55.Поглиблення ситуації кризи тоталітарного режиму період застою

У середині 60-х рр. була почата спроба проведення господарської реформи: — посилення економічних методів керування промисловістю; — розширення прав підприємств, переведення на госпрозрахунок; — посилення економічного стимулювання Але зроблені лише перші кроки, реформа в цілому завершилася невдачею. Вона викликала опір бюрократичного апарата, не торкалася основ командно-адміністративної системи, мала некомпетентний характер. Економіка СРСР і України продовжувала йти по екстенсивному шляху. Продовжувалися труднощі і недоліки в розвитку сільського, господарства. Почалося згортання демократії і засилля бюрократизму, проявилися деформації в політико- управлінській сфері: некомпетентність керівництва, відсутність рішучості в практичних справах, благодушність і самозаспокоєність. Посилюється русифікація. У соціально-політичній і культурній сферах продовжував діяти сталінізм, хоча без репресій: не здійснювалося право на волю слова, демократична активність людей визнавалася інакомисленням, за яке могла піти ізоляція від суспільства. Наростання негараздів у радянському суспільстві викликало незадоволення різних верств населення, створюючи сприятливу атмосферу для діяльності дисидентів (дисидент — інакомислячий, не згідний з існуючим режимом). Формою поширення ідей представників опозиційного руху був «самвидав. Метою правозахисного руху було: захист прав людини і прав народів СРСР, боротьба проти русифікації, боротьба за незалежну Україну та націо­нальне відродження. Особливістю руху опору 60-х - першої половини 80-х років було праг­нення уникати утворення формальних організацій, які легко викривав і зни­щував КДБ. Українська опозиція зуміла обійти цю загрозу, перетворивши опір режимові на широкий рух. Навіть численні індивідуальні репресії не зруйнували загальної тенденції до політичного, духовного і культурного відродження нації, до появи яскравих речників цього відродження.

56.проголошення незалежності україни. Референдум в україні. Вибори першого президента україни

До літа 1991 р. У., як і весь Радянський Союз, переживала системну кризу, пов'язаний із найгострішим протистоянням між старими соціально-політичними структурами і вже товариством, що глибоко змінилося. До серпня 1991 р. протистояння сил реакції і демократії досягло критичної точки. 19-21 серпня 1991 р. у СРСР була здійснена спроба державного перевороту. У результаті спроба перевороту провалилася. Відразу після провалу путчу і як реакція на нього виник потужний процес дезинтегрованності країни. Пішла серія актів і декларацій про незалежність. Це була свого роду захист республік у відповідь на переворот. 24 серпня 1991 р. Верховный рада УРСР проголосила У незалежною демократичною державою і прийняв «Акт проголошення незалежності У». Одночасно було прийняте рішення про проведення 1 грудня 1991 р. республіканського референдуму в підтвердження Акта проголошення незалежності У. У умовах гострої політичної боротьби, росту національної самосвідомості укр.ой нації, збільшення прихильників ідеї національного відродження і суверенітету У, що наростає економічної кризи, дезинтегрованності колишньої Спілки 1 грудня 1991 р. відбувся референдум і вибори Президента У. На референдумі 90% громадян У проголосували за «Акт проголошення незалежності У». (Незважаючи на те, що на референдумі СРСР 17 березня 1991 р. 70% населення У висловлювалося за зберігання єдності СРСР). На виборах Президента У в виборчий бюлетень були включені 6 кандидатів: В. Б. Гринев, Л. М. Кравчук, Л. М. Лукьяненко, Л. И. Табурянский, В. М. Чорновіл, Н. P. Юхновский. Більше половини голосів (19,6 млн. чел. або 61,59%) одержав Л. М. Кравчук - ставший у такий спосіб першим Президентом незалежної У ніч на 28 чер¬вня 1996 р. більшістю голосів депутатів Верхов¬ної Ради Конституцію України було прийнято, її текст підписали Президент України і Голова Верховної Ради. Був виданий Указ Президента про введення в дію Конституції України. Нові проекти Конституції створювалися представниками різ¬них політичних партій. Найгострішими були питання про механізм прийняття Конституції, форму правління в Україні, питання власності, виборчої системи, державної мови і символіки. У перший період (1992—1994 pp.) Конститу¬ційна комісія на чолі з Президентом Л. Крав¬чуком і Головою Верховної Ради І. Плющем, з ученими-правознавцями, суддями, працівниками правоохоронних органів, народними депутатами в її складі розробила два варіанти проекту Кон¬ституції, які були винесені на всенародне обго¬ворення. Однак жоден із них не був прийнятий. Верховна Рада дванадцятого скликання (1990— 1994 pp.) намагалася обмежити вплив Президента Л. Кравчука на внутрішні справи в країні. Про¬тистояння Президента і Верховної Ради на тлі за¬гальної кризи й зростаючого соціального протесту закінчилося рішенням сторін про дострокове припинення їхніх повноважень. Навесні 1994 р. пройшли вибори до Верховної Ради. Головою Вер¬ховної Ради (1994—1998 pp.) став лідер Соціаліс¬тичної партії України О. Мороз. Майже третину мандатів у парламенті отримали ліві партії. Уліт¬ку 1994 р. відбулися вибори Президента України. Перемогу здобув Л. Кучма, який у другому турі набрав понад 52 % голосів виборців. У другий період (1994—1996 pp.) Конституцій¬ну комісію очолили Президент України Л. Кучма і Голова Верховної Ради О. Мороз. Вибори Президента України 1999 р. закінчили¬ся переобранням Л. Кучми на другий термін (у дру¬гому турі виборів Л. Кучма набрав 56,25 %, Повторне обрання Л. Кучми зумовило значні зміни в керівництві державою. Правляче у Верховній Раді ліве крило не підтримало президентський варіант реформаторського курсу. Протистояння між Президентом і парламентом загострилося. Важливою подією першої половини 2000 р. став референдум 16 квітня. Згідно з указом Президента про всеукраїнський референдум за народною ініціа¬тивою, на голосування було винесено шість питань: про недовіру Верховній Раді та надання Президен¬тові додаткових повноважень щодо розпуску пар¬ламенту, обмеження депутатської недоторканності та зменшення кількості народних депутатів до 300. формування двопалатного парламенту і прийняття Конституції всеукраїнським референдумом.