Розділ 3 Опис технологій вирощування хвойних порід, які вирощуються в розсаднику Звенигородського держлісгоспу.

Державне підприємство «Звенигородське лісове господарство» засноване в 1929 році і підпорядковується Черкаському обласному управлінню лісового та мисливського господарства.

Лісовий фонд розміщений на території Звенигородського, Катеринопільського, Шполянського і частково Тальнівського, Лисянського та Городищанського районів, розділений між 6-ма лісництвами. В складі лісництв створено 67 лісових обходів та 12 майстерських дільниць. Загальна площа лісового фонду – 26143 га; загальна площа вкрита лісовою рослинністю -24260 га;

Головним призначенням розсадника хвойних є вирощування сіянців для лісовідновлення в Держлісфонді та озеленення міст і сіл Черкаської області (табл.. 9).

Таблиця 9. Асортимент рослин в розсаднику хвойних Звенигородського держлісгоспу

Порядок	Родина	Рід	Вид	Кількість декоратив-них форм
Відділ Голонасінні
Підвідділ Сосноподібні
Хвойні	Хвойні	Сосна	1
		Ялина	3	1
		Модрина	1
	Кипарисові	Ялівець	2
		Туя	1	2

Розсадник знаходиться на території Звенигородського лісництва і має дві спеціалізовані території: частину, на якій вирощується лісовий садивний матеріал (головним чином лісові сіянці деревних рослин) і ділянку з теплицями, яка використовується переважно для вегетативного розмноження і виробництва декоративних саджанців з відкритою і закритою кореневою системою.

Як видно з таблиці асортимент порід на підприємстві великий, але кількість декоративних форм недостатня. Це пов'язано з тим що лісокультурна справа підприємства в значній мірі направлена на лісовідновлення, а не на розвиток декоративного садивного матеріалу.

На підприємстві вирощуються сіянці і вкорінені живці слідуючих порід: сосни звичайної, ялини звичайної, ялини колючої, ялини білої, модрини європейської, ялівцю козацького, ялівцю звичайного, туї західної і її форм «Смарагд», «Колоноподібна».

В теплицях одержують вкорінені живці туї західної (форми колоновидної), ялівцю козацького, тощо.

Розсадник та теплиці знаходиться в державній власності. В продуктивній частині розсадника функціонують такі відділення: посівне, шкільне та маточне.

Посівне відділення. Призначене для вирощування лісових сіянців для лісокультурних цілей та виробництва великомірного садивного матеріалу (саджанців) для озеленення.

Шкільне відділення. Одно - дворічні сіянці в певній кількості з посівного відділення з метою подальшого вирощування пересаджують в шкілки. У відділі основним завданням є дорощування саджанців до досягнення ними товарної кондиції, формування наземної частини та кореневої системи деревних порід. У відділенні функціонує шкілка новорічних ялинок.

Маточне відділення. Слугує для отримання насіннєвого і вегетативного вихідного матеріалу (насіння, живців і відводків аронії, горіха, калини, абрикосу та ряду ін. порід). До складу маточного відділу входять колекційне відділення, ряд плантацій та теплиці, в яких здійснюється вкорінення здерев’янілих і зелених живців. У відділі культивують у невеликій кількості унікальні з декоративної точки зору садові форми піону деревовидного, лимонника китайського, сніжноягідника та ін.

До допоміжної частини розсадника належать підрозділи, які забезпечують необхідні умови функціонування структур безпосередньо пов'язаних із виробництвом садивного матеріалу. Сюди входять: теплиця, мережа доріг, площадку для приготування субстрату, заготівлі живців.

Відділ механізації робіт включає машини та механізми, які задіяні в обслуговуванні виробничих потреб розсадника.

Щорічно лісовий розсадник лісництва одержує близько 150 – 200 тисяч стандартного садивного матеріалу хвойних порід.

Основу агротехніки вирощування лісового садивного матеріалу становлять чотири основні чинники, які перебувають у тісному взаємозв'язку – світло, тепло, ґрунтова родючість та волога. Інтенсифікація вирощування садивного матеріалу у лісових розсадниках дає змогу значною мірою регулювати рівень взаємодії основних чинників.

Сучасний стан лісокультурного виробництва у нашій країні передбачає

можливості вирощування лісового садивного матеріалу в умовах відкритого і закритого ґрунтів як з відкритою, так із закритою кореневими системами. При цьому для вирощування садивного матеріалу основних лісотвірних хвойних видів практикують як класичні технології вирощування у відкритому ґрунті, так і вирощування в умовах закритого ґрунту. Останнє насамперед широко використовують для вирощування сіянців сосни звичайної та рідше – для вирощування сіянців модрини європейської і модрини японської.

Основним джерелом постачання садивного матеріалу для вітчизняного лісокультурного виробництва і надалі залишаються відкриті площі посівних відділень лісових розсадників. При цьому основну кількість насіння для майбутнього садивного матеріалу в основному заготовляють поза межами об'єктів постійної лісонасінної бази (ПЛНБ) лісогосподарських підприємств.

А на об'єктах ПЛНБ лісогосподарські підприємства Держкомлісгоспу заготовлять не більше 10-12 % лісонасінної сировини.

Особливості вегетативного розмноження хвойних порід.

В Державному підприємстві "Звенигородське лісове господарство" рослини отримані живцюванням повністю успадковують властивості і ознаки материнських особин, що важливо при розмноженні декоративних форм хвойних. Такі рослини ростуть значно швидше насіннєвих і починають цвісти і плодоносити на 2-3 роки раніше.

Головний результат отримання вкорінених живців залежить від строків і якості заготівлі сировини для живців індивідуально кожної породи. Оптимальні строки живцювання в різних культур не однакові. В наших умовах такі хвойні породи, як ялина колюча форми блакитна, різні види і форми туй, ялівцю, ялиці, тису ягідного, мають строки живцювання березень – квітень місяць.

Нарізання живців проводиться в ранішні години, коли тканини рослин містять великий вміст води. Пересихання та в'янення пагонів недопустимо, тому при перевезенні живців використовують поліетиленову плівку та воду. Нарізка живці для закладки загально прийнята. Довжина їх визначається кількістю міжвузлів, але не коротше 5 см і не більше 15 см , за виняткам ялівцю козацького. Як показала практика, живці ялівцю вкорінюються і дають гарний ріст більш довші і в віці 2-3 років. Живці туї від гілочок в основному відриваються з деревною п'яткою, при цьому потрібно звертати увагу на те, щоб не відставала від п'ятки.

Субстратом для вкорінення живців використовують чистий крупнозернистий річковий пісок в суміші з торфом та лісовою землею у співвідношенні 1:1:1. Така суміш достатньо забезпечує водо- та повітропроникності, теплоємкості, вільності від бур'янів, шкідників і хвороботворних організмів. Усі складові перемішуються і вкладаються товщиною 30 – 50 см. зверху субстрат застеляється річковим піском товщиною 5 см. У цей пісок і висаджують зелені живці.

Полив та підтримання вологості субстрату та повітря проводиться ручним способом. Температура повітря регулюється в літній період шляхом вентиляції через відкриванні вікна, фарбуванням скла стін та стелі. Кращою температурою повітря при вкорінені зелених живців є 25º-30 º С. Найменші строки вкорінення в листяних порід 40 – 60 днів, у хвойних від 6 місяців (туя, ялівець) до року і більше (ялівець віргінський, ялиця, тис,тощо).

Технологія посадки - перед посадкою субстрат сильно поливають і ущільнюють. Живець нижнім кінцем поміщають в грунт на глибину 2-3 см з розрахунком 120 – 150 штук на 1 квадратний метр. Протягом дня зелені живці зволожуються 2-3 рази. В період сухої і жаркої погоди, кількість поливів збільшують, але при цьому необхідно не перезволожити грунт, бо тоді живці загниваються.

Для прискорення вкорінення зелені живці прикривають поліетиленовою плівкою і зволожують. Створюються сприятливий мікроклімат : теплий і вологий.

В теплицях вкорінення туї сягає 70-75%, ялівцю 65-70%, самшиту 90-95%. В парниках – туя та ялівець 30-40%, самшиту до 50-60%.

Вкоріненні живці висаджуються в шкілки на дорощування. Непоганий період посадки вкорінених живців є кінець серпня і перша половина вересня. З цього часу рослини до морозів вспівають акліматизуватися. Весною висаджувати вкорінені живці у відкритий грунт потрібно дуже рано, бо пізня посадка може попасти під весняні суховії та засуху, що приводить до масової загибелі посадок. Для недопущення цього, весняні посадки потрібно в таку погоду поливати

Особливості вирощування сіянців.

Сосна звичайна. Насіння сосни перед посівом на дві неділі в мішках, тонким шаром, закладають в сніг. За день перед посівом насіння протруюють формаліном. Після цього просушується. Висівається в борозни на глибину 1,5-2,0 см. Посіви прикотуються і мульчуються тирсою (Рис.6). В залежності від класу насіння на 1 п.м. висівається: І класу – 2 гр, ІІ класу норма висіву збільшується на 30%, ІІІ класу – збільшується на 100%. Білоцерківський лісгосп насіння ІІІ класу майже не використовує. Схема посіву вузькострічкова 25-25-25-70. На 1 га створюється 27,6 тисяч п.м.

Перед початком проростання посіви протруюються 0,5% розчином маргон-цевокислого калію. Другий полив цим же розчином проводять через 5 -7 днів після появи сходів та третій раз – через 5-7 днів після другого протруювання. На протязі вегетаційного періоду проводиться 5 – 6 прополок. Викопка проводиться вручну або скобою НВС-1,2.

Сівалка СЛПН дає 3-х стрічкові широкорядні стрічкові посіви схемою 10-30-10-30-10-70. На 1 га посівних стрічок створюється 18,8 тисяч п.м. Посіви при-котуються.

Догляд за посівами після появи сходів включає: затінення сходів, прополювання бур'янів, розпушування ґрунту, підрізання коренів, зрошення посівів і боротьбу з грибковими хворобами та шкідниками.

Мульчування поводять на посівах дрібного насіння. Його застосовують для збереження вологи у верхньому шарі ґрунту, недопущення утворення корки, створення оптимального повітряного та теплового режимів ґрунту. На державному підприємстві використовують для мульчування тирсу. Посіви вкривають шаром товщиною 1,5-2 см, а при доглядах мульчу загортають у ґрунт.

Дослідження показали, що мульчування посівів свіжою сосновою тирсою суттєво підвищує схожість насіння, особливо на початковій стадії, та збереженість сходів внаслідок сприятливих мікрокліматичних умов, що складаються під її покривом. Найбільші показники схожості відмічені у сосни звичайної із загортанням насіння тирсою та мульчування сходів нею ж (86%), а найнижча збереженість спостерігається у варіанті із загортанням насіння тепличним субстратом та без мульчування сходів (79%). Кращий ріст мали сіянці у варіанті із загортанням тирсою, дещо гірший – у варіанті з застосуванням торфу, а при використанні субстрату висота сіянців була найнижчою протягом всього періоду вирощування. На варіанті без мульчування посівів сіянці, вирощені із застосуванням торфу для загортання, перевищили контрольні за висотою на 12%, а при загортанні тирсою – на 17%. Мульчування посівів сприяло також кращому росту сіянців у висоту: при загортанні насіння субстратом сіянці перевищили контрольні на 6%, торфом – на 16%, а тирсою – на 21%.

До здерев'яніння молодих сіянців посіви прополюють вручну, пізніше на догляді посівів використовується культиватор КРН-2,8, який агрегатується з трактором Т -40. При цьому рихлення проводиться, як в міжряддях так і в рядах посівів. В рядах рихлення проводиться ротаційними робочими органами, які пристосовані до культиватора від бурякового культиватора. За вегетаційний період проводиться 4-5 рихлень вручну і 3-4 рихлення культиватором. Розпушування ґрунту та знищення бур'янів проводиться одночасно.

Затінення сіянців застосовують для захисту ніжних сходів від прямих сонячних променів і можливих опіків кореневої шийки, послаблення нагрівання та зменшення інтенсивності випаровування води з поверхні ґрунту. Лісгосп подоводить затінення при вирощуванні сіянців шпилькових порід, берези, липи. Для затінення використовують щити розміром 1,5х0,8 м з просвітами, які складають близько 50%. Щити встановлюють з південної сторони під кутом 35 – 45° до поверхні.

Ці догляди проводять на протязі вегетаційного періоду, при цьому в першій половині вегетаційного періоду розпушування і прополювання проводять частіше, ніж в другій. При культивації використовують КРН-2,8.

Підрізка коренів необхідна для одержання сіянців з добре розгалуженою і мичкуватою кореневою системою. Вона необхідна для порід з стрижневим коренем (дуб, горіх, каштан, тощо ). Підрізка коренів проводиться викопочною скобою НВС-1,2.

Зрошення посівів – важливий агротехнічний захід при вирощуванні сіянців. В Білоцерківському лісгоспі використовують полив в борозни, оскільки ґрунти на розсаднику є важкими. В розсаднику ведеться боротьба із борошнистою росою дуба, використовуючи профілактичні та винищувальні заходи. До винищувальних належить оброблення сіянців д дуба молотою сіркою з розрахунку 30 кг/га. Для обробітку сінців використовують ранцеві обприскувачі ОРР-1 та проведення його ручним способом.

Викопка сіянців проводиться викопочною скобою НВС-1,2 з послідуючою вибіркою їх вручну.

Для вирощування сіянців у закритому ґрунті використовують стаціонарні теплиці із скляним покриттям. Шляхом висіву насіння вирощуються сіянці таких декоративних порід як: тис ягідний, ялина біла, ялина колюча, ялина сербська, туя західна, ялиця. Так висів насіння проводиться в готовий субстрат з піску, лісової землі та торфу розміщуючи рядки через 10-15 см. Посіви зволожуються. Посів насіння проводиться на зиму. Догляд полягає у видалені бур’янів, притіненні та висадження у відкритий чи закритий грунт на дорощування.

Як субстрат для вирощування садивного матеріалу в теплицях частіше за все використовують різні види торфу. Зараз в Україні, особливо в лісостеповій і степовій зонах, набуває широкого поширення використання супіщаної або піщаної ґрунтової маси в якості субстрату при вирощуванні однорічних сіянців хвойних порід в літніх поліетиленових теплицях.

Дослідження з вивчення розвитку модрини європейської у субстратах із торф’яно-болотного ґрунту, попередньо витриманого в буртах протягом одного року перед закладкою в теплицю, та сформованого із зв’язно-піщаної ґрунтової маси з внесенням 1 л/п.м борозни торфу показали наступне. Вирощені на торф’яному субстраті сіянці мали середню висоту 23,7±0,59 см, що на 19,4% більше за висоту сіянців, вирощених на зв’язно-піщаному ґрунті. За діаметром сіянці, вирощені на різних субстратах, не відрізнялись. При вирощуванні сіянців на зв’язно-піщаному субстраті коренева система мала довжину 25,1±0,66 см, що перевищувало цей показник у сіянців з теплиць із торф’янистим ґрунтом на 10%. Масові показники сіянців, вирощених на торф’янистому ґрунті, відрізнялись від показників сіянців зі зв’язно-піщаного ґрунту: за масою стовбурців вони перевищували на 22%, за масою хвої – на 2%, а за масою надземної частини – на 14%. Вирощені на зв’язно-піщаному субстраті сіянці набули більш "гармонійного" розвитку. Про це, зокрема, свідчать такі показники як відношення довжини коріння до висоти сіянців та відношення маси коріння до маси надземної частини. При вирощуванні сіянців у теплиці з торф’янистим субстратом вихід стандартного садивного матеріалу становив 57%. Цей же показник при вирощуванні сінців на зв’язно-піщаному тепличному ґрунті склав 49%.

Комплекс робіт по вирощуванню сіянців у закритому ґрунті включає підготовку субстрату, посів насіння, систематичний полив, провітрювання, розпушування субстрату і знищення бур'янів, підживлення рослин та підготовка до пересадки у відкритий ґрунт.

Особливості вирощування садивного матеріалу у відкритому ґрунті з відкритою кореневою системою.

В лісгоспі подальше вирощування сіянців проводиться шляхом закладки шкілок. В шкільному відділення вирощуються вкоріненні черенки від одного року (чагарники листяних порід) до 4 – 5 років (туї, ялівцю, тощо).

В лісгоспі шкілки закладають комбінованим способом. При цьому методі ряди деревних і чагарникових порід чергуються між собою з розміщенням 1,1х0,3-0,5м ( 1 ряд деревних порід, 1 ряд чагарникових порід). Деревні породи висаджуються в ряду в основному через 0,5 м, чагарникові – через 0,3-0,4 м. На 1га одночасно висаджують порядку 25 – 26 тисяч штук сіянців. Крім того через два роки чагарникові породи викопуються і на їх місці висаджують нові сіянці. Через 4-5 роки закінчується цикл вирощування саджанців на даній площі. На цей час саджанці деревних порід вже досягають стандартної висоти і їх викопують. Одночасно викопують і чагарникові породи, які були висаджені другий раз на даній площі.

Таким чином такою технікою досягається збільшення випуску стандартного садивного матеріалу з одиниці площі.

При цьому методі майже всі процеси механізуються : посадка сіянців проводиться лісосадильною машиною Чашкіна, догляд в міжряддях шкілок проводиться культиватором КРН-2,8 , а в рядах культиватором КРН-1. При цьому ряди чагарникових порід сідлаються. Цим самим повністю виключає пошкодження деревних порід, якої б вони не були висоти. Викопка проводиться плугом НВС-1,2 (чагарникові породи) і ВПН-2 (деревні породи).

При такій технології вирощування садивного матеріалу досягається різке зниження собівартості вирощеної продукції та звільнення людей від важкої ручної праці.

Цей передовий метод дає можливість виростити на 1га до 30 тисяч штук дешевого стандартного садивного матеріалу. По такій же схемі вирощуються саджанці і хвойних порід. Так, туя західна форма колоновидна, ялівець звичайний форма колоновидна вирощуються з ялівцем козацьким, самшитом і іншими чагарниковими породами.

Державне підприємство вирощує садивний матеріал в коробах. Суть даного методу полягає в формуванні коробів шириною 2 м та довжиною 50 – 80 метрів. Ємність коробів заповнюється субстратом, який підбирається для кожної породи. Так для вирощування хвойних порід (таких як ялиця, сосна, ялина) готують слідуючий субстрат: 50% кори соснової, 40% торфу, 10% піску. Складові субстрату пересівають на ситах, щоб уникнути великих формацій. Соснова кора перемелюється на спеціальних барабанах. В кінцевому результаті субстрат має бути пухким.Кора та торф ретельно перемішуються утворюючи однорідну суміш і висипаються в короб, а пісок перемішують з верхньою частиною суміші. При проростанні сіянців посіви притінюються щитами та поливаються.

Особливості вирощування садивного матеріалу хвойних з закритою кореневою системою.

До лісового садивного матеріалу із закритою кореневою системою належать сіянці й саджанці, коренева система яких знаходиться в середині грудки ґрунту, брикеті або ємності з субстратом.

Головними перевагами такого методу створення лісонасаджень є значне продовження строків садіння лісових культур, підвищення їх приживлюваності , але Державне підприємство "Звенигородське лісове господарство" практикує в невеликій кількості вирощувати деякі види декоративного садивного матеріалу в контейнерах. Саджанці із закритою кореневою системою одержують шляхом дорощування сіянців з відкритою кореневою системою в грудці субстрату з оболонкою. Для посадки сіянців використовують контейнери та ємкості з різного матеріалу та мають різну форму, розміри та забарвлення. Розмір контейнера залежить від терміну вирощування садивного матеріалу. Він повинен бути достатнім аби забезпечити простір для розвитку кореневої системи та необхідний об'єм поживного субстрату. Технологія вирощування садивного матеріалу в лісгоспі передбачає: вирощування сіянців у закритому ґрунті ,виробництво субстрату, підготовка ємкості, висадження, дорощування і зберігання саджанців.

Для вирощування саджанців використовують тільки сіянці, що мають добре сформовану верхівкову бруньку. Субстрат готують з торфу та лісової землі в співвідношенні 1:1. при посадці необхідно слідкувати за недопущенням деформації коренів, яка може стати причиною незадовільного стану створених культур. При дорощуванні саджанці поливають, не допускаючи зниження вологості субстрату нижче 50% повної вологоємкості. При погіршені зовнішнього стану саджанці підживлюють.

Догляд за саджанцями полягає в створеннях умов для приживленні сіянців, формуванні бажаної форми, штамбу та дорощуванні, яке може тривати від 6 місяців до 1 року.