1.3.4 Побудова макросів та елементів управління
Є 2 способи побудови кнопок: за допомогою майстра та за допомогою конструктора. В першому випадку при створенні кнопки під час її розміщення на формі\звіті викликається майстер який створює обробник подій який обере користувач (наприклад перехід до наступного запису або роздрукувати сторінку тощо). Якщо ж створювати кнопку конструктор то після визначення її розміщення та розмірів необхідно визначити обробник подій для даної кнопки. Існує 2 загальних варіанта створння обробника подій:
За допомого VBS (Visual Basic Script);
За допомогою макросів MS Access.
Вибір типу програмування — макросів або коду VBA — має базуватися на двох чинниках: безпеці та потрібному обсягу функціональних можливостей. Безпека є важливим питанням, оскільки засобами VBA може бути створено код, який піддає ризику безпеку ваших даних або може пошкодити файли на вашому комп'ютері. Використовуючи базу даних, створену іншою особою, дозволяти роботу коду VBA слід лише тоді, коли ви знаєте, що база даних походить із надійного джерела. Створюючи базу даних, яка використовуватиметься іншими особами, слід уникати долучення програмних засобів, які вимагатимуть від користувача особливого надання базі даних статусу надійної.
В даній роботі всі обробники подій були розроблені з використанням макросів.
Макрос (macro) служить для автоматизації виконання операції, що часто повторюється. Він створюється в результаті вибору із списку можливих дій (макрокоманд), які виконуються послідовно або в заданому порядку. Наприклад, натискує кнопки, можна запустити макрос, який відкриє, роздрукує і закриє звіт. Слово макрос (macro) означає великою і в даному контексті, вочевидь, передбачається, що з його допомогою можна виконати велику роботу, чим за допомогою окремих макрокоманд. Основне призначення макросу — створення зручного для користувача інтерфейсу, що відображує, наприклад, зручні меню і панелі інструментів.
Створення макросу відбувається за допомогою конструктора макросів. Спочатку обирається макрокоманда зі списку можливих, далі йдуть аргументи. Також можна встановити умови виконання кожної макрокоманди, але встановлювати умови для макрокоманд не є обов’язковим.
Після створення макросу він зберігається в базі в окремій частині, а в елементі управління (кнопка) викликається в ролі обробника подій.
Всього дана БД налічує 16 макросів які виконують різні дії для елементів управління формою (перехід на наступний запис, відкриття запиту або звіту тощо).
На рисунку 1.11 зображено приклад макросу для відкриття відповідної форми в залежності від обраного відповідно рядка в спискі форм. Так як цей список був заданий явно та в строгій послідовності то в якості умови запуску кожної з форм йде прив’язка до індексу обраного елементу списку (індексація списку починається с нуля). Тобто якщо користувач обрав форму «Производитель» то в макросі спрацює лише одна макрокоманда так як тільки вона задовольняє умові обраного рядку списку 2 (по факту обраний рядок 3, але в нашому випадку потрібно починати рахувати від 0).
Рис 1.11 – Приклад макросу для обробки кнопки «Открыть форму»