25. Клубово-поперековий м'яз :

Великий поперековий м'яз починається на бічних поверхнях і поперечних відростках ТХII і всіх поперекових хребців, звідки він спускається донизу під пахвинну зв'язку. Клубовий м'яз починається від усієї поверхні клубової ямки. прикріплюються до малого вертлюга стегнової кістки. Функція. Згинає і супінує стегно, при фіксованому стегні нахиляє тулуб.

Великий сідничний м'яз Починається від сідничної поверхні клубової кістки закінчуються в широкій фасції стегна та на сідничній горбистості. Функція. Міцний розгинач і відвідний м'яз стегна, натягує широку фасцію стегна.

Малий сідничний м'яз починається від сіднич-ної поверхні клубової кістки прикріплюється до передньої поверхні великого вертлюга, де є синовіальна сумка. Функція. Відводить стегно, в положенні стоячи нахиляє тулуб в однойменний бік.

М'яз — натягач широкої фасції починаються від клубового гребеня поблизу верхньої передньої його ості. що закінчується в фасції гомілки.

Грушоподібний починається на тазовій поверхні крижової кістки назовні від крижових прикріплюються до верхівки великого вертлюга. Функція. Злегка відводить стегно.

Внутрішній затульний від внутрішньої поверхні затульної перетинки та від країв кісток, які її оточують. прикріплюються до вертлюжної ямки. Функція. Су піну є стегно.

Квадратний м'яз стегна М'яз починається на сідничому горбі і закінчується на міжвертлюжному гребені. Функція. Супінація стегна.

Зовнішній затульний м'яз починається від зовнішніх поверхонь затульної перетинки і країв кісток, які утворюють затульний отвір. прикріплюється до вертлюжної ямки Функція. Супінація стегна.

Кравецький м'яз починається на верхній передній клубовій ості, прикріплюється в ділянці горбистості великогомілкової кістки. Функція. Згинає стегно і гомілку, привертаючи її.

Чотириголовий м'яз стегна :

Прямий м'яз Починається від нижньої передньої ості клубової кістки і верхнього краю кульшової западини. прикріплюється до горбистості великогомілкової кістки.

Бічний широкий м'яз починається від нижньо-зовнішньої ділянки великого вертлюга, бічної губи шорсткої лінії стегнової кістки. вплітаються в загальне сухожилкове розгалуження наколінка.

Суглобовий м'яз коліна відходить від передньої поверхні нижньої третини стегнової кістки і закінчується на капсулі колінного суглоба. Функція. Витягує суглобову капсулу.

Двоголовий м'яз стегна починається з сідничого горбавід нижньої половини бічної губи шорсткої лінії стегнової кістки і бічної міжм'язової перегородки стегна прикріплюється до головки малогомілкової кістки, бічного виростка великогомілкової кістки

Довгий м'яз — згинач великого пальця Починається від нижніх двох третин малогомілкової кістки, міжкісткової перетинки прикріплюється до дистальної фаланги І пальця.

Задній великогомілковий м'яз починається від міжкісткової перетинки й частково від прилеглих до неї кісток гомілки. прикріплюється до горбистості човноподібної Функція. Згинає, злегка супінує і приводить стопу,

26. Специфічні властивості нервової тканини полягають у здатності сприймати різноманітну інформацію із зовнішнього або внутрішнього середовища, передавати отримані імпульси і відповідним чином відповідати на них. В основі функцій нервової системи є рефлекс , морфологічну основу якого становить рефлекторна дуга. У найпростішому вигляді ця дуга складається з двох-трьох невронів: того, що приносить імпульс, або чутливого, й того, що виносить, або рухового, і часто вставного Складніша дуга охоплює багато невронів. Розрізняють центральну та периферичну (з частиною, яка іннервує головним чином внутрішні органи, залози, непосму-говані м'язи і забезпечує трофіку тканин) нервову систему. До складу центральної нервової системи людини належать спинний мозок, і головний, що генетично виник пізніше й зазнав під час еволюції низку складних перетворень.

27. Рефле́кс — автоматична цілісна стереотипна реакція організму на певний подразник, на зміни зовнішнього середовища або внутрішнього стану, яка здійснюється при обов'язковій участі центральної нервової системи. Рефлекс забезпечується об'єднанням аферентних, вставних і еферентних нейронів, що складають рефлекторну дугу. Іншими словами, для виникнення рефлексу необхідна наявність чутливого нервового закінчення; нервових волокон для передачі повідомлення, яке несе подразник; органа, що перетворить інформацію в реакцію; і, нарешті, м'язів і залоз для здійснення самої реакції — зазвичай, якого-небудь механічного руху.

Умовний рефлекс Рефлекс називають умовним, якщо він викликається стимулом, відмінним від первісного (або від уродженого). Це відбувається, коли другий подразник неодноразово повторюється разом із природнім стимулом.

Безумовний рефлекс— це спадково закріплена форма реагування на біологічно значущі дії зовнішнього світу або зміни внутрішнього середовища організму. Після відкриття безумовного рефлексу була визначена рефлекторна дуга. На відміну від умовних рефлексів, що діють таким же чином, безумовні рефлекси забезпечують пристосування до відносно постійним умовам. Проте в чистому вигляді|виді| безумовні рефлекси практично не існують. У онтогенезі на їх основі надбудовуються складні системи умовних рефлексів. Загальноприйнятій класифікації безумовних рефлексів немає, проте виділяють найважливіші з них — харчовий, оборонний, статевий, орієнтувальний.

28. Рефлекторна дуга — це найпростіший нервовий провідний шлях, що дозволяє вам миттєво реагувати на що-небудь, входять:

1) нервові закінчення, що сприймають роздратування, — рецептори ;

2) аферентні (доцентрові) нервові волокна — відростки рецепторних нейронів, що здійснюють передачу імпульсів від чутливих нервових закінчень в центральну нервову систему;

3) нервовий центр, тобто нейрони, що сприймають збудження і передавальні його еффекторним нейронам через відповідних синапси ;

4) еферентні (відцентрові) нервові волокна провідні збудження від центральної нервової системи на периферію;

5) виконавський орган, діяльність якого змінюється в результаті рефлексу.

Проста двохнейронна, або моносинаптічеськая, Р. д. утворена рецепторним і еффекторним нейронами, між якими розташований синапс. Багатонейронна, або полісинаптічеськая, Р. д. включає нейрони: рецепторний, декілька вставних і еффекторний з синапсами між ними. Р. д. не відображає повністю структуру рефлексу, оскільки доведено існування зворотної афферентациі, тобто збуджень, що інформують нервовий центр про стан виконавського органу.

29. Спинний мозок розташований у хребтовому каналі; має вигляд дещо здавленого у стріловій площині циліндричного тяжа. Розрізняють шийну (шийні сегменти 1—8), грудну (грудні сегменти 1 — 12), поперекову (поперекові сегменти 1—5), крижову (крижові сегменти 1—5) і куприкову (куприкові сегменти 1—3) частини спинного мозку. Довжина його близько 45 см (у чоловіків) і 42 см (у жінок), товщина від 8 (в грудній частині) до 14 мм (в поперековій і шийній частинах). Каудальний кінець спинного мозку міститься на рівні тіла LI хребця й має вигляд конуса — мозковий конус (conus medullaris), що продовжується тонкою кінцевою ниткою (filum terminate), яка фіксується до задньої поверхні тіла другого куприкового хребця. Ця нитка є залишком редукованого хвостового відділу спинного мозку. Край великого отвору потиличної кістки вважається верхньою межею спинного мозку, де він переходить у довгастий мозок.

Тверда оболонка спинного мозку являє собою мішок циліндрової форми, який вільно покриває спинний мозок. Між внутрішньою поверхнею твердої оболонки, яка покрита ендотелієм, і глибше розташованою павутиновою оболонкою є вузький субдуралъний простір.

Павутинна оболонка спинного мозку повторює форму твердої оболонки і місцями міцно з нею зв'язана сполучнотканинними волокнами. Між павутинною і судинною оболонками є широкий підпавутиновий простір заповнене спинномозковою рідиною.

Судинна оболонка спинного мозку безпосередньо прилежить до мозкової речовини і утворює розташовану в передній серединній щілині передню поздовжню перегородку). Судинна оболонка разом з мозковими судинами проникає в мозкову тканину.

Спинномозкова рідина, ліквор, цереброспінальна рідина— рідина, яка циркулює у порожнинах шлуночків головного мозку, спинномозкового каналу та субарахноїдальному просторі головного і спинного мозку. В її утворенні беруть участь судинні сплетіння, залозисті клітини, епендіма та субепендімальна тканина шлуночків головного мозку, павутинна оболонка, глія тощо. Відтік здійснюється через венозні сплетіння мозку, пазухи твердої мозкової оболонки, периневральні простори черепно-мозкових і спинномозкових нервів.

30. Спинний мозок складається з білої речовини що розташована на периферії і містить переважно мієлінові нервові волокна (відростки невронів) і внутрішньої частини — сірої речовини утвореної головним чином тілами невронів . Сіра речовина спинного мозку міститься з кожного боку у вигляді переднього та заднього стовпів з'єднаних між собою проміжною центральною драглистою речовиною.

Сегмент спинного мозку — це ділянки сірої речовини спинного мозку, які виникли з одного невротома й відповідають двом парам передніх і задніх корінців з їхніми спинномозковими вузлами.

На всьому протязі спинного мозку у задньобічну борозну входять, а з передньо-бічної виходять корінцеві нитки що формують передні (рухові) та задні (чутливі) корінці

У кожному задньому корінці розташований спинномозковий вузол який містить псевдоуніполярні чутливі неврони. Сегментарне створення спинномозкових нервів відображає сегментарну будову сірої речовини спинного мозку.

Спинний мозок виконує дві основні функції – рефлекторну і провідну, обсяг функцій які здійснює спинний мозок над звичайно великий в ньому знаходяться центри всіх рухових рефлексів, які забезпечують терморегуляцію організму, регулюють метаболізм тканин, центри більшості судинних рефлексів . За природних умов ці рефлекси завжди знаходяться під впливом відділів головного мозку. До рефлексів спинного мозку відносяться захисні рефлекси на розтягнення м’язів, вегетативні рефлекси. Спинний мозок іннервує всю склетну мускулатуру тулуба, шиї, кінцівок, а також багато центрів вегетативної нервової системи.

31. Головний мозок розташований у порожнині мозкового черепа кістки якого захищають масу мозку від зовнішніх механічних пошкоджень. Зовні мозок нагадує дроглисту масу жовтого кольору. Середня маса мозку у чоловіків 1375 грам, а у жінок 1275 грам, проте в чоловіків він становить 2% загальної маси а у жінок 2.5%. Ступінь розвитку мозку залежить від співвідношення спинного мозку до головного, у кішок 1:1, у собак 1:2, у мавпах 1:16, у людини 1:50. Головний мозок як і спинний покритий трьома оболонками: м’якою, павутинною і твердою.

М’яка або судинна оболонка безпосередньо прилягає до речовини мозку, заходить у всі борозни і закрутки.

Павутинна оболонка – тоненька на пів прозора, не має кровоносних судин, між нею і твердою оболонкою знаходиться простір заповнений спинномозковою ріденою.

Тверда оболонка вистилає черепну порожнину і щільно зрощується з кістками, утворюючи окістя має вени кількість судин і нервів.

Головний мозок поділяється на п'ять відділів. Довгастий мозок. Задній мозок (варолієвий вміст і мозочок). Середній мозок. Проміжний мозок. Кінцевий мозок.

Гематоенцефалічний бар'єр (ГЕБ) — це фізіологічний бар'єр, що відмежовує кров від цереброспінальної рідини та внутрішнього середовища центральної нервової системи, для того щоб зберегти сталість останнього.

32. Морфологічні особливості довгастого мозку

1. Довгастий мозок є безпосереднім продовженням спинного мозку і зберігає риси сегментарної будови.

2. Сіра речовина містить ядра трьох типів:

а) важливі центри життєдіяльності людини – дихання, серцевої діяльності, судиноруховий, секреції травних залоз. Потовиділення, жування та захисних рефлексів (чхання, кашлю, кліпання, сльозовиділення, смоктання.)

б) містить ядра черепно-мозкових нервів.

в) проміжні ядра провідних шляхів,які з’єднують спинний мозок з корою головного мозку.

3. Біла речовина це провідні шляхи спинного і головного мозку що тянутться до гори в мозковий стовбур.

На вентральній поверхні довгастого мозку добре помітна глибока щілина обабіч якої розташовані виступи — піраміди довгастого мозку. З боків від пірамід на латеральній поверхні довгастого мозку добре помітні випуклі оливи сформовані переважно ядрами оливи що передають мозочку сенсорну інформацію про стан розтягу від м'язів та суглобів. У верхній частині довгастого мозку від його дорзальної поверхні відходять нижні мозочкові ніжки які розходяться у боки, частково формуючи латеральні стінки четвертого шлуночка, і сполучають цибулину із мозочком.

Провідникові функції :Через довгастий мозок проходять всі висхідні і нисхідні шляхи, що сполучають спинний мозок із головним. Тут формуються присінковоспинномозкові та сітчастоспинномозкові провідні шляхи і закінчуються кірковобульбарні волокна.

Рефлекторні функції: Довгастий мозок бере участь у рефлекторній регуляції вегетативних функцій організму, зокрема він пов'язаний із регулюванням дихання і артеріального тиску, також тут замикаються деякі захисні і харчові рефлекси.

Тонічна функція: полягає у тому, що він забезпечує підтримання деяких структур у головному та спинному мозку у стані постійного збудження. Виконання цієї ролі забезпечуються ретикулярною формацією (сітчастим утвором).

33. Морфофункціональні особливості заднього мозку:

1. Складання з двох півкуль і не парного відділу червяка.

2. Зовні півкулі покриті сірою речовиною під якою розміщена біла речовина яка має вигляд корневої системи дерева.

3. Функції які забезпечують кординацію рухів і регуляцію м’язових скорочень підтримання тонусу склептних м’язів, забезпечення пози і рівноваги тіла.

Міст лежить вище довгастого мозку. Це потовщений валик із поперечно розміщеними волокнами. Центром його проходить основна борозна, в якій лежить основна артерія головного мозку. По обидва боки борозни є значні підвищення, утворені пірамідними шляхами. Міст складається з великої кількості поперечних волокон, які утворюють його білу речовину — нервові волокна. Між волокнами чимало скупчень сірої речовини, яка утворює ядра мосту. Продовжуючись до мозочку, нервові волокна утворюють його середні ніжки.

Мозочок лежить на задній поверхні мосту й довгастого мозку в задній черепній ямці. Складається із двох півкуль і черв'яка, який з'єднує півкулі між собою. Маса мозочку 120—150 г. Мозочок відокремлюється від великого мозку горизонтальною щілиною, в якій тверда мозкова оболонка утворює намет мозочку, натягнутий над задньою ямкою черепа. Кожна півкуля мозочка складається з сірої та білої речовини. Сіра речовина мозочка міститься поверх білої у вигляді кори. Головна функція мозочку — рефлекторна координація рухів і розподіл м'язового тонусу.

34. Покрив середнього мозку лежить над його покришкою й прикриває зверху водопровід середнього мозку. На покришці міститься пластинка покришки (чотиригорбкове тіло). Два верхні горбки пов'язані з функцією зорового аналізатора, виступають центрами орієнтовних рефлексів на зорові подразники, а тому називаються зоровими. Два нижні горбки — слухові, пов'язані з орієнтовними рефлексами на звукові подразники. Верхні горбки пов'язані з латеральними колінчастими тілами проміжного мозку за допомогою верхніх ручок, нижні горбки — нижніми ручками з медіальними колінчастими тілами. Від пластинки покришки починається покришко-спинномозковий шлях, який зв'язує головний мозок із спинним. Ним проходять еферентні імпульси у відповідь на зорові та і слухові подразнення. Середній мозок регулює тонус м'язів, бере участь у його розподілі, що є необхідною умовою для координованих рухів. Середній мозок забезпечує регуляцію ряду вегетативних функцій організму (жування, ковтання, тиск крові, дихання). Середній мозок за рахунок сторожових зорових і слухових рефлексів, посилення тонусу м'язів-згиначів готує організм до відповіді на раптове роздратування. На рівні середнього мозку реалізуються статичні і статокинетічеськие рефлекси.

35. Проміжний мозок— відділ головного мозку. Розміщений вище від середнього мозку під мозолистим тілом. Зверху і з боків прикритий і зростається з півкулями кінцевого мозку . Порожниною проміжного мозку є третій шлуночок). Це щілиноподібний простір, розміщений в серединній площині між зоровими горбами. Внизу третій шлуночок переходить у водопровід Сільвія, а зверху через парні отвори сполучається з бічними шлуночками великих півкуль. До них входять:

Зорові горби— найбільші утворення проміжного мозку яйцеподібної форми, що прилягають до великих півкуль. Задні розширені частини їх називають подушками. Медіальні поверхні зорових горбів (правого і лівого), звернені одна до одної, утворюють бічні стінки шлуночка. Отже, від зорових горбів чутливі шляхи продовжуються частково до підкіркових ядер великих півкуль (бліда куля), частково-безпосередньо до кори. Подушки зорових горбів є підкірковими зоровими центрами.

Надгорбова ділянка відносно мала. До неї належать мозкові смужки прилягають до верхньої частини зорових горбів. Задні частини їх розширюються, з'єднуючись між собою та з шишкоподібною залозою. Мозкові смужки є підкірковим нюховим центром, а шишкоподібна залоза за своєю будовою і функціями належить до залоз внутрішньої секреції.

Загорбова ділянка складається із парних утворень — внутрішніх і зовнішніх колінчастих тіл, що розміщені ззаду від подушок зорових горбів. Внутрішні колінчасті тіла (медіальні) є поряд з нижніми горбиками чотиригорбикового тіла середнього мозку підкірковими слуховими центрами. Зовнішні (латеральні) колінчасті тіла разом з верхніми горбиками чотиригорбикового тіла та подушками зорових горбів є підкірковими зоровими центрами.

Підгорбова ділянка розміщена безпосередньо під зоровими горбами, утворюючи нижню стінку третього шлуночка. Їх добре видно на основі головного мозку. До підгорбової ділянки входять: сірий горб лійка гіпофіз соскоподібні тіла .

Ретикулярна формація або сітчастий утвір— структура головного мозку, що знаходиться у стовбурі і пролягає від довгастого мозку через міст до середнього мозку. Складається переважно із білої речовини, в якій нещільно розкидані групи тіл нейронів. Ці нейрони формують три колонки: посередині розташовані ядра шва, обабіч від них — медіальна та латеральна група ядер. Ретикулярна система має дві основні функціональні частини: ретикулярну активаційну систему (РАС), що підтримує інші ділянки головного мозку у стані збудження та відфільтровує несуттєві сенсорні стимули, та рухову частину, серед функцій якої є допомога у регуляції грубих рухів кінцівок, а також вегетативних функцій, таких як дихання, розширення та звуження судин.

36. Кінцевий мозок складається з двох півкуль великого мозку, відокремлених один від одного подовжньою щілиною. У глибині щілини розташоване з'єднує їх мозолисте тіло. Крім мозолистого тіла півкулі з'єднуються також передній, задній спайками і спайкою зводу. У кожній півкулі виділяться по три полюси: лобовий, потиличний і скроневий. Три краю (верхній, нижній і медіальний) ділять півкуля на три поверхні: верхнелатеральную, медіальну і нижню. Кожна півкуля поділяється на частки. Центральна борозна (роландова) відокремлює лобову долю від тім'яної, латеральна борозна (сильвиева) - скроневу від лобової та тім'яної, тім'яно-потилична борозна розділяє тім'яну і потиличну частки. У глибині латеральної борозни розташовується острівкова частка. Більш дрібні борозни ділять частки на звивини.

Мозолисте тіло сукупність нервових волокон, що сполучають великі півкулі головного мозку у ссавців плацентарних і людини. Розвивається з комісури мантії (що є у Двоякодихаючих риб, земноводних, плазунів, птиць і клоачних ссавців) у зв'язку з потужним розвитком у вищих ссавцям кора великих півкуль головного мозку . Волокна М. т. йдуть у різних напрямах, але головним чином — в поперечному, зв'язуючи симетричні місця півкуль і здійснюючи між ними обмін нервової імпульсацией, завдяки чому обидві півкулі складають єдине ціле. У М. т. проходят також волокна, що сполучають різнойменну звивину протилежних півкуль, наприклад лобову з тім'яними або потиличними. Волокна М. т. дають колатералі і до різних відділів півкулі тієї ж сторони (асоціативні волокна).

Біла речовина — це провідні шляхи головного і спинного мозку, що тягнуться догори в мозковий стовбур, а звідти до спинного мозку. На кожній півкулі розрізняють такі поверхні:

1) верхньобічну, опуклу, обернену до внутрішньої поверхні склепіння черепа;

2) нижню поверхню, розміщену на внутрішній поверхні основи черепа;

3) медіальну поверхню, якою півкулі з'єднуються між собою.

37. Вся кора, що розташована між ними, відповідає за найвищу інтегративну діяльність, а також за взаємодію між різними відчуттями та їх зв’язки з іншими частинами мозку. Вважається, що доцільним є виділення також лімбічної долі та базальної ділянки лобної долі як орбітальної. Як зазначалося, крім коркових ділянок великих півкуль у формуванні інтегративних функцій людини бере участь лімбічна система, що включає лімбічну долю й пов’язані з нею тенторинальну та септальну ділянки, сіру сорочку, миндалеподібний комплекс та соскоподібні тіла.

Кора головного мозку являє собою багатошаровий покрив переважно з тіл нейронів з дендритами (малу частку становлять аксони), які покривають зовнішню поверхню великого мозку (звідси синоніми – мантія, плащ – pallium), біла ж речовина складається виключно з аксонів, вкритих мієліном.

Маючи величезні функціональні завдання, більшою часткою своєї площі кора схована в борознах (2/3), лише 1/3 міститься на зовнішній поверхні головного мозку.

В процесі онтогенезу борозни й кора розвиваються поступово. Більшість основних звивин формується після 6-місячного терміну внутрішньоутробного розвитку. Товщина сірої смужки – кори – становить близько 4 мм. Вона майже повсюди однакова, однак найтовща – сягає майже 5 мм – рухова кора передньої центральної звивини, що має менш диференційовану межу з білою речовиною. Найтонша – сенсорна кора постцентральної звивини разом зі шпорною корою (1,5 мм).

Залежно від відмінностей у будові кори за вмістом судин, нейронів, мієлінових волокон, хімічних речовин виділяють ангіо-, цито-, мієло- і хіміоархітектоніку. Відтак, у первинних рухових полях переважають пірамідні клітини над гранулярними (агранулярна кора). Первинні сенсорні поля переважно включають гранулярні нейрони (гранулярна кора), типові – сенсорні поля Бродмана. Отже, як зазначалося вище, оцінка стану свідомості проводиться одразу, під час першого контакту лікаря і пацієнта.

38. У товщі білої речовини півкуль мозку, в області їх підстави,латеральніше і кілька донизу від бічних шлуночків, розташовується сіреречовина. Воно утворює скупчення різної форми, що називаються підкірковимиядрами (базальні ядра), або центральними вузлами підстави кінцевого мозку.

До базальних ядер мозку в кожній півкулі відносяться чотири ядра: хвостате ядро, чечевицеподібних ядро,; огорожа, , і мигдалеподібне тіло

Ххвостатого і чечевицеподібних ядра об'єднують під загальною назвоюсмугасте тіло

Хвостаті ядро, , складається з головки хвостатого ядра, що утворює латеральну стінку переднього рогу боковогошлуночка і переходить в області центральній частині бічного шлуночка вхвіст хвостатого ядра, що спускається в скроневу долю,де він бере участь в утворенні верхньої стінки нижнього рогу боковогошлуночка.

Чечевицеподібних ядро, знаходиться назовні від хвостатогоядра, Воно має чечевицеподібних форму, причому його поздовжня вісь витягнута спереду назад. Чечевицеподібних ядро невеликимипрошарками білої речовини ділиться на три частини (ядра).

Ограда, знаходиться назовні від ядра чечевицеподібних. Вона являє собою витягнутої форми пластинку товщиною до 2 мм, переднячастина якої потовщується. Медіальний край пластинки рівний, а полатерального краю йдуть невеликі випинання сірої речовини.

Міндалевідрое тіло, розташовується в товщі скроневоїчастки, попереду від верхівки нижнього роги. Ряд авторів описують його як потовщення кори скроневої частки.

Зазначені підстави ядра кінцевого мозку відокремлюються одне від іншогопрошарками білої речовини – капсулами.