39. До складу лімбічної системи входять:

Лімбічна (стародавня і стара) кора: гіпокамп; гіпокампова закрутка (звивина); поясна закрутка; нюховий мозок (нюхові цибулини, горбки, ділянки кори над мигдалинами).

Підкіркові утворення: мигдалеподібний комплекс; лімбічні ядра таламуса; ядра перегородки; гіпоталамус;

Лімбічна частина ретикулярної формації середнього мозку.

Структури ЛС пов’язані між собою чисельними кільцевими зв’язками, що забезпечує можливість тривалої рециркуляції збудження в системі. ЛС отримує інформацію практично від усіх рецепторів організму за рахунок

аферентних зв’язків з: лімбічних ядер таламуса; ретикулярної формації середнього мозку; чисельних рецепторів гіпоталамуса (осмо-, термо-, глюко-, тощо).

Всі ці структури отримують інформацію від усіх рецепторів, окрім нюхових. Такий обширний аферентний вхід дозволяє ЛС контролювати стан організму і ситуацію, в якій він знаходиться.

Лімбічна система забезпечує:

Формування мотивацій – стан організму, що виникає на базі потреби і змушує здійснювати реакцію, спрямовану на задоволення даної потреби.

Формування емоцій – стан організму, що виникає на базі потреби (зурахуванням можливості її задоволення) і мобілізують можливості організму для задоволення даної потреби, а також дозволяють швидко оцінювати інформацію, що надходить з точки зору її значення для задоволення даної потреби.

40. Основу поведінки нижчих організмів складають вроджені, чи безумовні, рефлекси. При цьому поведінка може протікати у формі простої рефлекторної реакції: дія подразника викликає елементарну рефлекторну реакцію. Вона може мати і більш складний характер: у відповідь на дію подразника організм відповідає складним комплексом рефлекторних реакцій, що слідують одна за іншою у вигляді ланцюга. Кожна окрема реакція служить сигналом для наступної. У цьому випадку дія подразника викликає цілі ланцюги рефлекторних реакцій різної складності. Цей вид поведінки притаманний організму з народження, виявляється при дії специфічного подразника і має стереотипну форму: специфічний подразник обов'язково викликає визначену рухову поведінку різної складності. Він не вимагає навчання. Щодо уроджених програм рухової поведінки людини, відомостей у даний час поки немає. Відомі факти, що свідчать про наявність чуттєвих періодів у розвитку людини, коли дуже швидко і міцно виникають навички в плаванні (діти в тримісячному віці відразу починають плавати), коли дуже висока здатність до оволодіння іноземними мовами.

Перша сигнальна система — це діяльність великих півкуль головного мозку, за допомогою якої формуються і здійснюються умовні рефлекси на реальні матеріальні подразники.

Друга сигнальна система — це діяльність великих півкуль мозку людини, яка забезпечує формування й здійснення умовних рефлексів на словесні сигнали. Анатомічною основою першої сигнальної системи є аналізатори, які нервовими шляхами пов’язані з органами чуттів.

Аналізатор — сукупність нервових клітин, які сприймають і переробляють інформацію із зовнішнього та внутрішнього середовища організму. Аналізатор складається з трьох відділів; периферійного, провідникового і центрального.

41. Повільний сон характеризується зниженням мозкової активності, значним розслабленням м'язів тіла, зменшенням ритму сердечних скорочень і дихання. Тривалість фази повільного сну коливається від 50 до 60 хвилин. Ця фаза змінюється фазою швидкого сну.

Швидкий сон - сон із сновидіннями. Під час швидкого сну мозкова активність людини підвищується, може бути помітний рух очних яблук під віками. Тривалість фази швидкого сну складає від 10 до 15 хвилин на початку сну і збільшується до 20-30 хвилин ближче до ранку. Таким чином, повний цикл (швидкий - повільний сон) триває близько півтори години.

Запорука ефективного і приємного сну - прокидатися в ті періоди, коли мозок перебуває в стані швидкого сну. При цьому треба проспати як мінімум два повних цикли (краще три).

Для того, щоб визначити орієнтовну тривалість вашого персонального циклу сну, підрахуйте скільки ви спите в денний час (наприклад, після обіду або ближче до вечора). За твердженням вчених, денний сон, як правило, триває один цикл.

42. Спинномозкові нерви, кількістю 31 пара, є мішаними нервами. Розрізняють 8 пар шийних, 12 пар грудних, 5 пар поперекових, 5 пар крижових, І пару (інколи 2 пари) куприкових спинномозкових нервів. Кожний спинномозковий нерв утворюється шляхом злиття двох корінців -переднього та заднього. Передній (руховий) корінець,), складається з аксонів тих нейронів, тіла яких лежать у передньому та бічному стовпах сірої речовини спинного мозку. Задній (чутливий) корінець, radix posterior (складається з аксонів псевдоунінолярних нейронів спинномозкового вузла. Обидва корінці зливаються у міжхребцевому отворі, формуючи стовбур спинномозкового нерва який виходить з хребтового каналу через цей отвір. Спинномозковий вузол, у вигляді потовщення заднього корінця розміщений біля місця його злиття з переднім корінцем.

1. Сполучних гілок (rr. communicantes) від кожного спинномозкового нерва відходить дві. Одна з них - біла гілка, ramus albus, - містить вкриті мієліном прегангліонарні волокна (аксони нейронів бічного проміжного ядра сірої речовини спинного мозку), які досягають певного вузла симпатичного стовбура. Інша - сіра гілка, ramus griseus, - містить, переважно, постгангліонарні (безмієлінові) волокна, що йдуть у зворотньому напряму від вузла симпатичного стовбура до спинномозкового вузла.

2. Оболонка гілка, ramus meningeus, містить чутливі та симпатичні нервові волокна. Вона заходить у хребтовий канал через міжхребцевий отвір перед відповідним спинномозковим нервом і іннервує оболонки спинного мозку.

3. Передня гілка, ramus (interior, - найбільша гілка спинномозкового нерва. З'єднується з передніми гілками сусідніх спинномозкових нервів, формуючи поблизу хребтового стовпа сплетення. Розрізняють шийне, плечове, поперекове, крижове та куприкове сплетення. Передні гілки грудних нервів продовжуються у міжреберні нерви, не утворюючи сплетень.

4. Задня гілка, ramus posterior, тонша за передню гілку спинномозкового нерва (крім І шийного нерва). Задні гілки спинномозкових нервів йдуть дозаду між поперечними відростками хребців (задні гілки крижових нервів проходять крізь задні крижові отвори) і іннервують шкіру та глибокі м'язи спини та потилиці.

43. Шийне сплетення, утворене передніми гілками чотирьох верхніх шийних нервів (С1 - С4). Воно розташовується на рівні чотирьох верхніх шийних хребців на передній поверхні глибоких м'язів шиї (середнього драбинчастого м'яза, ремінного м'яза шиї, м'яза-підіймача лопатки) під грудинно-ключично-сосковим м'язом. Гілки шийного сплетення поділяються на рухові, чутливі та мішані.

І. Рухові (м'язові) гілки шийного сплетення прямують до м'язів, розміщених поряд зі сплетенням, - переднього, середнього та заднього драбинчастого м'язів, довгих м'язів голови та шиї, переднього та бічного прямих м'язів голови, м'яза-підіймача лопатки, передніх міжпоперечних м'язів шиї. Шийна петля, , іннервує підпід'язикові м'язи шиї. Вона утворена двома корінцями: переднім та заднім які йдуть від І-го - ІІІ-го шийних нервів. Передній корінець певний відрізок йде в складі під'язикового нерва, а потім відділяється від нього і зливається із заднім корінцем. Від спільного з під'язиковим нервом відрізка переднього корінця шийної петлі відгалужується щитопід'язикова гілка, яка іннервує однойменний м'яз.

II. Чутливі (шкірні) гілки шийного сплетення огинають задній край грудинно-ключично-соскового м'яза, пронизують власну фасцію шиї і з'являються у її підшкірній основі. До чутливих гілок шийного сплетення належать такі нерви:

1. Малий потиличний нерв, (C2-C3), - іннервує шкіру потиличної ділянки позаду вушної раковини

2. Великий вушний нерв, (C3), прямує вгору, косо перетинає грудинно-ключично-сосковий м'яз, поділяється на дві гілки і іннервує шкіру задньої поверхні вушної раковини та шкіру одразу за вушною раковиною шкіру під та перед вушною раковиною до кута нижньої щелепи

3. Поперечний нерв шиї, іннервують шкіру шиї вище рівня під'язикової кістки,

4. Надключичні нерви, пахвова ділянка пояс верхньої кінцівкм

III. Мішані гілки шийного сплетення подані одним діафрагмальним нервом.

44. Гілки плечового сплетення можна умовно поділити на короткі та довгі. Короткі гілки починається від надключичної та підключичної частин плечового сплетення. Вони іннервують м'язи плечового пояса, поверхневі м'язи грудної клітки та спини.

1. Спинний (дорзальний) нерв лопатки, іннервує м'яз-підіймач лопатки та ромбоподібні м'язи.

2. Довгий грудний нерв прямує вниз по бічній поверхні переднього драбинчастого м'яза і іннервує його.

3. Підключичний нерв, проходить перед підключичною артерією до підключичного м'яза і іннервує його.

4. Надлопатковий нерв Іннервує надосний та підосний м'язи.

5. Грудоспинний нерв йде до найширшого м'яза спини та іннервує його.

6. Пахвовий нерв, іннервує шкіру дельтоподібної ділянки.