- •3.Причини проголошення та значення для України IV універсалу уцр. Берестейський мир.
- •4.Остані дні влади уцр березень-квітень 1918р. Гетьманський переворот його причини та наслідки. 5.Внутрішня та заовнішня політика гетьманського уряду Скоропадського квітень-грудень 1918р.
- •6.Відставка уряду Скоропадського, прихід до влади дирикторії
- •10. Встановлення Радянської влади в Укр. Проголошення урср. Входження Укр до срср.
- •11. Причини та хід ряд-польської війни 1920р. Участь у війні укр
- •12. Причини введення та наслыдки воэнного комунызму на Новій економічній політці для Укр. Сутність політики Українізації. Воєнний комунізм і неп
- •13. Командно адміністративна система в Укр та темнова економіка. Причини сталінських репресій та її наслідки.
- •14. Суть політики індустріалізації та колонізації. Причини та наслідки голодомору 1932-1933.
- •15. Ідеї нац. Комунізму в Укр.
- •16. Розвиток культури в Укр між двома світовими війнами. Ростріляне відрядження.
- •19. Початок 2 світової і рад. Окупація Зах Укр. Сталінські репресії проти Зах Укр.
- •20. Становища Зах Укр земель під Німеччиною на передодні Рад-Нім війни. Утворення та діяльність уцк
- •21. Напад Нім на срср і становище Укр в 1941. Бородьба оун за створення Укр держ в 1941
- •22. Новий порядок створений Нім в Укр під час 2 світової.
- •23.Рух опору на ЗахУкр землях під час 2 світової. Утворення упа 24. Радянсько-партизанський рух в Укр в 1941-1944рр.
- •25. Колаборацизм в Укр. Бойовий шлях дивізії Галичина
- •26. Бойові дії на рад-н фронті 1941-1944рр. Повернення рад влади в Укр.
- •27. Зміна територіального та етнічного складу Укр кінець 40-х початок 50-х рр. Репресії та департації населення.
- •28. Відбудова промисловості та сільського господарства в укр після 2 світової.
- •29. Рух опору на Зах Укр землях в 1944-1952рр. Знищення упа
- •30. Становище та діяльність угкц в 40-х. Львівський собор
- •31. Смерть Сталіна і становище укр. Бородьба за владу в срср. Прихід Зрущова.
- •32. Політ. Відлига за часи хрущова. Хрущовський реформи в промисловості та сільгоспі.
- •33. Активізація діяльності інтелегенції під час відлиги. Рух 60-тників
- •34. Прихід до влади Брєжніва становище Укр. Політ курси Шелеста і Щербицького
- •35. Русифікаторська політика в Укр хх ст.
- •35. Дисидентський та право захисний руху 70-80 рр.
- •36. Смерть Брєжніва і прихід до влади Горбачова. Суть горбачовської перебудови.
- •37. Причини Чернобильської катастрофи та її наслідки для Укр.
- •38. Активізація демократичного руху в 1985-1990 рр. Відродження багатопартійності.
- •39.Події 19 серпня в Москві. Акт проголошення самостійності Укр. Розвал срср та утворення снд.
28. Відбудова промисловості та сільського господарства в укр після 2 світової.
Унаслідок чотирьох років найбільш руйнівної в історії війни Радянський Союз постав перед колосаяьним завданням відбудови господарства. Так, наприклад, на Україні промислове виробництво у 1945 р. складало лише 26 % рівня 1940 р. Як і слід було чекати, радянська влада почала відбудовувати своє господарство із складання четвертого п'ятирічного плану (1946—1950). І знову цей план базувався на характерній особливості тоталітарної системи: можливості розпоряджатися ресурсами без огляду на бажання й потреби людей. Звідси і його приголомшуючі вимоги: він закликав відбудувати розорені регіони, підняти промисловість та сільське господарство на довоєнний рівень і навіть перевершити його — і все це за менш ніж п'ять років. Сталін запропонував ряд грандіозних проектів «перетворення природи», які передбачали будівництво на Україні величезної греблі на Дніпрі, створення у Степу великих лісосмуг для боротьби з посухами. Незважаючи на жертви та виснаження від війни, робітники повинні були, як ніколи, тяжко працювати, оскільки план вимагав підвищення продуктивності праці на 36 %.
Відбудова економіки. Як і в 30-ті роки, четверта п'ятирічка дала неоднозначні результати. Зусилля, спрямовані на відбудову важкої промисловості, що поглинули 85 % капіталовкладень, принесли дивовижні успіхи. До 1950 р. промислове виробництво на Україні на 15 % перевищувало рівень 1940 р. На Західній Україні, де до війни важкої промисловості практично не існувало, прогрес у цій галузі особливо вражав: до 1950 р. промислове виробництво у краї зросло на 230 %. У 1950-х роках Україна знову стала однією з провідних індустріальних країн Європи. Вона виплавляла більше чавуну на душу населення, ніж Великобританія, Західна Німеччина та Франція (щоправда, Західна Німеччина виробляла більше сталі), а за видобутком вугілля майже дорівнювалася до Західної Німеччини. Однак хоч українська промисловість порівняно з довоєнним періодом стала навіть потужнішою, її частка у загальнопромисловому виробництві Радянського Союзу впала, оскільки нові індустріальні центри, що виникли за Уралом, розвивалися ще швидшими темпами.
Зростання промисловості, проте, не привело до підвищення життєвого рівня. Традиційне для радянського режиму нехтування випуском товарів споживання дійшло до крайнощів: купити пару взуття, зубну щітку чи навіть буханець хліба було проблемою. На 1950 р. легка промисловість ледве досягла 80 % довоєнного рівня. Купувати продукти споживання стало ще складніше внаслідок грошової «реформи» 1947 р., що девальвувала карбованець і «з'їла» особисті заощадження.
Але ніде невдачі відбудови не виявилися з такою очевидністю, як у сільському господарстві — цій хронічно хворій галузі радянської економіки. Втративши під час війни більшу частину поголів'я худоби й техніки, сільське господарство зазнало ще страшніших руйнувань, ніж промисловість. Крім того, другорядне значення, якого надавали цій галузі радянські планувальники, і згубна сільськогосподарська політика радянських чиновників відчутно перешкоджали виправленню становища на селі. Ніби цього було мало, у 1946 р. прийшли катастрофічна посуха й голод.
Незважаючи на явні хронічні проблеми колгоспів, радянське керівництво рішуче відновило політику колективізації й стало навіть активніше проводити її. У 1946 р. було вжито заходів, щоб відібрати у селян землю та реманент, які їм удалося «приватизувати» під час війни. Наступного року Микита Хрущов розпочав на Україні, цій сільськогосподарській лабораторії Радянського Союзу, гучний проект, спрямований на розв'язання аграрних проблем. Він передбачав об'єднання колгоспів у гігантські «агроміста», що теоретично мало сприяти високоефективному використанню гостродефіцитної сільськогосподарської техніки; водночас кожне з них мало забезпечити близько 5 тис. мешканців усіма благами міського життя. Проект також передбачав ліквідацію присадибних ділянок, з яких селяни отримували більшу частину продуктів харчування. Нарешті, він обіцяв надати режимові право ще суворішого контролю над сільським населенням. Проте, оголосивши про ліквідацію крихітних, але таких життєво необхідних для селян ділянок, режим зайшов надто далеко: пасивний опір і гучні протести набрали такого розмаху, що уряд мусив відмовитися від проекту «агроміст». На додаток, породжені цим проектом хаос і невдоволення лише перешкоджали виробництву зерна. На 1950 р. воно досягло близько 60 % рівня 1940 р., й ситне харчування лишалося рідкісною розкішшю.