- •1. Загальна характеристика і функціональна структура харчового підприємства.
- •Структура промислового виробництва.
- •Функції підприємства
- •Документосистема підприємства
- •2. Використання комп`ютерних технологій в управлінні якістю харчових виробів.
- •Метод послідовних переваг
- •3. .Процесно-орієнтоване управління харчовим підприємством. Реінжиніринг харчового виробництва Сучасні концепції управління підприємством. Процесно-орієнтоване управління
- •4. Організація логістичної системи підприємства.
Метод послідовних переваг
Загальним дефектом показників, одержаних на основі сумування балів, є те, що що можна компенсувати низькі бали за рахунок більш високих балів. Тому важливо встановити залежність між усіма значимими факторами. Прицьому треба взяти до уваги деякі логічні припущення:
кожному результату (факту, події) віідповідає деяке невід”ємне число Vj, яке виступає як оцінка справжньої значимості Qj ;
якщо результат Qj більш суттєвий, ніж Qk, то Vj>Vk, якщо рівноцінний, то Vj=Vk;
якщо оцінки Vj і Vk відповідають Qj i Qk, то Vj+Vk відповідає загальому результату Qj + Qk, тобто оцінка є аддитивною.
Наслідки:
- якщо результат Qj переважає Qk , а Qk переважає Qt , то Qj переважає Qt ;
- значимість Qj + Qk ≈ Qk+ Qj (порядок не має значення);
якщо Qj + Qk ≈ Qk, то Vj =0.
Процедура встаовлення відповідності експертних оцінок потребує, щоб існувала деяка міра, що дозволяє хоча б суб”єктивно порівнювати ці оцінки. Процедура послідовних порівнянь полягає в наступному.
Експерту надається перелік об”єктів, які необхідно оцінити. Об”єкти оцінюються від 1 до n. Потім експерт встановлює, чи є фактор з оцінкою 1 більш важливим, ніж сума інших, тобто
V1 > .
Якщо ні, то він коригує оцінк V1, щоб V1 < .
Так само треба діяти по відношенню до інших факторів.
Якщо число факторів більше 7, то може бути використана така процедура.
1.Впорядкувати всю множину, враховуючи надання переваг експерта і не ставлячи їм у відповідність числові значення.
2.Обрати випадково будь-який результат із множини, нехай Qq.
3.Поділити випадковим чином ті результати, що залишились, на підмножини таким чином, щоб кожна з них містила не більше 6 результатів.
4.Включити в кожну із підможин Qq.
5.Далі діяти, як було показано раніше.
Приписуємо Qq будь-яку величину (1,10,100). Інші підводимо під Qq, залишаючи його незмінним. Потім нормуємо і вибудовуємо рядок.
Метод парних порівнянь.
Об”єкти порівнюються попарно для того, щоб встановити, хто в парі більш важливий.
|
1 |
2 |
|
n |
1 |
|
0 (або 1) |
|
|
2 |
1 (або 0) |
|
|
|
|
|
|
|
|
n |
|
|
|
|
|
1 |
2 |
|
n |
Ранг |
1 |
|
|
|
|
P1 |
2 |
|
|
|
|
P2 |
|
|
|
p |
|
|
n |
|
|
|
|
pn |
p = xij /m
m –кількість експертів. Якщо m>25, то одержані різниці між оцінками мають нормальний розподіл. Шкалювання відбувається таким чином. Знаходимо zij, що відповідає pij, а потіім знаходимо zi= ∑zij i zi=zi/m. Якщо |Zij|> 2, то воно відхиляється як нестабільне.