2. Предметами злочину проти власності є:

а) майно (матеріальні речі, створені працею людей для задо-волення матеріальних і культурних потреб, що мають вартість і ціну;

б) гроші (національна та іноземна валюта, що знаходяться в обігу, а також інша валюта і валютні цінності;

в) цінні папери (облігації, чеки, сертифікати, векселі, акції);

г) землі, її надра, ліси, дикі тварини;

д) атмосферне повітря, водні та інші ресурси, які знаходять-ся в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони;

е) майно, яке знаходилось у майнових фондах організації, установи чи підприємства;

є) майно передане організацією-власником для тимчасового користування посадовими особами або приватним особам, для службового користування, для перевезення, переробки, ремонту;

ж) речі, які перебувають у приватній власності громадян і були передані на зберігання, для перевезення або іншої мети ор-ганізації чи установі, яка несе за них матеріальну відповідаль-ність;

з) речі, які були викинуті власником через відсутність потреби в них;и) документи, які не є цінними паперами(квитанції, накладні, чеки, вимоги).

3. Об’єктивна сторона розкрадання майна:

а) крадіжка (ст. 185 КК);

б) грабіж (186 КК);

в) шахрайство (ст. 190 КК);

г) привласнення, розтрати і розкрадання з використанням посадових повноважень (ст. 187 КК);

д) розбій (ст. 187 КК);

е) вимагання (ст. 189КК); є) розкрадання речей, вилучених із цивільного обігу (зброя,

наркотики, рідаоактивні матеріали, предмети, що знаходяться у могилі чи на могилі) – ст. 262, 308, 313 КК України;

ж) привласнення знайденого або такого, що випадково опи-нился у винного, державного чи колективного майна (ст. 193 КК).

4. Розкрадання визнається повторним:

а) у випадках закінченого попереднього злочину, готування до нього чи замаху на нього;

б) розкрадання, відносно яких закінчилися строки давності чи за які судимість знята або погашена;

в) як тоді, коли винна особа була виконавцем попереднього злочину, так і тоді, коли вона брала в ньому участь у ролі пособника, підбурювача чи організатора;

г) злочин вважається повторним незалежно від того, чи була особа притягнута до відповідальності за попередній злочин, чи була вона засуджена за нього, чи відбувала покарання і відбула його;

д) продовжуване розкрадання, яке утворюють кілька тотож-них дій, поєднаних єдиним умислом;

е) замах на розкрадання з наступною добровільною відмо-вою від закінченого злочину.

5. Суб’єктивна сторона злочинів за розкрадання майна (визначення розміру розкрадання):

а) усе майно, викрадене із одного й того самого місця, одним і тим самим способом;

б) усе майно, викрадене групою осіб, незалежно від частки кожного зі співучасників;

в) усе майно (та гроші) використане, реалізоване чи повер-нуте;

г) коли умисел винного був спрямований на викрадення у великому розмірі, але фактично розкрадання було вчинено лише на незначну суму.

6. Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 185 КК України (викрадення таємно):

а) для власника, володаря або охоронця – у їхній відсутності чи в їхній присутності, але коли вони не помічають чи не усвідо-млюють факту розкрадання (через різні особливі обставини);

б) для третіх осіб (по сторонніх), які не помічають викра-дення або не усвідомлюють сутності того, що відбувається;

в) розкрадання визнається таємним тоді, коли воно спостері-гається й усвідомлюється співучасниками та особами, причетни-ми до цього злочину;

г) розкрадання здійснюється у вечірній час, при заході сон-ця, в нічний час з приміщення, що освітлюється, в присутності сторонніх осіб (які не є матеріально відповідальними особами, ні охоронцями майна, ні особами, що використовують його для ро-боти);

д) крадіжка здійснюється в присутності потерпілого чи ін-ших осіб за умови, що винна особа не знає про це чи вважає, що робить це непомітно для них, коли потерпілий чи інші особи не усвідомлюють факту протиправного вилучення майна.