1. Об’єктивна сторона злочину – це:

а) зовнішня сторона діяння, яка виражається у вчиненні пе-редбаченого кримінальним законом діяння (дії чи бездіяльності), що заподіває або створює загрозу заподіяння шкоди об’єкту зло-чину;

б) об’єктивна сторона злочину, тобто зовнішнього прояву діяння, а також – у багатьох випадках – тих обставин навколиш-нього середовища, які впливають на визнання діяння злочином певного виду (окремим різновидом такого злочину);

в) які обов’язкові (необхідні) ознаки об’єктивної строни як елемента складу виділяють діяння (дію чи бездіяльність), суспільно небезпечні наслідки і причинний зв’язок (для злочинів з матеріальним складом має бути встановлений причинний зв’язок між дією (бездіяльністю) і суспільно небезпечним наслідком).

Х.

Убивство через необережність (ст. 119 КК).

Порушення рівноправності громадян залежно від їхньої расової, національної належності або ставлення до релігії (ст. 161 КК).

Загальна характеристика злочинів проти громадської безпеки.

1. Суб’єктивна сторона злочину:

а) внутрішні процеси в психіці суб’єкта, які певним чином пов’язані із зовнішньою, «об’єктивною’, стороною діяння;

б) це внутрішня сторона злочину, бо вона включає в себе ті психічні процеси, які характеризують свідомість і волю особи в момент вчинення злочину;

в) ознаками суб’єктивної сторони як елемента складу зло-чину визнається вина (у формі умислу або необережності), мотив та мета злочину.

XI.

Доведення до самогубства (ст. 120 КК). Порушення недоторканності житла (ст 162 КК). Створення злочинної організації (ст. 255 КК). 1. Суб’єкт злочину:

а) суб’єктом злочину вважається фізична особа (людина), яка вчинила передбачене кримінальним законом суспільно небез-печне діяння і спроможна понести за це кримінальну відповідальність;

б) фізична особа, яка вчинила злочин, підлягає кримінальній відповідальності за наявності таких ознак: досягнення до моменту вчинення злочину встановленого кримінальним законом віку; осудність;

в) суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого, відповідно до Кодексу, може настати кримінальна відповідальність.

XII.

Умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК).

Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей (ст. 164 КК).

Сприяння учасникам злочнних організацій та укриття їхньої злочинної діяльності (ст. 256 КК).

1. Обставини, що виключають суспільну небезпечність чи протиправність діяння – це:

а) умови, за наявності яких діяння, котрі своїми зовнішніми ознаками збігаються формально з ознаками діянь, передбачених кримінальним законом як злочин, є правомірними через припис закону про можливість, необхідність чи обов’язковість їх вчи-нення;

б) передбачені кримінальним законом, а також іншим зако-нодавством і зовні схожі зі злочинами суспільно корисні (соціа-льно прийнятні) правомірні вчинки, які здійснені за наявності пе-вних підстав і виключають суспільну небезпечність і протиправ-466

ність діяння, а тим самим і кримінальну відповідальність особи за заподіяну шкоду.

XIII.

Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 122 КК). Ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків (ст. 165 КК).

Бандитизм (ст. 257 КК). 1. Санкція – це:

а) та частина норми, яка вміщує вказівку на конкретні види і міри покарання за скоєне передбаченого диспозицією злочину;

б) структурна частина статті Особливої частини КК, що використовується для визначення виду і розмірів покарання.

XIV.

Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне в стані сильного душевного хвилювання (ст 123 КК).

Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) (ст. 168 КК).

Терористичний акт (ст. 258 КК).1. Мета злочину:

а) це бажання особи, яка вчинює суспільно небезпечне діяння, досягти певних шкідливих наслідків;

б) це уявні наслідки, переміни в навколишньому середовищі, яких прагне досягти особа вчиненням злочину;

в) це та річ чи явище або якась спотвора чи зміна, яка приваблює злочинця, манить, тягне його, і, на думку злочинця, може задовольнити його певну потребу;

г) це результат, до якого прагне злочинець, якого він хоче досягти;

д) це той маяк, який манить, вабить злочинця; б) фізична особа, яка вчинила злочин, підлягає кримінальній

відповідальності за наявності таких ознак: досягнення до моменту вчинення злочину встановленого кримінальним законом віку; осудності;

в) суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до Кодексу може настати критмінальна відповідальність.

XV.

Умисне заподіяння тяжких тілесних ушкожень у разі пере-вищення меж необхідної оборони або в разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 124 КК).

Перешкодження законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій (ст. 170 КК).

Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці грома-дян, знищення чи пошкодження об’єктів власності (ст. 259 КК).

1. Мотив вчинення злочину:

а) це двигун злочину, його внутрішня сила, характеристика і оцінка як навмисних, так і необережних злочинів;

б) є спонукальною причиною поведінки людини, чинником самого мотиву є потреби людини, її емоції, почуття (мотиви благородні, мотиви неблагородні).

в) мотиви злочину – це психологічні різновиди, як помста, жорстокість, жадібність.

г) мотив злочину – це усвідомлена спонука особи, яка вик-ликала намір вчинити злочин.

д) це ті спонукання, які «штовхають’ злочинця в спину.

XVI.

Умисне легке тілесне ушкодження (ст. 125 КК).

Грубе порушення законодавства про працю (ст. 172 КК).

Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань (ст. 260 КК).

1. Тлумачення кримінально-правової норми це:

а) встановлення її змісту і умов, виявлення юридично зна-чущих признаків (ознак) і уяснення термінів, указаних у самій нормі;

б) тлумачення зумовлено неповнотою або неясністю деяких законів, необхідністю відокремлення цього закону від другого;

в) з’ясування волі законодавця, означення, визначення кон-кретних соціально-економічних умов, які стали причиною прий-няття даного чинного законодавства.

XVII.

Побої і мордування (ст. 126 КК). Грубе порушення угоди про працю (ст. 173 КК). Напади на об’єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення (ст. 261 КК). 1. Осудність – це:

а) здатність особи давати звіт про свої дії, усвідомлювати їхнє суспільне значення та керувати ними, а також поєднана з цим спроможність відповідати за вчинений злочин;

б) це здатність особи при вчиненні злочину усвідомлювати свої дії і керувати ними;

в) тільки осудні особи здатні правильно усвідомлювати сутність вчиненого злочину, а тому тільки вони здатні розуміти обгрунтованість і справедливістиь призначеного покарання.

XVIII.

Катування (ст. 127 КК).

Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших ус-тановлених законом виплат (ст. 175 КК).

Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства, або зло-вживання службовим становищем (ст. 262 КК).

1. Вина та її форми:

а) це психічний стан особи щодо злочинного діяння, яке вчинюється нею, та його наслідків у формі умислу чи необережності;

б) це психічний стан особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої Кримінальним кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності;

в) це лише психічний стан особи щодо злочинного діяння, яке нею вчинюється (передумовою вини є осудність особи, до-сягнення нею встановленого щодо кримінальної відповідальності за такий злочин віку).

XIX.

Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкод-ження (ст. 128 КК).

Порушення недоторканності приватного життя (ст. 182 КК). Порушення права на безоплатну медичну допомогу (ст. 184 КК).

Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст 263 КК).

1. Вина та її форми:

а) це психічний стан особи щодо злочинного діяння, яке вчинюється нею, та його наслідків у формі умислу чи необережності;

б) це психічний стан особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої Кримінальним кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності;

в) це лише психічний стан особи щодо злочинного діяння, яке нею вчинюється (передумовою вини є осудність особи, дося-гнення нею встановленого щодо кримінальної відповідальності за такий злочин віку).

XX.

Погроза убивством (ст. 129 КК).

Загальна характеристика злочинів проти власності.

Порушення правил поводження з вибуховими, легкозайми-стими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами (ст. 267 КК).

1. Суб’єктивна сторона складу злочину:

а) це процес мислення, бажання і волі людини, в якому відображуються її об’єктивна поведінка та інші зовнішні обста-вини, пов’язані з вчиненням злочину;

б) це внутрішня сутність злочинного діяння; це ті внутрішні процеси, які відбуваються у психіці осудної людини під час вчи-нення нею передбаченого кримінальним законом суспільно не-безпечного діяння;

в) це вутрішня сторона злочину, тобто психічна діяльність особи, що відображує ставлення її свідомості і волі до суспільно небезпечного діяння, котре нею вчинюється, і до його наслідків;

г) суб’єктивна сторона складу злочину завжди знаходить свій вияв у певному зовнішньому протиправному діянні, в об’єктивних ознаках злочину знаходять свій вияв мотив, мета і волевиявлення особи.

ХХІ.

Залишення в небезпеці (ст. 135 КК).

Крадіжка (ст. 185 КК).

Загальна характеристика злочинів поти безпеки виробництва.

1. Причинний зв’язок:

а) злочинний наслідок породжується суспільно небезпечним і протиправним діянням суб’єкта (одне явище суспільно небез-печне діяння – породжує інше явище – злочинний наслідок);

б) об’єктивна категорія, яка вирішується на підставі вивчен-ня і врахування об’єктивних закономірностей: діяння передує наслідку за часом; діянню внутрішньо властива неминучість або реальна можливість настання наслідків; діяння породжує наслідок;

в) причинний зв’язок можливий тільки між діями і наслідками.

XXII.

Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини (ст. 143 КК). Насильницьке донорство (ст. 144 КК). Грабіж (ст. 186 КК).

Порушення вимог законодавства про охорону праці (ст. 271 КК). 1. Суспільно небезпечні наслідки:

а) діяння (дія чи бездіяльність) посягає на суспільні відносини, що охоплюються кримінальним законом, спричинює в них певні негативні зміни (шкоду, збитки);

б) як шкода (збитки), що заподіваються злочинним діянням суспільним відносинам, які охороняються кримінальним законом, або ж небезпеку (загрозу) спричинення такої шкоди.

в) передбачена кримінально-правовою нормою матеріальна або інша шкода, заподіяна злочиним діянням об’єкта посягання.

XXIII.

Загальна характеристика злочинів проти волі, честі та гідності особи.

Розбій (ст 187 КК).

Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою (ст. 272 КК).

1. Об’єктивна сторона злочину:

а) один із елементів складу злочину, що охоплює ознаки, які характеризують злочин із точки зору його зовнішнього прояву;

б) конкретний акт поведінки суб’єкта у вигляді дії чи бездіяльності, які завжди вчинюються за певних об’єктивних об-ставин, у певному місці і часі, у відповідний спосіб;

в) це зовнішня сторона (зовнішнє вираження) злочину, яка характеризується суспільно небезпечним діянням (дією чи бездіяльністю), суспільно небезпечними наслідками, причинним зв’язком між діянням і суспільно небезпечними наслідками, місцем, часом, обстановкою, способом, а також засобами вчинен-ня злочину.

XXIV.

Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо передачі людини (ст. 149 КК).

Вимагання (ст. 189 КК).

Загальна характерстика злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту.

1. Причинний зв’язок:

а) злочинний наслідок породжується суспільно небезпечним і протиправним діянням суб’єкта (одне явище (суспільно небез-печне діяння) породжує інше явище (злочинний наслідок);

б) об’єктивна категорія, яка вирішується на підставі вивчен-ня і врахування об’єктивних закономірностей: діяння передує наслідку за часом; діянню внутрішнє властива неминучість або реальна можливість настання наслідків; діяння породжує наслідок;

в) причинний зв’язок можливий тільки між діями і наслід-ками.

XXV.

Загальна характеристика злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканності осби.

Шахрайство (ст. 190 КК).

Порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту (ст. 276 КК).

1. Звільнення від кримінального покарання: Види:

а) безумовні (ст.45, 46, 48 КК);

б) умовні (звільнення від кримінальної відповідальності з передачею винні особи на поруки громадської організації або трудового колективу ст. 47 КК);

в) обов’язкове звільнення від кримінальної відповідальності (інститут давності притягнення до відповідальності);

г) факультативне звільнення – звільнення особи, яка перестала бути суспільно небезпечною внаслідок зміни обстановки;

д) заміна більш м’яким;

е) пом’якшення призначеного покарання, крім звільнення від покарання на підставі закону України про амністію чи акта помилування;

є) звіфльнення від відбування покарання з випробуванням;

ХХVІ.

Згвалтування (ст. 152 КК).

Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК).

Угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (ст. 278 КК).