Тема 17. Поняття та мета покарання

1. питання. Поняття покарання.

2. питання. Мета покарання.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

1 Питання. Поняття покарання

Покарання — це захід примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Ознаки кримінального покарання:

1. Є заходом примусу. КК визначає, які суспільно небезпечні діяння є злочинами та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили. Застосування кримінального покарання до осіб, які вчинили злочини, є тим засобом, завдяки якому здійснюється вплив на поведінку людей, — засобом, що примушує до законо­слухняної поведінки.

2. Покарання застосовується від імені держави та обов'язково за вироком суду. Відповідно до ст. З Конституції України утвер­дження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Конституція України (ст. 124) закріплює, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, а судові рішення саме й ухвалюються судами іменем України.

3. Кримінальне покарання застосовується до особи, визнаної винною у вчиненні злочину. Це положення кримінального закону закріплено у ст. 62 Конституції України, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути під­дана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Ці конституційні положення відображені у ч. 2 ст. 2 КК і ст. З, де сказано, що злочинність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тільки КК, а засто­сування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.

4. Кримінальне покарання полягає в обмеженні прав і свобод засудженого — це кара за вчинений злочин.

5. Кримінальне покарання полягає в негативній оцінці за вчи­нений злочин з боку держави.

6. Покарання тягне за собою судимість. Судимість — це пев­ний правовий статус, пов'язаний з правообмеженнями особи, не­сприятливими наслідками для неї на певний строк, визначений у законі.

7. Покарання несе персоніфікований характер. Ніхто інший не може бути покараний крім винної особи.

2 Питання. Мета покарання

Мета покарання передбачена ч. 2 ст. 50 КК, а саме:

1) кара щодо засудженого.

Кара полягає в позбавленні або обмеженні прав і свобод осо­би, що вчинила злочин. Особа, що була засуджена судом, може бути позбавлена волі (на певний строк або довічно), права влас­ності, військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфі­каційного класу, права обіймати певні посади або займатися пев­ною діяльністю; піддана обмеженням волі, права на працю, права на заробітну плату, права щодо підвищення по службі (щодо вій­ськовослужбовців).

Кара у застосуванні покарання застосовується завжди. Інші види мети не завжди досягають бажаного результату. Слід за­уважити, що покарання не має на меті завдати фізичних страж­дань або принизити людську гідність особи, що вчинила злочин (ч. З ст. 50 КК). Ця кримінально-правова норма відображає кон­ституційні права людей. Стаття 28 Конституції України закріп­лює положення, що ніхто не може бути підданий катуванню, жор­стокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню;

2)виправлення засудженого.

Виправлення полягає в тому, щоб після застосування пока­рання було досягнуто такий результат, за якого особа не вчиню­вала нового злочину, сформувати в особи позитивні соціальні по­гляди, повагу до людського співжиття. Але часто буває навпаки — ця бажана мета в період відбуття покарання в місцях позбавлення волі призводить до деформації соціальних поглядів особи, до її десоціалізації;

3)запобігання вчиненню нового злочину засудженим.

Ця мета полягає у впливі на особу таким чином, аби в пода­льшому вона не скоїла нового злочину (так звана приватна пре­венція). Приватна превенція звернута на позбавлення певних благ і прав особи, що вчинила злочин, ізоляцію її від суспільства, роз­рив злочинних зв'язків з особами, які негативно впливали на зло­чинця;

4)запобігання вчиненню злочинів іншими особами.

Так звана загальна превенція, яка полягає в тому, щоб стрима­ти інших осіб від учинення суспільно небезпечних діянь. Злочин не залишається поза увагою суспільства, особа, що його вчинила, повинна понести кару. Сама можливість караності суспільно не­безпечних діянь виступає засобом стримування для інших осіб від вчинення злочину.

ПЛАН СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

1. Поняття, ознаки та принципи покарання.

1. Відмінність кримінального покарання від інших заходів державного примусу.

2. Мета покарання.

Термінологічний словник

Покарання — це захід примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Навчальні завдання

1. Рецидивіст Штанько, відбувши покарання, повернувся додому і під час сварки вбив свою дружину. Ураховуючи те, що Штанько не усвідомлював своїх дій унаслідок тимчасового розладу душевної діяльності, слідчий направив кримінальну справу до суду для застосування примусових заходів медичного характеру.

Але суд не погодився зі слідчим і засудив Штанька за ч. 1 ст. 115 КК до 10 років позбавлення волі. Прокурор опротестував це рішення.

Чи є примусові заходи медичного впливу видом покарання? У чому різниця покарання від інших видів державного примусу?

2. Громадянин Кривенко у 2001 р. був засуджений за ч. 1 ст. 296 КК до арешту на шість місяців, а у 2002 р. знову скоїв хуліганські дії, за що був притягнутий до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 296 КК. Суд виправдав Кривенка, застосувавши до нього громадську догану.

Чи правильно діяв суд? Чи є громадська догана покаранням?

3. Громадянина Писарчука було звільнено з роботи за систематичні прогули та зловживання спиртними напоями. Після цього він щодня приходив до прохідної заводу з плакатом, на якому було написано: «Геть директора-хабарника! Геть антиробітничий уряд!».

Чи є підстави для притягнення Писарчука до кримінальної відпові­дальності і покарання?

4. Подружжя Натенків зробило у РВВС завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, нібито їхня сусідка громадянка Іваненко вчинила розкрадання державного майна в особливо великих розмірах. Суд засудив подружжя до позбавлення волі строком на п'ять років кожного, ураховуючи їх неодноразову судимість.

Чи правильний вирок суду?

Завдання для перевірки знань

/. Метою покарання є: Варіанти відповідей:

а) засудження винного;

б) виправлення винного;

в) покарання винного;

г) перевиховання винного.

2. Кримінальне покарання — це

Варіанти відповідей:

а)захід примусу;

б)вид стягнення.

3. Судовий вирок виноситься від імені

Варіанти відповідей:

а)народу України;

б)держави Україна.

Нормативно-правові акти

Конституція України.

Закон України «Про державну службу» від 16 лютого 1993 р.

Закон України «Про державну податкову службу в Україні» в реда­кції від 24 грудня 1993 р.

Закон України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу» в редакції від 18 червня 1999 р.

Закон України «Про державні нагороди України» від 16 березня 2000 р.

Положення про класні чини працівників органів прокуратури України: Затв. Постановою ВР від 6 листопада 1991 р.

Положення про кваліфікаційну атестацію, кваліфікаційні категорії арбітрів та класні чини спеціалістів арбітражних судів України: Затв. Постановою ВР від 22 листопада 1991 р.

Постанова ВР «Про дипломатичні ранги України» від 31 січня 1992 р.

Закон України «Про персональні звання державної митної служби України» від 5 лютого 1992 р.

Положення про спеціальні звання посадових осіб органів Державної податкової служби: Затв. Постановою KM від 22 лютого 1999 р.

Положення про кваліфікаційні класи лікарів — судово-психіатричних експертів. Положення про кваліфікаційні класи судових експертів бюро судово-медичної експертизи: Затв. наказом МОЗ № 199 від 31 жовтня 1995 р.

Положення про кваліфікаційні класи судових експертів з числа пра­цівників науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України: Затв. наказом МЮ № 360/6 від 30 листопада 1995 р.

Постанова ПВС від 22 грудня 1995 р. № 22 «Про практику призна­чення судами кримінального покарання»

Постанова ПВС від 25 грудня 1992 р. № 12 «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності».

Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України від 24 березня 1999 р.

Положення про дисциплінарний батальйон у Збройних Силах України: Затв. Указом Президента України № 133/94 від 5 квітня 1994 р.

Постанова ПВС від 28 грудня 1996 р. № 15 «Про практику направ­лення військовослужбовців, які вчинили злочини, в дисциплінарний ба­тальйон».

Рекомендована література

Анісімов В. І. Цілі покарання в чинному кримінальному законодавстві України і проблема смертної кари // Вісн. Одес. ін-ту внутр. справ. — Одеса, 1998. —Вип. 2.

Богуцький Г. Застосування кримінальних покарань за вчинення військових злочинів // Право України. — 1999. —№ 8.

Вартилецька І. А. Перспективи розвитку законодавства України щодо засто­сування заходів кримінально-правового впливу, пов'язаних з суспільно-корисною працею // Держ.-правова реформа в Україні. — К., 1997.

Гаухман Л., Максимов С, Жаворонков А. Справедливость наказания: прин­цип и реальность // Законность. — 1997. — № 7.

Фролова О. Г. Злочинність і система кримінальних покарань (соціальні, правові та кримінологічні проблеми й шляхи їх вирішення за допомогою логі-ко-математичних методів): Навч. посібник. — К., 1997.

Смертная казнь под прицелом. Совет Европы и смертная казнь / Директо­рат по Правам Человека Совета Европы. — Донецк, 2001. — 55 с.