4. За періодом проведення виділяють попередній, поточний і наступний фінансовий

аналіз.

а) попередній фінансовий аналіз пов'язаний з вивченням умов фінансової діяльності

в цілому чи здійснення окремих фінансових операцій підприємства (наприклад, оцінка

власної платоспроможності при необхідності одержання великого банківського кредиту).

б) поточний (чи оперативний) фінансовий аналіз проводиться в процесі реалізації

окремих фінансових планів чи здійснення окремих фінансових операцій з метою

оперативного впливу на результати фінансової діяльності. Як правило, він обмежується

коротким періодом часу.

в) наступний (чи ретроспективний) фінансовий аналіз здійснюється

підприємством за звітний період (місяць, квартал, рік). Він дозволяє глибше й повніше

проаналізувати фінансовий стан та результати фінансової діяльності підприємства в

порівнянні з попереднім і поточним аналізом, тому що базується на завершених звітнихКласифікацію економічних показників, що використовуються у фінансового

аналізу з точки зору різних користувачів фінансової інформації ( за Е. Хелфертом)

зображено в таблиці 1.

Методи фінансового аналізу та їх класифікація

Методи фінансового аналізу – це комплекс науково-методичних інструментів та

принципів дослідження фінансового стану та фінансових результатів діяльності

підприємства.

В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного

аналізу загалом і фінансового аналізу зокрема.

Класифікація розрізняє неформалізовані і формалізовані методи аналізу. 6

Неформалізовані (евристичні) методи аналізу ґрунтуються на описуванні

аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та

залежностях. До неформалізованих належать такі методи: експертних оцінок та сценаріїв;

психологічні; морфологічні; порівняльні; побудови системи показників; побудови системи

аналітичних таблиць.

До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких

покладені жорстко формалізовані аналітичні залежності. Основні з них: арифметичних

різниць; ланцюгових підстановок; відсоткових чисел; дисконтування; диференційний;

балансовий; логарифмічний; виокремлення ізольованого впливу факторів; інтегральний;

простих та складних відсотків та ін.

У процесі фінансового аналізу також широко застосовуються і традиційні методи

економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний,

індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також економіко-математичні

методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, метод головних компонентів).

Для вирішення конкретних завдань фінансового аналізу застосовується цілий ряд

спеціальних методів, які дозволяють одержати кількісну оцінку окремих аспектів

фінансової діяльності підприємства. Фінансовий аналіз використовує цілий ряд методів як

загальнонаукових і загальноекономічних, так і специфічних методів фінансового аналізу.

Можна виділити серед них шість основних методів фінансового аналізу:

 горизонтальний аналіз;

 вертикальний аналіз;

 трендовий аналіз;

 метод фінансових коефіцієнтів;

 порівняльний аналіз;

 факторний аналіз (у тому числі аналіз за схемою Дюпон-каскад).

Горизонтальний (часовий) аналіз – порівняння кожної позиції звітності з

попереднім періодом.

Вертикальний (структурний) аналіз – визначення структури підсумкових

фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у

цілому.

Аналіз відносних показників (коефіцієнтів) – розрахунок відносин даних звітності,

визначення взаємозв'язків показників.

Порівняльний (просторовий) аналіз – це як внутрішньогосподарський аналізі

порівняння зведених показників звітності за окремими показниками підприємства, його

дочірніх фірм, підрозділів, цехів, так і міжгосподарський аналіз та порівняння показників

даного підприємства з показниками конкурентів, з середньогалузевими та середніми

загальноекономічними даними.

Факторний аналіз – це аналіз впливу окремих факторів (причин) на результативний

показник за допомогою детермінованих чи стохастичних прийомів дослідження.

Найважливішими спеціальними прийомами фінансового аналізу є порівняльний, або

просторовий аналіз. Порівняння полягає в співставленні фінансових показників звітного

періоду з їх плановим значенням (норматив, норма, ліміт) і з показниками попереднього

періоду. Для того щоб за результатами порівняння можна було зробити правильні

висновки, необхідно забезпечити відповідність показників та їх однорідність.

Відповідність аналітичних показників має бути забезпечена за календарними строками,

методами оцінки, умовами роботи, інфляційними процесами.

Деталізація як прийом широко використовується під час аналізу розподілу факторів

і результатів господарської діяльності в часі та просторі. За його допомогою виявляються

позитивний та негативний вплив окремих факторів, наслідки яких зазвичай взаємно

протилежні.

Прийом послідовного вилучення факторів (ланцюгових підстановок)

використовується для розрахунків величини впливу окремих факторів у загальному

комплексі їх дії на рівень сукупного фінансового показника. Цей метод використовується

тоді, коли зв'язок між показниками можна виразити математично у формі функціональної

залежності. Сутність прийому ланцюгових підстановок полягає у послідовній заміні

кожного звітного показника базисним, при цьому усі інші показники розглядаються як

незмінні. Така заміна дає змогу визначити ступінь впливу фактора на сукупний

фінансовий показник. Число ланцюгових підстановок залежить від кількості факторів, що

впливають на сукупний фінансовий показник. Використання прийому ланцюгових

підстановок потребує суворої послідовності визначення впливу окремих факторів.

Прийом різниць полягає в тому, що насамперед визначається абсолютна або

відносна різниця (відхилення від базисного показника) за факторами, які вивчаються, і за

сукупним фінансовим показником. Потім це відхилення (різниця) за кожним фактором

перемножується на абсолютне значення інших взаємопов'язаних факторів. При вивченні

впливу на сукупний показник двох факторів (кількісного і якісного) прийнято

перемножувати відхилення за кількісним фактором на базисний якісний фактор, а

відхилення за якісним фактором – на звітний кількісний фактор.

Прийом пайової участі (пропорційного ділення приросту) використовується для

деталізації факторів першого, другого і n-го порядків, вплив яких на результативний

показник виражається не абсолютною сумою, а відносними показниками. Для розрахунку

факторів визначається коефіцієнт пайової участі як відношення приросту результативного

показника до суми факторних змін. Рівень впливу окремих факторів на результативний

показник визначається множенням суми зміни даних факторів на коефіцієнт пайової

участі.

Отже, під час аналізу фінансового стану підприємства та фінансових результатів

його діяльності можуть використовуватись найрізноманітніші прийоми, методи та моделі

аналізу, їх кількість та широта застосовування залежать від конкретних цілей аналізу та

визначаються його завданнями в кожному окремому випадку.

Залежно від мети аналізу досліджуються різні показники. Але жоден із них

індивідуально не дає достатньої інформації про умови функціонування та прибутковість

підприємства. Лише аналіз певної групи показників дає підстави для ґрунтовних

висновків. Слід брати до уваги й фактор сезонності в бізнесі. Разом із тим для

попереднього оцінювання фінансової діяльності підприємства необхідно лише кілька з

численних показників. Розрахунок зайвих коефіцієнтів ускладнює аналіз і вносить

плутанину. Інформація для порівняння кількох підприємств має бути стандартизована.