- •8.Еліпсоїд, гіперболоїди, параболоїди. Дослідження їх форм методом перерізів, їх побудова.
- •9. Циліндричні та канонічні поверхні, їх властивості. Класифіфкація поверхонь 2-го порядку.
- •10. Рух 1 і 2 роду. Класифікація рухів площини та їх аналітичне задання. Групи рухів та їх підгрупи.
- •11. Перетворення подібності. Гомотетія. Аналітичне задання подібності. Група подібності та її властивості.
- •12. Група афінних перетворень площини і її підгрупи.
- •13. «Начала» Евкліді. Проблема 5-го постулату. Огляд аксіоматики гільберта евклідової геометрії.
- •1. Аксіоми належності та наслідки з них :
- •2. Аксіоми порядку і деякі наслідки:
- •5. Аксіома паралельності (Плейфера).
- •14. Аксіоматика Вейля. Доведення несуперечності та повноти аксіоматики Вейля.
- •15. Геометрія Лобачевского. Основні факти. Несуперечливість системи аксіом площини Лобачевского незалежність V постулату.
- •16. Різні види рівняння кривої у просторі. Тригранник Френе.
- •17. Кривина та скрут просторової кривої. Формули Френе.
- •18. Поверхні в евклідовому просторі. Криволінійні координати на поверхні. Дотична площина і нормаль поверхні.
- •19. Перша та друга квадратичні форми поверхні та їх застосування.
- •20. Топологічні простори та їх основні властивості. Приклади. Предмет топології.
- •21.Ейлерова характеристика поверхні.Орієнтовні та неорієнтовні двовимірні многовиди. Рід многовида та число його контурів
- •22. Існування 5 типів правильних многогранників. Топологічна класифікація многогранників
4. Рівняння площини в афінній системі координат
Вектор, який лежить на площині або паралельний до неї, наз. направляючим вектором площини.
Площину в афінній с-мі коор. (О, , , ) можна задати двома направляючими векторами (неколінеарними) і точкою, або трьома точками, які не лежать на одній прямій.
1. Рівняння площини, заданої двома направляючими векторами і точкою.
Нехай площина π задана неколінеарними направляючими векторами =(α1,β1,γ1) і =(α2,β2,γ2), та точкою М0(x0,y0,z0). Виберемо на площині ще одну довільну точку М(x,y,z). Розглянемо вектор =(x-x0, y-y0, z-z0). Оскільки т.М належить площині то вектори , та компланарні, отже за теоремою 9:
=0 (33)
2. Рівняння площини, заданої трьома точками.
Нехай площина задана трьома точками, які не лежать на одній прямій М1(x1,y1,z1), М2(x2,y2,z2), М3(x3,y3,z3). Тоді можна скористатися рівнянням (33), поклавши = , = , а М0=М1. Отримаємо:
= 0 (34)
3. Рівняння площини у відрізках (на осях):
Нехай площина відтинає на осях координат відрізки a, b і c відповідно. Тоді вона проходить через точки А(а,0,0), В(0,b,0) і С(0,0,с). Використавши р-ня (34), маємо: =0, або після елементарних перетворень: + + =1. (35)
Відмітимо, що a, b і c направлені відрізки, тому вони можуть бути і від’ємні.
4. Параметричні рівняння площини:
Нехай площина π задана направляючими векторами =(α1,β1,γ1), =(α2,β2,γ2) і точкою М0(x0,y0,z0). Виберемо на площині ще одну довільну т.М(x,y,z). Розглянемо вектор: =(x-x0,y-y0,z-z0). За теор4 =λ +μ . Перейшовши до координат, отримаємо:
x-x0=λα1+μα2 x=λα1+μα2+x0,
y-y0=λβ1+μβ2, або y=λβ1+μβ2+y0, (36)
z-z0=λγ1+μγ2, z=λγ1+μγ2+z0,
де λ, μ параметри (λ,μ R).
5. Загальне рівняння площини:
Всі отримані нами рівняння площини – це рівняння першого степеня з трьома змінними, а тому їх можна записати загальним рівнянням Ax+By+Cz+D=0. (37)
Теор16. Множина точок простору, координати яких в афінній с-мі коор. задовольняють р-ня (37), де А, В і С не рівні нулю одночасно, являє собою площину, причому =(-В,А,0) і =(-С,0,А) – направляючі вектори цієї площини.
Доведення:
Розглянемо р-ня (37), де А, В і С 0 одночасно. Його можна записати у вигляді: = 0. Отже, р-ня (37) рівносильне р-ню площини вигляду (33), заданої 2ма направляюч. векторами =(-В,А,0), =(-С,0,А) і т.М(- ;0;0).
Площина в прямокутній системі координат
Так як прямокутна с-ма коор. (O, , , ) є частковим випадком афінної, то в ній можна використовувати всі отримані раніше р-ня (33)–(37) площини.
Нормальним вектором площини наз. будь-який вектор, перпендикулярний до цієї площини.
У прямокутній с-мі коор. можна отримати ще два р-ня площини: за точкою і нормальним вектором, та нормальне р-ня.
6. Рівняння площини за точкою і нормальним вектором.
Нехай в прямокутній с-мі коор. (O, , , ) площину задано точкою Н0(x0,y0,z0) і нормальним вектором =(А,В,С). Візьмемо на площині довільну точку Н(x,y,z). Тоді =(x-x0, y-y0, z-z0). Так як вектор перпендикулярний до вектора , то їх скалярний добуток дорівнює нулю, отже, за теор 8: А(x-x0)+В(y-y0)+С(z-z0)=0 (38)
Нормальне рівняння площини.
Нехай площина задана в прямокутній с-мі коор. одиничним нормальним вектором і відстанню r від початку координат до площини. Нехай Н – основа перпендикуляра, опущеного із початку координат на площину. Знайдемо координати т.Н. Так як координатами точки назвали координати її радіус-вектора, то знайдемо координати вектора . Отже, координати точки Н (r cosa1, r cosa2, r cosa3). Використавши р-ня (38), отримаємо нормальне р-ня: cosa1(x-rcosa1)+cosa2(y-rcosa2)+cosa3(z-rcosa3)=0 або
x cosa1+y cosa2+z cosa3 –r =0 (39).
Відстань від точки до площини
Нехай дана точка М0(x0,y0,z0), а площина задана загальним рівнянням Ax+By+Cz+D=0. Нормальний вектор площини =(А,В,С). Розглянемо такий вектор || , що його початок – точка Н(x,y,z) належить площині. Тоді відстань d від точки М0(x0,y0,z0) до площини буде дорівнювати довжині вектора | |. =(x – x0 , y – y0 , z – z0). Знайдемо скалярний добуток: · =| |·| | cosφ. Так як кут φ між векторами і може бути 0˚, або 180˚, то cosφ= 1. Отже, · = | || |. Звідки
d = | |= = .
Оскільки точка Н належить площині, то її координати задовольняють рівняння (37), тому –Ax–By–Cz=D і
d = (40).