58

Історія середніх віків. Семінарські заняття. Семестр і

СЕМІНАР 14. КЛАСИЧНЕ АРАБО-МУСУЛЬМАНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ЗА МАТЕРІАЛАМИ КОРАНУ

1. Коран як історичне джерело: загальна характеристика

2. Господарське та побутове життя арабів доби раннього ісламу:

А) землеробство,

Б) тваринництво, мисливство та рибальство;

В) ремесло;

Г) торгівля й лихварство;

Д) шляхи й транспорт;

Е) одяг і прикраси; їжа та напої;

Є) житло й хатнє начиння

3. Родина та родинно-майнові відносини. Становище жінки

4. Соціальна структура й міжконфесійні стосунки. Система державної влади

5. Військова справа: структура

та озброєння армії, психологічна підготовка, воєнна здобич

6. Морально-етичні основи суспільства й кримінальне право

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Бартольд В. В. Сочинения: В 9 т. М., 1970. Т. 6: Работы по истории ислама и Арабского халифата.

Бартольд В. В. Ислам и культура мусульманства. М., 1992.

Беляев Е. А. Арабы, ислам и Арабский халифат в раннее средневековье. М., 1965.

Васильев Л. С. История религий Востока. М., 1983. С. 99—106, 116—140.

Грюнебаум Г. Э. фон. Классический ислам: Очерк истории, 600—1258 / Пер. с англ. М., 1988. С. 13—60.

Ислам: Энциклопедический словарь. М., 1991.

История Востока: В 6 т. М., 1995. Т. 2: Восток в средние века. С. 102—113.

Климович Л. И. Книга о Коране, его происхождении и мифологии. М., 1988.

Массэ А. Ислам: Очерк истории / Пер. с франц. М., 1982. С. 16—100.

Мюллер А. История ислама с основания до новейших времен: В 4 т. / Пер. с нем. СПб., 1895. Т. 1. С. 3—229.

Панова В. Ф., Вахтин Ю. Б. Жизнь Мухаммеда. М., 1991.

Пиотровский М. Б. Коранические сказания. М., 1991.

Халидов А. Б. Рукописная книга в арабской культуре // Рукописная книга в культуре народов Востока: В 2 кн. М., 1987. Кн. 1. С. 241—272.

Чистякова Т. А. Арабский халифат. М., 1962. С. 3—68.

Caetani L. Annali dell'islam dalla Caetani: 5 v. Milano, 1907. V. 2: DaU'anno 7 al 12 H.

Crone P., Hinds M. God's Caliph: Religious Authority in the First Centuries of Islam. Cambridge, 1986.

Gabrieli F. Mahomet et les grandes conquetes arabes. — Paris, 1967.

Gaudefroy-Demombynes M. Mahomet. Paris. 1969.

Mottahedeh R. P. Loyalty and Leadership in an Early Islamic Society. Princeton, 1980.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Коран – Священне Письмо для одно­го мільярда наших сучасників (1/5 усього населення Землі). З одного боку, це зумовлює необхідність включення Корану до тематики практичних занять з історії середньовічного Сходу, з іншого – потребує особливої обережності, вива­женості, навіть делікатності під час його наукового тексто­вого аналізу (тим більше, що в самій Україні кількість му­сульманських громад перевищує сотню й має тенденцію до стійкого збільшення в майбутньому). Насамперед це сто­сується джерелознавчої характеристики Корану, врахову­ючи екзотичність походження його тексту. Дуже допоможуть у цьому дослідникові коранознавчі праці арабського поход­ження, а також історико-географічний трактат візантій­ського імператора Константина Порфирородного, який дає змогу побачити історію раннього ісламу очима середньо­вічного іновірця. Завершуючи джерелознавчий портрет Ко­рану, слід окреслити ті сторони життя середньовічних ара­бів, які він віддзеркалює, ті, про які в джерелі не йдеться (і чому?), а також виявити його специфічні відмінності (як сак­рального тексту) від документів іншого жанрового характеру.

З дослідницької точки зору Коран є непростим джере­лом, робота з яким потребує великих зусиль у доборі та комплектуванні матеріалу, що насамперед стосується дру­гого питання теми. При цьому слід мати на увазі, що один і той самий коранічний айят (тим більше – сура) може стосу­ватися двох, трьох і навіть більшої кількості винесених на заняття проблем. Виробленню правильної методики опра­цювання такого джерела сприятиме досвід, набутий студен­тами під час роботи над кодексом законів вавилонського царя Хаммурапі на семінарських заняттях з курсу «Історія Стародавнього Сходу».

Доволі непростим є третє питання теми. Його адекватне осмислення вимагає комплексного, а не контекстно-європоцентристського бачення сімейних традицій класичного іс­ламу. Передусім це потребує правильного розуміння узако­неної полігамії в ісламському світі та виваженого, без зай­вих емоційних перекручень аналізу соціального статусу жінки в мусульманському суспільстві, оскільки саме систе­мою родинних відносин Коран найповніше ілюструє фунда­ментальні принципи, що цементують стабільність будь-якого традиційного суспільства східного типу:

1) кожен має стільки, скільки йому подобає за ранжиром;

2) будь-які права особи на Сході повинні бути жорстко скориговані, ув'язані з н статусом, можливостями та обо­в'язками.

Саме в такому ракурсі слід розглядати очевидний дисо­нанс у статусі чоловіка і жінки, батьків і дітей в ісламській родині.

Скласти цілісне уявлення про суспільно-політичну струк­туру класичного арабо-мусульманського соціуму дасть змо­гу детальний аналіз його всебічної стратифікації (соціаль­ної, майнової, класової, станово-правової, релігійної тощо), характеристика владних можливостей правителя, принципів політичного функціонування, освячених сакральним автори­тетом Святого Письма, правил і обов'язків мусульманина й іновірця перед ісламською державою. Результатом дослід­ження має стати комплексне усвідомлення студентом усіх складових східної деспотії (як своєрідного соціального ор­ганізму), виявлення на прикладі арабо-мусульманських реа­лій її типових для афро-азійського середньовіччя рис, при врахуванні водночас певних специфічних відмінностей, при­таманних ісламській державності на відміну від інших су­спільно-політичних систем традиційного Сходу.

Значна мілітаризація всіх соціальних інституцій мусуль­манського суспільства, пов'язана з особливостями його ран­ньої історії, потребує детального вивчення військової спра­ви арабів доби зародження та початків ісламу. Воно перед­бачає позитивістське висвітлення структури та озброєння армії, регулювання всіх воєнно-майнових питань, а також аналітичне осмислення принципів психологічної підготовки «борців за віру», заснованої на специфічно ісламському ба­ченні таких понятійних категорій, як «війна й людина», «війна й держава», «війна й мораль», «війна й релігія», «війна й право», «війна та справедливість» тощо.

Останнє питання ніби підсумовує вивчення теми, ос­кільки присвячене дослідженню фундаментальних мораль­но-етичних засад класичного мусульманського світу, пере­важна більшість з яких продовжує активно функціонувати в ісламських країнах до сьогодні. Це стосується поняття про добро і зло, ставлення до майна й власності, класифікації забороненого, допущеного й рекомендованого Кораном. Ідеться про канони моралі й аморальності, про ставлення до людського життя й чуттєвого світу і т. ін. Логічним продов­женням такого дослідження має стати аналіз кримінального права в Корані за напрямами: класифікація правопорушень, методи покарання, роль і відповідальність держави та особи в підтримці правопорядку, законодавство і самосуд, принципи функціонування судочинства тощо. Завершуючи розгляд питання, бажано провести в аудиторії дискусію з приводу відповідності коранічних норм рівневі розвитку то­гочасного и сучасного суспільств, ментальності ісламських народів, а також проаналізувати роль Корану в поширенні юридичної грамотності серед мусульман, оскільки на від­міну від західного світу, де знання надзвичайно складної правничої системи кодексів, законів і владних постанов завжди було і є прерогативою вузького штату юристів-професіоналів, у мусульманському суспільстві необхідний мі­німум знань про закони отримував кожний, коли читав свою Святу Книгу – Коран.

Коран (араб. – читання вголос, декла­мація) – збірка текстів проповідей за­сновника ісламу пророка Мухаммеда ібн Абдаллаха (570 (?) — 632), які він прого­лосив у формі «божественних прозрінь», переданих йому єдиним богом Аллахом через архангела Джибріля (біблійного Гавриїла). За життя Мухаммеда єдиного ка­нонічного тексту Корану не існувало (ос­кільки він постійно доповнювався но­вими «прозріннями», які Мухаммед ві­щував у стані виснажливого психологіч­ного трансу), тільки після смерті «пос­ланника Аллаха» склались умови для ство­рення остаточного коранічного тексту в його письмовій фіксації. До цієї роботи залучили колегію науковців, очолити її халіф Осман (644 – 656) доручив Зейду ібн Сабіту – колишньому секретареві Пророка. Врешті-решт на основі однієї з попередніх версій з урахуванням уривків десятків інших записів, а також усних свідчень тих соратників Мухаммеда, хто знав якісь його проповіді напам'ять, між 650 і 656 рр. створення канонічного тек­сту Корану було завершено, після чого саме цей варіант проголосили єдино пра­вильною священною книгою всіх мусу­льман у складі 114 сур (коранічних глав), 90 з яких – мекканські (тобто виголо­шені Мухаммедом у Мецці до Хіджри), а 24 – мединські. Враховуючи відсутність прямих смислових зв'язків між сурами, автори коранічного списку розмістили їх за величиною: найдовші сури – на по­чатку, найкоротші – наприкінці (за ви­нятком короткої вступної сури «Фатіхе», яку вже тоді мусульмани використову­вали як молитву). Не підлягає сумніву також і те, що абсолютна більшість сур теж складена з уривків різних «прозрінь», та ще й викладених у різний час і з різних приводів, що стало результатом своєрід­ного походження тексту. Та попри мо­заїчність кожної з коранічних глав, їхнє відносне датування традиція в цілому зберегла, що дало змогу подати в хресто­матії сури в хронологічному порядку. Це якоюсь мірою порушує звичну структуру тексту, однак завдяки цьому можна кра­ще зрозуміти логіку та еволюцію поглядів Мухаммеда під час його пророцьких про­зрінь, що тривали протягом 610 – 632 рр.

«Оповідь про Таваддуд» належить до анонімних джерел літературно-худож­нього характеру і являє собою твір жанру «книг-диспутів», надзвичайно пошире­них та популярних у середньовічній літе­ратурі взагалі. Такі книги були своєрід­ними енциклопедіями просвітницького типу з різноманітних сфер життя (в за­лежності від змісту конкретного твору). Точне датування часу створення «Оповіді про Таваддуд» досить утруднене, але вра­ховуючи, що канонічний текст славно­звісної збірки «Тисяча та одна ніч» (до якої належить «Оповідь про Таваддуд») остаточно оформився в Єгипті на почат­ку XIV ст. (не пізніше), можна припус­тити, що час її завершеної редакції при­падає на XII—XIII ст.

«Про управління імперією» — полі­тичний історико-географічний трактат-повчання, авторство якого приписують знаменитому візантійському імператоро­ві Константану Порфирородному (908— 959). Вінценосний монарх склав цю ди­дактичну енциклопедію для свого сина і спадкоємця престолу Романа (майбут­нього імператора Романа II, 959 – 963) як конфіденційний довідник з питань на­лежної організації державного життя. Трактат написаний на основі обширних джерельних матеріалів (з використанням документів імперських константинополь­ських архівів) і містить величезний обсяг інформації стосовно політико-економічного й суспільно-релігійного устрою як самої Візантії, так і всіх її сусідів, у тому числі середньовічних арабів. Під час ви­вчення даного джерела необхідно врахо­вувати, що праця Константина Порфиро­родного написана в загальних традиціях візантійської політичної думки, а отже, висвітлює тогочасне буття арабо-мусульман з позицій великодержавного православно-халкедонітського візантиноцентризму.

КОРАН

Сура 96 згусток

1. Читай! В ім'я Господа твого, що сотворив —

2. Сотворив людину із згустка.

3. Читай! І Господь твій найщедріший,

4. Що навчив каламом,

5. Навчив людину того, чого вона не знала.

6. Але ж ні! Людина повстає,

7. Бо бачить себе збагаченою.

8. Адже до Господа твого — повернення!

9. Чи бачив ти того, хто заважає

10. Рабу, коли він молиться?

11. Чи бачив його на праведному шляху?

12. Або наказував бути побожним?

13. Хіба не бачив ти, як звинувачував він у неправді та відвернувся від справжньої віри?

14. Хіба не знав він, що Аллах усе бачить?

15. Але ж ні ! Якщо він не стримається, то Ми схопимо його чуба —

16. Його грішного чуба!

17. І нехай він скликає своє зборище —

18. Ми скличемо небесне воїнство!

19. Але ж ні ! Не скорись йому, а поклонися Богові й наближся до Нього!

Сура 74 той, що загорнувся

1. О той, що загорнувся!

2. Встань і напучуй!

3. І Господа свого звеличуй!

4. 1 одяг свій почисть!

5. І скверни уникай!

6. І не виказуй милості, прагнучи більшого!

1. І заради Господа твого терпи!

2. А як засурмить сурма,

3. То це — у день той, день тяжкий.

10. Для невірних нелегкий.

50. Що ж з ними сталося, що не слухають вони пере­сторога,

51. Немов лякливі осли, які втекли від грізного лева?

52. Але ж так кожен з них захоче, щоб дали йому сувої із знаменнями...

53. Але ж ні!

Сура 111 пальмові волокна

1. Нехай пропадуть обидві руки Абу Лахаба¹, і нехай він сам пропаде!

2. Не допоможе йому його багатство й те, що він здобув.

3. Бо горітиме він у вогні пекельному,

4. А дружина його (теж) — підноситиме дрова;

5. І на шиї в неї буде (лише) мотузка із пальмових волокон.

Сура 106 курайш²

1. За єднання курайшитів,

2. За єднання їхнє в мандрах узимку й улітку...

3. Нехай же вони поклоняються Господові цього дому, який нагодував і врятував їх від голоду,

4. Охоронив їх від бедуїнів.

Сура 108 достаток

1. Воістину, Ми дарували тобі достаток!

2. Помолися ж Господові своєму та принеси йому жертву!

3. Воістину, той, хто обмовляє тебе, сам залишиться без синів.

Сура 104 огудник

1. Горе всякому огудникові —ганьбителеві,

2. Який нагріб багатство й порахував його!

3. Думає він, що багатство йото увічнить.

4. Так ні ж! Його вкинуть у пекельну піч!

5. Як розтлумачити тобі, що таке пекельна піч?

6. Це всеспопеляючий вогонь Аллаха,

7. Який палить серця!

8. Він схований під склепінням

9. На високих колонах.

Сура 102 потяг до розмноження

1. Захопила вас жага до розмноження,

2. Доки не ступили ви в могилу.

3. Так ні ж, ви ще дізнаєтеся!

9. Потім спитають вас того дня про насолоду!

Сура 105 слон

1. Хіба ти не бачив, як вчинив Господь твій з володарями слона?

2. Хіба не обернув Він їхні хитрощі на невдачу?

3. І послав Він проти них зграї птахів?

4. Кидали вони в них шматки цегли —

5. І потовк Він їх, і вони стали наче витоптана нива³.

Сура 90 місто (мекка)

1. Ні, не клянуся я цим містом!

2. Бо беззахисний ти тут, пророче.

3. Ні, не клянуся батьком Адамом і тим, що він сотворив!

4. Ми сотворили людину в турботі.

12. І що дасть тобі знати, що таке крутизна?

13. Звільнити раба

14. Чи нагодувати в рік голоду

15. Сироту-родича

16. Або бідняка вбогого!

Сура 93 ранок

9. І ось сироту ти не кривдь,

10. А прохача не проганяй,

11. А про милість твого Господа сповіщай!

Сура 80 ВІН СПОХМУРНІВ

11. Проте ні! Це ж нагадування, —

12. І хто забажає, його згадає

13. У сувоях преславних,

14. Величних, пречистих,

15. Написаних руками писарів поважних і праведних.

16. Нехай би вбило людину, якщо невірна вона!

24. Тож нехай гляне людина на свою їжу, —

25. Як пролили Ми воду зливою,

26. Потім розсікли землю тріщинами

27. Та виростили на ній зерна

28. І виноград, і траву,

29. І оливки, і пальми,

30. І сади фруктові,

31. І овочі, і рослини

32. На користь вам і вашим тваринам.

Сура 68 письмова тростина

I. Нун⁴. Клянуся письмовою тростиною й тим, що пишуть!

10. Не корися ж нікчемі, який постійно клянеться.

11. Ані хулителеві, який оббріхує ближніх своїх,

12. Ані гонителеві добра, ворогові, грішникові,

13. Жорстокому і до того ж безрідному,

14. Навіть якщо б і володів він майном та мав би синів.

51. І хоча ті, що не увірували в Бога, злісно печуть тебе поглядами, коли ти нагадуєш їм про Страшний Суд, і кажуть: «Воістину, він же одержимий!»

52. Але Він є нагадуванням для всього світу!

Сура 95 смоковниця

1. Клянуся смоковницею та маслиновим деревом!

2. І горою Синай,

3. І цим безпечним містом Меккою!

4. Ми сотворили людей, дали їм зграбне тіло,

5. А потім знову перетворимо їх на глину.

6. Крім тих, які увірували та творили добрі справи, а тому буде їм щедра винагорода.

Сура 85 СУЗІР’Я

1. Клянуся небом із сузір'ями Зодіаку...

4. Володарі рову пектимуться

5. У вогні, що матиме досить палива,

6. Коли вони сидітимуть над ним.

7. І вони на власні очі побачать те, що роблять з віруючими.

Сура 101 страшний суд

1. Страшний Суд...

2. Що таке Страшний Суд?

3. Як пояснити тобі, що таке Страшний Суд?

4. Того дня розлетяться люди немов метелики,

5. А гори будуть, немов клоччя вовни...

6. А в кого гирі будуть важкі,

7. То його чекатиме райська втіха,

8. А в кого гирі легкі будуть,

9. Того прийме в обійми пекло.

Сура 82 розколювання

1. Коли небо розколеться,

2. І коли зорі розсипляться,

3. І коли моря переповняться,

4. І коли могили перевернуться,

5. Тоді душа дізнається, що вона чинила раніше і що робитиме згодом.

6. Так ні! Вони вважають Страшний Суд вигадкою!

10. Але ж є над вами храните лі —

11. Шляхетні писарі.

12. Знають вони, що ви робите.

Сура 81 згортання

1. Коли сонце загорнеться в морок,

2. І зорі впадуть униз,

3. І коли гори зрушаться з місць,

4. І коли вагітні верблюдиці на десятому місяці залишаться без нагляду,

5. І коли зберуться дикі звірі,

6. І коли моря переповняться,

7. І коли душі з'єднаються,

8. І коли запитають дівчинку, поховану живцем,

9. За який гріх її вбили?

10. І коли розгорнуться сувої,

11. І коли небо буде зірване,

12. І коли пекло буде розпалене,

13. І коли рай буде наближений,

14. Дізнається душа, що вона собі приготувала.

Сура 53 зоря

5. Навчив його (Мухаммеда) архангел Джабраїл, міц­ний силою,

6. Могутній. Ось він став прямо перед ним.

7. І був він на найвищому небосхилі,

8. Потім наблизився і зійшов на землю.

9. І стояв на відстані двох пострілів з лука або іще ближче,

10. І відкрив він своєму рабові те, що відкрив.

19. Чи бачили ви аль-Лат і аль-Уззу,

20. І Манат – третю, іншу⁵?

21. Хіба у вас народжуються сини, а в Нього – дочки?

22. Оце був би несправедливий розподіл!

23. Адже це лише імена, якими ви самі їх називали,—ви й батьки ваші. Не посилав Аллах з ними ніякого знамення. Вони (язичники) дотримуються своєї віри, до якої схильні їхні душі. Але до них уже прийшло істинне слово Господа їхнього.

24. Чи людині належить те, чого вона забажає?

28. Воістину, ті, які не вірують у загробне життя, на­зивають ангелів жіночими іменами.

29. І нічого вони про це не знають. Воістину, вони живуть тільки вимислами, а вимисли не переважать іс­тини!

Сура 100 ті, що швидко мчать

6. Воістину, людина невдячна до свого Господа,

7. І вона сама тому свідок!

8. І, воістину, вона міцна в любові до благ цього світу.

Сура 79 (ангели), що виривають (душі з тіл)

27. Що важче створити: вас чи небо? А Він же сотворив його,

28. Звів його склепінням та співрозмірив його,

29. І затьмарив його ніч та освітив його ранок.

30. А після цього розпростер землю, 31.1 вивів з неї воду її на пасовисько.

32. І гори — Він же утвердив їх

33. На користь вам і вашій худобі.

Сура 77 послані

28. У Той день горе тим, хто вважав Коран оманою!

29. Ідіть до того, кого ви вважали колись ошуканцем!

30. Ідіть до тіні з трьома розгалуженнями,

31. Не тінистої, і не врятує вона вас від полум'я!

32. Адже воно кидатиме іскри великі, як замки,

33. Які будуть такого кольору, як руді верблюди.

Сура 78 вістка

6. Чи не Ми сотворили землю рівною,

7. А гори — високими?

8. І вас Ми сотворили парами,

9. А ваш сон сотворили заспокійливим,

10. І ніч сотворили покровом,

11. А день сотворили як час для того, щоб жити.

12. І над вами Ми сотворили сім міцних сфер.

13. І сотворили світило, яке яскраво палає.

14. І Ми спустили з дощових хмар щедрі зливи.

15. Водою Ми змусили прорости злаки та інші рослини.

16. І сади рясні.

17. Воістину, вирок буде виконано в призначений день!

18. У той день, коли засурмлять сурми, і ви прийдете юрбами,

19. І небеса відкриються й стануть вратами,

20. І зрушать гори та стануть міражем.

31. Воістину, для праведних е місце рятунку,

32. Сади й виноградники,

33. І повногруді дівчата

34. Та повна чара.

31. Не почують вони там ні суєслів'я, ні звинувачення в омані.

32. Це буде віддякою від твого Господа, його даром...

Сура 88 покриваюче

10. ...у райських кущах.

11. Там не почуєш ти суєслів'я.

12. Там джерело проточне,

13. Там на помостах стоять ложа

14. І розставлені чаші,

15. Розкладені рядами подушечки

16. Й порозстелювані килими.

Сура 89 зірниця

5. Хіба ти не бачив, як вчинив твій Господь з племе­нем Ад,

6. І з мешканцями Ірама, міста, що пишалося колона­дами,

7. Подібних до яких не споруджували в цьому краю?

8. І самудянами, які висікали свої житла в скелях?

9. І з Фірауном⁶, який садив людей на палі?

10. Які чинили беззаконня у своїх краях

11. І множили в них несправедливість?

12. Тож шмагнув їх Господь твій бичем своєї кари,

13. Адже Господь твій вичікує, як у засідці.

18. Так ні! Ви самі не милосерді до сироти!

19. І не охочі нагодувати убогого.

20. Ви ж бо проїдаєте всю свою спадщину.

Сура 83 ті, що обважують

1. Горе тим, що обважують,

2. Тим, які міряють, купуючи собі, ретельно,

3. А коли самі продають, то недоважують.

22. Воістину, адже праведники є в благодаті.

23. На ложах споглядають!

24. Ти бачиш на обличчях їхніх красу блаженства.

25. Поять їх витриманим вином.

26. Запечатане воно мускусом. І до цього нехай наближаються прагнучі.

27. Суміш його із тасніма⁷, —-

28. Джерела, з якого п'ють наближені до Бога.

Сура 52 гора (синай)

1. Клянуся горою Синай!

2. І Книгою, що написана

3. На сувоях пергаменту.

4. І небесним храмом,

5. І склепінням над ним,

6. І повноводим морем,

7. Яке, воістину, затопить грішників, караючи за непослух Господові.

8. І ніхто не спроможний відвернути що кару.

9. Того дня, коли небо захитається, 10. І гори здригнуться.

17. Воістину, богобоязливі опиняться в райських ку­щах та благості,

18. Щасливі тим, що дав їм Господь їхній та уберіг від мук геєни.

19. Їжте й пийте – це винагорода за ваше праведне життя!

20. Їжте й пийте, спочиваючи на ложах, поставлених рядами. І Ми поодружуємо їх з чорноокими, волоокими райськими красунями.

21. А ті, що увірували, і пішло за ними їхнє потомство у вірі, до тих Ми приєднаємо їхніх нащадків. Ми зовсім не применшуємо їхніх діянь. Кожна людина є за­ручником своїх вчинків і своїх надбань.

22. Ми дамо їм удосталь плодів та м'яса, усього, чого вони забажають.

23. Там вони передаватимуть один одному чашу, й не буде там ні суєслів'я, ні принуки.

24. І прислужуватимуть їм юнаки, немов вони запо­вітні перлини.

Сура 56 (те), що має статися

11. Вони наближені до Бога,

12. І місце їм — у райських кущах.

13. Це гурт старожитніх людей

14. І трохи теперішніх.

15. На ложах, витканих золотом,

16. Спершися на лікоть, вони лежатимуть один напроти одного.

17. Їм служитимуть вічно молоді юнаки

18. З чашами, глечиками та чарами, наповненими джерельною водою,

19. Від якої не болить голова і не п'яніють.

20. І плодами, які їм до смаку,

21. І м'ясом птахів, яке їм до вподоби.

22. А чорноокі, волоокі красуні,

23. Гарні, як перлини, що їх пильнують від злодіїв;

24. Будуть їм винагородою за їхнє праведне життя.

25. Не докучатимуть їм там суєслів'ям. Не дорікатимуть гріхами.

26. Чутимуть тільки слова: «Мир вам! Мир вам!»

27. А ті, що стоятимуть праворуч, — хто ж вони, ті, що стоятимуть праворуч?

28. Серед лотосів без колючок

29. І талха [8], що втинається від плодів,

30. У затінку крислатих дерев,

31. Біля прохолодних джерел

32. Та грядок з овочами,

33. Які зріють круглий рік і які можна їсти досхочу.

34. Для них застелені килимами високі ложа.

35. Воістину, Ми сотворили чорнооких красунь своїм особливим повелінням:

36. Ми сотворили їх невинними дівчатами,

37. Які пристрасно люблять своїх чоловіків і є їхніми ровесницями.

38. Це для тих, які стоять праворуч.

41. А ті, що стоятимуть ліворуч,—хто ж вони ті, що стоятимуть ліворуч?

42. Овіяні самумом⁹ та омиті пекучим окропом

43. У клубах густого чорного диму,

44. Що не дає жаданої прохолоди.

45. Адже вони до того розкошували

46. Та вперто трималися у великому гріху...

49. Скажи їм: «Воістину, давні й теперішні

50. Будуть зібрані у визначений день!

51. Потім, воістину, о ви — заблукані, які справжню віру вважають оманою,

52. Ви ж будете їсти плоди з пекельного дерева заккум [10]

53. І наповнятимете ним свої утроби,

54. По тому запиватимете все це окропом».

55. Отак їх почастують у день Страшного Суду. 57. Ми ж сотворили вас, щоб ви в це повірили

58. А чи замислювалися ви над тим, чи так багато важить ваше дітородне сім'я?

59. Чи ви творите дітей своїх, чи Ми творимо їх?

60. Чи бачили ви те, що вирощуєте?

64. Чи ви засіюєте поле, чи Ми його сіячі?

65. Якби Ми забажали, то на полі стирчали б самі сухі стебла, а ви б бідкалися:

66. «Але ж ми обтяжені боргами

67. І до того ж ще й убогі!»

68. А чи думали ви про воду, що п'єте?

69. Чи ви змушуєте її проливатися з дощової хмари, чи Ми її проливаємо?

70. Якби Ми забажали, то зробили б її солоною. Тож будьте вдячні Нам!

71. А чи думали ви про вогонь, який ви добуваєте?

72. Хіба ви сотворили дерево, завдяки якому він го­рить, чи Ми — його творці?

73. Ми сотворили його для нагадування та користі тих, що живуть у пустелі...

Сура 70 східці

5. Терпи ж терпінням добрим -

6. Адже вони бачать його (день Страшного Суду) да­леким,

7. А Ми бачимо його близьким.

8. У той день небеса будуть наче розплавлене залізо,

9. А гори — неначе клоччя вовни,

10. І близький друг не впізнає близького друга.

11. А вони будуть показані їм.Тоді грішник захоче відкупитися від кари своїми синами,

12. І дружиною своєю, і братом,

13. І своїм родом, який дає йому притулок,

14. І всіма тими, хто є на землі, аби тільки врятуватися.

15. Але ж ні! Адже цей пекучий вогонь,

16. Який спалить шкіру на голові,

17. Охопить тих, хто відвертався і йшов геть,

18. І тих, хто нагромадив майно та беріг його...

19. Воістину, людина створена нетерпеливою.

20. Коли її торкнеться зло, юна сумує,

21. А як торкнеться її добро, вона стає недоступною,

22. Окрім тих, які моляться,

23. Котрі постійні в молитвах своїх,

24. Які виділяють із свого багатства частку

25. Для жебрака та убогого,

26. І тих, які вірять у день Страшного Суду,

27. І тих, які бояться кари свого Господа.

28. Воістину, кара їхнього Господа жахлива, нищівна!

29. І тих, що бережуть члени свої

30. Тільки для своїх дружин або для жінок, якими оволоділи правиці їхні. Воістину, вони не заслужили до­кору!

42. Тож хай вони базікають і тішаться своїм марно­слів'ям, аж доки не зустрінуть свій день, який їм обіцяно.

43. В той день вони поспішно вийдуть з могил, так як колись поспішали до язичеського жертовника.

44. І вийшовши, потуплять очі...

Сура 55 милосердий

1. Милосердий —Він навчив Корану,

2. Сотворив людину,

3. Навчив її говорити.

4. Сонце й місяць — у визначений термін,

5. Трава й дерева поклоняються.

6. І небо Він спорудив і терези влаштував,

7. Щоб ви не порушували вагів.

8. І встановлюйте терези справедливо й не зменшуйте ваги!

9. І землю Він поклав для тварин.

10. На ній — плоди й пальми з чашечками, 11.1 злаки з травою, і пахощі трав.

13. Він сотворив людину із звучної глини, як гончарна,

14. Та сотворив джинів із чистого вогню.

19. Він роз'єднав моря, готові зустрітися.

20. Між ними перепона, через яку вони не ринуться.

22. Виходить з них обох перлина й корал.

23. Яке ж з благодіянь Господа вашого ви вважатимете хибним?

33. О сонм джинів і людей! Якщо можете проникнути за межі небес і землі, то пройдіть! Не пройдете ви, інакше як з владою.

46. А тому, хто боїться сану Господа свого, — два сади...

48. З гілками.

50. Два джерела в них струмують.

52. У них — із плодів будь-яких два сорти.

54. Спираючись на ложа, підбивка яких із парчі, а зірвати плоди в обох садах легко.

56. Там скромноокі, яких не торкнувся до них ані чоловік, ані джин.

58. Вони — немов яхонт і перлина.

60. Чи є відплата за добро, окрім добра?

62. І окрім двох — ще два сади...

64. темно-зелені.

66. У них — два джерела, що б'ють водою.

68. У них плоди та пальми, та гранати.

70. У них — добротні, прекрасні...

72. чорноокі, заховані в шатрах.

76. Спираючись на зелені подушки й прекрасні ки­лими...

Сура 112 очищення (Віри)

1. Скажи їм: «Він — Аллах єдиний,

2. Аллах вічний.

3. Він нікого не народив і ніким не народжений,

4. І ніхто не є рівним йому!»

Сура 109 невірні [11]

1. Скажи їм: «О ви, невірні!

2. Я не буду поклонятися тому, чому поклоняєтеся ви,

3. І ви не поклоняйтеся тому, чому я поклоняюся,

4. Бо і я не поклоняюся тому, чому поклонялися ви:

5. Адже ж ви не поклоняєтесь тому, чому я поклоняюся!

6. У вас — своя віра, в мене — моя віра!»

Сура 114 люди

1. Скажи: «Я прошу в Господа людей,

2. Царя людей,

3. Бога людей,

4. Від зла спокусника, який відступає при згадці імені Бога,

5. Спокусника, який нашіптує злі помисли в серця людей,

6. Від злих джинів — лихих людей!»

Сура 1 та, що відкриває книгу¹²

1. В ім'я Аллаха всемилостивого, все милосердого Бога.

2. Слава Аллахові, Господу всього сущого.

3. Всемилостивому, всемилосердому.

4. Володареві Судного дня!

5. Тобі Ми поклоняємося й у Тебе благаємо допомоги!

6. Веди нас праведним шляхом:

7. Шляхом тих, кого Ти облагодіяв, а не тих, що прогнівили Тебе, і не тих, що заблукали¹³.

Сура 54 місяць

11. І відкрили Ми врата неба з водою, що падає,

12. І вивели з розколин землі джерела, і зустрілася вода за наказом вирішеним.

13. І понесли Ми його на зробленій із дощок і цвяхів,

14. Щоб пливла вона на Наших очах для відплати тому, від кого відмовилися.

27. Ми посилаємо верблюдицю для випробування ним, стеж за ними і терпи!

28. І повідом їм, що вода поділена між ними: будь-яке пиття у свій час.

29. І звернулися вони до свого приятеля, і той взяв та вбив.

30. Яким же було Моє покарання й напучування!

31. Ось, послали Ми на них єдиний крик, і стали вони, як трава будівника огорожі.

54. Богобоязливі, воістину, серед садів та рік

55. На ложах істини в царя могутнього!

Сура 37 ті, що стоять у ряд

33. Воістину, так Ми чинимо з грішниками!

34. Адже вони, коли їм говорили: «Немає божества, окрім Аллаха!» — підносилися

35. Та казали: «Хіба ми дійсно полишимо богів наших через поета одержимого?»

36. Ні, він прийшов з істиною та виправдав послан­ників

38. І відплатиться вам тільки за те, що ви чинили.

39. Окрім рабів Божих чистих.

40. Для тих — визначений наділ —

41. Плоди, і вони будуть у шані

38. В садах благоденства,

39. На ложах один навпроти одного.

40. Обходитимуть їх із чашею з джерела

41. Прозорого, насолоди для тих, хто п'є.

46. Немає в ньому буйства, і не будуть вони ним виснажені.

47. Є в них з очима сором'язливими...

140. Ось утік він до корабля навантаженого.

141. І кидав жереб з іншими й був з тих, хто програв.

142. І проковтнув його кит, а він заслужив осуд.

149. Спитай же їх: «Хіба у твого Господа дочки, а в них сини?»

150. Хіба сотворили Ми ангелів жінками, і вони ба­чили?

151. О! Адже вони від своєї брехливості говорять:

152. «Породив Бог!» — і вони брешуть.

153. Хіба надав Він перевагу дочкам перед синами?

Сура 76 людина

2. Адже сотворили Ми людину із краплі, суміші, її випробовуючи, і зробили її такою, що чує, бачить.

3. Адже повели Ми її шляхом або вдячним, або не­вірним.

4. Адже приготували Ми для невірних кайдани, узи й вогонь.

5. Адже п'ють праведники з посудини, суміш у якій з кафуром [14],

6. З джерелом, звідки п'ють раби Божі, примушуючи литися його течією.

12. І нагородив їх за те, що вони витерпіли, садом і шовком.

13. Лежачи там на ложах, не побачать вони там сонця й морозу.

14. Близька над ними тінь їхня, і опущені плоди їхні низько.

15. І обходитимуть їх з посудинами із срібла й кели­хами кришталю —

16. Кришталю срібного, який розмірювали вони мі­рою.

17. Поїтимуть там чарою, суміш у якій з імбиром —

18. Джерелом там, що називається салсабілем [15].

19. І обходять їх юнаки вічні,—як побачиш їх, визнаєш за перли розсипані.

21. Одяг на них зелений із сундусу й оксамиту (та прикрашені вони намистом із срібла), і напоїв їх Господь їхній напоєм чистим.

22. Воістину, це для вас винагорода, і старанність ваша віддячена!

Сура 44 дим

12. Де ж для них напучування, якщо приходив до них явний посланник?

13. Відтак вони відхилилися від нього та сказали: «На­учений, одержимий!»

14. Відвертаємо Ми покарання на небагато, адже ви знову повернетеся

15. У той день, коли Ми вразимо найбільшою пораз­кою: адже Ми мстимо!

16. Адже дерево заккум —

17. їжа для грішника.

18. Як мідь, — кипить воно в череві,

19. Немов кипить окріп.

51. Воістину, праведні —у місці надійному,

52. Посеред садів і джерел,

53. Одягаються вони в атлас і парчу, один проти одного.

54. Так! І сполучили Ми їх з чорноокими волоокими.

Сура 50 каф

9. І дарували Ми з неба воду благословенну та виростили нею сади й зерна посівів,

10. Та пальми високі, — у них плоди рядами, —

11. В уділ рабам, та оживили нею мертву країну.

37. І сотворили Ми небеса й землю, і те, що між ними, у шість днів, і не торкнулася Нас утома.

38. Терпи ж, що вони говорять, та прославляй хвалою Господа твого до сходу сонця й перед заходом,

39. І вночі прославляй Його, і наприкінці поклоніння.

Сура 20 та ха¹⁶

12. Воістину, Я —твій Господь, зніми ж свої сандалі!

19. Він сказав: «Це — мій посох; спираюсь я на нього, збиваю ним для стад моїх листя. Є для мене в ньому й інша користь».

55. Він той, хто сотворив для вас землю рівниною та провів у ній для вас дороги, і послав з неба воду, і вивели Ми завдяки їй пари різних рослин.

56. їжте й випасайте ваші стада; воістину, в цьому — знамення для володіючих розумом!

69. ...І ось, —їхні мотузки й посохи, здалося йому, від чаклування їхнього рухаються.

76. Адже той, хто приходить до свого Господа гріш­ником, — для нього геєна, в якій він не помирає й не живе.

77. А хто приходить до Нього віруючим, зробивши благе, для тих вищі щаблі —

78. сади Едему, з-під яких ріки струмують, — для вічного там перебування. Така відплата тим, хто очис­тився!

102. У той день, коли засурмлять у сурму, Ми зберемо тоді грішників блакитноокими¹⁷.

Сура 26 поети

128. Невже ви будуєте на кожному пагорбі дню, бав­лячись.

129. І влаштовуєте ви водосховища, — можливо, ви будете вічними!

132.1 бійтеся того, хто допоміг вам, чим ви знаєте!

133. Він допоміг вам стадами й синами,

134. Садами і струмками.

147. Серед садів і джерел,

148. І посівів, і пальм, плоди яких ніжні.

149.1 висікаєте ви в горах домівки, вихваляючись.

150. Бійтеся ж Аллаха й мене слухайте!

181. Витримуйте повну міру й не будьте з тих, хто недомірює.

182.1 зважуйте точними терезами,

183. І не зменшуйте людям їхні речі, і не ходіть зем­лею нечисть поширюючи.

192. І воістину, це — послання Господа світів.

193. Зійшов з ним дух праведний

194. На твоє серце, щоб бути тобі з тих, хто умовляє

195. Мовою арабською, зрозумілою.

196. Адже вона, звичайно, у перших писаннях!

221. Чи не повідомити Мені вам, в кого демони вселяються?

222. Проникають вони в кожного брехуна, і грішника.

223. Вивергають вони підслухане, проте більшість з них — брехуни.

224. І поети — за ними йдуть ті, хто заблукав.

225. Хіба ти не бачиш, що вони всіма долинами блукають

226. І що вони говорять те, чого не роблять,

227. Окрім тих, які увірували та творили добрі справи й багато згадували Аллаха.

Сура 15 ал-хіджр¹⁸

5. Жоден народ не випередить свій кінець, і не від­строчать вони.

22. І надіслали Ми вітри запліднюючі та послали з неба воду, і напоїли вас нею, але не ви її зберігаєте.

26. І Ми вже сотворили людину із звучної глини, вті­леної у форму.

27. І геніїв Ми сотворили раніше вогню полум'яного.

28. І сказав Господь твій ангелам: «Я сотворю людину із звучної глини, втіленої у форму.

29. А коли Я її вирівняю та вдмухну від Мого духу, то схиліться, йому кланяючись».

30. І вклонилися ангели всі повністю,

31. Окрім Ібліса. Він відмовився бути з тими, хто вклонився.

82. І вирубували вони в горах домівки в безпеці.

Сура 19 марйам

25. І потруси над собою стовбур пальми, вона скине до тебе свіжі, стиглі (плоди).

26. Їж та пий, і очі остуди!

88. На той день, коли зберемо Ми праведних до Милосердого посольством шановним

89. І поженемо грішників у геєну, як стадо на водопій,

90. Не отримають вони заступництва, окрім тих, хто дістав від Милосердого договір.

Сура 38 сад

3. І дивувалися вони, що прийшов до них із них напучувач. І казали невірні: «Це — чаклун, брехун!

4. Невже він обертає богів в єдиного Бога? Воістину, адже це річ дивна!»

5. І пішли найшляхетніші з них, говорячи: «Ступайте й терпіть за ваших богів! Воістину, це — щось, чого від нас прагнуть.

6. Не чули ми про це в останній релігії. Це ніщо інше, як сотворіння.

7. Хіба йому серед нас нагадування дароване?» Так, вони мають сумнів про Моє нагадування! Так, вони не скуштували Мого покарання!

35. І підпорядкували Ми йому вітер, що віє за його наказом, легким, куди він забажає, —

36. І шайтанів¹⁹, усякого будівельника та пірнальника,

37. Та інших, з'єднаних у кайданах.

49. ...У праведних добре пристанище —

50. Сади вічності з відкритими для них брамами;

51. Лежачи там, вони багато плодів і питва потребують.

52; Гє в них ровесниці з очима- сором'язливими.

53. Ось що обіцяно вам для розрахунку!

54. Це — Наш уділ — немає йому вичерпування!

55. Так! А для неслухів, звичайно, найгірший притулок —

56. Геєна, в якій вони горять, і кепське це ложе!

57. Так! Нехай же скуштують вони його — кип'яток і гній,

58. І інше в такому ж роді, тих же сортів.

71. Ось сказав Господь твій ангелам: «Я творю людину із глини.

72. А коли Я її завершу і вдмухну в неї Мого духу, так припадіть до ніг її вклоняючись!»

73. І впали ниць ангели всі разом,

74. Окрім Ібліса, — загордився він і виявився не­вірним.

75. Він сказав: «О Ібліс, що утримало тебе від покло­ніння тому, кого Я сотворив Своїми руками?»

76. Він сказав: «Я кращий від нього: Ти сотворив мене з вогню, а його сотворив із глини».

77. Він сказав: «Виходь же звідти; адже ти — битий камнями.

78. І над тобою Моє прокляття до дня Страшного Суду».

79. Він сказав: «Господе, даруй мені до дня, коли вони воскреснуть!»

80. Він сказав: «Воістину, ти з тих, кому відстрочено

81. До дня визначеного терміну!»

82. Він сказав: «Клянуся ж Твоєю величчю, я спокушу їх усіх,

83. Окрім рабів Твоїх серед них праведних!»

Сура 36 ЙА СІН [20]

6. Уже виправдалося слово над більшістю з них, а вони не вірують.

7. Ми помістили на шиї в них кайдани до підборіддя, і змушені вони підняти голови.

8. І прийшла людина з окраїни міста поспішно. Вона сказала: «О люди, ідіть за посланниками!

9. Ідіть за тим, хто не просить у вас нагороди і хто на прямому шляху!»

33. І знаменням для Вас — земля мертва; Ми оживили її та вивели з неї зерно, яке ви їсте.

34. Влаштували Ми на ній сади з пальм і виноград­ники та вивели з неї джерела,

35. Щоб вони їли плоди їхні й те, що їхні руки зро­били. Хіба ж вони не подякують?

55. Жителі раю сьогодні, воістину, своєю справою насолоджуються.

56. Вони та їхні дружини в тіні лежать на ложах.

57. Для них там фрукти й усе, чого вони забажають.

69. Не вчили Ми його віршам, і не личить це йому. Це — лише нагадування та ясний Коран,

70. Аби напучувати тих, хто живий, і щоб справдилося слово над невірними.

71. Хіба не бачили вони, що Ми сотворили для них з того, що створено Нашими руками, худобу, і вони нею володіють?

72. Ми покорили їх нею, на одних вони їздять, інших їдять.

73. Для них у цьому є користь та питво. Хіба вони не будуть вдячні?

Сура 43 прикраси

8. А якщо ти їх запитаєш, хто сотворив небеса та землю, вони, звичайно, скажуть: сотворив їх славний, мудрий,

9. Який влаштував для вас землю колискою і влаштував для вас на ній дороги, — можливо, ви підете прямо! —

10. І який послав з неба воду в міру. І підняли Ми завдяки їй країну мертву. Так ви будете врятовані!

11. ...І той, хто сотворив усі пари та зробив вам із судна й тварин те, на чому ви їздите,

12. Щоб ви утверджувалися на їхніх спинах, а потім згадували милість Господа вашого, коли утвердитеся в ньому, і говорили: «Хвала, тому, хто підкорив нам цёД коли ми не були в змозі цього досягти!»

10. І сказали вони: «А чому не був дарований цей Коран людині великій в обох поселеннях?»

10. Хіба вони ділять милість Господа твого? Ми роз­ділили серед них їхній прожиток у житті ближньому й підняли на щаблях одних над іншими, аби одні з них брали інших для служіння, І милість Господа твого краще з того, що вони збирають!

11. І якби не сталося того, що люди будуть одним народом, Ми б для тих, хто не вірує в Милосердого, обладнали домівки дахами із срібла та сходами, якими вони піднімаються,

12. І в будинках їхніх двері й ложа, на яких вони лежать,

13. Та прикраси. Але все де — лише благо теперіш­нього життя, а майбутнє — у твого Господа для пра­ведних.

14. А хто ухиляється від згадування Милосердого; до того Ми приставимо сатану, і він для нього — супутник.

53. Якби на ньому були браслети із золота чи при­йшли б разом з ним ангели, його супроводжуючи!

57. ...І говорять вони: «Боги наші кращі чи він?» Вони нагадують тобі про нього лише для суперечки. Адже вони — народ, що сперечається!

68. О раби Мої! Немає для вас страху в той день, і не будете ви засмученими,

69. Ті, що увірували в Наші знамення й були мусуль­манами.

70. Увійдіть до раю, ви й ваші жінки будете задоволені!

71. Об носитимуть їх блюдами із золота й чашами; в них — те, чого забажають душі й чим втішаються очі. І ви в цьому вічно перебуватимете!

Сура 72 джини

14. І серед нас є такі, що віддали себе Аллахові, і серед нас є відступники; а хто віддав себе, той пішов праведним шляхом,

15. А відступники — вони дрова для геєни.

16. А як би вони вистояли прямо на шляху, Ми б напоїли їх водою щедрою,

17. Щоб випробувати їх цим; а хто ухиляється від згадування про свого Господа, того веде Він до покарання тяжкого.

Сура 67 ВЛАДА

1. Благословенний той, у чиїх руках влада і хто над усякою річчю володарює,

2. Хто сотворив смерть і життя, щоб випробувати все, хто з вас кращий за діяннями, —Він великий, дарую­чий!—

3. Хто сотворив сім небес рядами. Ти не бачиш у творінні Милосердого ніякої невідповідності. Оберни свій погляд: чи побачиш ти розлад?

Сура 23 віруючі

1. Щасливі віруючі,

2. Які в молитвах своїх смиренні,

3. Які від марнослів'я ухиляються,

4. Які творять очищення,

5. Які зберігають свої члени,

6. (Окрім як від своїх дружин і того, чим овлоділа їхня десниця, — адже не стрінуть вони Докору,

7. А хто чіпляється за це, той уже порушник),

8. Які дотримуються своїх домовленостей і договорів,

9. Які дотримуються своїх молитов, —

10. Це вони нащадки,

11. Що успадкують рай, вони в ньому перебуватимуть вічно.

12. Ми вже сотворили людину з есенції глини,

13. Потім помістили Ми її краплею в надійному місці,

14. Потім сотворили із краплі згусток крові та сотворили із згустка крові шматок м'яса, сотворили із цього шматка кістки та огорнули кістки м'ясом, потім Ми виростили його в іншому творінні, — шляхетно славний же Аллах, кращий із творців!

15. Потім після цього ви помираєте.

16. Потім у день воскресіння встанете з мертвих.

18. Дарували Ми з неба воду в міру та помістили її в землі, і Ми можемо її вилучити.

19. І виростили Ми нею для вас сади з пальм і вино­граду; для вас там багато плодів, і їх ви їсте, —

20. І дерево, яке походить з гори Сінаю; воно дає олію та барвник для тих, хто їсть.

21. Для вас у тваринах повчання: Ми поїмо вас тим, що в них у шлунках, для вас з них велика користь, і від них ви харчуєтеся,

22. І на них, і на суднах переміщаєтеся.

23. Ми послали Нуха до його народу, і сказав він: «О народе мій! Шануй Аллаха, немає у тебе іншого божества, окрім Нього, — хіба ти не боїшся?»

24. І сказав сонм, ті з його народу, хто не вірував: «Це — лише чоловік, подібний до вас, він бажає здобути над вами перевагу. А якщо б забажав Аллах, то, звичайно, Він дарував би ангелів, ми ж не чули про таке серед наших перших батьків.

25. Це — лише чоловік, в якому божевілля, зачекайте з ним до певного часу».

27.1 навчили Ми його: «Зроби ковчег на Наших очах і за Нашою настановою, а як надійде Наш наказ і завирує піч,

28. То введи до нього з усіх створінь по дві пари й твою родину...»

53. О посланники, їжте смачне та чиніть благо, воіс­тину, Я знаю, що ви робите!

54. І воістину, це ваш народ — народ єдиний, і Я — ваш Господь, бійтеся ж Мене!

55. А вони розділили свою справу на шматки; будь-яка партія радіє тому, що в неї.

56. Полиш же їх у їхній безодні до часу.

64. Ми покладаємо на душу тільки те, що вона може; є в Нас книга, яка виголошує істину, і не будуть вони скривджені.

73. А якби пішла істина за пристрастями їхніми, тоді прийшли б у безладдя небо й земля, і ті, хто на них...

Сура 21 пророки

16. Не створили Ми небо й землю й те, що між ними, бавлячись.

17. Якби бажали Ми знайти забаву, Ми створили б її від Себе, коли б стали Ми (це) робити.

31. Хіба не бачили ті, які не вірували, що небеса й земля були роз'єднані, а Ми їх розділили та зробили з води всілякі створіння живі. Невже вони не увірують?

35. Не дарували Ми до тебе жодній людині безсмертя. Невже якщо ти помреш, будуть вони безсмертними?

36. Будь-яка душа скуштує смерть; Ми випробовуємо вас злом і добром для спокуси, і до Нас ви будете повер­нені

38. Створена людина з поспішності! Я покажу вам Мої знамення; не підганяйте ж Мене!

48. І влаштуємо Ми терези точні для дня воскресіння. Не буде скривджена душа ні в чому; хоча було б це вагою гірчичної зернини, Ми принесемо і її. Вистачить і Нас як рахівників!

79. ...І підпорядкували Ми гори Дауду, щоб вони сла­вили, і птахів — і так Ми зробили.

80. І навчили Ми його робити кольчугу для вас, аби вона захищала вас від вашої люті. А ви хіба вдячні?

87. І того, що з рибою, коли пішов він у гніві та думав, що Ми з ним не впораємося. І заволав він у темряві: «Немає божества, окрім Тебе, хвала Тобі, воістину, був я неправедним!»

88. І відповіли Ми Йому та врятували його від зли­годнів, і так Ми рятуємо віруючих.

104. У той день, коли згорнемо Ми небо, як писар згортує сувої; як сотворили Ми перше творіння, так Ми його повторимо за обіцянкою від Нас. Воістину, Ми діємо!

Сура 25 розрізнення

8. І сказали вони: «Що з цим посланником? Він їсть їжу й по ринках ходить...»

11. Благословенний той, хто, якщо забажає, влаштує вам краще, ніж це, — сади, де внизу ріки струмують, і збудує тобі замки.

12. Так, вони вважають неправдою годину, а Ми приготували тим, хто вважає годину неправдою, — во­гонь.

14. А як будуть вони вкинуті там у місце тісне зв'язаними, накличуть вони там загибель.

22. І до тебе Ми не посилали посланників, які б не вживали їжі й не ходили по ринках. І деяких з вас Ми зробили для інших спокусою — чи ви витримаєте? А Господь твій бачить.

42. І проходили вони поміж села, политі дощем зла. Хіба вони його не бачили? Ні, вони не сподівалися на воскресіння!

50. Він — той, хто надсилає вітри з вісткою радісною перед Своїм милосердям, і дарували Ми з неба воду чисту,

51. Щоб оживити Нам нею мертву країну та щоб поїти нею щедро те, що Ми сотворили, — худобу й людей.

55. І Він — той, хто дарував шлях двом морям. Одне — приємне, прісне, а друге — сіль, гірке. І влаштував між ними перепону й перешкоду непорушну.

64. А раби Милосердого — ті, що ходять землею сми­ренно та, коли звертаються до них з промовою неуки, говорять: «Мир!»

67. І ті, які, витрачаючи, не марнотратять і не скуп­ляться, а бувають тим часом рівні.

68. І ті, які не кличуть з Аллахом іншого божества й не вбивають душі, забороненої Аллахом, окрім як по пра­ву, і не розпутничають. А хто творить це, той дістане відплату.

Сура 17 ПЕРЕНЕСЕННЯ ВНОЧІ

12. А людина благає зла так само, як благає вона добра; адже людина поспішлива.

13. І зробили Ми_ніч і день двома знаменнями; і стираємо Ми знамення ночі й робимо знамення дня тим, хто бачить, аби шукали ви милість від вашого Господа й щоб знали кількість років та лічбу, і кожну річ Ми роз­поділили в порядку.

24. І вирішив твій Господь, аби не поклонялися ви нікому, окрім Нього, і до батьків — благодіяння. Якщо досягне в тебе старості один з них або обоє, то не кажи їм: «Тьфу!» І не кричи на них, а кажи їм слово шляхетне.

25. І схиляй перед ними обома крило лагідності з милосердя та кажи: «Господе! Помилуй їх, вони ж ви­ховали мене маленьким».

26. І давай родичеві належне йому, і біднякові, і подо­рожньому й не витрачай нерозсудливо, —

27. Адже марнотратники -— брати сатани, а сатана перед своїм Господом невдячний.

28. А якщо відвернешся ти від них, шукаючи милості від твого Господа, на яку сподіваєшся, то скажи їм слово легке.

29. І не роби твою руку прив'язаною до шиї та не розкривай її усім повністю, аби не залишитися тобі за­судженим, жалюгідним.

33. І не вбивайте дітей ваших, боячись збідніти: прого­дуємо Ми їх та вас; воістину, убивати їх —- великий гріх!

34. І не наближайтеся до перелюбства, адже це -— мерзенність і поганий шлях!

35. І не вбивайте душу, яку заборонив Аллах, інакше, як по праву. А якщо хто був убитий несправедливо, то Ми його близькому дали владу, проте нехай він не зло­вживає убиванням. Воістину, дарована йому допомога.

33. І не наближайтеся до майна сироти інакше, як для його добра, поки досягне він своєї зрілості, і чесно до* тримуйтесь договорів: адже спитають про договір.

33. І в мірі акуратними будьте, коли відміряєте, і зва­жуйте на точних терезах. Це — краще і ліпше для ре­зультатів.

34. І не йди за тим, про що немає в тебе знань: адже слух, зір, серце—усіх їх про це спитають,

35. І не ходи землею гордовито: адже ти не просвердлуєш землю й гір висотою не досягнеш!

36. Сказав він (сатана); «Чи бачиш Ти: це —той, кого Ти передо мною поставив? Якщо Ти відстрочиш мені до дня воскресіння, я знищу його потомство, окрім неба­гатьох».

37. Сказав Він: «Іди! А хто піде за тобою з них, то, воістину, геєна —ваше покарання, покарання повне!

38. Спокушуй, кого ти можещ з них, твоїм голосом і збирай проти них свою кінноту й піхоту, Виявляй турботу про їхні багатства й дітей та обіцяй їм, — воістину, обі­цяє сатана тільки для обману!..»

80. Виконуй молитву від заходу сонця до темряви ночі, а Коран — на світанку. Воістину, Коран на світанку має свідків!

81. І вночі впадай у ньому добровільно для себе, — можливо, пошле тобі твій Господь місце належне.

83. І скажи: «Прийшла істина, і зникла неправда; воіс­тину, неправда зникає!»

92. І сказали вони: «Не повіримо ми тобі, доки не виведеш ти нам джерело із землі,

93. Або буде в тебе сад з пальмами й виноградом, і проведеш між ними канали...

95. Або буде в тебе будинок із золотих прикрас, або піднімешся ти на небо...»

102. Скажи: «Якби володіли ви скарбницями милості Господа мого, і тоді б ви утрималися від страху збідніти. Воістину, людина —скупа!»

107. І Коран Ми розділили, щоб читав ти його людям з витримкою, і дарували Ми його даруванням.

108. Скажи: «Віруйте в нього чи не віруйте, —ті, кому було дароване знання до нього, коли читається він їм, надають, на бороди схиляючись, і говорять: "Хвала Гос­поду нашому! Воістину, обіцянка Господа нашого здійс­нюється".

109. І падають на бороди, плачучи, та збільшує він у них покірність».

110. Скажи: «Кличте Аллаха або кличте Милосердого; хоч би як звали ви, у Нього найкращі імена». Не промов^­ляй голосно своєї молитви, але й не шепчи, а йди шля хом між цим.

Сура 27 мурахи

28. Іди із цим моїм листом та кинь його їм, а потім відвернися від них і подивись, що вони заперечуватимуть.

62. Чи той, хто сотворив землю твердою та влаштував в ущелинах її канали, і влаштував для неї міцні (опори), і влаштував між двома морями перешкоду? Чи якийсь бог разом з Аллахом? Так, більшість їх не знає!

Сура 18 печера

17. Ти думаєш, що вони не сплять, а вони сплять, і перевертаємо Ми їх управо і вліво, і собака їхня простяг­ла лапи на порозі; якби побачив ти їх, то кинувся б від них втікати і переповнився б від них страхом.

28. ...Приготували Ми несправедливим вогонь, завіса якого оточить їх; а якщо вони заволають про допомогу, їм допоможуть водою, схожою на розплавлений метал, що опікає обличчя. Кепське питво і поганий притулок!

29. Воістину, ті, що увірували й творили благе, — Ми не позбавимо нагороди тих, хто добре творив.

30. Ці для них сади вічності, де струмують унизу ріки; прикрасившись там браслетами із золота та вбравшись в одяг зелений із атласу й парчі, лежатимуть вони там на ложах. Чудова нагорода й добрий притулок!

31. Повідай їм притчу про двох чоловіків: одному влаш­тували Ми два сади з виноградників, оточили їх пальмами та влаштували між ними посіви; обидва сади принесли свої плоди й нічого з них не втратили.

32. А між ними Ми провели ріку. Були в одного пло­ди, і сказав він своєму товаришеві, який бесідував з ним: «Я багатший від тебе майном і удатніший помічниками».

35. Сказав йому товариш, говорячи з ним: «Хіба ти не віруєш у того, хто сотворив тебе із пороху, а потім із краплі, а потім дорівняв тебе до людини?..»

76. ...І знайшли вони там стіну, що мала зруйнуватися, і він її поладнав...

78. Стосовно судна, то належало воно біднякам, які в морі працювали. Хотів я його пошкодити, бо за ними був цар, який усі судна силою відбирав.

93. Вони сказали: «О Зул-карнайн, адже Йаджудж і Маджудж²¹ ширять ганьбу на землі; чи не ввести нам для тебе подать, щоб сотворив ти між нами й ними греблю?»

94. Він сказав: «Те, в чому укріпив мене мій Господь, краще; так допоможіть мені силою, зведу я між вами й ними перепону.

95. Принесіть мені шматки заліза». А коли зрівняв він між двома схилами, сказав: «Роздмухуйте!» А як пере­творив він його на вогонь, сказав: «Принесіть мені, я виллю на це розплавлений метал».

109. Скажи: «Якби було море чорнилом для слів мого Господа, то вичерпалося б море раніше, ніж слова Госпо­да мого вичерпаються, навіть якби додали Ми ще подібне до цього».

Сура 32 уклін

13. Якби Ми забажали, Ми б будь-якій душі дали прямий шлях, але правдивим було слово Моє: «Наповню Я геєну геніями та людьми разом!»

15. Адже вірують у Наші знамення ті, хто при згаду­ванні про них падають ниць та звеличують славу Господа свого. А самі вони не вихваляються.

20. А ті, що розпутствували, їхнє пристанище — во­гонь. Щоразу, як забажають вони звідти вийти, їх туди повертають і говорять їм: «Скуштуйте покарання вогнем, який ви вважали брехнею!»

21. І дамо Ми скуштувати їм покарання найближчого, окрім покарання найбільшого, — можливо, вони повер­нуться!

27. Хіба не бачили вони, що ллємо Ми воду на без-травну землю й виводимо з неї посів; з нього їдять і худоба їхня, і вони самі. Хіба вони не бачать?

Сура 41 роз'яснені

8. Скажи: «Хіба ви не віруєте в того, хто сотворив землю за два дні, і творите Йому рівних? Це — Господь світів!

9. І влаштував Він на ній те, що міцно стоїть над нею; і благословив її та розподілив на ній харчі за чотири дні — порівну для всіх, хто просить.

10. Потім звернувся Він до небес — а вони були димом — і сказав їм та землі: "Приходьте доброю волею чи неволею!" І сказали вони: "Ми приходимо доброю волею".

11. І воздвигнув Він із них сім небес за два дні та навіяв кожному небові його справу, і прикрасили Ми найближче небо світильниками і для охорони...»

37. Із Його знамень — день і ніч, сонце й місяць. Не поклоняйтеся сонцю й місяцю, а поклоняйтеся Аллахові, який сотворив їх, якщо ви Його шануєте!

39. Із Його знамень — що ти бачиш землю при­ниженою, а як ллємо Ми на землю воду, вона збурюється та розбухає. Той, хто її оживив, — воскреситель мертвих. Воістину, Він над усякою річчю панує!

Сура 45 та, що схилила коліна

15. Ми дали синам Ісраїла книгу, мудрість і пророцтво та дарували їм блага, піднісши їх над світами.

16. І дарували Ми їм ясні знамення про справу, дроте розійшлися вони після того, як прийшло до них знання, через злоби між собою. Воістину, Господь твій вирішить між ними в день воскресіння те, з приводу чого вони сперечалися!

Сура 16 бджоли

4. Він сотворив людину із краплі. І ось, він — відверто ворожий.

5. — І худобу Він сотворив; для вас у ній — зігрівання й користь, і від неї ви харчуєтеся.

6. І переносять вони ваші вантажі в крашу, якої б ви не досягли, не втомившись. Воістину, Господь ваш — лагідний, милостивий!

7. І коней, і мулів, і віслюків, щоб ви на них їздили та для прикрашування. І творить Він те, чого ви не знаєте.

8. Він — той, хто дарує з небес воду: для вас від неї питво, і від неї дерева, де ви пасете.

9. Він вирощує завдяки їй для вас посіви, маслини, пальми, лозу й усі плоди; воістину, в цьому — знамення для людей думаючих!

13. І те, що розсіяв Він вас по землі різними за ко­льором; воістину, в цьому — знамення для людей прига­дуючих!

14. Підпорядкував Він вам море, аби ви харчувалися з нього свіжим м'ясом та витягували звідти прикраси, які надягаєте. Ти бачиш кораблі, — можливо, ви будете вдячними!

15. І кинув Він на землю (підпірки), що міцно стоять, аби вона не хиталася з вами, і ріки й шляхи, — можливо, підете ви прямою дорогою! —

16. І прикмети, а за зіркою вони знаходять дорогу.

26.1 коли говорять їм: «Що ж дарував ваш Господь?» — вони відповідають: «Казки давніх».

28. Ухитрялися ті, що були до них, і Аллах знищив їхню будову від підвалин. І впав на них згори дах, і звершилося над ними покарання звідти, звідки вони й не чекали.

43. А ті, що виселилися заради Аллаха, після того, як їх утискали, — Ми помістимо їх у тутешньому світі до чудового (місця), а нагорода майбутнього життя — більше, якби вони знали, —

44. Ті, що терпіли й на Господа свого покладаються. 53. І сказав Аллах: «Не беріть двох богів; адже Бог —

тільки один, і Мене бійтеся!»

60. І як одного з них обрадують дівчинкою, обличчя його стає чорним, і він засмучений,

61. Ховаючись від народу від гіркоти з того, чим обра­дували: чи утримати це для приниження чи приховати його у поросі? Погано вони міркують!

62. Для вас і у (вашій) худобі — напучення. Ми поїмо вас тим, що в неї в шлунку... молоком чистим, приємним для тих, хто п'є.

63. І з плодів пальм та лоз ви берете собі напій, від якого п'янієте, та хороший талан. Воістину, в цьому — знамення для людей розумних!

64. І навчив Господь твій бджолу. «Влаштовуй у горах домівки і на деревах, і в тому, що вони будують;

65. Харчуйся потім плодами всілякими та ходи шля­хами Господа твого із смиренністю». Виходить із нут­рощів їхніх питво різного кольору, в якому лікування для людей. Воістину, в цьому" знамення для людей, що розду­мують!

73. Аллах дав вам перевагу одним перед іншими в життєвому талані. Але ті, яким дана перевага, не повер­нуть своєї долі тим, ким їхня десниця оволоділа, щоб вони стали в цьому рівними. Невже відкинуть вони ми­лість Аллаха?

74. Аллах дав вам з-посеред вас самих дружин, дарував вам від ваших дружин і дітей, і онуків та благами вас збагатив. То невже ж у неправду вони вірують, а в ми­лість Аллаха — не вірують?

73. Нагадує Аллах притчу про раба — невільника, який нічого не може, і того, кого наділили Ми від Себе хорошим таланом, і він витрачає його таємно та явно. Хіба ж вони однакові? Хвала Аллахові! Але більшість з них не знає!

74. І повідав Аллах притчу про двох людей: один — німий, нічого не може, і він — тягар для свого володаря. Куди б він його не послав, він з добром не повернеться. Хіба ж однакові він і той, хто спонукає до справедли­вості, стоячи на прямому шляху?

75. Дав вам Аллах житло у ваших домівках і дав вам із шкір худоби житла, які ви легко переносите в день вашо­го вирушання й у день вашої зупинки; від вовни й волос­ся їхнього — начиння для користування до певного часу.

76. І Аллах дав вам з того, що сотворив, тінь, і дав вам притулок у горах, і дав вам одяг, що від спеки вас захи­щає, і дав вам одяг, що від запеклості вашої вас оберігає...

77. Чітко дотримуйтеся договору з Аллахом, коли його уклали, і не порушуйте клятв після їхнього закріплення: ви зробили Аллаха поручителем за вас. Воістину, Аллах знає те, що ви робите!

78. Не будьте такими, як та, що розладнала свою пря­жу, після того, як укріпила її на нитки. Ви свої клятви обертаєте на обман між вами, бо один народ числен­ніший від іншого. Аллах тільки випробовує вас цим, і Він роз'яснить вам у день воскресіння те, в чому ви різноголосили.

79. А якби Аллах забажав, Він зробив би вас одним народом. Проте Він збиває тих, кого забажає, і веде пря­мим шляхом тих, кого забажає, і спитають вас про те, що робили.

80. Отож не обертайте своїх клятв на обман між со­бою, аби не посковзнулася ваша нога, після того, як стояла твердо, інакше скуштуєте ви зло від того, що ухи­лилися від шляху Аллаха, і вам — велике покарання.

103. А коли Ми замінюємо одне знамення іншим, — адже Аллах краще знає, що він дарує, —- вони говорять: «Ти — лише вигадувач!» Так, більшість їхня не відає!

104. Скажи: «Дарував його дух святий від твого Госпо­да во істині, аби утвердити тих, що увірували, на правед­ному шляху, і радісну звістку для мусульман».

105. Ми знаємо, що вони говорять: «Адже його вчить тільки людина». Мова того, на кого вони вказують, іно­земна, а це — мова арабська, зрозуміла.

108. Хто відмовився від Аллаха після віри в Нього — окрім тих, що змушені, а серця їхні спокійні у вірі — тільки на тих, хто відкрив свої груди невір'ю, на них — гнів Аллаха, і їм — покарання велике.

110. Це — ті, яким Аллах наклав печатку на їхні серця, слух, зір; вони — не зберігають; немає сумніву, що в майбутньому світі вони —у збитку.

115. їжте ж те, що дарував вам Аллах дозволеним, благим, та дякуйте милості Аллаха, якщо Йому ви покло­няєтеся!

116. Заборонив Він вам лише мертвеччину, кров, м'ясо свині й те, над чим прикликали ім'я не Аллаха. А якщо хто змушений, не будучи злочинцем і ворогом, — так Аллах даруючий, милостивий!

117. І якщо ви караєте, то карайте подібним до того, чим були покарані А якщо терпите, то це — краще для терпеливих.

118. Терпи ж, адже твоє терпіння —лише з Аллахом, і не сумуй за них і не ніяковій з того, що вони ухит­ряються. Воістину, Аллах — з тими, що бояться, і тими, що добро роблять!

Сура 30 руми²²

6. Хіба вони не ходили по землі і не бачили, яким був кінець тих, хто був до них? Вони були могутніші від тих силою, і скопали землю, і заселили її більше, ніж засе­лили ті. Прийшли до них посланники з ясними знамен­нями. Аллах не був таким, щоб їх тиранити, але вони самі себе тиранили!

19. З Його знамень — що Він створив вас із пороху, а потім, коли ви — уже люди, ви поширюєтеся.

20. З Його знамень — що Він створив для вас із вас самих жінок, щоб ви з ними жили, налагодив між вами любов і милість. Воістину, в цьому — знамення для лю­дей розмірковуючих!

21. З Його знамень — сотворіння небес і землі, від­мінність ваших мов та кольорів. Воістину, в цьому — знамення, для знаючих!

22. З Його знамень — ваш сон уночі й удень та ваше шукання Його милості. Воістину, в цьому — знамення для людей, що слухають!

23. З Його знамень — Він показує вам блискавку для страху й надії; дарує з неба воду та оживлює нею землю після її смерті. Воістину, в цьому — знамення для людей розумних!

30. ...І не будьте з-посеред язичників, —

31. З тих, які розділили свою релігію та стали партіями. Будь-яка група радіє тому, що в неї.

38. Те, що ви даєте з прибутком, аби воно збіль­шувалося в майні людей, — не збільшиться воно в Алла­ха. А те, що ви даєте з очищення, бажаючи лику Аллаха, — це чинять ті, хто подвоює,

40. З'явилося нечестя на суші й морі за те, що набули руки людей, аби дати їм скуштувати частину того, що вони робили...

45. З Його знамень —що Він посилає вітри радісними вісниками, аби дати скуштувати вам Його милість, і щоб пливли кораблі за Його волею, і щоб шукали ви Його дарів, і, можливо, ви воздаєте дяку за це!

47. Аллах — той, хто посилає вітри, і вони піднімають хмари. Він розганяє їх по небу, як Йому заманеться, перетворює їх на шматки. І ти бачиш, як дощ ллється із проміжків. А як пошле Він його на тих з рабів Своїх, на кого забажає, —_г ото вони радіють,

48. Хоча перш ніж це він дарував, були вони у відчаї. 53. Аллах — той, хто сотворив вас із слабкості, потій

після слабкості дав вам силу, потім після сили дасть вам слабкість і сивину. Він творить, що забажає. Він — знаю­чий, міцний!

Сура 11 худ

9. Він той, хто сотворив небеса й землю за шість днів, і перебував Його трон на воді, щоб вас випробувати, хто з вас кращий у ділі.

16. Можливо вони скажуть: «Вигадав він його». Від­повідай: «Так наведіть десять сур, подібних до Його ви­гаданих,

17. прикличте, кого ви можете, окрім Аллаха, якщо ви кажете правду!»

18. Якщо ж не зможуть вони відповісти, то знайте, що дарований він за обізнаністю Аллаха, і що немає бога, крім Аллаха. Хіба ви не довіритеся?

72. І прийшли Наші посланці до Ібрахіма з радісною вісткою, сказали: «Мир!» І відрік він: «Мир!» — і не зволік прийти зі смаженим ягням.

100. Він прийде на чолі свого народу в день воскре­сіння та відведе його на водопій до вогню. Поганий водо­пій, до якого ведуть!

116. Відстоюй молитву в обох кінцях дня і в (близь­ких) годинах ночі. Воістину, добрі діяння знищують по­гані!..

Сура 14 ІБРАГІМ

37. Аллах — той, хто сотворив небеса й землю та дарував з небес воду, і вивів завдяки їй плоди для вас, і підпорядкував вам кораблі, щоб ходили морем за Його наказом, і підпорядкував вам ріки, і підпорядкував вам сонце й місяць, і підпорядкував вам ніч і день, і дав вам усе, що ви просите. І якщо будете ви вести лік милості Аллаха, то не злічити вам її. Воістину, людина — кривдник невдячний!

40. Господе, поселив я (люд) з мого потомства в до­лині, в якій злаків немає, біля Твого дому священного, Господе наш! Нехай відстоюють вони молитву, і зроби серця людей прихильними до них та обдаруй їх плодами, — можливо, будуть вони вдячними!

49. ...В той день, коли земля буде замінена іншою землею, і — небеса, і постануть вони перед Аллахом, єдиним, могутнім!

50. І побачиш ти грішників у той день, скутих кайда­нами.

51. Одяг їхній із смоли, обличчя їхні покриває вогонь, аби відплатив Аллах кожній душі тим, що здобула. Воіс­тину, Аллах швидкий у розрахунку!

Сура 12 юсуф

10. Сказав один з них: «Не убивайте Юсуфа, а киньте його на дно колодязя, — підбере його хтось із подо­рожніх, якщо вирішили ви це зробити».

17. Вони сказали: «О батьку наш» Вирушили ми нав­випередки й залишили Юсуфа біля наших речей, і з'їв його вовк; але ти не повіриш нам, навіть якщо ми каже­мо правду».

18. І прийшли вони з несправжнього кров'ю на со­рочці...

19. І прийшли подорожні й надіслали свого ходока; опустив той відро своє та сказав: «О радість, це — юнак». І сховали вони його, як товар, а Аллах знав, що вони роблять.

20. І продали вони його за малу ціну відрахованих дирхемів²³. І були вони невимогливі в цьому.

36. І увійшли разом з ним до темниці двоє юнаків. Один з них сказав: «Ось, бачу я себе, як вичавлюю я з винограду сік», і прорік другий: «Ось, бачу я себе, як несу я на голові хліб, який їдять птахи... Повідай нам тлума­чення цього. Воістину, ми бачимо, що ти — із тих, хто добром діє».

46. «Юсуфе! О праведнику! Повідай нам розгадку про сімох корів опасистих, яких пожирають сім охлялих, і сім колосків зелених та інших — сухих, — можливо, повернуся я до людей, можливо, вони дізнаються!»

47. Промовив він: «Будете ви сіяти сім років, працю­ючи як завжди. Що ви зберете, залишайте те в колосі, окрім нечисленного, що ви з'їдаєте. Потім прийдуть сім тяжких років, які з'їдять те, що ви для

48. них приготували, окрім нечисленного, що ви збе­режете.

49. Після цього, настане рік, коли людям буде посіяний дощ…» ;

53. «Не виправдовую я свою душу,— адже душа спо­нукає до зла, якщо тільки не помилує Господь мій...»

62. І сказав він своїм слугам; «Покладіть товар їхній у їхні в'юки, — можливо, впізнають вони, коли повернуть­ся до своєї родини, можливо, вони повернуться!»

65. А коли відкрили вони своє майно, то з'ясували, що товар їхній повернуто їм, і сказали: «О батьку наш, що нам бажати! Ось наш товар нам повернений; ми прого­дуємо свою родину та збережемо нашого брата й додамо на міру верблюда. Це — міра легка».

67. І сказав він: «О сини мої! Не входьте одними воро­тами, а входьте різними воротами...»

69. І коли увійшли вони до Юсуфа, він прийняв у себе свого брата; сказав він: «Ось я — брат твій; це печалься від того, що вони вдіяли»!

70. А як готував він їхнє спорядження, то помістив чашу до ноші свого брата, а потім проголосив глашатай: «О караване! Адже ви злодії!»

71. Вони сказали, коли підійшли ті до них; «Що ви шукаєте?»

72. Ті відповіли: «Ми розшукуємо чашу царя; тому, хто принесе її, — вантаж верблюда. А я за це від­повідаю».

73. Вони сказали: «Клянемося Богом! Адже ви знаєте, що ми не прийшли ширити нечестя землею, і ми не злочинці».

74. Вони сказали: «А яка відплата за це, якщо ви бре­хуни?»

75. Вони сказали: «Відплата того, в кого в поклажі знайдеться, він сам — відплата; так відплачуємо ми неправедним!»

103. І більшість людей, хоч би як ти бажав, непра­ведні!

Сура 40 ВІРУЮЧИЙ

4. Сперечаються про знамення Аллаха тільки невіру­ючі... Хай не вабить тебе їхня спритність у країні

26. А коли прийшов він до них з істиною від Нас, вони сказали: «Убийте синів тих, що увірували разом з ним, та залиште живими їхніх дружин!» Але підступи невірних лише в омані!

69. Він — той, хто створив вас із пороху, потім із краплі, потім із згустка, потім вивів вас немовлям, потім — щоб досягли ви міцності, потім — щоб ви були ста­риками. Серед вас є той, хто зупокоїться раніше, і аби ви досягли названої межі, — можливо, ви усвідомите!

79. Аллах — той, хто дарував вам тварин, щоб їздили ви на одних, а від інших харчувалися.

80. Для вас у них є користь; і щоб ви досягали на них того, чого прагнуть ваші груди, і на них та на кораблях вас перевозять.

Сура 28 розповідь

3. Воістину, піднісся Фір'аун на землі й перетворив її народ на партії, ослаблюючи одну частину з них; він убивав їхніх синів та залишав живими жінок. Воістину, був він поширювачем псування!

38. І сказав Фір'аун: «О знать, я не знаю для вас іншого бога, окрім мене. Розпали мені, Хаман, вогонь над глиною та збудуй вежу: можливо, піднімуся я до бога Муси. Адже я думаю, що він — брехун».

76. ...І Ми дарували йому стільки скарбів, що ключі його обтяжили натовп володарів сили...

79. І вийшов він до свого народу у своїх прикрасах...

Сура 39 натовпи

8. Він сотворив вас із єдиної душі, потім зробив з неї їй пару й дарував вам із тварин вісім парами²⁴...

14. Скажи: «Мені наказано поклонятися Аллахові, очи­щуючи перед Ним віру, і мені наказано бути першим із мусульман».

22. Хіба ти не бачиш, що Аллах послав з небес воду й повів її джерелами в землі, потім вивів завдяки їй злаки різних кольорів. Згодом в'яне це, і ти бачиш його по­жовклим, потім перетворює Він його на хворост. Воіс­тину, в цьому — нагадування для тих, у кого є розум!

25. Хіба ж (ти) той, хто своїм обличчям захищається від найзлішого покарання в день воскресіння... І сказано тиранам: «Скуштуйте те, що ви здобули!»

Сура 29 павук

65. І коли вони пливуть на судні, то прикликають Аллаха, очищаючи перед Ним віру. А коли Він врятував їх на сушу, — то вони додають Йому товаришів...

Сура 31 лукман

3. ...Які відстоюють молитву й дають очищаючу по­дать, вони —'ті, що вірують у майбутнє життя.

13. ...Дякуй Мені і твоїм батькам: до Мене повернен­ня.

14. А якщо вони старатимуться, щоб додав ти Мені в товариші те, про що в тебе немає ніякого знання, то. не слухайся їх. Іди за ними в цьому світі в добрі й іди шляхом тих, хто звернувся до Мене...

15. «О сину мій! Якщо буде це на вагу гірчичного зерна й перебуватиме в скелі або в небесах, або в землі,—Аллах його виведе...

17. Не криви своєї щоки перед людьми й не ходи землею погордливо. Воістину, Аллах не любить усяких гордовитих, хвалькуватих!

18. І розмірюй свою ходу й притишуй голос свій: адже найнеприємніший із голосів — звичайно, голос віслю­ків».

30. Хіба не бачив ти, що судно пливе морем з ласки Аллаха, аби показати вам Його знамення?..

Сура 42 рада

5. І так Ми навіяли тобі Коран арабський, щоб напу­чував ти матір поселень²⁵ і тих, хто навколо неї, і напучу­вав про день зборів, в яких немає сумнівів. Частина в раю і частина в пеклі.

11. ...«Тримайте прямо віру й не розділяйтеся в ній!»...

19. Хто прагне посіву для майбутнього життя, тому Ми збільшимо його посів, а хто прагне посіву для ближ­нього, — Ми дамо йому його, проте немає йому в ос­танньому ніякого талану!

21. Ти бачиш, як несправедливі лякаються того, що вони дістали, коли з ними це станеться. А ті, що увіру­вали і творили благе, - у квітниках раю. Для них — усе, Чого вони забажають, у їхнього Господа. Це — велика милість!

48. Аллахові належить влада над небесами та землею; Він творить, що хоче, дає, кому забажає, жіноче поко­ління й дає, кому забажає, чоловіче.

49. ...Він поєднує їх, чоловіків і жінок, а кого бажає, робить безплідним: адже Він — знаючий, могутній!

Сура 10 ЮНУС

3. Воістину, Господь ваш — Аллах, що сотворив небе­са й землю за шість днів, потім утвердився на троні, керував Своєю справою. Немає заступника інакше, як з Його дозволу. Це для вас—Аллах, ваш Господь, схиляй­теся ж перед Ним! Хіба ви не схаменетеся?

5. Він—той, хто сотворив сонце сяянням, а місяць — світлом та розподілив їх за стоянням, щоб знали ви кількість років та лічбу. Тільки завдяки істині сотворив це Аллах, розподіляючи знамення для людей знаючих.

13. А як торкнеться людини зло, вона Нас благає... і сидячи, і стоячи; коли ж Ми вилучимо зло, що з нею сталося, проходить вона, ніби й не волала до Нас проти зла, яке торкнулося її...

16. А як читаються їм Наші знамення, зрозуміло ви­кладені, ті, що не сподіваються Нас зустріти, говорять: «Принеси нам Коран, інший, не цей, або заміни його!» Скажи: «Не бувати тому, щоб я замінив його з власної волі Я йду тільки за тим, що мені відкривається. Я боюся, якщо не послухаюся Господа мого, дня покарання ве­ликого».

17. Скажи: «Якби Аллах забажав, я не читав би його вам, і Він не дав би вам знання про нього. Адже все життя я провів серед вас до цього. Хіба ви не зрозумієте?»

20. І були люди тільки єдиним народом, але розі­йшлися...

23. Він (Аллах) — той, хто відпускає вас у дорогу сушею й морем; а коли перебуваєте ви на кораблях... і вони йдуть з людьми при доброму вітрі, та радіють вони йому...

38. І не міг цей Коран бути вигаданим ніким, окрім Аллаха, а лише — для підтвердження правдивості того, що було даровано до нього, і для пояснення (Святого) Письма, — немає в ньому сумніву! — від Господа світів.

39. Можливо, вони скажуть: «Вигадав він його». Ска­жи: «Наведіть же суру, подібну до нього, і закликайте, кого ви можете, окрім Аллаха, якщо ви правдиві!»

40. Так, вважають вони неправдою те, знанням про що не володіють, і тлумачення чого ще не прийшло до них. Так вважали неправдою й ті, що були до них. Поглянь же, яким був кінець неправедних!

45. Воістину, ні в чому Аллах не несправедливий до людей, проте люди несправедливі самі до себе!

48. Свій посланник — до кожного народу; і коли прийде їхній посланник, то буде між ними вирішено по справедливості, і вони не будуть скривджені.

50. Скажи: «Не володію я для самого себе ані шкодою, ані користю, окрім того, що забажає Аллах. Для кожного народу є межа. Коли прийде їхній кінець, то не затри­мають вони на годину й не прискорять».

Сура 34 саба

10. Даудові Ми дарували від нас перевагу: «О гори, прославляйте разом з ним, і птахи!» Ми зм'якшили йому залізо: «Роби спадаючі донизу та розмірюй панцир. Роби благе, адже бачу Я те, що ви чините!»

11. А Сулайманові — вітер... ранковий шлях його — місяць, і вечірній шлях його — місяць. Виточили Ми для нього джерело міді. А з джинів — такі, що працюють перед ним за наказом його Господа; хто ж з них ухи­литься від Нашого наказу, тому Ми дамо скуштувати покарання вогнем.

12. Виробляють вони йому, що він забажає, із вівтарів, зображень, чаш, як водоймища, та казанів міцних...

14. У Сабі в житлі їхньому було знамення: два сади праворуч і ліворуч — годуйтеся уділом вашого Господа та дякуйте Йому! Країна блага, і Господь милосердий!

15. Але вони ухилилися, і послали Ми на них розлив греблі й замінили їм їхні сади двома садами з плодами гіркими, тамариском і небагатьма лотосами²⁶.

18. І сказали вони: «Господе, збільш відстань між на­шими мандрами!» — і скривдили самі себе...

Сура 35 ангели

13. Не можуть зрівнятися два моря: те—солодке,прісне, приємне для пиття, а це — солоне, гірке; із кожного ви годуєтеся свіжим м'ясом та здобуваєте прикраси, в які вбираєтеся. І ти бачиш там судна, які розсікають (хвилі), щоб могли ви шукати Його милості. Тож може ви воздаете дяку за це?

14. ...Аллах — Господь ваш; Йому влада належить, а ті, кого ви прикликаєте, окрім Нього, не володіють і фініковою шкуркою.

25. Хіба ти не бачив, як Аллах дарував з небес воду; нею Ми вивели плоди різних кольорів. А в горах є дороги — білі, червоні — різних кольорів, і воронячі чорні. І серед людей, і тварин, і худоби — різні кольори. Так! Адже бояться Аллаха з Його рабів лише ті, що зна­ють; воістину, Аллах великий, даруючий!

26. Воістину, ті, що читають книгу Аллаха, і відстою­ють молитву, і жертвують з того, чим Ми їх наділили таємно та явно, покладаються на торгівлю, яка не зник­не,

27. Щоб Він міг повністю дати їм плату та збільшити їм Його милість. Воістину, Він даруючий, вдячний!

ЗО. Сади раю, в які вони ввійдуть, прикрасившись там браслетами із золота й перлинами; одяг там їхній — шовк.

44. Якби Аллах карав людей за те, що вони здобули, Він не залишив би на її (землі) поверхні жодної тварини, але Він відстрочує їм до певного названого терміну.

45. А як прийде їхній термін... адже Аллах бачить Своїх рабів!

Сура 7 перешкоди

10. Ми сотворили вас, потім надали вам форму, потім сказали ангелам: «Вклоніться Адамові!» — і вклонилися вони, окрім Ібліса; не був він серед тих, хто вклонився.

11. Він сказав: «Що утримало тебе від того, аби вкло­нитися, якщо Я наказав тобі!» Він промовив: «Я — кра­щий за нього: Ти сотворив мене з вогню, а його сотворив з глини».

12. Сказав Він: «Впади звідти вниз; не слід тобі там підноситися! Виходь же: ти — серед тих, хто виявився нікчемою!»

13. Він сказав: «Дай мені відстрочку до дня, коли воскреснуть вони».

14. Він сказав: «Ти — серед тих, хто отримав від­строчку».

15. Він сказав: «За те, що Ти збив мене, я засяду супроти них на Твоєму прямому шляху.

16. Потім я прийду до них і спереду, і ззаду, 1 справа, і зліва, і Ти не знайдеш більшість з них вдячною».

27. А як зроблять вони якусь мерзенність, то говорять: «Ми знайшли в такому стані наших батьків, і Аллах нака­зав вам це». Скажи: «Воістину, Аллах не наказує мерзен­ності! Невже говоритимете ви на Аллаха те, чого не знаєте?»

31. Скажи: «Господь мій заборонив лише мерзенності, явні з них та приховані, гріх та злодійство без права, і щоб ви додавали Аллахові в товариші... і щоб говорили проти Аллаха те, чого не знаєте.

32. У будь-якого народу — своя межа; і коли прийде їхній кінець, то вони не затримають і на годину й не прискорять».

36. Він скаже: «Увійдіть у коло народів, які до вас пройшли із джинів та людей, у вогонь!» Щоразу, як вхо­див один народ, він проклинав до нього подібний. А коли вони всі там зібралися, то інший сказав про першо­го: «Господе! Ці збили нас, пошли ж їм покарання по­двійне з вогню». Він сказав: «Кожному — подвійне, лише ви не знаєте!»

38. Воістину, ті, що вважали неправдою Ваші знамен­ня й підносилися над ними, не відкриються їм врата неба й не ввійдуть вони до раю, доки не увійде верблюд у вушко голки. Таку чинимо Ми відплату грішникам!

39. їм — з геєни ложа, а над ними — покривала; і так відплачуємо Ми неправедним!

52. Воістину, Господь ваш — Аллах, який сотворив небеса й землю за шість днів, а потім на троні утвер­дився...

54. Не чиніть безладдя на землі після її опорядження. Прикликайте Його зі страхом та сподіванням; воістину, милість Аллахова недалека від тих, хто творить добро!

55. Він — той, хто посилає вітри благовісниками пе­ред Своїм милосердям. А коли зрушать вони важку хма­ру, ми женемо її на мертву країну, спускаємо з неї воду та виводимо завдяки їй всілякі плоди. Так і мертвих Ми виведемо, — можливо ви схаменетеся!

64. Сказала знать з його народу, яка не вірила: «Ми бачимо, що ти в омані, і ми вважаємо, що ти — брехун».

65. Він сказав: «О народе мій! Немає в мене омани, і я — тільки посланник від Господа світів.

66. Я передаю вам послання мого Господа; а для вас — вірний порадник».

68. Вони сказали: «Чи не для того ти прийшов, аби шанували ми Аллаха єдиного й полишили те, що шану­вали наші батьки? Приведи ж нам те, чим ти страхаєш, якщо ти — із правдивих!»

69. Він мовив: «Уже впали на вас від вашого Господа кара та гнів; невже ви сперечатиметеся зі мною щодо імен, які ви й ваші батьки дали, відносно яких Аллах не давав ніякого наказу? Зачекайте ж, і я з вами зажду».

71. ...Прийшло до вас чітке свідчення від вашого Гос­пода: це — верблюдиця Аллаха для вас знаменням; за­лиште її пастися на землі Аллаха, не чіпайте її злом, щоб не вразило вас покарання нестерпне.

72. Згадуйте, як зробив Він вас наступниками після адітів і помістив вас на землі, — із долин її ви робите замки, а гори вирізьблюєте, немов будинки. Згадуйте ж милості Аллахові й не ходіть землею, поширюючи безчес­тя!

78. ...І Лута. Ось сказав він своєму народові: «Невже творитимете ви мерзотність, в якій ніхто із світів вас не випередив?

79. Адже приходите ви з пристрастю до чоловіків за­мість жінок. Так, ви — люди, що вийшли за межі!»

80. Відповіддю його народу було лише те, що вони сказали: «Виженіть їх з вашого селища; адже вони — люди, які прагнуть чистоти!»

81. І врятували Ми його та родину його, окрім його дружини; вона була серед тих, хто залишився.

82. І пролили Ми на них дощ. Так подивись, яким був кінець грішників!

92. Не посилали Ми в селище ніякого пророка без того, шоб не уразити жителів його білуванням і нещас­тям, — можливо вони упокоряться!

94. А якби мешканці селищ увірували та боялися Бога, Ми відкрили б їм благословення неба й землі. Але вони визнали неправдою, і схопили Ми їх за те, що вони здобули!

130. І наслали Ми на них потоп і сарану, і комах, і жаб, і кров, як знамення виразні. Але зарозумілися вони та стали людьми грішними.

146. І народ Муси після нього створив собі із своїх прикрас теля формою, яке мекало...

186. Запитують вони тебе про час: коли кине віл якір? Скажи: «Знання про нього — у мого Господа, свого часу розкриє його тільки Він. Важкий він на небесах і на землі. Прийде він до вас тільки несподівано».

188. Скажи: «Не володію я для себе самого ані корис­тю, ані шкодою, якщо того не забажає Аллах. Якби знав я приховане, я збільшив би собі всіляке добро, і мене не торкнулося б зло. Адже я — тільки напучувач і вісник для народу, що вірує».

189. Він — той, хто створив вас із єдиної душі та зробив з неї дружину, щоб заспокоюватися в ній.

198. Дотримуйся прощення, спонукай до добра та від­сторонися від невігласів!

203. А коли читають Коран, прислухайтеся до нього й мовчіть, — може, вас помилують!

Сура 46 піски

6. А як читаються їм Наші знамення ясно викла­деними, говорять ті, що не ввірували в істину після того, як вона прийшла до них: «Це — чаклунство явне».

7. Можливо, вони скажуть: «Придумав він його!» Ска­жи: «Якщо я придумав його, то ви не маєте влади ані над чим від Аллаха для мене. Він краще знає те, про що ви просторікуєте. Вистачить Його свідком між мною і вами! Він — прощаючий, милостивий».

8. Скажи: «Я — не новинка серед посланників, і не знаю я, що буде зі мною і з вами зроблено. Я лише йду за тим, що мені навіяно; я — лише явний напучувач».

14. Заповідали Ми людині благо робити своїм бать­кам; мати, страждаючи, виношує дитину й народжує її в муках; (і виношування маляти й годування його триває 30 місяців), а коли він зміцніє (і досягне сорока років), він говорить: «Господе, навій мені змогу дякувати за Твою милість, яку Ти дарував мені та моїм батькам; допоможи робити добро, приємне Тобі, і влаштуй для мене благе в моєму потомстві! Я звернувся до Тебе, я — з тих, хто віддався у твої руки».

16. А є і такі, хто говорить своїм батькам: «Тьфу на вас! Невже обіцяєте ви мені, що я буду виведений? — адже пройшли вже покоління до мене!»...

17. Це — ті, на кому виправдалося слово стосовно народів, що пішли до них із джинів і людей; воістину, залишилися вони в збитку.

18. У кожного — міра в тому, що він вдіяв, щоб цілком Він відплатив за їхні діяння, — і вони не будуть ображені.

34. Терпи ж, як терпіли володарі твердості із пос­ланників, і не підганяй на догоду їм! Того дня, коли побачать вони те, що обіцяно,

35. Немов пробули вони лише годину дня. Звістка! Хіба ж знищують будь-кого, окрім народу нечестивого?

Сура 6 Худоба

1. Хвала — Аллахові, що сотворив небеса й землю, влаштував темряву й світло!..

2. Він — той, хто сотворив вас із глини, потім визна­чив термін —термін у Нього призначений...

19. Скажи: «Що є найбільше свідчення?» Скажи: «Ал­лах — свідок між мною та вами. І відкритий мені цей Коран, аби напучувати ним вас і тих, до кого він дійшов. Хіба ж не засвідчуєте ви, що з Аллахом є інші боги?» Скажи: «Я не засвідчую». Скажи: «Адже це — єдиний Бог, і я не причетний до того, що ви додаєте Йому това­ришів!»

20. Ті, кому Ми дарували книгу, знають це, як знають своїх синів. Ті, що збиток завдали собі самим, — вони не вірують!

38. Немає тварини на землі й птаха, що на крилах літає, які не були б общинами, подібними до вас. Не пропустили ми в книзі нічого, потім зібрані вони будуть до вашого Господа.

54. ...Накреслив Господь ваш самому Собі таке, що хто з вас чинитиме зло з невідання, а потім розкається й стане благим, то Він — прощаючий і милосердий.

56. Скажи: «Мені заборонено поклонятися тим, кого ви прикликаєте, окрім Аллаха». Скажи: «Я не буду йти за вашими пристрастями, — тоді б опинився я в омані й не був би ідучим прямо».

74. І сказав Ібрахім батькові своєму Азарові: «Невже ти ідолів на богів обертаєш? Я бачу, що ти й твій народ — у явній омані».

76. І коли покрила його ніч, він побачив зірку та сказав: «Це — Господь мій!» Коли ж вона закотилася, він сказав: «Не люблю я тих, що закочуються».

77. Коли він побачив місяць на сході, він сказав: «Це — Господь мій!» Коли ж той зайшов, він сказав: «Якщо Господь мій не виведе мене на прямий шлях, я буду з людей заблукалих».

78. Коли ж він побачив сонце на сході, то сказав: «Це — Господь мій, Він — найбільший!» Коли ж воно зайшло, він сказав: «О народе мій! Я не причетний до того, що ви додаєте Йому тошришів.

79. Звернув я обличчя своє до того, хто сотворив небе­са й землю, схиляючись чисто перед Ним, і я — не з язичників».

84. І дарували Ми йому Ісхака та Якуба; усіх Ми вели прямим шляхом; і Нуха вели Ми раніше, а з його потом­ства — Дауда, Сулаймана й Айюба, і Юсуфа, і Мусу, і Харуна. Так відплачуємо Ми тим, що роблять добро!

85. І Закарію, і Ях'ю, і Icy, і Ільяса, — вони всі із праведних.

86. І Ісмаїла, і аль-Яса, і Юнуса, і Луга — і всіх Ми над світами піднесли.

95. Воістину, Аллах — дає путь зерну й кісточці; ви­водить живе з мертвого та виводить мертве з живого! Це вам —Аллах...

97. Він — той, хто влаштував для вас зірки, щоб знаходили ви по них шлях у темряві суші та моря...

98. Він — той, хто виростив вас із однієї душі, а відтак — місце перебування й місце зберігання...

99. Він — той, хто послав з неба воду, і Ми надали завдяки їй зростання для кожної речі; Ми вивели з неї зелень, з якої виведемо зерна, що сидять рядком; і з пальми, з п зав'язей, бувають грона, що низько спадають; виводимо й сади з винограду, і маслини, і гранати, схожі й не схожі. Подивіться на плоди цього, як приносять вони плоди, і на їхнє визрівання! Воістину, в цьому — знамення для людей, що вірують!

100.1 додали вони Аллахові товаришів із джинів, у той час, як Він їх сотворив, і без розуму приписали Йому синів та дочок без будь-якого знання. Хвала Йому, і вище Він від того, що вони Йому приписують!

101. Творець небес і землі! Як може бути в Нього дитина, коли не було в Нього подруга та якщо Він со­творив будь-яку річ і про всяку річ відає!

103. Не бачить Його погляди, а Він осягає погляди; Він — проникливий, знаючий!

104. Прийшли до вас явні знамення від вашого Госпо­да. Хто узрів, — той для самого себе; а хто сліпий, — на шкоду самому собі Я для вас — не охоронець!

108. Не ганьбіть тих, кого вони прикликають окрім Аллаха, бо почнуть вони тоді Аллаха ганьбити з воро­жнечі, без усякого знання...

116. Якщо ти послухаєшся більшості з тих, хто на землі, вони зведуть тебе зі шляху Аллаха. Вони йдуть тільки за домислом, і вони лише хибне вигадують!

138. І так товариші їхні поприкрашали багатьом з язич­ників убивання своїх дітей, щоб їх вигубити й затемнити їхню віру...

141. У збитку —ті, хто вбив своїх дітей з безглуздості, через незнання й заборонив те, що дарував їм Аллах, вигадуючи на Аллаха. Збилися вони зі шляху й не йдуть прямо!

142. Він — той, хто сотворив сади з опорами й без опор, пальми й посіви з дарами різними, і маслини, і гранати, схожі й несхожі. Скуштуйте дарів їхніх, коли дадуть вони плоди, і віддавайте належне під час жнив, але не понадміру. Воістину, Він не любить надмірних!

143. І з худоби — для перенесення й для підстилки. Смакуйте те, що дарував вам Аллах і не йдіть слідами сатани! Адже він для вас — явний ворог.

144. Вісім — парами: з овець —дві, і з кіз —дві...

145. Із верблюдів —дві, і з корів —дві...

146. Скажи: «В тому, що мені відкрите, я не знаходжу забороненим для того, хто харчується, те, що він їсть, лише якщо буде це мертвеччина або пролита кров, або м'ясо свині, тому що це — скверна, — або нечисте, що закололи з прикликанням не Аллаха. Хто ж змушений, не будучи розпусником чи злочинцем, — то Господь твій — прощаючий, милосердий!

147. Тим, хто в іудейство обернувся, заборонили Ми всіх, що мають копита, а з корів та овець заборонили Ми їм жир, окрім того, який є в хребтах їхніх або в нутрощах, чи того (жиру), що з кістками змішався. Цим відплатили Ми їм за їхнє нечестя: адже Ми правдиві!

148. Скажи: «Приходьте, прочитаю я те, що заборонив вам Господь ваш: аби не додавали ви Йому нікого в товариші; батькам — добрі вчинки; не вбивайте ваших дітей через злидні — Ми прогодуємо їх та вас; не на­ближайтеся до мерзенностей, до явних з них і таємних; не вбивайте душу, яку заборонив Аллах, інакше як по праву. Це заповів Він вам, — можливо, ви зрозумієте!

149. І не наближайтесь до майна сироти, інакше як з тим, що краще, доки він не окріпне; виконуйте міру й вагу за справедливістю. Ми не покладаємо на душу ні­чого, окрім можливого для неї. А як говорите ви, так будьте справедливими, хоча б і до родичів, і завіт Аллаха виконуйте. Це заповів Він вам, — можливо, ви при­гадаєте!

161. Хто прийде з доброю справою, для того —десять подібних до нього, а хто прийде з поганим — тому тільки подібним до нього відплатиться, і не будуть вони скривдже­ними!

165. Він —той, хто зробив вас наступниками на землі й підніс одних з вас над іншими за ступенями, щоб ви­пробувати вас у тому, що Він вам дарував. Воістину, Господь твій швидкий у покаранні, і, воістину, Він — прощаючий, милосердий!

Сура 13 ГРІМ

Є на землі ділянки сусідні й сади з лоз, і посіви, і пальми з одного кореня й не з одного кореня, які одною водою живляться. І одним з них віддаємо Ми перевагу над іншими для їжі. Воістину, в цьому — знамення для людей розумних!

8. ...Воістину, ти — лише напучувач, і в кожного на­роду є провідник!

12. ...Воістину, Аллах не міняє те, що з людьми, доки самі вони не змінять те, що з ними. А як забажає Аллах людям зла, то немає можливості відвернути це, немає в них, окрім Нього, заступника!

13. Він —той, хто показує вам блискавку для страху й надії. Він нагромаджує хмари важкі.

19. Хіба той, хто знає, що те, що даровано тобі від твого Господа, — істина, подібний до того, хто сліпий? Адже згадують тільки ті, що мають розум.

35. Притча про рай, обіцяний богобоязливим, де вни­зу струмують ріки: їжа в ньому постійна й тінь. Це — нагорода тим, хто богобоязливий, а покарання невірним — вогонь.

Сура 2 корова

1. ...Ця книга — немає сумніву в тому — порадник для богобоязливих.

2. Які в таємне вірують, молитву відстоюють і з того, чим Ми їх наділили, витрачають,

3. І тих, які вірують у те, що надіслано тобі й що надіслано до тебе, і в загробному житті вони впевнені.

4. Воістину, ті, що не увірували, — хоч напучував ти їх чи не напучував, все їм однаково — вони не вірують.

5. Наклав печать Аллах на серця їхні й на слух, а на очах їхніх — завіса. Для них — велике покарання!

6. І серед людей дехто говорить: «Увірували ми в Ал­лаха і в останній день». Але вони не вірують.

12. А коли говорять їм: «Увіруйте, як увірували лю­ди!» — вони відповідають: «Хіба віруватимемо ми, як увірували дурні?» Хіба ні? Воістину, вони — дурні, але не відають про те!

13. І коли зустрічають вони тих, що увірували, вони говорять: «Ми увірували!» А коли залишаються зі своїми шайтанами, то говорять: «Ми ж — з вами, ми ж тільки глузуємо».

12. Це —ті, що купили оману за праведний шлях. Без прибутку була їхня торгівля, і не були вони на вірній путі!

13. Подібні вони до того, хто запалив вогонь, а коли той освітив усе, що навколо нього, Аллах забрав їхнє світло й у темряві їх залишив, отож вони не бачать.

19. ...О люди! Схиляйтеся перед Господом вашим, що сотворив вас і тих, хто був до вас...

20. Що землю для вас зробив килимом, а небо — будівлею, і дарував з неба воду, і вивів завдяки їй плоди для вас їжею...

23. І порадуй тих, які увірували й творили благе, що для них — сади, де внизу ріки струмують. Щоразу, як їм даруються в уділ звідти якісь плоди, вони говорять: «Це — те, що було дароване нам раніше», — тим часом як їм лише подібне достачають. Для них там — дружини чисті, і перебуватимуть вони там довічно.

26. Чому ви не віруєте в Аллаха? Ви були мертвими, і Він вас оживив, потім Він вас умертвить, потім знову оживить, потім до Нього ви повернетеся.

27. Він — той, хто сотворив вам усе, що на землі, потім звернувся до неба й влаштував його із семи небес. Він про кожну річ відає!

28. І сказав твій Господь ангелам: «Я призначу на землі намісника». Вони сказали: «Хіба ти призначиш на ній того, хто творитиме там безчестя й кров проливатиме, а ми підносимо хвалу Тобі й Тебе святимо?» Він відрік: «Воістину, я знаю те, чого ви не знаєте!»

29. І навчив Він Адама всім іменам, а потім ангелам їх запропонував і сказав: «Перекажіть Мені імена свої, якщо ви правдиві».

30. Вони сказали: «Хвала Тобі! Ми знаємо лише те, чому Ти нас навчив. Воістину, Ти — обізнаний, мудрий!»

31. Він сказав: «О Адаме, перекажи їм імена їхні!» І коли той переказав їм імена їхні, то Він сказав: «Хіба Я вам не казав, що знаю приховане на небесах і на землі й знаю те, що ви виказуєте, і те, що приховуєте?»

32. І сказали Ми ангелам: «Вклоніться Адамові!» І поклонилися вони, крім Ібліса. Він відмовився, загордив­шись, і невіруючим залишився.

33. І Ми сказали: «О Адаме! Оселися ти зі своєю жінкою в раю й харчуйтеся звідти на втіху, де забажаєте, але до цього дерева не наближайтеся, щоб не потрапити до неправедних».

34. І примусив їх сатана оступитися й вивів їх звідти, де вони перебували. І Ми сказали: «...Спадіть ворогами один одному! Земля для вас — місце перебування і ко­ристування до (судного) часу».

38. О сини Ісраїла! Згадайте милість Мою, яку Я вам дарував, і постійно Мій Завіт пам'ятайте, тоді і Я Завіт з вами зберігатиму. Мене бійтеся...

40. І відстоюйте молитву, і давайте очищення, і кла­няйтеся з тими, хто схиляється.

44. О сини Ісраїла! Згадайте милість Мою, яку Я вам дарував, і що звеличив Я вас над світами.

46. І врятували Ми вас від людей Фірауна, які зле знущання на вас накладали, убиваючи ваших синів і за­лишаючи живими ваших жінок. У цьому для вас від Гос­пода вашого велике випробування!

54.1 покрили Ми вас хмарою й дарували вам манну та перепелів...

57. А попросив Муса питво для свого народу, і Ми сказали: «Вдар своєю палицею по скелі!» І потекли з неї дванадцять струмків, і ви це бачили...

58. І сказали ви ось що: «О Myco!. Ми не можемо зносити однакову їжу. Виблагай для нас те, що дарує земля із своїх овочів, кабачків, часнику, сочевиці й ци­булі».

59. Воістину, ті, що увірували, і ті, хто в іудейство обернувся, і християни, і сабії²⁷, які увірували в Аллаха і в Останній день і творили благе, — їм нагорода їхня в Господа їхнього, немає страху над ними, і вони не жу­ритимуться.

60. Ось і взяли Ми домовленість з вас і звели гору над вами: «Візьміть те, що дарували Ми вам з силою і па­м'ятайте про те, що там, — можливо, будете ви богобо­язливими!»

63. І сказав Муса своєму народові: «Ось, Аллах нака­зує вам зарізати корову». Вони сказали: «Чи не глузуєш ти з нас?» Він сказав: «До Аллаха я вдаюся, аби не пока­зати себе дурнем!» Вони сказали: «Приклич для нас твого Господа, щоб Він пояснив нам, яка вона». Він сказав: «Ось, що Він говорить: "Вона — корова, не стара і не теличка, середня за віком..."»

66. «...Вона — корова не приборкана, що оре землю, і не зрошує оранку, збереглася вона в цілості, немає плям на ній». Вони сказали: «Тепер ти приніс істину». І за­різали вони її, хоча готові були цього не робити.

73. ...Горе ж тим, хто пише (Святе) Письмо своїми руками, а потім говорить: «Це від Аллаха», — щоб купити за це невелику ціну! Горе ж їм за те, що написали їхні руки, і горе їм за те, що вони отримують!

74. Вони говорять: «Нас не торкнеться вогонь, хіба що лише на кілька днів». Скажи: «Чи ж ви дістали від Аллаха договір, і Аллах ніколи не змінить Свого договору? Чи ви говорите на Аллаха те, чого ви не знаєте?»

73. Так! Ті, хто здобув зло й кого оточив власний гріх, то вони — мешканці вогню, вони в ньому вічно перебу­вають.

73. А ті, що увірували й творили благе, ті — жителі раю, вони в ньому вічно перебувають.

74. І ось взяли Ми договір із синів Ісраїла: «Ви не будете поклонятися нікому, крім Аллаха; батькам — бла­го й родичам, і сиротам, і біднякам. Кажіть людям про добро, відстоюйте молитву, приносьте очищення». Потім ви відвернулися, крім небагатьох з вас, і ви відгорнулися.

79. Потім ви виявилися тими, хто убивав один одного та виганяв одну частину з вас з власних жител, допомага­ючи один одному проти них гріхом і ворожнечею. А як­що приходили до вас бранці, ви викуповували їх, а вам заборонено їх виюдити. Хіба ви віруватимете в одну час­тину (Святого) Письма і не будете вірувати в іншу?

81. Дали Ми Мусі (Святе) Письмо, і вслід за ним Ми відрядили посланників; і Ми дарували Ісі, сину Марйам, ясні знамення та підкріпили його духом святим. Невже щоразу, як приходить до вас посланник з тим, чого ваші душі не прагнуть, ви хизуєтеся? Одних ви брехунами ого­лосили, інших ви вбиваєте.

90. ...вони найпожадливіші до життя люди, навіть із тих, які додали (Аллахові) товаришів; будь-який з них бажає, аби дано було йому в тисячу років життя. Але й те не віддалить його від покарання, якщо дароване йому буде довге життя; бо Аллах бачить, що вони роблять!²⁸

98. О ті, що увірували! Не кажіть: «Врятуй нас!», а кажіть: «Поглянь на нас!» — і слухайте. А для невірних — покарання нестерпне!

99. Не хотіли б ті, хто має (Святе) Письмо, та з язич­ників, які не вірують, щоб благо нам від нашого Господа дарувалося, та Аллах обирає Своїм милосердям, кого за­бажає: бо Аллах — володар великої милості!

100. Щоразу, як вірш ми скасовуємо або примушуємо його забути, наводимо ми кращий, ніж той, або схожий на нього. Хіба ти не відаєш, що Аллах над усякою річчю могутній?

101. Хіба ти не відаєш, що в Аллаха влада над небе­сами й землею і немає у вас, окрім Аллаха, ані близького, ані помічника?

109. Аллахові належить і схід, і захід; і куди б не обернулися ви, там лик Аллаха...

114. І ніколи не удовольняться тобою ані іудеї, ані християни, доки не підеш ти за їхнім ученням. Скажи: «Воістину, шлях Аллаха є справжній шлях!» — а якщо ти їхні пристрасті наслідуватимеш після справжнього знан­ня, що до тебе прийшло, то не буде тобі від Аллаха ані близького, ані помічника.

118. І випробував Господь Ібрахіма словами й потім закінчив їх. Він сказав: «Воістину, Я зроблю тебе для людей імамом». Він сказав: «І з мого потомства?» Він сказав: «Не покриває завіт Мій неправедних».

119. І зробили Ми цей дім зборищем для людей і надійним місцем: «І візьміть собі місце Ібрахіма місцем моління». І заповідали Ми Ібрахімові та Ісмаїлові: «Звіль­ніть Мій дім для тих, хто обходить і приходить, і схи­ляється, і падає ниць!»

120. І споруджує Ібрахім основи дому, і Ісмаїл: «Гос­поде наш! Прийми нас, бо Ти, воістину, — Чуєш і знаєш!

121. Господе наш! І зроби нас Твоїми шанувальни­ками і з нашого потомства — общину, що Тобі віддалася, і покажи нам місця нашого поклоніння, і обернись до нас, бо Ти — дбайливий, милосердий!

122. Господе наш! І зведи серед них посланника з них, який прочитає їм Твої знамення й навчить їх (Святому) Письму та мудрості, і очистить їх, бо Ти, воістину, — великий, мудрий!»

123. А хто відвернувся від релігії Ібрахіма, окрім тих, що душу свою одурили? Ми обрали його вже в ближ­ньому світі, а в майбутньому він, звичайно, серед пра­ведних.

128. Це — народ, що вже минув²⁹: йому — те, що він здобув, і вам — те, що ви здобули, і вас не спитають про те, що робили вони.

129. Вони говорять: «Будьте іудеями або християнами — знайдете прямий шлях». Скажи: «Ні, — общиною Ібра­хіма, ханіфа[30], бо він не був із язичників».

130. Скажіть: «Ми ввірували в Аллаха і в те, що даро­вано нам, і що даровано Ібрахімові, Ісмаїлові, Ісхакові, Якубові та колінам їхнім і що було даровано Мусі та Ici, і що було даровано пророкам від Господа їхнього. Ми не виділяємо серед них кого-небудь, і Йому віддаємося».

131. А якщо вони увірували в подібне до того, у що ви ввірували, то вони вже знайшли правильний шлях; якщо ж вони відвернулися, то вони в розколі, і Аллах звільнить тебе від них: бо Він — чує, знає.

134. Чи ви мовите, що Ібрахім та Ісмаїл, та Ісхак, та Я куб, та коліна їхні були іудеями або християнами? Ска­жи: «Ви більше знаєте чи Аллах? Хто ж нечестивіший від того, хто приховав у себе свідчення Аллаха? Воістину, не забуде Аллах те, що ви робите!»

136. А скажуть дурні з людей: «Що відвернуло їх від кибли³¹, якої вони дотримувалися?» Скажи: «Аллаху на­лежить і схід, і захід. Він веде, кого бажає, прямим шля­хом!»

137. І там зробили Ми вас общиною для посеред­ництва, щоб були ви свідками про людей, і щоб пос­ланник був свідком про вас.

138. І зробили ми киблу, якої ти дотримувався, лише для того, аби дізнатися Нам, хто йде за посланником з тих, що повертають назад...

139. Ми бачимо повертання твого обличчя по небу, і Ми обернемо тебе до кибли, якою будеш ти задоволений. Оберни ж своє обличчя в бік забороненої мечеті. І де б ви не були, обертайте ваші обличчя в її бік...

146. ...Ми послали до вас посланника з вашого ото­чення; він читає вам Наші знамення та очищує вас, і навчає вас (Святому) Письму й мудрості, і вчить вас тому, чого ви не знали раніше.

148. О ті, що ввірували! Звертайтеся по допомогу до терпіння й молитви, воістину, Аллах — з терпеливими!

149. Не кажіть про тих, кого вбивають на шляху Алла­ха: «Мертві». Ні, вони живі! Та ви не відчуваєте.

150. Ми випробуємо вас дечим із жаху, голоду, браку в майні й душах, і плодах, — і порадуй терплячих, —

151. Тих, які, коли з ними лихо стається, говорять: «Воістину, ми Аллахові належимо, і до нього ми повер­таємося!»

152. Це — ті, над якими благословіння від їхнього Господа й милість, і вони — праведним шляхом ідуть.

156. Воістину, ті, що не ввірували й померли, будучи невірними, — над ними прокляття Аллаха і ангелів, і людей — усіх!

158. І бог ваш — Бог єдиний, немає божества, крім нього, милостивого, милосердого!

159. Воістину, у творінні небес і землі, у зміні ночі й дня, у кораблі, який пливе морем з тим, що людям ко­рисне, у воді, яку Аллах з неба послав та оживив нею землю після її смерті, і розвіяв на ній усяких тварин, і в зміні вітрів, і в хмарі підлеглій, між небом і землею,— знамення людям розумним!

160. А посеред людей є такі, що беруть, окрім Аллаха, рівних; вони люблять їх, як люблять Аллаха...

158. О люди! їжте те, що на землі (є) дозволеним, благим, і не йдіть услід сатані, — бо Він для вас ворог явний!

158. Він наказує вам тільки зло й мерзотність, і щоб ви говорили на Аллаха те, чого не знаєте.

159. І коли кажуть їм: «Ідіть услід за тим, що Аллах дарував!» — вони говорять: «Ні, ми йдемо вслід за тим, на чому застали наших батьків». А якщо б їхні батьки нічого не розуміли та не йшли прямим шляхом?

160. О ви, котрі увірували! їжте блага, якими Ми вас наділили, і дякуйте Аллахові, якщо перед Ним ви схи­ляєтеся.

161. Бо ж Він заборонив вам лише мертвеччину й кров, і м'ясо свині, і те, що закололи не для Аллаха. Хто ж змушений, не будучи нечестивим і злочинцем, — не­має гріха в тому: адже Аллах прощаючий, милосердий!

162. Не в тому благочесть, щоб вам обертати свої обличчя в бік сходу й заходу, а благочесть — хто увірував в Аллаха й в останній день, і в ангелів, і в (Святе) Пись­мо, і в пророків, і давав майно, не зважаючи на любов до нього, близьким і сиротам, і біднякам, і подорожнім, і прохачам, і на рабів, і вистоював молитву, і давав очи­щення, — і ті, що виконують свої завіти, якщо (їх) укла­дають, і терпеливі в нещасті й злиднях і в часи лиха, — це ті, які були правдивими, це вони — богобоязливі.

163. О ті, що ввірували! Приписана вам відплата за вбитих: вільний — за вільного й раб — за раба, і жінка — за жінку. А кому його брат що-небудь пробачить, це — відповідає звичаю й відплата йому благом.

176. Приписано вам, коли прийде до кого-небудь із вас смерть, якщо він залишає майно, заповіт для батьків і близьких за звичаєм, як обов'язок для віруючих.

177. А хто змінить це після того, як чув, то гріх буде тільки на тих, які змінюють це. Воістину, Аллах — чує, знає!

178. Хто ж від заповідувача побоюється ухиляння або гріха і їх виправить, то немає на ньому гріха. Воістину, Аллах —прощаючий, милосердий!

179. О ті, що ввірували! Приписаний вам піст, так само, як приписаний він тим, хто був до вас, — можливо ви боятиметеся Бога! —

180. На визначені дні; а хто з вас хворий або в дорозі, тому (така ж) кількість інших днів. А на тих, які це можуть, — викуп годуванням бідняка. А хто добровільно візьметься за благо, це — краще для нього. А щоб ви посталися, це — краще для вас, якщо ви знаєте.

181. Місяць рамадан, в який надісланий був Коран як порадник для людей і як роз'яснення прямого шляху й розпізнавання, — і ось, хто з вас застає цей місяць, хай проводить його в посту, а хто хворий або в дорозі, тому (така ж) кількість інших днів. Аллах прагне для вас полег­шення й не прагне для вас утруднень, і щоб завершили ви число й звеличили Аллаха за те, що Він вивів вас, — може будете ви вдячними!

183. Дозволяється вам у ніч посту наближення до ва­ших жінок: покривайте взаємно один одного. Дізнався Аллах, що ви обманюєте самих себе, і звернувся до вас та вибачив вас. А тепер торкайтеся їх і шукайте того, що приписав вам Аллах. їжте й пийте, доки не почне розпіз­наватися перед вами біла нитка й чорна нитка на зорі, потому витримуйте піст до ночі. І не торкайтеся до них, коли ви благочесно перебуваєте в місцях поклоніння...

184. І не проїдайте ваше майно між собою даремно й не віддавайте його суддям, щоб з'їли злочинно частину майна людей, в той час як ви (про це) знаєте.

185. Запитують вони тебе про молодики. Скажи: «Во­ни — визначення часу для людей і для хаджу». Не в тому благочесть, аби до дому з позаду входити, але благочесть — хто став Бога боятися. Входьте ж у будинки через двері й Аллаха бійтеся, — може й будете ви щасливими!

186. І бийтеся на шляху Аллаха з тими, хто б'ється з вами, але не чиніть злочинств, — воістину, Аллах не любить тих, хто злочинства чинить!

187. І вбивайте їх, де зустрінете, і виганяйте їх звідти, звідки вони вигнали вас: бо спокуса — гірше, ніж уби­вання! І не бийтеся з ними біля забороненої мечеті, доки не почнуть вони битися там з вами. Якщо ж вони би­тимуться з вами, то вбивайте їх: така вона — відплата невірним!

189. І бийтеся з ними, доки не зникне спокуса, а релігія не належатиме Аллахові. А якщо вони утримують­ся (від битви), то немає ворожнечі, окрім як до непра­ведних!

190. Заборонений місяць — за заборонений місяць. І заборони — (змінюються як і) відплата. Якщо хто я злочинствує проти вас, — то й ви злочинствуйте проте нього так само, як він злочинствував проти вас. І бійтесь Аллаха та знайте, що Аллах — з тими, хто Бога боїться!

191. І витрачайте на шляху Аллаха, але не кидайтеся : руками своїми до погибелі та благо робіть, — воістину Аллах любить тих, хто добродіє.

189. І закінчуйте хадж і відвідування заради Аллаха. Якщо ви в скруті, тоді — та із жертовних тварин, яка доступна. І не голіть своїх голів, доки не дійде жертва до свого місця. А якщо хто з вас хворий чи страждання в нього в голові, тому викуп постом або милостинею, або жертвою. А коли ви в безпеці, то тому, хто користується помешканням для хаджу, тому _:—та з жертовних тварин, яка доступна; а хто не знайде, тому — піст три дні під час хаджу й сім, коли повернетесь; ось —десять повних...

189. Ходж³² — відомі місяці, і хто зобов'язався в них на ходж, тому немає наближення (до жінки) й розпус­ності, і сперечання під час ходжу, а якщо ви благе зро­бите, то Аллах знає.

200. Є такий серед людей, промови якого захоплюють тебе в найближньому житті, і він прикликає Аллаха у свідки тому, що в нього на серці, і упертий він в спере­чанні.

201. А коли відвернеться він, то ходить землею, щоб поширювати там ганьбу та знищити й посіви, і потом­ство, — а Аллах не любить ганьби!

202. А коли скажуть йому: «Бійся Аллаха!», то охоплює його велич гріха. Доволі ж з нього геєни, і погане вона пристанище!

209. Були люди однією общиною, і послав Аллах про­років вісниками та пояснювачами, і надіслав з ними (Свя­те) Письмо з істиною, щоб розсудити людей в тому, в чому вони розійшлися. А розійшлися лише ті, кому вона була дарована, після того, як прийшли до них ясні зна­мення, по злостивості між собою. І Аллах вивів тих, що ввірували, до тієї істини, стосовно якої вони розійшлися з Його дозволу. Аллах веде, кого забажає, до прямої до­роги!

212. Приписана вам битва, а вона для вас ненависна.

213. І може бути, ви ненавидите щось, а воно для вас благо, і може бути, вам подобається що-небудь, а воно для вас зло, — воістину, Аллах знає, а ви не знаєте!

214. Запитують вони тебе про заборонений місяць — битву в ньому. Скажи: «Битва в ньому велика, а від­вернення від Аллаха, невіра в Нього й заборонену мечеть та вигнання звідти її мешканців — ще більше перед Ал­лахом: адже спокуса — більше, ніж убивання!» А вони не припинять битися з вами, доки не відвернуть вас від вашої релігії, якщо здужають. А якщо хто з вас відпаде від вашої релігії та невірним помре, у таких — марні їхні діяння в ближньому та майбутньому житті! Ці — меш­канці вогню, вони довіку в ньому перебувають!

216. Запитують вони тебе про вино й май сир [33]. Скажи: «У них обох — великий гріх і деяка користь для людей, але гріх їхній — більший від користі...»

218. ...І запитують вони тебе про сиріт. Скажи: «Здійс­нення для них благого — добро».

220. Не одружуйтеся з язичницями, доки вони не вві­рують: звичайно, віруюча рабиня — краща від язичниці, хоча б ви нею й захоплювалися. І не видавайте заміж за язичників, доки вони не ввірують: звичайно, віруючий раб — кращий від язичника, хоча б ви ним і захоплю­валися.

222. Вони запитують тебе про менструації. Скажи: «Це — страждання». Отож відчужуйтеся від жінок під час менструацій і не наближайтеся до них, доки вони не очистяться. А коли вони очистяться, то приходьте до них так, як наказав вам Аллах...

223. Ваші жінки — нива для вас, ходіть на вашу ниву, коли забажаєте, поминайте Аллаха або бажайте дитину й бійтеся Аллаха та знайте, що ви Його зустрінете, — і порадуй віруючих!

224. І не робіть Аллаха предметом ваших клятв, що ви в чесноті й Бога боїтеся й порядок людям приносите. Воістину, Аллах — чує, відає!

225. Аллах не карає вас за марнослів'я у ваших клят­вах, але спитає з вас за те, що серця ваші здобули. Воіс­тину, Аллах прощаючий, лагідний!

226. Для тих, хто за дружин своїх поклянеться, — вичікування (протягом) чотирьох місяців. І якщо вони по­вернуться.., то, воістину, Аллах прощаючий, милосердий!

227. А якщо наважаться вони на розлучення, то, воіс­тину, Аллах — чує, відає!

228. А розлучені вичікують самі із собою три періоди, і не дозволяється їм утаювати те, що створив Аллах в їхніх утробах, якщо вони вірують у Аллаха і в останній день. А чоловікам їхнім — достойніше при цьому їх повернути, якщо вони бажають замирення...

229. Розлучення — дворазове: після нього — або утримати, згідно зі звичаєм, або відпустити з благодіянням. І не дозволяється вам забирати з того, що ви їм дарували, нічого...

230. Якщо ж утретє дав він розлучення їй, то не дозво­ляється вона йому далі, доки не вийде вона за іншого чоловіка, а якщо той дав їй розлучення, то немає гріха над ними, якщо вони повернуться...

231. А як дали ви дружинам розлучення, і вони досягли своєї межі, то утримуйте їх або відпускайте згідно з ухваленим, але не утримуйте їх силою, злочинствуючи: якщо хто таке робить, той несправедливий до самого себе. І не обертайте знамення Аллаха на глум; поминайте милість Аллаха до вас і те, що Він дарував вам із (Свято­го) Письма та знайте, що Аллах про кожну річ відає!

230. А як дали ви дружинам розлучення, і вони досягли своєї межі, то не перешкоджайте їм вступати в шлюб із чоловіками їхніми, якщо погодяться вони між собою згідно з ухваленим...

230. А матері годують своїх дітей два повних роки; це — для тих, хто забажає завершити годування. А на тих, у кого народилися, — харчування їхнє та одяг згідно зі звичаєм. Хай не ображають матір за її дитину й того, у кого (дитина) народилася, за його дитину. І спадкоєм­цеві — те саме. А якщо обидва вони забажають відлу­чення за згодою між ними й радою, то немає гріха над ними. А якщо ви проситимете вигодувати ваших дітей, то немає гріха над вами, якщо ви вручите те, що даєте за звичаєм. І бійтеся Аллаха та знайте, що Аллах бачить те, що ви робите!

231. А ті з вас, які заспокояться та полишать дружин, — вони вичікують самі із собою чотири місяці й десять (днів). А як досягнуть вони своєї межі, то немає гріха над вами в тому, що робитимуть вони самі із собою за зви­чаєм. Воістину, Аллах — відає, що ви робите!

232. Немає гріха над вами, якщо дасте ви розлучення жінкам, доки не торкнулися їх та не повідомили їм умо­ви. Дайте їм у користування, — на багатому — його міра й на бідному — його міра, — в користування за звичаєм, як належить тим, хто добродіє.

233. А якщо дасте ви розлучення раніше, ніж до них доторкнетеся, проте умову для них уже повідомивши, то їм — половина того, що ви обумовили, хіба що вони вибачать і вибачить той, у руках якого шлюбний союз. А якщо ви вибачите, то це — ближче до богобоязливості. І не забувайте милосердя між собою, — адже бачить Аллах, що ви робите!

234. Зберігайте молитви й молитву середню та стійте перед Аллахом благопристойно.

240. А якщо боїтеся ви, то (моліться) пішими або кінними, коли ж ви в безпеці, то згадуйте Аллаха, як Він вас тому навчив, чого ви раніше не знали.

241. А ті з вас, що заспокояться й дружин залишать, то заповіт їхнім дружинам — користування до року без примусу піти. А якщо вони підуть, то немає гріха на вас у тому, що вони зроблять самі із собою згідно з прий­нятим. Воістину, Аллах — великий, мудрий!

245. І бийтеся на шляху Аллаха та знайте, що Аллах — чує, відає!

250. «...Скільки невеликих загонів перемогли загін чис­ленний з дозволу Аллаха!» Воістину, Аллах — з терпе­ливими.

255. О ті, що увірували! Витрачайте з того, чим Ми вас наділили, перш ніж прийде день, коли ані торгівлі, ані дружби, ані заступництва не залишиться. А невірні, вони — напасники.

257. Немає примусу в релігії. Уже виразно визначився прямий шлях до омани. Хто не вірує в ідолопоклонство та вірує в Аллаха, той за надійну опору вхопився...

259. А ті, що невірні, друзі їхні — ідоли; вони виво­дять їх до світла з мороку. Це — мешканці вогню, вони в ньому вічно перебувають.

263. Ті, що витрачають своє майно на шляху Аллаха, подібні до зернини, з якої виросли сім колосів, у кожно­му колосі — сто зернин. І Аллах подвоює, кому забажає. Воістину, Аллах всюдисущий, знаючий!

264. Ті, що витрачають своє майно на шляху Аллаха й потім те, що витратили, не супроводжують докорами й прикрістю, їм — їхня винагорода від Господа їхнього, і немає страху над ними, і не тужитимуть вони.

266. О ви, які ввірували! Не марнуйте ваші милостині докорами й прикрістю, як той, хто витрачає майно з облудою перед людьми й не вірує в Аллаха й останній день. Подібний він до скелі, на якій земля: не настигла її злива й залишила голою. Не володіють вони нічим з того, що придбали: адже не веде Аллах прямим шляхом людей невірних!

267. А той, хто витрачає своє майно, прагнучи від Аллаха благословіння та укріплення власної душі, подібний до саду на пагорбі: настигла його злива, і приніс він плоди свої подвійні. А якщо злива його не настигла, тоді — роса. Воістину, Аллах бачить те, що ви робите!

268. Хіба хотів би хтось з вас, щоб був у нього сад із пальм та виноградника, де внизу ріки струмують, де для нього — усякі плоди, і спостигла б його старість, у той час як слабким є в нього потомство, і сад побив би ураган, в якому вогонь, і згорів би він? Так роз'яснює Аллах нам знамення, — можливо, ви обміркуєте!

273. Хоча б яку витрату ви зробили, хоча б яку обітницю дали, воістину, Аллах знає це, і немає помічників у не­справедливих! Якщо ви явно даєте милостиню, то це доб­ре; а якщо утаїте ви, подаючи її бідним, то це — краще для вас і перекриє для вас ваші злі вчинки: воістину, Аллах відає, що ви робите!

276. Ті, хто пожирають (лихварський) ріст, повстануть тільки такими ж, як повстане той, кого вкидає (у лихо) сатана своїм доторканням. Це — за те, що говорили вони: «Адже торгівля — те саме, що ріст». А Аллах до­зволив торгівлю й заборонив ріст...

277. Винищує Аллах ріст й вирощує милостиню. Воіс­тину, не полюбляє Аллах усякого невірного грішника!..

278. О ви, які увірували! Бійтеся Аллаха й полиште те, що від росту залишилося, якщо ви віруючі!

280. А коли хто в скруті, то — очікування до полегшення, — адже милість вчинити — краще для вас, якщо ви знаєте!

281. І бережіться того дня, в який будете ви повернуті до Аллаха; відтак усякій душі буде сплачено цілком за те, що вона набула, і не будуть вони скривджені!

282. О ви, які увірували! Якщо берете в борг між собою на певний термін, то записуйте це. І хай записує між вами писар по справедливості. І хай не відмовляється писар написати так, як навчив його Аллах, і хай він пише, і хай диктує той, на кому обов'язок. Нехай він боїться Аллаха, Господа свого, і хай не зменшує там ні­чого. А якщо той, на кому обов'язок, бідний на розум або слабкий, або не може диктувати, то хай диктує його близький по справедливості. І беріть у свідки двох із ваших чоловіків. А якщо не буде (в наявності) двох чо­ловіків, тоді — чоловіка і двох жінок, на яких ви згодні, як на свідків, аби якщо зіб'ється одна, то інша їй би нагадала. І хай не відмовляються свідки, коли їх кличуть; і хай не набридне вам його записувати — малим і ве­ликим — до його терміну. Це — справедливіше перед Аллахом і правильніше для свідчення, і ближче, щоб вам не вагатися. Хіба тільки буде це торгівля готівкою, яку обертаєте ви між собою, — тоді на вас не буде гріха, що ви не запишете цього. І ставте свідків, коли умовитеся між собою, і не чиніть неприємностей писареві та свід­кові; а якщо вдієте, то це — розпусність у вас. І бійтеся Аллаха; воістину, Аллах вчить вас, і Аллах про кожну річ відає!

283. А якщо опинитеся ви в дорозі й не знайдете писаря, то беруться застави. А якщо хтось із вас не до­віряє іншому, то нехай повертає той, кому довірено, свою заставу й нехай боїться Аллаха, свого Господа. І не при­ховуйте свідчення, а якщо хто заховає, то він — той, у кого серце грішне, а Аллах відає про те, що ви робите!

286. Не покладає Аллах на душу нічого, крім можли­вого для неї. їй — те, що вона набула, і проти неї — те, що вона набула для себе. «Господе наш! Не карай нас, якщо ми забули або згрішили. Господе наш! Не покладай на нас тягаря, як поклав ти на тих, хто був раніше від нас. Господе наш! Не покладай також на нас те, що нам не під силу. Врятуй нас, вибач нам і помилуй нас! Ти — наш владика, допоможи ж нам проти народу невірного!»

Сура 98 ясне знамення

1. Ті, що не вірували з людей (Святого) Письма та язичників, не відокремлювалися, доки не прийшло до них ясне знамення —

2. Посланник від Аллаха, який читає очищені сувої, в яких (Святе) Письмо пряме.

5. Воістину, ті з володарів (Святого) Письма та язич­ників, які не увірували, — у вогні геєни, — вічно там перебуваючі. Вони — найгірші із тварей.

6. Воістину, ті, що увірували та творили добро, ці — найкращі із тварей.

Сура 64 обопільне обманювання

13. Аллах — немає божества, крім Нього; на Аллаха нехай покладаються віруючі!

14. О ви, які увірували! Воістину, серед ваших жінок і ваших дітей є вороги вам, стережіться ж їх! А якщо про­пустите й вибачите, і даруєте.., то Аллах — прощаючий, милосердий!

15. Ваше майно й діти — лише спокуса, і в Аллаха велика винагорода.

Сура 62 збори

5. Ті, кому було даровано нести Тору, а вони її не понесли, подібні до віслюка, який несе книги. Кепська подібність людей, що вважали неправдою знамення Ал­лаха! Аллах не веде людей неправедних!

6. Скажи: «О ви, котрі стали іудеями! Коли ви ствер­джуєте, що ви — близькі до Аллаха, крім інших людей, то побажайте смерті, якщо ви правдиві!»

7. Проте вони ніколи не забажають її за те, що раніше приготували їхні руки. Аллах знає про неправедних!

9. О ті, що увірували! Коли проголошено на молитву в день зборів, то звертайтеся до поминання Аллаха й полиште торгівлю. Це краще для вас, якщо ви знаєте!

10. А як скінчиться молитва, то розходьтеся по землі й шукайте милості Аллаха, і згадуйте Аллаха часто, — мож­ливо, ви будете щасливими!

11. А як побачили вони торгівлю чи забаву, то линуть до них і залишають тебе стоячим. Скажи: «Те, що в Алла­ха, краще, ніж забава й торгівля». Аллах — кращий з тих, хто дає уділ!

Сура 8 здобич

15. О ті, що увірували! Як зустрінете ви тих, хто не вірував, у русі, то не повертайте до них тил.

16. А хто поверне в той день до них тил, якщо не для повороту до битви чи для приєднання до загону, той накличе на себе гнів Аллаха. Притулок для нього — геє­на, і кепське повернення це!

17. Не ви їх убивали, проте Аллах убивав їх, і не ти кинув, коли кинув, проте Аллах кинув, щоб випробувати віруючих хорошим випробуванням від Нього. Воістину, Аллах — чує, відає!

20. О ті, що увірували! Слухайте Аллаха та Його пос­ланника й від Нього не відвертайтеся в той час, як ви чуєте.

39. Скажи тим, які не увірували: «Якщо утримаються вони, їм буде вибачено те, що сталося давніше, а якщо повернуться (проти ісламу), то вже прийшов приклад пер­ших.

40. І бийтеся з ними, доки не буде спокуси, і релігія вся належатиме Аллахові». А якщо вони утримаються... адже Аллах бачить те, що вони роблять!

42.1 знайте, коли ви взяли щось у здобич, то Аллахові — п'ята частина, і посланникові, і родичам, і сиротам, і бідним, і подорожанинові, якщо ви увірували в Аллаха й у те, що Ми дарували рабові Нашому в день розрізнення, коли стрілися два зборища. Воістину, Аллах над усякою річчю могутній!

47. О ви, котрі увірували! Коли загін зустрічаєте, то будьте стійкими й згадуйте Аллаха часто, — можливо, ви успіх здобудете!

48. І слухайте Аллаха та Його посланника й не спере­чайтеся, бо ослабнете, і ваша міць вийде. Терпіть, адже Аллах з терплячими!

47. Воістину, найзліші з тварин у Аллаха — ті, що не вірували, і вони не вірують, —

48. Ті, з якими уклав ти союз, а потім вони порушу­ють його щоразу, і вони — не бояться Бога.

60. А якщо ти боїшся від людей зради, то відкинь договір з ними згідно зі справедливістю, воістину, Аллах не любить зрадників!

62. І приготуйте для них, скільки можете, сили й заго­нів кінноти; ними ви застрахаєте ворогів Аллаха й вашого ворога, й інших, окрім них; ви їх не знаєте, Аллах знає їх. І що б не витратили ви на шляху Аллаха, буде вам пов­ністю відшкодовано, і не будете ви скривджені.

63. А якщо вони схиляться до миру, то схились і ти до нього та покладайся на Аллаха; адже Він — чує, знає!

66. О пророче! Спонукай віруючих до битви. Якщо буде серед вас двадцять терпеливих, то вони переможуть дві сотні; а якщо буде серед вас сотня, то вони переможуть тисячу з тих, що не вірують, через те, що вони

народ не розуміючий.

67. Нині полегшив вам Аллах; Він знає, що у вас є слабкість. А якщо буде серед вас сотня терпелива, то вона переможе дві тисячі з дозволу Аллаха: адже Аллах — з терпеливими!

68. Жодному пророкові не годилося мати бранців, до­ки він не здійснював винищення на землі. Ви прагнете випадковостей ближнього світу, а Аллах прагне майбут­нього, Аллах — великий, мудрий!

70. їжте ж те, що взяли ви в здобич дозволеним, благим, і бійтеся Аллаха: воістину, Аллах — прощаючий, милосердий!

73. Воістину, ті, що увірували й виселилися та бо­ролися своїм майном і душами на шляху Аллаха, й ті, що дали притулок і допомогли, — ці близькі один одному¹⁴. А ті, що увірували, але не виселилися, — немає у вас ніякої близькості до них, доки вони не виселяться! А якщо попросять вони у вас допомоги в релігії, то на вас лежить допомога, якщо тільки не проти того народу, між яким і вами є договір. І Аллах бачить те, що ви робите!

75. А ті, що увірували й виселилися та боролися на шляху Аллаха, і ті, що притулок дали та допомогли, — вони — віруючі; обов'язком для них — дарування й щедра доля.

76. А ті, що увірували потім і виселилися та боролися разом з вами, — вони — з-поміж вас; володарі ж спо­ріднення — одні ближчі до інших у (Святому) Письмі Аллаха. Воістину, Аллах про всяку річ знає!

Сура 47 МУХАММЕД

1. У тих, які не вірували та відхилилися від шляху Аллаха, Він спрямує їхні справи в оману.

2. А в тих, які увірували й творили благі діяння та увірували в те, що було дароване Мухаммедові, — а це — істина від їхнього Господа, — Він загладить погані діян­ня й упорядкує їхній стан.

3. А як зустрінете ви тих, що не увірували, то — удар мечем по шиї; а як вдієте велике їх винищення, так зміцнюйте узи.

4. Або милість потім чи викуп, доки війна не складе свій тягар. Так! А якби побажав Аллах, Він допоміг би Собі проти них, але (це для того), аби одних випробувати іншими. А в тих, що загинули на шляху Аллаха, — ні­коли Він не зіб'є зі шляху їхніх діянь:

6. Він поведе їх та збереже в порядку їхнє майно

7. І введе їх до раю, який Він дав їм пізнати.

16. Образ саду, обіцяний богобоязливим: там—ріки з води, що не псується, та ріки з молока, смак якого не змінюється, і ріки з вина, приємного для тих, хто п'є,

17. І ріки з меду очищеного...

35. О ви, які увірували! Коріться Аллахові й коріться посланникові, і не робіть пустими свої діяння!

37. Не слабшайте й не закликайте до миру, якщо ви вище; Аллах — з вами, і не послабить Він ваших діянь.

40. Ось ви — ті, кого кличуть, щоб витрачати на шляху Аллаха. А є серед вас такі, що скупляться. І хто скупиться, той скупиться стосовно себе самого. Воістину, Аллах багатий, а ви — бідні! А якщо ви відвернетеся, то Він замінить іншим народом, і потім вони не будуть подібні до вас.

Сура 3 родина імрана

1. ...Аллах — немає божества, окрім Нього, —живий, сущий!

2. Дарував Він тобі (Святе) Письмо в істині, підтвер­джуючи правдивість того, що даровано до нього. І дару­вав Він Тору та Євангелію раніше як порадник для лю­дей, і дарував Одкровення.

11. Було для вас знамення у двох загонах, що зустрі­лися: один загін б'ється на шляху Аллаха, а інший — невірний. І побачили вони їх на погляд удвічі більшими, ніж вони були. Адже підсилює Аллах своєю допомогою, кого забажає. Воістину, в цьому — напучення для тих, хто володіє зором!

12. Поприкрашена людям любов пристрастей: до жі­нок і дітей, до нагромаджених кінтарів золота й срібла, до мічених коней і худоби та до посівів. Це — користу­вання ближнього життя, а в Аллаха —добре пристанище.

17. Воістину, релігія перед Аллахом — іслам, і ро­зійшлися ті, кому було дароване (Святе) Письмо, лише після того, як прийшло до них знання, через злобу між собою. А якщо ви не віруєте в знамення Аллаха... так Аллах же швидкий в розрахунку!

22. Хіба не бачив ти тих, кому була дарована частина (Святого) Письма? Закликають їх до (Святого) Письма Аллаха, щоб вирішило воно між ними; потім деякі з них відвертаються, відгорнувшись.

23. Це — тому, що вони говорили: «Ніколи не торк­неться нас вогонь, хіба що на обумовлені дні». І звабило їх у їхній релігії те, що вони вимишляли.

27. Нехай віруючі не беруть собі близькими невірних, окрім віруючих. А хто це зробить, у того з Аллахом нічого спільного немає, якщо тільки не будете ви побоюватися їхнім страхом. Застерігає вас Аллах від самого Себе...

39. Це — із розповідей про приховане, що Ми тобі відкриваємо. Ти не був при них, коли кидали вони трос­тини свої для письма...

47. І хитрували вони, і хитрував Аллах, а Аллах — кращий із хитрунів.

57. Скажи: «О володарі (Святого) Письма! Приходьте до слова, одного для нас і для вас, щоб нам не покло­нятися нікому, окрім Аллаха, і нікого не додавати Йому в товариші, і щоб одним з нас не обертати інших на панів, окрім Аллаха. Якщо ж вони відвернуться, то скажіть: «За­свідчіть, що ми — віддаємося (Аллахові)».

58. О володарі (Святого) Письма! Чому сперечаєтеся ви про Ібрахіма? Тора і Євангелія були даровані тільки після нього. Хіба ви не усвідомите?

60. Ібрахім не був ані іудеєм, ані християнином, а був він ханіфом, що віддався й не був із язичників.

68. Є серед володарів (Святого) Письма такі, що, коли доручиш ти їм кінтар, вони тобі повернуть, але є серед них і такі, що, коли доручиш їм динар ³⁵, то не повернуть вони його тобі, якщо не стоятимеш ти весь час над ними.

70. Так! Хто вірно виконав свій договір і був богобо­язливим... Воістину, полюбляє Аллах богобоязливих!

79. Хто ж шукає не ісламу як релігії, то не приймуть того, і він в останньому житті опиниться серед тих, що зазнали збитку.

80 Як Аллах вестиме прямим шляхом людей, котрі зреклися після того, як вони увірували й засвідчили, що посланник — істина, і прийшли до них явні знамення? Воістину, Аллах не веде людей неправедних! Цим від плата — в тому, що на них — прокляття Аллаха й ангелів, і всіх людей.

82. Вічно перебуватимуть вони в ньому, — не буде полегшене їм покарання, і не буде дана їм відстрочка, — окрім тих, які обернулися після цього і зробили благе. Воістину, Аллах прощаючий, милосердий!

84. Воістину, ті, що зреклися після того, як увірували, потім посилилися невір'ям, — не буде прийняте їхнє повернення. Воістину, вони — заблудлі!

85. Воістину, ті, що не увірували й померли, будучи невірними, — від жодного з них навіть земля, наповнена золотом, не буде прийнята, навіть коли б захотів він ви­купити себе цим. Для них — покарання нестерпне, і немає їм помічників!

86. Ніколи не досягнете ви благочинності, доки не витрачатимете те, що полюбляєте. А для того, щоб ви не витратили, — Аллах про це відає.

100. Нехай буде серед вас община, що закликає до добра, наказує схвалене та вберігає від несхваленого. Ці — щасливі.

106. ...А якби увірували володарі (Святого) Письма, було б краще для них. Є серед них віруючі, але більша частина — розпусники.

107. Вони не зашкодять вам, хіба лише стражданням; і якщо битимуться вони з вами, то повернуться до вас тилом. Відтак не буде їм допомоги.

114. О ви, які увірували! Не беріть собі близьких дру­зів, окрім вас самих. Вони вам неодмінно шкодитимуть, хотіли б вони, аби потрапили ви в біду. Із уст їхніх ненависть відкрилася, а те, що їхні душі приховують, — більше. Пояснили Ми вам знамення, якщо ви ро­зумні!

115. Ось, ви — ті, що люблять їх, а вони вас не люблять. Ви віруєте в (Святе) Письмо цілим, і коли вони вас зустрінуть, то говорять: «Ми увірували». А коли зали­шаться на самоті, то кусають від злоби до вас пальці. Скажи: «Помирайте від вашого гніву! Воістину, Аллах відає про те, що в душах».

119. Уже допоміг вам Аллах біля Бадра³⁶, коли були ви принижені. Бійтеся ж Аллаха — можливо, ви будете вдячними!

125. О ви, які увірували! Не пожирайте зростання, удвічі подвоєного, і бійтеся Аллаха, — можливо, будете ви щасливими!

126. І бійтеся вогню, невірним гарантованого, і Аллаха та посланника слухайтеся, — можливо, ви будете помилу­вані!

138. І Мухаммед — тільки посланник, до якого були посланники. Хіба ж якщо він помре або буде вбитий, ви назад обернетеся? Хто назад обертається, той ні в чому Аллахові не зашкодить, і Аллах відплатить вдячним.

139. Не личить душі помирати інакше, як з дозволу Аллаха, за (Святим) Письмом з терміном визначеним. І якщо хто прагне нагороди в останньому, Ми даруємо йому її, — і відплатимо ми вдячним!

151. І, звичайно, якщо ви загинули на шляху Аллаха або померли, то прощення від Аллаха й милосердя — краще від того, що ви збираєте.

152. І якщо ви помрете або загинете, то, звичайно, до Аллаха ви будете зібрані.

153. ...А якщо ти наважився, то покладайся на Алла­ха, — воістину, Аллах любить тих, що покладаються!

158. Виказав Аллах милість віруючим, коли підніс се­ред них посланника з них самих; він читає їм Його зна­мення, очищає їх і вчить їх (Святому) Письму та муд­рості, хоч вони й перебували раніше в явній омані.

163. І не вважай ні в якому разі тих, що загинули на шляху Аллаха, мертвими. Ні, живі! Вони в Господа свого уділ отримують,

164. Радіючи тому, що дарував їм Аллах із Своєї ми­лості, і радіють вони за тих, які до них ще не приєд­налися, їх наслідуючи, що над ними немає страху й не сумуватимуть вони!

173. Не такий Аллах, аби залишити віруючих у тому стані, як ви, до того, як відокремить він мерзенного від хорошого.

174. І не такий Аллах, щоб ознайомити вас з потаєм­ним, проте обирає Аллах із Своїх посланників, кого заба­жає. Віруйте ж в Аллаха та Його посланників, а якщо увіруєте й боятиметеся, то вам — нагорода велика!

181. Якщо визнали вони тебе брехуном, так були ж оголошені брехунами посланники до тебе, котрі прихо­дили з ясними знаменнями і з книгами та зі (Святим) Письмом, що висвітлює.

176. Всяка душа куштує смерть, і вам нагороди ваші сповна даровані будуть у день воскресіння. І кого від вогню віддалять та до раю введуть, той усіх дістав. А ближнє життя — тільки користування спокусою.

200. О ви, які увірували, терпіть і будьте терпимими, стійкими будьте й бійтеся Аллаха, — можливо, ви щас­ливими будете!

Сура 61 РЯДИ

Воістину, любить Аллах тих, що б'ються на Його шляху рядами, немов вони — щільна кам'яниця,

10. О ви, які увірували! Чи не вказати мені вам на торгівлю, яка врятує вас від мученицького покарання?

11. Ви віруєте в Аллаха та Його посланника, боретеся на шляху Аллаха своїм майном і своїми душами. Це краще для вас, якщо ви знаєте!

12. Тоді Він вибачить вам ваші гріхи й введе вас у сади, де внизу струмують ріки, і в житла благі в садах вічності. Це — великий прибуток!

13. Й інше, що ви полюбляєте: допомога від Аллаха та близька перемога³⁷. І порадуй же віруючих!

Сура 57 залізо

1. Хвалить Аллаха те, що в небесах, і те, що на землі. Він — великий, мудрий!

2. Йому належить влада над небесами й землею; Він живить і мертвить: адже Він — над будь-якою річчю міцний.

3. Він — перший та останній, явний і таємний, і Він про всяку річ знає.

4. Він — той, хто створив небеса й землю за шість днів, потім утвердився на троні; Він знає, що в землю входить і що з неї виходить, що з неба сходить і що піднімається там. І Він — з вами, де б ви не були. Аллах бачить те, що ви робите!

5. Йому належить влада над небесами й землею, і до Аллаха повертаються всі справи.

6. Вводить Він ніч у день і вводить день у ніч, і Він знає про те, що в душах.

7. Віруйте в Аллаха та Його посланника й витрачайте те, в чому Він зробив вас спадкоємцями! І тим з вас, що увірували й витрачали, їм — велика винагорода.

19. Знайте, що ближнє життя — забава та гра, та красування й похвальба серед вас, та змагання в чисель­ності майна й дітей, на зразок дощу, рослина від якого викликає захоплення в невірних; потім вона в'яне, і ти бачиш її пожовклою, потім буває вона соломою, а в ос­танній — сильне покарання —

20. І вибачення від Аллаха, і благовоління, а життя ближнє — лише користування оманливе.

23. ...Аллах не любить усякого гордовито хвалькувато­го, —

24. Тих, що скупляться й людям скупість наказують. А хто відвертається — так Аллах же багатий і гідний пох­вали.

25. Послали Ми наших посланників з ясними знамен­нями та дарували разом з ними (Святе) Письмо й терези, щоб стояли люди у справедливості, та дарували залізо; в ньому сильне зло й користь для людей, і щоб знав Аллах, хто допомагає Йому та Його посланникам таємно. Воіс­тину, Аллах — сильний, великий!

Сура 4 жінки

1. О люди! Бійтеся Господа вашого, що створив вас з однієї душі та створив їй пару із неї, а від них поширив багато чоловіків і жінок. І бійтеся Аллаха, яким ви один одного вмовляєте, і родинних зв'язків. Воістину, Аллах — над вами наглядач!

2. І давайте сиротам їхнє майно й не замінюйте пога­ним хорошого. І не пожирайте майна їхнього на додаток до вашого, — адже це — великий гріх!

3. А якщо боїтеся ви, що не будете справедливими із сиротами, то одружуйтеся з тими, які приємні вам, жін­ками — і двома, і трьома, і чотирма. А якщо боїтеся, що не будете справедливими, тоді — з однією або з тими, якими володіли ваші десниці. Це — ближче, щоб не ухилятися. І давайте дружинам віно їхнє в дар...

4. І не давайте нерозумним ваше майно, яке Аллах вам для підтримки справив, і наділяйте їх з нього та одягайте їх, і кажіть їм слово благе.

5. І сиріт випробовуйте, а як дійдуть вони до шлюбно­го віку, то якщо побачите ви в них розуму зрілість, відда­вайте їм їхнє майно; і не пожирайте його марнотратно й поспіхом,

6 Доки вони не виростуть. А хто багатий, хай стри­маним буде; а хто бідний, хай з гідністю їсть.

7. А як віддаєте ви їм їхнє майно, то беріть свідків до них. І рахівником вистачить Аллаха!

8. Чоловікам — уділ з того, що залишили батьки й близькі, і жінкам — уділ з того, що залишили батьки й близькі, — із того, чого мало або багато, уділ певний.

9. А коли присутніми є при розділі родичі, сироти й бідняки, то наділяйте їх з цього та кажіть їм слово благе.

11. Воістину, ті, що пожирають майно сиріт неспра­ведливо, у своєму череві вогонь пожирають, і горітимуть вони в полум'ї!

12. Наказує вам Аллах стосовно ваших дітей: сину — частка, як частка двох дочок. А якщо вони (діти) — жінки, кількістю більше двох, то їм — дві третини того, що він залишив, а якщо одна, то їй — половина. А батькам його, кожному з двох — одна шоста того, що він залишив, коли є в нього дитина. А якщо немає в нього дитини, і батьки йому наслідують, то матері — третина. А якщо є в нього брати, то матері — одна шоста після відписаного, яке відказує він, або боргу. Батьки ваші або сини ваші — ви не знаєте, хто з них ближче вам за користю, як Аллахом запроваджено. Воістину, Аллах — знаючий, мудрий!

13. І вам — половина того, що залишили ваші дру­жини, якщо немає в них дитини. А якщо є в них дитина, то вам — чверть того, що вони залишили після відписа­ного, яке відказують вони, або боргу.

14. А їм — чверть того, що залишили ви, якщо немає у вас дитини. А якщо є у вас дитина, то їм — одна восьма того, що залишили ви після відписаного, що відказуєте ви, або боргу.

15. А якщо чоловік з побічної гілки стає спадкоємцем або жінка, і є в нього брат або сестра, то кожному з них обох — одна шоста. А якщо їх більше цього, то вони — спільники в третині після відписаного, що відказує він, або боргу,

16. Не чинячи шкоди, за наказом від Аллаха. Воістину, Аллах — знаючий, лагідний!

17. А ті з ваших жінок, які мерзенність учинять, — візьміть свідками проти них чотирьох із вас. І якщо за­свідчать вони, то тримайте їх у домах, доки не заспокоїть їх смерть, чи Аллах для них шлях влаштує.

18. А ті двоє з вас, хто це вчинить, — завдайте їм болю...

23. О ви, що увірували! Не дозволяється вам успадко­вувати жінок примусом. І не перешкоджайте їм забирати частину того, що ви їм дарували, хіба що вчинять вони явну мерзенність. Поводьтеся з ними належно. Якщо ж ненавидите ви їх, то можливо щось вам і ненависно, а Аллах влаштував у цьому велике благо.

24. А якщо забажали ви заміни однієї дружини іншою та одній з них дали кінтар, то не відбирайте з нього нічого. Хіба братимете ви облудно, як явний гріх?

23. Не одружуйтеся з тими жінками, з якими батьки ваші одружені були, хіба тільки раніше це відбулося. Воіс­тину, це — мерзенність та огида і бридко як шлях!

23. І заборонені вам ваші матері й ваші дочки, і ваші сестри, і тітки ваші по батькові й матері, і дочки брата, і дочки сестри, і ваші матері, які вас вигодували, і ваші сестри молочні, і матері ваших дружин, і ваші підопічні, що під вашим покровительством від ваших дружин, до яких ви уже ввійшли; а якщо не ввійшли ви ще до них, то немає гріха на вас; і дружини ваших синів, що від ваших стегон; і — зводити двох сестер, якщо не було цього раніше. Воістину, Аллах даруючий, милосердий!

24. І — заміжні з жінок, якщо ними не оволоділи ваші десниці за (Святим) Письмом Аллаха над вами. І дозво­лено вам у тому, що за цим, шукати своїм майном, до­тримуючись доброчесності без розпусти. А за те, чим ви користуєтеся від них, давайте їм нагороду за встановлен­ням. І немає гріха над вами, в чому погодитеся ви між собою після встановлення. Воістину, Аллах — знаючий, мудрий!

25. А хто з вас не має достатку, щоб з охороняємими віруючими одружитися, то (одружуйтесь з) тими, ким ово­лоділи ваші десниці, із віруючих ваших рабинь. Воістину, Аллах краще вашу віру знає. Ви — одні від інших. Так одружуйтеся з ними з дозволу їхніх сімей і давайте їм з гідністю їхню плату, — доброчесним і не розпусним, які приятелів не беруть.

26. І якщо доброчесними вони були... А якщо вчинять мерзенність, то їм — половина того, що доброчесним, в покарання...

33. О ви, які увірували! Не пожирайте майна вашого між собою даремно, якщо це тільки не торгівля за взаєм­ною згодою між вами. І не вбивайте самі себе. Воістину, Аллах до вас милосердий!

38. Стоять чоловіки над дружинами за те, що Аллах одним дав перед іншими перевагу, і за те, що витрачають вони із свого майна. І порядні жінки — пристойні, збе­рігають таємне в тому, що Аллах зберігає. А тих, непо­кірності яких ви боїтеся, наставляйте й кидайте їх на ложах та ударяйте їх. І якщо вони повиняться вам, то не шукайте шляху проти них, — воістину, Аллах величний, славний!

39. А якщо боїтеся ви розриву між обома, то пошліть суддю з його родини та суддю з її родини: якщо забажа­ють вони примирення, то Аллах допоможе їм. Воістину, Аллах — знаючий, відаючий!

38. І схиляйтеся перед Аллахом і не додавайте Йому нікого в товариші, а батькам — робіть добро, і близьким, і сиротам, і бідним, і сусідові близькому родинністю, і сусідові чужому, і другові за сусідством, і подорожани­нові, і тому, чим десниці ваші оволоділи. Воістину, Аллах не любить тих, хто гордувато хвалькуватий, —

38. Хто скупиться і людям скупість наказує, і приховує те, що Аллах йому дарував від Своєї щедрості!..

46. О ви, які увірували! Не наближуйтеся до молитви, коли ви п'яні, доки не будете розуміти, що ви говорите, або опоганеними — окрім як будучи мандрівниками в дорозі — доки не омиєтеся. А якщо ви хворі або в манд­рівці, або хтось із вас прийшов із відхожого місця, або торкалися ви до жінки і не знайшли води, то омивайтеся чистим піском та обтирайте ваші обличчя й руки. Воіс­тину, Аллах вибачаючий та прощаючий!

52. Хіба ти не бачив тих, що самих себе очищають? Ні, Аллах очищає, кого забажає, і не будуть вони обра­женими ані на фінікову кісточку!

59. Воістину, тих, які не увірували в Наші знамення, Ми спалимо у вогні! Щоразу, як згорає їхня шкіра, Ми замінимо її іншою шкірою, щоб скуштували вони пока­рання. Воістину, Аллах — великий, мудрий!

60. А тих, що увірували та творили благе, введемо Ми до садів, де внизу ріки струмують, вічно перебуватимуть там. Для них там — чисті дружини. І введемо Ми їх у тінь затишну.

62. О ви, які увірували! Скоряйтеся перед Аллахом і перед посланником скоряйтеся та перед володарями вла­ди серед вас...

76. Нехай б'ються на шляху Аллаха ті, що за най­ближче життя майбутнє купляють! І якщо хто б'ється на шляху Аллаха й загине або переможе, Ми дамо йому велику винагороду.

82. Хто скоряється перед посланником, той скоря­ється перед Аллахом. А хто відвертається.., то не поси­лали Ми тебе охоронцем над ними.

88. І коли вітають вас будь-яким вітанням, то вітайте кращим або його ж поверніть. Воістину, Аллах кожну річ рахує!

89. Аллах — немає божества, окрім Нього! — зви­чайно, збере вас у день воскресіння, — немає в тому сумніву! А хто правдивіше від Аллаха у розповіді?

91. Вони хотіли б, щоб стали ви невірними, як невір­ними вони були, і стали б ви однаковими. Не беріть же з них друзів, доки не вийдуть вопи на шлях Аллаха; якщо ж відвернуться вони, то схоплюйте їх та вбивайте, де б їх не знайшли. І не беріть із них ані друзів, ані помічників,

92. Окрім тих, що пов'язані з народом, між яким і вами є союз; або прийшли вони до вас, а душі їхні в скруті, щоб битися з вами чи битися з їхнім народом. А якби хотів Аллах, то дав би їм владу над вами, і билися б вони з вами. А якщо ввійдуть вони від вас, не борючись з вами, та запропонують вам мир, то Аллах не дає вам ніякого шляху проти них.

93. ...І якщо вони не відійдуть від вас і не запропону­ють вам мир, і не спинять свої руки, то беріть їх та вбивайте, де б ви їх не зустріли. Над цими Ми дали вам явну владу!

94. Не слід віруючому вбивати віруючого, хіба тільки помилково. А хто вб'є віруючого помилково, тому — звільнення віруючого раба й пеня, що належатиме його родині, якщо не роздадуть вони її милостинею. А якщо він з народу ворожого вам і віруючий, тоді — звільнення віруючого раба. А якщо він з народу, між яким і вами договір, тоді — пеня, що належатиме його родині, та звільнення віруючого раба. Хто ж не знайде, тому — піст двомісячний послідом як покута перед Аллахом. Воісти­ну, Аллах — знаючий, мудрий!

95. А якщо вб'є хто віруючого навмисно, то відплата йому — геєна для вічного там перебування. І розгнівався на нього Аллах та прокляв його, і велике покарання йому приготував.

97. Не зрівнюються ті з віруючих, що сидять склавши руки й не відчувши шкоди, і ті, що стараються на шляху Аллаха своїм майном і своїми душами. Дав Аллах перева­гу тим, що стараються своїм майном і своїми душами, на ступінь перед тими, що сидять склавши руки. Усім обіцяв Аллах благо, а тим, що стараються, дав Аллах перевагу великою нагородою перед тими, що сидять склавши руки.

99. ...І скажуть вони: «Ми були слабкими на землі»... У цих притулок — геєна вогняна, і кепське пристанище це! —

100. Окрім слабких чоловіків, жінок і дітей, які не можуть ухитритися та не знаходять прямого шляху. Цим, можливо, вибачить Аллах; адже Аллах — вибачаючий та прощаючий.

102. А коли пересуваєтеся ви землею, то немає на вас гріха, аби скоротили ви молитву, коли боїтеся, що випро­буватимуть вас ті, які не увірували. Воістину, невіруючі — для вас явний ворог!

103. І коли перебуваєш ти серед них і твориш для них молитву, нехай стоїть поряд з тобою один загін з них, і хай зброю вони свою візьмуть. А як здійснять покло­ніння, нехай позаду від вас перебувають, і хай інший загін прийде, який ще не молився, і хай моляться вони з тобою разом, проте візьмуть нехай обачність і зброю. Ті, що не вірують, хотіли б, щоб ви нехтували своєю зброєю та майном, і вони напали б на вас єдиним спрямуванням. І немає гріха на вас, якщо є у вас неприємність через дощ чи хворобу, що складете ви зброю свою, — та обачними будьте! Воістину, Аллах приготував невірним принизливе покарання!

104. А як ви скінчите молитву, так згадуйте Аллаха — стоячи, сидячи та на боках своїх. А коли ви заспокоїтеся, то вистоюйте молитву. Воістину, молитва для віруючих — на певний час приписана.

105. І не слабшайте в пошуках цих людей. Якщо ви страждаєте, то й вони страждають так само, як ви страж­даєте, притому що ви покладаєтеся від Аллаха на те, на що вони не покладаються; адже Аллах — знаючий, муд­рий!

106. Ми дарували тобі (Святе) Письмо до істини, щоб міг ти судити серед людей так, як показав тобі Аллах. Не сперечайся ж заради зрадників і прохай в Аллаха виба­чення: адже Аллах — прощаючий, милостивий!

107. І не сперечайся за тих, що обманюють один од­ного. Воістину, не любить Аллах тих, хто зрадник, гріш­ник!

110. А як зробить хто зло чи душу свою скривдить, а відтак прощення в Аллаха проситиме, він знайде Аллаха прощаючим, милостивим.

112. А хто провину дістане чи гріх, потім невинного в цьому звинуватить, той бере на себе неправду і явний гріх.

115. А якщо хто відмовляється від посланника після того, як ясним йому прямий шлях став, і йде він не шляхом віруючих, повернемо Ми його до того, до чого він сам повернувся, та спалимо його в геєні. Кепське пристанище це!

116. Воістину, не дарує Аллах, аби Йому додавали товаришів, але дарує те, що менше від цього, кому Він забажає. А хто додає Аллахові товаришів, той далекою помилкою схибив.

122. ...Хто чинить зло, тому віддячено буде тим самим, і не знайде він собі заступника, окрім Аллаха чи поміч­ника.

127. І якщо жінка боїться суворості від свого чоловіка або ухиляння, то немає гріха на них, щоб влаштували вони між собою згоду. Адже згода — краще...

128. І ніколи ви не зможете справедливими бути між дружинами, хоча б і бажали цього.

134. О ви, які увірували! Будьте стійкими в справед­ливості, свідками перед Аллахом, хоча й проти самих себе або батьків, або близьких; нехай багатий чи бідний — Аллах ближче від усіх до обох. Не йдіть же за пристрастю, аби не порушити справедливість. А якщо скривите ви чи ухилятиметеся, то Аллах відає те, що ви робите!

135. О ви, які увірували! Віруйте в Аллаха та Його посланника, і в (Святе) Письмо, яке дарував Він Своєму посланникові, і в (Святе) Письмо, яке раніше Він дару­вав. Хто не вірує в Аллаха та Його ангелів, і Його (Святе) Письмо, і Його посланників, і в день Страшного Суду, той далекою помилкою схибив.

136. Воістину, ті, що увірували, а потім зреклися, по­тім знову увірували, потім зреклися, потім посилили не­вір'я, — не такий Аллах, щоб дарувати їм або шляхом їх повести.

141. Воістину, облудники намагаються одурити Алла­ха, тоді як Він обманює їх! А як стають вони на молитву, то стають лінивими, роблячи вигляд перед людьми, і ли­ше трохи Аллаха згадують...

143. О ви, які увірували! Не беріть невірних друзями замість віруючих. Хіба бажаєте ви дати Аллахові ясний доказ проти вас?

144. Воістину, лицеміри — у нижньому шарі вогню, і не знайдеш ніколи ти для них помічника —

145. Окрім тих, що обернулися й примирилися та вхо­пилися за Аллаха, та очистили свою релігію перед Алла­хом.

147. Не полюбляє Аллах розголошування про зло у сло­ві, якщо не від того, кого образили. Воістину, Аллах — чує, відає!

148. Якщо викажете ви добро або його приховаєте, або зло вибачите, то, воістину, Аллах — прощаючий, могутній!

156. ...їхні слова: «Адже вбили ми Месію, Icy, сина Марйам, посланника Аллаха» (а вони не вбили його й не розіп'яли, але привидилося це їм лише; і, воістину, ті, що цьому суперечать, — у сумнівах про нього; немає в них про це ніякого знання, окрім прямування за домислом. Не вбивали вони його, — точно, ні, Аллах підніс його до Себе, адже Аллах великий, мудрий!..)

158. ...За несправедливість тих, хто іудейство сповідує, заборонили Ми їм блага, що були їм дозволені, і за від^ вернений ними багатьох від шляху Аллаха,

159. І за те, що брали вони зростання, хоч було їм це заборонено, і пожирали майно людей марно, і приготу­вали Ми невірним із них покарання нестерпне.

160. Але тверді в знаннях з них і віруючі, які вірять у те, що тобі даровано й що даровано до тебе, які молитву вистоюють та очищення дають, і в Аллаха вірують та в день Страшного Суду, — цім дамо Ми велику винагоро­ду!

161. Адже відкрили Ми тобі так само, як відкрили Нухові та пророкам після нього, і відкрили Ми Ібрахімові та Ісмаїлові, та Ісхакові, та Я'кубові й колінам, та Ici, та Айюбові, та Юнусові, та Харунові, та Сулайманові, і дали Ми Да'удові Псалтир.

169. О володарі (Святого) Письма! Не надуживайте у вашій релігії та не кажіть нічого проти Аллаха, окрім істини. Адже Месія, Іса, син Марйам, — тільки послан­ник Аллаха та Його слово, яке Він Марйам кинув, і дух Його. Віруйте ж у Аллаха та Його посланників і не кажіть — три! Утримуйтеся, це — найкраще для вас. Воістину, Аллах —тільки єдиний Бог...

175. Вимагають від тебе ухвали. Скажи: «Дає вам Ал­лах рішення про побічну лінію. Якщо чоловік загине й немає в нього дитини, а є в нього сестра, то їй — по­ловина того, що він залишив, і він успадковує після неї, коли немає в неї дитини. А якщо їх — дві, то обом їм — дві третини того, що він залишив. А якщо вони — брати, чоловіки та жінки, то чоловічій статі стільки ж, скільки частка двох жінок». Пояснює вам Аллах, аби ви не за­блудили. А Аллах про кожну річ знає!

Сура 65 розлучення

1. О пророче, як даєте ви розлучення жінкам, то роз­лучайтеся з ними у визначений для них термін та рахуйте термін, та бійтеся Аллаха, Господа вашого! Не виганяйте їх з їхніх приміщень,, і хай вони не виходять, хіба лише вчинять явну мерзенність...

2. А як дійдуть вони до своєї межі, то утримуйте їх з гідністю або розлучайтеся з ними з гідністю. І візьміть

І свідчення двох справедливих серед вас і встановіть свід­чення перед Аллахом...

4. А ті з ваших жінок, які вже зневірилися в місячних — якщо ви вагаєтеся, то їхній термін — три місяці, як і для тих, в кого ще не було місячних; а в кого ноша — їхній термін, щоб вони склали свою ношу...

6. Поселяйте їх там, де ви самі поселилися за вашим достатком: не завдавайте їм неприємностей, аби утіснити їх. А якщо вони з ношею, то витрачайте на них, доки вони не складуть свою ношу. А якщо вони вигодовують вам, то давайте їм їхню платню й умовляйтеся між собою з гідністю. А якщо ви завагаєтеся, то хай годує його інша.

7. Нехай витрачає заможний із свого достатку; а в кого доля його вимірена, хай витрачає з того, що дав йому Аллах. Аллах не покладає на душу нічого, окрім того, що Він дав їй. Аллах пошле після тягаря полег­шення.

Сура 59 збори

7. Що дав Аллах у здобич Своєму посланникові від мешканців селищ, — те належить Аллахові та послан­никові, та близьким, та сиротам, та бідним, та подо­рожньому, аби не стало це розподілом між багатими у вас. І що дарував вам посланник, те беріть, а що він вам заборонив, від того утримуйтеся. І бійтеся Аллаха, адже Аллах сильний покаранням!

14. Вони не битимуться з вами всі, а лише в укріп­лених селищах або із-за мурів. Лють їхня між ними силь­на: ти думаєш, що вони разом, а серця їхні врізнобіч. Це — за те, що вони — народ, який не розуміє.

15. Подібно до тих, що були до них нещодавно: вони скуштували зловредність своїх діянь, і їм — мученицьке покарання.

16. На зразок сатани, ось він сказав чоловікові: «Будь невірним!» А як став той невірним, він сказав: «Я зрі­каюсь тебе. Боюсь я Аллаха, Господа світів!»

Сура 33 сонми

4. Не дарував Аллах людині двох сердець усередині й не зробив ваших жінок, яких називаєте ви хребтом ма­тері, вашими матерями, і не зробив ваших приймаків вашими синами. Це — лише ваше слово у ваших вустах, а Аллах говорить Вам істину, і веде Він шляхом.

6. Пророк ближче до віруючих, ніж вони самі, а дру­жини його — їхні матері...

26. І вивів Він тих з людей (Святого) Письма, які допомагали їм³⁸, з їхніх укріплень і вселив у серця їхні страх; одну частину ви переб'єте й візьмете в полон іншу частину.

27.1 Він дав вам у спадок їхню землю, їхні житла, їхнє майно й землю, яку ви не топтали...

30. О дружини пророка! Яка з вас вчинить явну мер­зенність, тій буде збільшене покарання вдвічі. Адже для Аллаха це — легко!

31. А яка з вас покірна Аллахові та Його посланникові і творить благе, — тій Ми дамо подвійну нагороду та приготували для неї шляхетний наділ.

32. О дружини пророка! Ви — не такі, як будь-яка із жінок! Якщо ви богобоязливі, то не будьте м'якими в словах, щоб не забажав той, у серці якого хвороба, та кажіть слово відоме.

36. Не буває ані для віруючого, ані для віруючої, коли вирішив Аллах та Його посланник справу, вибору в їхній справі. А хто не слухає Аллаха та Його посланника, той потрапив у явну оману.

40. Мухаммед не був батьком будь-кого з ваших чоло­віків, а лише — посланником Аллаха й печаткою про­років, Аллах знає про кожну річ!

41. О ті, що увірували! Споминайте Аллаха частою згадкою та прославляйте Його вранці і ввечері!

48.О ті, що увірували! Коли одружуєтеся ви з вірую­чими, а потім розлучаєтеся з ними, раніше ніж їх торкне­теся, то немає на них для вас терміну, який би ви лічили. Давайте їм дари та відпускайте їх найкращим чином.

46. О пророче! Ми дозволили тобі твоїми дружинами тих, яким ти дав їхню винагороду, і тих, якими оволоділа твоя десниця з того, що дарував Аллах тобі у здобич, і дочок твого дядька з боку батька, і дочок твоїх тіток з боку батька, і дочок твого дядька з боку матері, і дочок твоїх тіток з боку матері, які веселилися разом з тобою, і віруючу жінку, якщо вона віддала саму себе пророкові, коли пророк забажає одружитися з нею, — виключно для себе, окрім віруючих.

52. Після цього тобі не дозволяються більше жінки й заміняти їх іншими жінками, хоча б тебе і вражала їхня краса, якщо не тими, якими оволоділа десниця твоя. Ал­лах наглядає за всякою річчю!

53. О ті, що увірували! Не входьте в домівки пророка, якщо тільки не (буде дозволена вам їжа, не очікуючи її часу. Та коли вас покличуть, то входьте, а коли поїсте, то розходитеся, не вступаючи дружню в бесіду. Це з вашого боку засмучує пророка, але він не соромиться вас, а Ал­лах не соромиться істини. А коли просите їх про якесь (хатнє) начиння, то просіть їх через завісу. Це вам чис­тіше для ваших сердець та їхніх сердець. Не слід вам засмучувати посланника Аллаха й ніколи не одружуйтеся з його дружинами після нього. Така поведінка з вашого боку важлива для Аллаха.

52. Воістину, ті, що ображають Аллаха та Його пос­ланника, — прокляв їх Аллах у житті тутешньому й май­бутньому і приготував їм покарання принизливе.

52. А той, хто ображає віруючих (чоловіків) і віруючих (жінок), якщо вони цього не заслужили, — бере він на себе неправду і явний гріх.

53. О пророче, скажи твоїм дружинам, дочкам і дру­жинам віруючих, хай вони зближують на собі покривала. Це краще, ніж їх впізнають; і не зазнають вони образи...

Сура 63 лицеміри

1. Як приходять до тебе лицеміри, вони кажуть: «За­свідчуємо, що ти — посланник Аллаха». Аллах знає, що ти — Його посланник, і Аллах засвідчує, що лицеміри — брехуни.

2. Вони обернули свої клятви на щит і зійшли зі шля­ху Аллаха. Воістину, кепсько те, що вони роблять!

3. Це — за те, що вони увірували, потім стали невір­ними, і покладена печатка на їхні серця, і вони не розу­міють.

Сура 24 світло

2. Перелюбника та перелюбницю — побивайте кож­ного з них сотнею ударів. Нехай не оволодіває вами жа­лість до них у релігії Аллаха, якщо віруєте ви в Аллаха та в день Страшного Суду. І нехай під час їхнього покаран­ня група віруючих буде присутня.

3. Перелюбник одружується лише з перелюбницею чи язичницею, а перелюбниця — з нею одружиться тільки перелюбник чи язичник. І заборонено це для віруючих.

4. А ті, що кидають звинувачення на цнотливих, а потім не приведуть чотирьох свідків, — побийте їх вісім­десятьма ударами та не приймайте від них свідчення ні­коли; це —розпусники...

6. А ті, які кидають звинувачення на дружин своїх і немає в них свідків, окрім самих себе, то свідчення кож­ного з них — чотири свідчення Аллахом, що він прав­дивий,

4. А п'яте, — що прокляття Аллаха на ньому, якщо він брехун.

8. І відхилиться покарання від неї, якщо засвідчить вона чотирма свідченнями Аллахом, що він брехун,

9. А п'ятим, — що гнів Аллаха на ній, якщо він правдивий.

22. І хай не припиняють ті з вас, хто володіє щедрістю й достатком, давати родичам і бідним за тим, хто висе­лився на шляху Аллаха, і хай вони дарують та вибачають. Хіба не бажаєте ви, щоб Аллах вам прощав? Воістину, Аллах — прощаючий, милосердий!

23. Ті, що кинуть звинувачення у цнотливих, не зне­важаючих, віруючих, — прокляті вони в ближньому жит­ті і в останньому! Для них — велике покарання

24. У той день, як засвідчуватимуть проти них їхні язики, їхні руки та їхні ноги про те, що вони робили.

25. У той день цілком відплатить їм Аллах за їхньою справжньою вірою, і вони дізнаються, що Аллах це — ясна істина.

" 26. Мерзенні (жінки) — мерзенним (чоловікам), і мер­зенні (чоловіки) — мерзенним (жінкам), і гарні (жінки) — гарним (чоловікам), і гарні (чоловіки) —гарним (жін­кам). Вони непричетні до того, що кажуть. їм —прощен­ня і шляхетний уділ!

27. О ви, які увірували, не входьте в домівки, окрім ваших домівок, доки не спитаєте дозволу та побажаєте миру мешканцям їхнім. Це — краще для вас, — мож­ливо, ви схаменетеся!

28. Якщо ж не знайдете там нікого, то не входьте, доки вам не дозволять. А як скажуть вам: «Поверніться!» — то повертайтесь. Це — чистіше для вас, а Аллах знає те, що ви робите.

29. Немає на вас гріха, що входите ви в домівки незалюднені, в яких ваше майно. Аллах знає, що ви ви­криваєте і що ви приховуєте!

30. Скажи віруючим, нехай вони понурюють свої очі та зберігають свої члени; це — чистіше для них. Воіс­тину, Аллах відає про те, що вони роблять.

31. І скажи (жінкам) віруючим: хай вони понурюють свої очі та оберігають свої члени, і хай не показують свої прикраси, хіба лише те, що з них видно, нехай накидають свої покривала на розрізи на грудях, хай не показують свої прикраси, хіба тільки своїм чоловікам чи своїм бать­кам, чи батькам своїх чоловіків, чи своїм синам, чи си­нам своїх чоловіків, чи своїм братам, чи синам своїх братів або синам своїх сестер, чи своїм жінкам або тим, ким оволоділи ваші десниці, чи слугам із чоловіків, які не володіють бажанням, чи дітям, котрі не розуміють наготи жінок; і хай не б'ють своїми ногами так, щоб дізна­валися, які вони приховують прикраси...

27. І віддавайте до шлюбу неодружених серед вас та праведних рабів і рабинь ваших. Якщо вони бідні, — збагатить їх Аллах Своєю щедрістю...

27. І хай стриманими будуть ті, що не знаходять мож­ливості для шлюбу, доки не збагатить їх Аллах Своєю щедрістю. А ті, які бажають запис (про волю), із тих, якими оволоділи ваші десниці, — записуйте їх, якщо знаєте, що в них є добро, і давайте їм з надбання Аллаха те, що Він дав вам; і не примушуйте ваших дівчат до розпусти, якщо прагнуть вони цноти... А хто їх приму­сить.., то Аллах же і після примусу їхнього — проща­ючий, милосердий!

35. Аллах —світло небес і землі. Його світло — немов ніша, в якій палає світильник, світильник у кришталевій лампаді, а ця кришталева лампада сяє, немов зоря з перлів. У ній горить олія благословенного дерева — оливкового дерева, якого немає ані на Сході, ані на Заході. Олія його готова загоратися, коли б навіть її і не торкнувся вогонь. Це світло над усяким світлом!..

36. У домівках, які Аллах дозволив збудувати і в яких згадується Його ім'я, — вихваляють Його там вранці і ввечері

37. Люди, котрих не відриває ані торгівля, ані купівля від згадування Аллаха, вистоювання молитви, принесен­ня очищення. Бояться вони дня, коли перевернуться і серця, і очі...

39. А в тих, які не вірували, діяння — немов міраж у пустелі. Спраглий вважає його водою, а як підійде до нього, бачить, що це — ніщо...

43. Хіба ти не помічаєш, що Аллах жене хмари, потім з'єднує їх, потім перетворює на хмару, і ти бачиш, як із щілин її злива виходить...

44. ...Створив Аллах кожну тварину з води...

55. Вистоюйте ж молитву, приносьте очищення та ко­ріться посланцеві, — можливо, ви будете помилувані!

59, А жінки похилого віку, які не сподіваються на шлюб, немає на них гріха, аби знімали вони свій одяг, не хвастаючи прикрасами. Щоб були вони стриманими, — краще для них. Аллах — чує, знає!

60. Немає гріха на сліпому, і немає гріха на кульгаво­му, і немає гріха на хворому, ані на вас самих, щоб ви їли в домівках своїх чи в домівках ваших братів, чи домівках ваших сестер, чи домівках ваших дядьків по батькові, чи домівках ваших тіток по батькові, чи домівках ваших дядьків по матері, чи домівках тіток по матері, чи тих, ключами яких ви володієте, чи вашого друга, — немає на вас гріха, щоб їсти вам усім разом або окремо.

61. А як увійдете ви в домівки, то вітайте один одного вітанням від Аллаха, благословенним, благим...

62. Віруючі — лише ті, які увірували в Аллаха та Його посланця. І коли бувають вони разом з ним у спільній справі, то не входять, доки не спитають у нього дозволу. Воістину, ті, що питають у тебе дозволу, — це ті, які вірують в Аллаха та Його посланця. І коли спитають вони в тебе дозволу для будь-якої їхньої справи, то давай доз­віл, кому з них забажаєш, і проси для них прощення в Аллаха. Воістину, Аллах — прощаючий, милостивий!

63. Не звертайтеся до посланця, що поміж вас, так, як звертаєтеся ви один до одного...

Сура 58 сперечання

1. Почув Аллах слова тієї, що сперечалася з тобою стосовно свого чоловіка та скаржилася Аллахові, а Аллах чув вашу бесіду: адже Аллах — чує, бачить!

2. Ті з вас, які жінок своїх називають хребтом своїх матерів, — вони їм не матері, адже матері — лише ті, що вас народили, — ті говорять, звичайно, неприємні слова та збочення.

3. А Аллах же — вибачаючий і даруючий!

4. Ті, що своїх жінок називають хребтом матерів і потім повертаються до того, що сказали, — звільнення раба, перш ніж торкнуться вони один одного. Цим Вас напучують, і Аллах відає про те, що ви робите!

5. А хто не піде — тому піст двох місяців підряд, перш ніж торкнуться вони один одного. А хто не може, тому — нагодувати, 60 бідняків. Це для того, щоб ви вірували в Аллаха та Його посланця...

10. О ви, які увірували! Коли бесідуєте таємно, то не говоріть про гріх, ворожнечу й непослух посланця, а бе­сідуйте про доброчесність, богобоязливість і бійтеся Ал­лаха, до якого ви будете зібрані.

11. Таємна бесіда — від сатани, аби засмутити тих, що увірували! Але ні в чому вона не зашкодить їм, хіба тільки з дозволу Аллаха. На Аллаха нехай покладаються віруючі!

13. О ви, які увірували! Коли бесідуєте таємно з пос­ланцем, то виставте перед вашою бесідою милостиню. Це краще для вас і чистіше. А якщо не знайдете.., то Аллах — даруючий, милосердий!

17. Свої клятви взяли вони як щит і відійшли від шляху Аллаха. їм — покарання принизливе!

21. Ті, що чинять опір Аллахові та Його посланцеві, — вони серед принижених. Аллах написав: «Здобуду пере­могу Я та Мої посланці!» Воістину, Аллах — сильний, могутній!

22. Ти не знайдеш людей, які вірують в Аллаха й у день Страшного Суду, щоб любили вони тих, хто чинить опір Аллахові та Його посланцеві, коли б навіть були вони їхніми батьками чи синами, чи братами їхніми, чи з роду їхнього. У серцях цих написав Аллах віру та під­кріпив їх духом від Нього і введе їх у сади, де внизу ріки струмують, — вічно перебуваючими там. Аллах задово­лений ними, і вони задоволені Аллахом. Це — партія Аллаха. Так, воістину, партія Аллаха — вони щасливі!

Сура 22 хадж

5. О люди! Якщо в сумнівах ви про воскресіння, то створили ж Ми вас із пороху, потім із краплі, потім із згустка крові, потім із шматка м'яса, сформованого чи безформного, щоб роз'яснити вам (це). І вміщуємо ми в утробах, наскільки забажаємо, до певного терміну. Потім виводимо вас немовлям, потім — щоб досягли ви вашої зрілості. Є серед вас той, хто заспокоюється, і є серед вас той, хто повертається до життя жалюгідного, щоб не ві­дати після знання ні про що. І бачиш ти землю неродю­чою, а як зведемо на неї воду, починає вона рухатися й розбухає та вирощує всілякі пари прекрасні.

17. Воістину, ті, що увірували, й ті, що стали іудеями, і сабії, і християни, і маги [39] , і ті, які додають товаришів, — адже Аллах розрізнить їх у день воскресіння. Воістину, Аллах про всяку річ свідок!

20. Ось — два ворога, які суперничали стосовно їх­нього господа; тим, які не вірували, одяг викроєний з вогню, проливається на їхні голови кип'яток.

23. Воістину, веде Аллах тих, що увірували і творили благе, до садів, де ріки внизу струмують. Прикрашені вони там будуть браслетами із золота й перлами, і одяг там їхній -— шовк.

28. І сповісти поміж людей про хадж. прийдуть вони до тебе пішки й на всіляких охлялих, що з усякої гли­бокої ущелини приходять,

29. Щоб засвідчувати про корисне для них та згаду­вати ім'я Аллаха у визначені дні над дарованими Ним тварями із худоби: їжте їх та нагодуйте нещасного бід­няка!

30. Нехай потім закінчать вони зі своєю неохайністю й повністю виконають свої обіцянки та хай обійдуть на­вколо давнього дому.

35. І для кожного народу влаштували Ми обряд пок­лоніння, щоб згадували вони ім'я Аллаха над тварями з худоби, яких Він їм дарував...

37. Гладких Ми зробили для вас із позначених для Аллаха; для вас у них благо. Так згадуйте ім'я Аллаха над тими, які стоять у ряд. А як спадуть їхні боки, то їжте їх та годуйте стриманого й того, хто сором'язливо просить. Так, підпорядкували Ми їх вам, — можливо, ви будете вдячними!

38. Не дійде до Аллаха ані їхнє м'ясо, ані кров їхня, але доходить до Нього ваша богобоязливість. Так, Він підпорядкував їх вам, аби звеличили ви Аллаха за те, що Вій вивів вас на прямий шлях, а ти обрадуй тих, хто робить добро!

39. Воістину, охороняє Аллах тих, що увірували! Воіс­тину, не любить Аллах будь-якого зрадника, невірного!

41. ...І якби не захист Аллахом людей одних іншими, то зруйновані були б скити й церкви, та місця молитви, та місця поклоніння, в яких згадується ім'я Аллаха часто...

44. І скільки селищ Ми знищили, як були вони непра­ведними! Ось і зруйнувалися вони на своїх підвалинах! Скільки колодязів опустілих та замків споруджених!

57. А ті, що переселилися на шляху Аллаха, потім були вбиті чи померли, — обдарує їх Аллах, звичайно, добрим уділом. Адже, воістину, Аллах — Він кращий з обдарову­ючих!

59. Воістину, так! І хто карає тим же, чим був пока­раний, а потім проти нього буде вчинено несправедливо, — йому неодмінно допоможе Аллах. Воістину, Аллах — про­щаючий, вибачаючий!

62. Хіба ти не бачив, що Аллах послав з неба воду, і земля зеленіє. Воістину, Аллах — милостивий, відаючий!

64. Хіба ти не бачив, що Аллах підпорядкував вам те, що на землі, і корабель, що пливе морем з Його Веління? І Він тримає небо, аби воно не впало на землю інакше, як з Його дозволу. Воістину, Аллах до людей лагідний, милостивий!

66. Для кожного народу влаштували Ми обряд пок­лоніння, яким вони поклоняються. Нехай же вони не сперечаються з тобою щодо цієї справи! Звертайся до твого Господа, адже ти на прямому шляху!

76. О ви, які увірували! Кланяйтеся та падайте ниць, схиляйтеся перед вашим Господом і робіть добро, — мож­ливо, будете ви щасливими!

77. І старайтеся для Аллаха вартим Його старанням! Обрав Він вас і не влаштував для вас у релігії ніякої тяготи, як і в общині батька вашого, Ібрахіма. Він назвав вас мусульманами

78. Раніше й у цей (час), щоб посланець був свідком для вас, а ви були свідками для людей. Так виконуйте молитву, давайте очищення й тримайтеся за Аллаха! Він — ваш заступник. І чудовий заступник, і чудовий захисник!

Сура 48 перемога

1. Ми дарували тобі явну перемогу,

2. Аби Аллах вибачив тобі те, що передувало із твоїх гріхів і що було пізніше, й аби завершив Свою милість тобі та повів тебе прямим шляхом,

3. І щоб допоміг тобі Аллах великою допомогою⁴⁰.

8. Ми послали тебе свідком, вісником та напучувачем,

9. Щоб увірували ви в Аллаха та Його посланця й допомагали йому, і шанували Його, і прославляли Його вранці та увечері.

10. Воістину, ті, що присягають тобі, присягають Ал­лахові. Рука Аллаха — над руками їхніми. А хто пору­шить, той порушує тільки проти себе самого. А хто ви­конує те, про що уклав завіт з Аллахом, тому дасть Він велику винагороду.

11. Скажуть тобі ті, що залишилися позаду з арабів: «Вивернуло нас наше надбання Й наші родини. Проси ж вибачення для нас!» Говорять вони своїми язиками те, чого немає в їхніх серцях. Скажи: «А хто володарює для вас будь-чим у Аллаха, якщо забажає Він вам зашкодити чи забажає вам корисного?» Так, Аллах відає про те, що ви робите!

12. Так, ви думали, що посланець і віруючі ніколи до їхніх родин не повернуться!..

16. Скажи тим з бедуїнів, хто залишився: «Викличуть вас до народу дуже лютого. Ви будете битися з ним або він віддасться. І якщо будете ви покірними, тоді дарує Аллах вам добру винагороду, а якщо відвернетеся, як відвернулися раніше, Він покарає вас мученицьким пока­ранням».

29. Мухаммед — посланець Аллаха, і ті, хто з ним, — люті проти невірних, милостиві між собою. Ти бачиш їх: вони схиляються, падають ниць. Шукають вони милості від Аллаха та благої волі. Прикмети їхні — на обличчях їхніх від слідів падіння ниць. Такий образ їхній у Торі, але в Євангелії образ їхній — посів, що вивів свій парос­ток та зміцнив його; він став твердим і вирівнявся на стеблині, захоплюючи сіячів, — щоб розлютити ними невірних. Обіцяв Аллах тим з них, що увірували та тво­рили благе, пробачення й велику винагороду!

Сура 66 заборона

5. Можливо, його Господь, якщо він дасть вам розлу­чення, зробить заміну йому дружинами кращими, ніж ви — відданими, віруючими, доброчесними, які обертаються, поклоняються, паломничають, вдовами та дівчатами.

Сура 60 та, яку випробовують

7. Можливо, Аллах влаштує між вами й тими, з ким із них ви ворогуєте, любов; воістину, Аллах могутній, Аллах — даруючий, милостивий!

8. Не дає вам Аллах заборони стосовно тих, які не билися з вами за релігію й не виганяли вас із ваших жител, благодіяти їм і бути до них справедливими, — адже Аллах полюбляє справедливих!

9. Дає вам Аллах заборону щодо тих, які билися з вами за релігію та вигнали вас із ваших жител, і сприяли вашому вигнанню, щоб не брали ви їх у друзі. А хто візьме їх у друзі, ті — нечестиві.

10. О ви, які увірували! Коли приходять до вас віруючі жінки, що виселилися, то випробовуйте їх. Аллах краще знає їхню віру. І якщо ви дізнаєтеся, що вони віруючі, то не повертайте їх до невірних: вони їм не дозволені й ті не дозволені їм. Давайте їм, що вони витратили. І немає на вас гріха, якщо одружитеся ви з ними, як дасте їм їхню плату. Й не тримайтеся за узи невірних і просіть те, що ви витратили, і нехай вони просять, що вони витратили. Таке для вас рішення Аллаха. Він вирішує між вами. Аллах — знаючий, мудрий!

12. О пророче! Як прийдуть до тебе віруючі жінки, присягаючи тобі в тому, що вони нікого не додаватимуть Аллахові в товариші і не будуть красти, розпутничати чи вбивати своїх дітей, і не наводитимуть неправду, і не будуть не слухатися тебе в ухваленому, то прийми їхню присягу й проси для них вибачення в Аллаха, — адже Аллах —даруючий, милосердий!

13. О ви, які увірували! Не дружіть з людьми, на кот­рих розгнівався Аллах. Зневірилися вони в потойбічному житті, як зневірилися невірні в мешканцях могил.

Сура 110 допомога

1. Коли прийде допомога Аллаха й перемога Його,

2. І побачиш ти, як переходять люди в релігію Аллаха натовпами,

3. Тоді прославляй Господа твого та моли в Нього прощення! Воістину, Він — завжди був усепрощаючий!

Сура 49 кімнати

2. О ви, які увірували! Не піднімайте своїх голосів вище від голосу пророка та не звертайтеся до нього гучно з промовою, як звертаєтеся один до одного, аби не були марними ваші справи, а ви й не знаєте.

7. І знайте, що серед вас — посланець Аллаха; якби слухав він вас у багатьох справах, то ви б страждали. Проте Аллах викликав у вас любов до віри та прикрасив її у ваших серцях, і зробив для вас ненависними невір'я, розпусту та непокору...

9. І коли б два загони віруючих билися, то примиріть їх. Якщо ж один буде несправедливим проти іншого,то бийтеся з тим, котрий несправедливий, доки не повернеться він до веління Аллаха. А якщо він повернеться, то примиріть їх по справедливості й будьте неупередженими: адже Аллах полюбляє неупереджених!

10. Адже віруючі — брати. Так примиряйте обох ва­ших братів і бійтеся Аллаха, — можливо, будете ви поми­лувані.

11. О ви, які увірували! Нехай одні люди не знущають­ся над іншими: можливо, вони кращі від них! І жінки — над жінками: можливо, вони — кращі від них! Не гань­біть самих себе й не перекидайтеся прізвиськами. Мер­зенне ім'я «розпуста» після віри! А хто не обернеться, ті — несправедливі.

10. О ті, що увірували! Бережіться багатьох думок! Адже деякі думки — гріх; і не вистежуйте, і хай одні з вас не паплюжать за очі інших. Хіба забажає хтось із вас їсти м'ясо свого брата, коли він помер? Адже відчули ви оги­ду. Бійтеся ж Аллаха...

10. О люди! Ми створили вас чоловіком і жінкою та зробили вас народами й племенами, щоб ви знали один одного. Адже найшляхетніший з вас перед Аллахом — найблагочестивіший. Воістину, Аллах — знаючий, віда­ючий!

11. Сказали бедуїни: «Ми увірували!» Скажи: «Ви не увірували, але кажіть: "Ми підкорилися", бо не увійшла ще віра у ваші серця. А якщо коритиметеся ви Аллахові та Його посланцеві, Він ні в чому не зменшить ваші справи». Воістину, Аллах прощаючий, милосердий!

12. Віруючі — лише ті, що увірували в Аллаха та Його посланця, потім не зазнавали сумнівів й боролися своїм майном і своїми душами на шляху Аллаха. Вони — щирі.

Сура 9 покаяння

3. ...Порадуй же тих, які не увірували, покаранням нестерпним,

4. Окрім тих язичників, з якими ви уклали союз, а потім вони нічим перед вами його не порушували й ні­кому проти вас не допомагали! Закінчіть же договір з ними до їхнього терміну: адже Аллах полюбляє богобо­язливих!

5. А як скінчаться місяці заборонені, то винищуйте язичників, де їх знайдете, захоплюйте їх, облягайте, влаштовуйте засідку проти них в усякому місці прихова­ному! Якщо вони навернулися та виконували молитву й давали очищення, то звільніть їм дорогу: адже Аллах — даруючий, милосердий!

6. А якщо хто-небудь з язичників просив у тебе при­тулку, то дай притулок йому, доки він не почує слів Аллаха. Потім достав його у безпечне для нього місце. Це — тому, що вони — люди, які не знають.

7. Як буде в язичників союз з Аллахом та його послан­цем, окрім тих, з якими ви уклали союз біля мечеті свя­щенної? І доки вони прямі стосовно вас, будьте і ви прямі до них: адже Аллах полюбляє богобоязливих!

10. Вони не дотримуються стосовно віруючих ані клят­ви, ані умови. Вони — злочинці.

11. А якщо вони навернулися та виконали молитву й дали очищення, то вони — брати ваші в релігії...

12. А якщо вони порушили свої клятви після договору й ганьбили вашу релігію, то бийтеся з імамами ⁴¹ не­вір'я, — адже немає для них клятв, — можливо, вони утримаються!

14. Бийтеся з ними, — покарає їх Аллах вашими руками та зганьбить їх, і допоможе вам проти них, і зцілить душі людей віруючих.

15. І виведе гнів з їхніх сердець...

20. Ті, що увірували й виселились і боролися на шляху Аллаха своїм майном і своїми душами, — вище вони щаблем у Аллаха: вони — здобули успіх.

23. О ви, які увірували! Не беріть своїх батьків і братів друзями, якщо вони полюбили невір'я більше віри. А хто з вас бере їх у друзі, ті — несправедливі.

24. Скажи: «Якщо ваші батьки й ваші сини, і ваші брати, і ваші дружини, і ваша родина, і майно, яке ви придбали, і торгівля, застою в якій ви боїтеся, і оселі, які ви схвалили, миліші вам, ніж Аллах та Його посланець і боротьба на Його шляху, то вичікуйте, доки прийде Аллах зі Своїм велінням. А Аллах не веде народ роз­пусний!

25. О ви, які увірували! Адже язичники — погань. Нехай же вони не наближаються до мечеті священної після цього року! А якщо боїтеся ви нестатку, то зба­гатить вас Аллах від Своєї щедрості, якщо забажає. Воіс­тину, Аллах — знаючий, мудрий!

26. Бийтеся з тими, хто не вірує в Аллаха й у день Страшного Суду, не забороняє того, що заборонив Аллах і Його посланець, і не підкоряється релігії істини — з тих, кому дароване (Святе) Письмо, доки вони не дадуть відкупу своєю рукою, будучи приниженими.

34. О ви, які увірували! Багато хто з книжників і чен­ців пожирає майно людей по-пустому й сходить зі шляху Аллаха. А ті, що збирають золото й срібло та не витрача­ють його на шляху Аллаха, — обрадуй їх покаранням нестерпним

35. В той день, коли у вогні геєни розпалять і затавру­ють цим їхні лоби, боки й хребти! Це — те, що ви для себе зберегли. Смакуйте ж те, що ви зберігали!

36. Воістину, кількість місяців у Аллаха — дванадцять місяців у (Святому) Письмі Аллаха на той день, як ство­рив Він небеса й землю. З них — чотири заборонених, це — стійка релігія: не завдавайте ж протягом них зла самим собі й бийтеся всі з язичниками, як вони всі б'ються з вами. І знайте, що Аллах — з богобоязливими.

37. Вставка — тільки збільшення невір'я; помиляють­ся в цьому ті, що не вірують; вони дозволяють це в один рік і забороняють в шитий, щоб узгодити з тією лічбою, яку Аллах заборонив. І вони дозволяють те, що забо­ронив Аллах⁴²...

41. Вирушайте легкими і важкими й борітеся своїм майном та душами на шляху Аллаха! Це — найкраще для вас, якщо ви знаєте!

42. Якби напрям був близьким і шлях помірним, вони пішли б за тобою. Але далека для них відстань, і кляс­тимуться вони Аллахом: «Якби могли ми, то вийшли б разом з вами!» Вони гублять самих себе, а Аллах знає, що вони — брехуни.

44. Не запитують у тебе дозволу ті, що вірують в Алла­ха й у день Страшного Суду, щоб битися своїм майном і своїми душами. А Аллах знає богобоязливих!

45. Питають у тебе дозвіл лише ті, що не вірують в Аллаха й у Судний день, і серця яких сумніваються, — і вони вагаються у своїх сумнівах.

57. Якби знайшли вони притулок чи печери, чи вихід, то повернули б вони до нього, стрімко прямуючи.

58. Є серед них і такі, що наклеп зводять на тебе з милості. Якщо їм дано було що-небудь, вони задоволені, а якщо їм не дано, то ось, — вони гніваються.

60. Милостині — тільки для бідних, нужденних і тих, хто над цим працює, — тим, в кого серця навернені, на викуп рабів, боржникам, на шляху Аллаха, подорожнім, — за постановою Аллаха. Аллах — знаючий, мудрий!

74. О пророче! Борися з невірними та лицемірами і будь до них жорстоким. їхній притулок — геєна, і кеп­ське це повернення!

85. І не молися за кожного з них, хто помер, і не стій над його могилою. Адже вони не вірували в Аллаха та Його посланця й померли, будучи розпусними!

91. І прийшли ті з бедуїнів, хто вибачався, що ти їм дозволив, і залишилися ті, які вважали брехливими Алла­ха та Його посланця. Уразить тих з них, котрі не віру­вали, болісне покарання!

98. Бедуїни — ще сильніші в невір'ї та лицемірстві й здатні не знати меж того, що дарував Аллах Своєму пос­ланцеві. Аллах — знаючий, мудрий!

99. І серед бедуїнів є й такі, які приймають те, що вони витрачають, за пеню й вичікують (лихих) поворотів для вас. Супроти них — поворот зла. Воістину, Аллах — чує, знає!

100. Серед бедуїнів є й такі, що вірують в Аллаха та в день Страшного Суду...

102. А серед бедуїнів, що навколо вас, та мешканців Медини є лицеміри; вони — вперті в лицемірстві. Ти їх не знаєш, Ми їх знаємо, Ми покараємо їх двічі, потім вони будуть повернені до великого покарання.

103. Є й інші, що визнали свої гріхи; вони змішували справу добру й іншу — погану, — можливо, Аллах обер­неться на них: адже Аллах — даруючий, милостивий!

104. Візьми з майна їхнього милостиню, якою ти їх очистиш і виправдаєш. І молися над ними, адже твоя молитва — заспокоєння для них, а Аллах — чує, знає!

112. Воістину, Аллах купив у віруючих їхні душі та їхнє майно за те, що їм — рай! Вони б'ються на шляху Аллаха, вбивають та бувають убиті, згідно з обіцянням від Нього істинним у Торі, Євангелії та Корані...

114. Не слід пророкові й тим, що увірували, просити прощення для язичників, хоча б вони були родичами, після того, як стало зрозумілим для них, що вони — мешканці вогню.

123. Не слід віруючим вирушати всім. Чому б з кожної частини їхньої не вирушав який-небудь загін, аби ви­вчали вони релігію та щоб напучували свій народ, коли повернуться до них? Можливо, вони остерігатимуться.

124. О ви, які увірували! Бийтеся з тими, котрі близькі до вас. І хай вони знайдуть у вас суворість. І знайте, що Аллах — з богобоязливими!

Сура 5 трапеза

1. О ви, які увірували! Будьте вірними в договорах. Дозволена вам всіляка твар із худоби, окрім тої, про що вам читається, без дозволу для вас на полювання, коли ви в харамі⁴³. Воістину, Аллах вирішує те, що забажає!

3. А коли ви в стані дозволеності, то полюйте, і хай не накличе на вас гріх ненависть до людей за те, що від­хилили вони вас від мечеті священної...

4. Заборонена вам мертвеччина та кров, та м'ясо свині й те, що закололи з прикликанням не Аллаха, і задушене, і вбите ударом, і вбите під час падіння, і заколоте рогами, і те, що їв дикий звір, — окрім того, що уб'єте за обря­дом, — і те, що закололи на жертовниках, і щоб ділили ви за стрілами. Це — нечестя. Сьогодні зневірилися ті, що не вірували, у нашій релігії; не бійтеся ж їх, а бійтеся Мене.

5. Сьогодні Я завершив для вас вашу релігію й закін­чив для вас Мою милість і задовольнився для вас ісламом як релігією. Хто ж винен у голоді, не схиляючись до гріха, — так Аллах же — прощаючий, милостивий!

3. Вони загітують тебе: що їм дозволено? Скажи: «Доз­волені вам блага й те, чому навчили ви диких тварин, дресируючи їх, як собак, яких вчите ви тому, чому навчив вас Аллах. їжте ж те, що вони схоплять для вас, та зга­дуйте над цим ім'я Аллаха; і бійтеся Аллаха, — воістину, Аллах швидкий в розрахунку!

3. Сьогодні дозволені вам блага; і їжа тих, кому даро­ване (Святе) Письмо, дозволяється вам, і ваша їжа дозво­лена їм. І цнотливі із віруючих та цнотливі з тих, кому дароване (Святе) Письмо до вас, якщо дали ви їм винаго­роду, будучи цнотливими, не розггутними й не тримаючи наложниць. А якщо зрікся хто віри, то в нього — справа даремна, і він в останньому житті — серед потерпілих збиток».

4. О ви, які увірували! Як встаєте на молитву, то мийте ваші обличчя й руки до ліктів, обтирайте голову й ноги до щиколоток.

9.А якщо ви не чисті, то очищайтеся; а якщо ви хворі чи в дорозі, чи прийшов хтось з вас із відхожого місця, або торкалися ви жінок і не знайдете води, то обмивайте­ся чистим піском, — обтирайте ним свої обличчя й ру­ки...

21. І сказали іудеї та християни: «Ми — сини Аллаха та улюблені Його». Скажи: «Тоді чому Він вас карає за ваші гріхи? Ні, ви — лише люди з тих, кого Він створив. Він вибачає, кому забажає, і карає, кого забажає. Алла­хові належить влада над небесами й землею, і тим, що між ними, і до Нього — повернення».

37. Дійсно, відплата тим, що воюють з Аллахом і Його посланцем та намагаються на землі викликати нечестя, в тому, що вони будуть убиті чи розіп'яті, чи будуть від­рубані в них руки й ноги навхрест, чи будуть вони ви­гнані із землі. То для них — ганьба в цьому житті, а в потойбічному — велике покарання...

42. Злодієві та злодійці відтинайте їхні руки у відплату за те, що здобули вони, як залякування від Аллаха. Воіс­тину, Аллах — великий, мудрий!

43. А хто повернеться після своєї несправедливості й виправить, то Аллах обернеться до Нього. Воістину, Ал­лах — прощаючий, милосердий!

48. Дарували Ми Тору, в якій порадник та світло; судять за нею пророки...

49. І приписали Ми їм у ній, що душа — за душу, і око — за око, і ніс — за ніс, і вухо — за вухо, і зуб — за зуб, і за поранення — помета. А хто пожертвує це ми­лостинею, то це — спокута за нього. А хто судить не за тим, що послав Аллах, ті — несправедливі.

48. І відрядили Ми слідами їхніми Icy, сина Марйам, з підтвердженням того, що даровано раніше в Торі, і дару­вали Ми йому Євангелії, в яких — порадник і світло, та з підтвердженням того, що даровано до нього в Торі, і порадником та напученням для богобоязливих.

48. І нехай судять володарі Євангелій по тому, що дарував у них Аллах. А хто не судить по тому, що дарував Аллах, ті — розпусники.

49. І Ми дарували тобі (Святе) Письмо з істиною для підтвердження правдивості того, що даровано до нього із (Святого) Письма та для його збереження. Суди ж серед них по тому, що дарував Аллах, і не відходь за пристрас­тями їхніми в бік від істини, що прийшла до тебе. Кож­ному з вас влаштували Ми дорогу й шлях.

56. О ви, які увірували! Не беріть іудеїв та християн друзями: вони — друзі один одному. А якщо бере хто з вас їх собі в друзі, той сам із них. Воістину, Аллах не веде людей неправедних!

62. О ви, що увірували! Не беріть друзями тих, які вашу релігію сприймають за глум і забаву, з тих, кому до вас дароване (Святе) Письмо, та невірних. Бійтеся ж Ал­лаха, якщо ви віруючі!

73. Воістину, ті, що увірували й сповідують іудейство, і сабії, і християни, — хто увірував в Аллаха та день Страшного Суду і благо творив, — немає страху над ними, і не сумуватимуть вони!

77. Не вірували ті, хто казав: «Адже Аллах — третій із трьох», — тоді як немає ніякого божества, окрім єдиного Бога. А якщо не утримаються вони від того, що кажуть, тоді торкнеться тих з них, які не увірували, покарання нестерпне.

79. Месія, син Марйам, — тільки посланець, пройшли вже до нього посланці, а мати його — праведниця. Обоє вони їли їжу...

85. Усвідомиш ти, звичайно, що з усіх людей най-сильніші ненавистю до тих, хто увірував, іудеї та язич­ники, і усвідомиш ти, звичайно, що найближчі любов'ю до тих, хто увірував, ті, які казали: «Ми — християни!» Це — тому, що є серед них ієреї та монахи, і що вони не вихваляються.

92. О ви, які увірували! Вино, майсир, жертовники, стріли [44] — огида з діянь сатани. Стороніться ж цього, — можливо, ви щасливими будете!

93. Прагне сатана збудити поміж вас ворожнечу й ненависть вином і майсиром та відхилити вас від згаду­вання Аллаха й від молитви. Чи утримаєтеся ви? Слухай­те ж Аллаха й посланця, слухайте й стережіться! А якщо відвернетеся ви, то знайте, що на Нашому посланцеві лише ясне передавання.

96. О ви, які увірували! Не вбивайте здобич, коли ви в харамі, а хто уб'є з вас зумисно, то відплата — худоби стільки ж, скільки він убив...

97. Дозволене вам полювання в морі та харчування ним у користування вам і подорожнім. Але заборонене вам полювання на суші, доки ви в харамі. Бійтеся Аллаха, до якого ви будете зібрані!

98. Запровадив Аллах Ка’бу⁴⁵, священний будинок, тверд­женням для людей, і священний місяць, і жертовну тва­рину, і прикраси. Це — для того, щоб дізналися ви, що Аллах відає про те, що в небесах та що на землі, і що Аллах про всяку річ знає. Пам'ятайте, що Аллах сильний у покаранні та що Аллах — прощаючий, милостивий!

99. Обов'язок посланця —тільки сповіщення; а Аллах знає, що ви виявляєте й що ви приховуєте!

101. О ви, які увірували! Не питайте про речі, які вас засмутять, якщо вам відкриються. А якщо спитаєте ви про них, коли дарується Коран, вони відкриються вам. Аллах вибачив за них: адже Аллах — прощаючий, ла­гідний. Питали про них люди до вас; потім виявилися невіруючими в них.

105. О ви, котрі увірували! Свідками між вами, коли приходить до кого-небудь із вас смерть, у момент за­повіту (повинні бути) двоє володіючих справедливістю з вас або двоє інших не з вас, коли ви подорожуєте землею і станеться з вами нещастя смерті. Ви їх затримаєте після молитви, і вони поклянуться Аллахом, якщо ви маєте сумнів: «Не продамо ми його за будь-яку ціну, хоча б і для родичів, і не утаїмо свідчення Аллаха. Воістину, ми в такому разі були б із грішників!»

1. Абу Лахаб (араб. — палаючий) — прі­звисько Абд аль-Уззи ібн Абд аль-Муталліба (?—624) — дядька пророка Мухаммеда, який спочатку підтримував з посланником Аллаха непогані взаємини, але з часом під натиском своєї дружини перетворився на рішучого ворога ісламу.

2. Курайш (курейш) — клан, з якого походив пророк Мухаммед.

3. Йдеться про похід єменсько-ефіопського війська на Мекку, що відбувся в 569— 570 рр. У цьому поході в армії агресора був один бойовий слон (що дало назву коранічній сурі), але навіть ця «новітня бойова техніка» не врятувала загарбників: їхнє військо знекровила епідемія віспи, і ворог в паніці відступив.

4. Нун — ця буква не має ніякого смислово­го змісту, проте, за традицією, сам Аллах вмістив її в суру 68, а тому вилучити її з тексту Корану жодна людина не може.

5. Аль-Лат, аль-Узза, Манат — арабські язич­ницькі богині доісламського пантеону.

6. Фіраун — біблійний фараон — гнобитель євреїв.

7. Таснім — «найвище» джерело, образно — слово Мухаммеда.

8. Талх — за одними коментарями — акація або мімоза, за іншими — банан.

9. Самум — піщана буря, сухий гарячий вітер пустелі.

10. Дерево заккум — за уявленнями середньо­вічних мусульман, це пекельне дерево, плоди якого — дуже гидкі й несмачні — будуть їжею грішників у пеклі.

11. Сура 109 містить відповідь Мухаммеда на пропозиції мекканських язичників щодо можливого релігійного компромісу з му­сульманами, яка полягала в категоричній відмові від усіх старих культів.

12. Аль-Фатіха — сура, якою починається Ко­ран і текст якої широко використовується в ісламі як молитва.

13. 3а канонічним ісламським тлумаченням маються на увазі іудеї та християни.

14. Кафур — камфора, яку додавали у воду для її ароматизації.

15. Салсабіль — райське джерело води.

16. Та Ха — ці дві букви (як і буква Нун у тексті сури 68) теж не мають ніякого смислового змісту, проте вміщені в текст Корану Аллахом, вони не можуть бути вилучені звідти людьми.

17. Блакитні очі араби вважають показником диявольської природи людини.

18. Ал-Хіджр — камінь, місто. Традиційно вва­жається, що так араби називали античне місто Петру.

19. Шайтани — злі духи, вождем яких іс­ламська теологія вважала темного ангела Ібліса.

20. Див. примітки 4 і 16.

21. Йаджудж і Маджудж (біблійні Гог і Магог) — міфічні ворожі людям істоти вели­чезного розміру, що живуть на крайньому сході землі. За мусульманськими посткоранічними переказами, напередодні кінця світу ці потвори ненадовго здобудуть вла­ду над людством, вип'ють усю воду і зни­щать безліч людей, та коли, знахабнівши, вони почнуть стріляти по небесах, Аллах знищить Йаджуджа й Маджуджа. Зу-л-карнайн (Дворогий) — коранічне прізви­сько Александра Македонського, який, за переказами, для захисту від Йаджуджа й Маджуджа збудував великий оборонний мур.

22. Руми — візантійці.

23. Дирхем — срібна монета (2,97 г срібла).

24. Маються на увазі верблюди, кози, корови й вівці.

25. Мати поселень — Мекка.

26. Йдеться про прорив у 570 р. грандіозної Марибської греблі, який призвів до ціл­ковитого занепаду квітучої в минулому південноаравійської іригаційної цивілі­зації.

27. Сабії (ас-сабійя) — специфічна секта іудео-християн, які вважали справжнім про­роком Іоанна Хрестителя, а Ісуса Христа — лжепророком. Іслам відносить сабіїв (як і християн та іудеїв) до людей, яких на Останньому Суді Аллах відокремить від язичників і врятує, оскільки жили вони «благочестиво».

28. Ідеться про іудеїв.

29. Мовиться про євреїв-іудеїв.

30. Ханіф — єдинобожник.

31. Кибла («те, що навпроти») — напрямок на Мекку, в бік якої мусульманин повинен обертати обличчя під час молитви.

32. Хадж — паломництво до святих місць, священний обов'язок кожного мусульма­нина, якщо він у змозі зробити це фізично й фінансово хоча б раз за життя.

33. Майсир (мейсир) — гра на ставку.

34. Ідеться про мединців, які прийняли му­сульман після їхнього вигнання з Мекки в 622 р.

35. Кінтар (античн. кентинарій) — міра ваги. Приблизно дорівнює 33 кг. Динар (ан­тичн. денарій) — золота монета (2,4 г зо­лота).

36. Бадр (Бедр) — назва колодязя, біля якого в березні 624 р. мусульмани здобули пер­шу воєнну перемогу над мекканцями-язичниками.

37. Цю фразу з 13-го айята 61-ої сури писали на своїх бойових знаменах середньовічні араби- мусульмани.

38. Йдеться про іудейське плем'я Бану Курайза, яке під час вирішальної битви му­сульман з язичниками 627 р. поблизу Медини підтримало ворогів ісламу, за що було жорстоко покаране мусульманами піс­ля їхньої перемоги над багатобожниками.

39. Маги — зороастрійці.

40. Тексти 1—3-го айятів сури 48-ої часто прикрашали бойові прапори турків-османів.

41. Імам — предстоятель на молитві, духов­ний провідник.

42. Йдеться про заборону язичницького со­нячно-місячного календаря. Вставка — додатковий місяць, який впроваджували для узгодження циклів місяця з річним сонячним циклом.

43. Харам (заборонене) — комплекс обме­жень і заборон, які накладаються на му­сульманина під час паломництва, релігійних свят, траурних церемоній тощо.

44. Мовиться про ворожбу на стрілах, поши­рену серед арабів у часи язичництва.

45. Ка’ба (куб) — центральна мечеть Мекки, в якій міститься Чорний камінь — го­ловна святиня ісламу.

ОПОВІДЬ ПРО ТАВАДДУД

...жив у Багдаді великий купець, лю­дина сановита, багата грошима й землями. І Аллах по­ширював над ним земні блага, але не привів його до бажаного та не дав йому потомства...

І купець почав молити Аллаха великого, і постався вдень, і простоював ночі, і приносив обітниці Аллахові, великому, живому, незмінно сущому, і відвідував пра­ведників, і примножив він благання до Аллаха великого. І почув його Аллах, і прийняв його молитву, і змило­сердився через його моління та нарікання. І минуло лише небагато днів, і пізнав купець одну зі своїх дружин, і понесла вона від нього цієї ж ночі, тої ж години та хви­лини, і завершила вона свої місяці, і склала тягар, і принесла хлопчика, схожого на півмісяць.

І тоді купець виконав обітниці, дякуючи Аллахові, ве­ликому, славному, і видав милостиню та одягнув вдов і сиріт, а сьомого вечора після народження назвав сина Абу-ль-Хусном. І годували його годувальниці, і няньчили його няньки, і носили його невільники та євнухи, доки хлопчик не став великим. І підріс він, і виріс, і став дорослим. І він вивчив великий Коран і накази ісламу, і справи праведної віри, і письмо, і поезію, і лічбу та нав­чився метати стріли; і став він єдиним у свій час та найкращим з людей того століття — красивий обличчям, красномовний язиком...

І минуло трохи часу, і занедужав цей (купець) та по­мер. І син обрядив його найкращим чином та поховав його, і повернувся до своєї домівки й сидів, приймаючи співчуття, дні й ночі, і раптом увійшли до нього його друзі та сказали: «Хто залишив подібного до тебе, той не помер, і все, що проминуло, — проминуло, а приймати співчуття личить тільки дівчатам і жінкам, захованим за завісою»...

І почав він (Абу-ль-Хусн) їсти й пити, і насолоджу­ватися та веселитися, і нагороджувати та обдаровувати, і був щедрим на золото, і постійно їв курок та ламав пе­чатки на посудинах і глечиках, що булькотять, і слухав пісні, і жив він так до тих пір, доки гроші не пішли і становище його не погіршилося. І зникло все, що було перед ним, і розкаявся він та зніяковів і розгубився. І коли втратив він те, що втратив, не зосталося в нього нічого, крім невільниці, яку залишив йому його батько серед того, що лишив.

А цій невільниці не було подібних за красою, при­вабливістю, блиском і досконалістю та стрункістю стану, і була вона володаркою знань і рис та достойностей, які вважають приємними.

...невільниця сказала своєму панові: «О пане, достав мене до Харуна ар-Рашида, п'ятого із синів аль-Аббаса¹, і зажадай від нього в сплату за мене 10 тисяч динарів, а якщо він знайде таку ціну надто високою, скажи йому: «О повелителю правовірних, моя невільниця варта біль­шого. Випробуй її, і її ціна стане великою у твоїх очах, оскільки цій дівчині немає рівних, і вона підходить тільки тобі»...

І він привів дівчину до повелителя правовірних Хару­на ар-Рашида й запропонував її йому й згадав про те, що казала невільниця. І тоді халіф² запитав: «Як твоє ім'я?» — «Моє ім'я Таваддуд», — промовила невільниця. «О Таваддуд, які науки ти добре знаєш?» — запитав халіф. І дівчина відповідала: «О пане, я знаю граматику, поезію, законодавство, тлумачення Корану та лексику і знайома з музикою та наукою про долі успадкування, і лічбою, і діленням, і землевимірюванням, і оповідями перших лю­дей. Я знаю великий Коран і читала його за сімома, десятьма та чотарнадцятьма читаннями, і я знаю кіль­кість його сур та віршів, і його частин та половин, і чвертей та восьмих, і десятих, і кількість падінь долілиць. Я знаю кількість букв у Корані та вірші, які відміняють і які відмінили, і сури мекканські та мединські, і причини їхнього присилання; я знаю священні перекази, про вив­чення та про передавання, підкріплені й непідкріплені; я вивчала науки точні, і геометрію, і філософію, і ліку­вання, і логіку, і риторику, і пояснення та запам'ятала багато з богослов'я...»

І коли халіф Харун ар-Рашид почув від дівчини такі слова при юних її літах, він здивувався барвистості її мови та, звертаючись до володаря дівчини, сказав йому: «Я викличу людей, які почнуть дебати з нею про все, що вона собі приписала, і, якщо вона їм відповість, я дам тобі плату за неї з добавкою; якщо ж вона не відповість, тобі вона більше підходить»...

І повелитель... наказав... привести читців Корану, за­конознавців, лікарів, астрологів, мудреців, зодчих і філо­софів.

І минуло лише трохи часу, і прийшли вони до палацу халіфату... І тоді дівчина опустила голову та мовила: «Хто з вас факір ³ знаючий, читець, що знається на переказах?» І один із присутніх відповів: «Я та людина, яку ти шу­каєш»...

І факіх спитав: «Ти читала велику книгу Аллаха..?» — «Так», — відповіла дівчина. І факіх сказав: «...Розкажи мені, о дівчино, ...хто твій господь, хто твій пророк, хто твій наставник, що для тебе кибла, хто твої брати, який твій шлях і яка твоя стезя».

І дівчина відповіла: «Аллах — мій господь, Мухам­мед... — мій пророк, Коран — мій наставник, Каба -— моя кибла, правовірні — мої брати, добро — мій шлях і Сунна⁴ — моя стезя»...

«Добре! — мовив факіх. — Скажи мені, в який спосіб ти дізналася про пророка..?» І дівчина відповіла: «Через читання книги Аллаха великого, через знамення, вка­зівки, докази та чудеса».

«Добре! — мовив факіх. — Розкажи мені про обо­в'язкові правила та установлення, що твердо стоять». — «Стосовно обов'язкових правил, — відповіла дівчина, — то їх п'ять: свідчення, що немає бога, окрім Аллаха, єди­ного, який не має товаришів, і що Мухаммед — його раб і посланець; виконання молитви; роздавання милостині; піст у Рамадан⁵ та паломництво до священного храму Аллаха для тих, хто може його здійснити. Стосовно ж установлень, що твердо стоять, то їх чотири: ніч, день, сонце й місяць; на них будуються життя й надія, і не знає син Адама, чи будуть вони винищені з останнім тер­міном».

«Добре! — сказав факіх. — Розкажи мені, які обряди віри?» — «Обряди віри, — відповіла дівчина, — молитва, милостиня, піст, паломництво, війна за віру та уникання забороненого».

«Добре! — мовив факіх. — Розкажи мені, з чим вста­єш на молитву?» — сказав він. І дівчина відповіла: «З прагненням благочестя, визнаючи владу господа». — «Роз­кажи мені, — сказав факіх, — скільки правил надав тобі Аллах виконати перед тим, як ти встанеш на молитву». І дівчина відповідала: «Здійснити очищення, прикрити со­ром, прибрати забруднений одяг, встати на чистому міс­ці, обернутися до кибли, утвердитися прямо, мати благо­честивий намір та вимовити вигук заборони: "Аллах ве­ликий!"»

«Добре! — сказав факіх. — Розкажи мені, як ти ви­ходиш з домівки твоєї на молитву?» — «З прагненням благочестя», — відповіла дівчина. «А з яким наміром ти входиш до мечеті?» — спитав факіх, і дівчина відповіла: «З наміром служити Аллахові». — «А як ти обертаєшся до киблиі» — спитав факіх. «Виконуючи три правила та одну настанову», — відповіла дівчина.

«Добре! — сказав факіх. — Скажи мені, який початок молитви, що в ній звільняє від заборони та що накладає заборону?» — «Початок молитви, — відповідала дівчина, — очищення; накладає заборону вигук заборони: "Аллах ве­ликий!", а звільняє від нього побажання миру після мо­литви». — «А що лежить на тому, хто полишить мо­литву?» — запитав факіх, і дівчина відповідала: «Гово­риться в "Ас-Сахиху [6] : "Хто полишить молитву навмисно та умисно, без виправдання, немає для того долі в іс­ламі..."» — ...факіх сказав: «Добре! Розкажи мені про мо­литву — що це?» І дівчина відповіла: «Молитва — зв'я­зок між рабом і Паном його, і в ній 10 властивостей: вона освячує серце, осяває обличчя, умилостивляє Милосер­дого, розгнівує сатану, відвертає лихо, звільняє від зла ворогів, примножує милість, відвертає кару, наближує раба до його Володаря та утримує від мерзенності й за­судженого. Молитва —одне з необхідних, обов'язкових і приписаних правил, і юна — стовп віри».

«Добре! — сказав факіх. — Розкажи мені, що є клю­чем молитви?» — «Мале омивання», — відповідала дів­чина. «А що таке ключ малого омивання?» — «Виголо­шення імені Аллаха». — «А що таке ключ виголошення імені Аллаха?» — «Тверда віра». — «А що таке ключ твердої віри?» — «Покладання надії на Аллаха». — «А що таке ключ покладання надії на Аллаха?» — «Надія». — «А що є ключем надії?» — «Покора». — «А що таке ключ по­кори?» — «Сповідування єдиного Аллаха великого та ви­знання за ним вищої влади».

«Добре! — сказав факіх. — Розкажи мені про правила малого омивання». І дівчина відповіла: «їх шість, за вчен­ням імама аш-Шафії, Мухаммеда ібн Ідріса⁷: благочес­тивий намір при омиванні обличчя, омивання рук і лік­тів, обтирання частини голови, омивання ніг і п'яток та належний порядок в омиванні. А настанов про нього десять: виголошення імені Аллаха, обмивання рук, перш ніж опустити їх у посудину, полоскання рота, втягування води носом, обтирання всієї голови, обтирання ушей ззовні й зсередини новою водою, промивання густої бо­роди, промивання пальців на руках і ногах, обмивання правої сторони раніше від лівої, очищення тіла тричі та безперервність в омиванні. А закінчивши омивання, тре­ба сказати: "Засвідчую, що немає бога, окрім Аллаха, єдиного, який не має товаришів, і що Мухаммед — його раб і посланець! Боже мій, зарахуй мене до тих, що ка­ються, зарахуй мене до тих, що очищуються. Слава тобі, Боже мій! Хвалою Тобі засвідчую, що немає господа, окрім Тебе, прошу в Тебе вибачення та каюся перед То­бою"»...

«Добре! Розкажи мені про причини омивання піском, про його правила та настанови про нього». — «Стосовно причин, — відповіла дівчина, — то їх сім: відсутність води, побоювання цього, потреба у воді, втрата шляху в дорозі, хвороба, струпи та поранення. А правил його чо­тири: благочестивий намір, використання чистого піску, обтирання обличчя та обтирання обох рук. Стосовно ж настанов, ось вони: виголошення імені Аллаха та оми­вання правої руки перед лівою».

«Добре! — сказав факіх. — Розкажи мені про умови молитви, її стовпи та настанови про неї». — «Стосовно умов молитви, — відповідала дівчина, —їх п'ять: чистота членів, прикриття сорому, належний час, визначений точно або гаданий напрямок у бік кибли, стояння на чистому місці. А стовпи молитви: благочестивий намір, вигук за­борони: "Аллах великий!", перебування стоячи, якщо можливо, і виголошення "Фатіхи"... Потім належить здійснити поясний уклін, зволікти, випростатися, зволікти, впасти ниць, зволікти, присісти між двома па­діннями ниць, зволікти, виголосити останнє сповідуван­ня віри, присівши для нього та вимовляючи при цьому моління про пророка (нехай благословить його Аллах і хай вітає!), та проголосити перше вітання, і... мати благо­честивий намір при виході з молитви. Стосовно настанов про молитву, до них належать: азан, ікама [8], піднімання рук під час вигуку заборони: "Аллах великий!", вступне моління, охоронний вигук, вигук: "Амінь!", читання якоїсь сури після "Фатіхи", вигуки: "Аллах великий!" при змінах положення, слова: "Нехай почує Аллах тих, хто його вихваляє! Господе наш, хвала тобі!" і голосна мова у своєму місці, і тиха мова у своєму місці, і перше спо­відування, для якого слід сісти, і включення до нього молитви про пророка...»

«Добре! Скажи мені, з чого встановлена подать на бідних?⁹» — сказав факіх. І дівчина відповідала: «З золо­та, зі срібла, з верблюдів, корів, овець, пшениці, ячменю, проса, дурри, бобів, гороху, рису, ізюму та фініків». — «Добре! — сказав факіх. — Розкажи мені, з якої кількості золота беруть подать на бідних?» І дівчина відповідала: «Немає податі з того, що менше двадцяти міскалів¹⁰, а як дійде до двадцяти, то з них належить півміскаля і з того, що більше — за таким самим розрахунком». — «Розкажи мені, з якої кількості срібла визначена подать?» — сказав факіх. І дівчина відповідала: «Немає податі з того, що менше двохсот дирхемів, і якщо дійде до двохсот, то з них належить 5 дирхемів, а з того, що більше, — за таким самим розрахунком». — «Добре! Розкажи мені, із скіль­кох верблюдів встановлена подать?» — сказав факіх. І дівчина відповідала: «З кожних п'яти — одна вівця, до двадцяти п'яти, а з двадцяти п'яти — однорічна верблю­диця». — «Добре! — сказав факіх. — Розкажи мені, із скількох овець встановлена подать?» — «Як дійде до со­рока, з них одна вівця», — відповідала дівчина.

«Добре! — сказав факіх. — Розкажи мені про піст та його правила». І дівчина відповідала: «Правила посту: бла­гочестивий намір і утримання від їжі, пиття, сексу та навмисного блювання, і піст є обов'язковим для кожного повнолітнього, вільного від місячних і післяпологових очи­щень. Він є обов'язковим з тієї хвилини, як побачать новий місяць чи почують про це зі слів очевидця... Сто­совно ж настанов про піст, то треба прискорювати роз­говіння, відкладати передранішню трапезу та утримува­тися від розмов, окрім слів про добро, згадування Аллаха та читання Корану». — «Добре! Розкажи мені, що не робить піст недійсним?» — сказав факіх. І дівчина відпо­відала: «Намащування, використання сурми, проковту­вання дорожного пилу та слини, витікання сім'я під час полюції чи від погляду на сторонню жінку, кровопускан­ня й використання п'явок — це не робить піст недій­сним»...

«Добре! Розкажи мені, коли є обов'язковим палом­ництво?» — сказав факіх. І дівчина відповідала: «Коли людина досягла зрілості, перебуває в повному розумі, спо­відує іслам і в змозі здійснити паломництво, і воно обо­в'язкове в житті один раз...» — «Які правила паломниц­тва?» — запитав факіх. І дівчина відповіла: «Накладання на себе заборони, зупинка на Арафаті [11], круговий обхід, біг та гоління чи укорочення волосся». — «А які правила очищення?» — запитав факіх. І дівчина відповідала: «На­кладання заборони, круговий обхід і біг». — «Які правила накладання заборони?» — запитав факіх. І дівчина від­повідала: «Зняття з себе пошитого одягу, відмова від па­хощів, припинення гоління голови, підстригання нігтів, убивання дичини та зносин»...

«Добре! — сказав факіх. — А що таке війна за віру та які її основи?» — «Основи її, — відповідала дівчина, — напад на нас невірних, наявність імама та військового спорядження і твердість під час зустрічі з ворогом, а, на­станова при ній наказує закликати до бою словами Його (великий Він): "О пророче, закликай правовірних до бою!"»...

«Добре! —промовив факіх. — Розкажи мені про віру». — «Віра, — відповідала дівчина, — поділяється на 9 від­ділів: віра в того, кого вшановуєш; віра в те, що ти раб; віра в особливу сутність Бога; віра у дві жмені; віра в передвизначення; віра в те, що скасовує; віра в скасова­не; віра в Аллаха, його ангелів та посланців; віра в долю й передвизначення в благому та злому, приємному й бо­лісному...»

«Добре! — сказав факіх. — Розкажи мені, що таке річ, що напівріч і що не річ». І дівчина відповіла: «Річ — це правовірний; напівріч — це лицемір; а не річ — це не­вірний»...

«Що ти скажеш про віру?» — «Віра — ...це підтвер­дження язиком і визнання істини серцем та дії членами... Не завершити правовірному віри, доки не завершаться в ньому п'ять якостей: покладання надії на Аллаха, переда­ча себе Аллахові, визнання влади Аллаха, згода на вирок Аллаха та щоб були його дії до вподоби Аллахові, бо той, хто любив заради Аллаха і давав заради Аллаха й від­мовляв заради Аллаха, той увірував цілком»...

І факіх сказав: «Розкажи мені про кількість сур у Ко­рані: скільки там десятих, скільки віршів, скільки букв і скільки падінь ниць? Скільки пророків у ньому згадано, скільки в ньому сур мединських і скільки сур меккан-ських та скільки в ньому згадується істот літаючих?» — «О пане, — відповіла дівчина, — стосовно сур у Корані, то їх 114, і мекканських з них — 70 сур, а мединських — 44. Щодо десятих частин, то їх 600 десятих і 21 десята; віршів у Корані — 6236, а слів у ньому — 79 439, і букв — 323 670; і хто читає Коран, тому за кожну букву зара­хується десять благих справ. А падінь ниць — їх 14... Стосовно ж пророків, імена яких згадуються в Корані, то їх двадцять п'ять: Адам, Нух, Ібрахім, Ісмаїл, Ісхак, Якуб, Юсуф, аль-Яса, Юнус, Лут, Саліх, Худ, Шуайб, Дауд, Сулейман, Зу-ль-Кифль, Ідріс, Ільяс, Ях'я, Закарія, Айюб, Муса, lea, Харун і Мухаммед... Стосовно ж літаючих іс­тот, то їх 9... (Це) комар, бджола, муха, мураха, одуд, ворон, сарана, Абабіль та птах їси (мир з ним!), а це — летюча миша».

«Добре! — сказав факіх. — Розкажи мені, яка сура в Корані найкраща?» — «Сура про корову», — відповіла дівчина...

«Розкажи мені про перевагу та благословенність слів: "В ім'я Аллаха, милостивого, милосердого!"» — сказав факіх. І дівчина мовила: «Передають, що пророк (нехай благословить його Аллах і хай вітає!) казав: "Якщо про­читають над чимось: "В ім'я Аллаха, милостивого, мило­сердого!", завжди буде в цьому благословення"... І ка­жуть, що, коли Господь сотворив свій престол, він за­тремтів великим тремтінням, і написав на ньому Аллах: "В ім'я Аллаха, милостивого, милосердого!", і ущухло трем­тіння його... І про посланця Аллаха... передають, що він сказав: "Приведуть людину в день воскресіння, і вима­гатимуть від неї звіт, не знайдуть у неї благої справи, і накажуть вкинути її у вогонь, і скаже вона: "О Боже мій, ти не був справедливим зі мною!" І скаже Аллах (великий він і славний): "А чому так?" — і відповість людина: "О Господи, тому що ти назвав себе милостивим, милосер­дим і хочеш катувати мене вогнем". І скаже їй тоді Аллах (нехай збільшиться його велич!): "Я назвав себе милос­тивим, милосердим; відведіть раба мого до раю через моє милосердя, бо я — наймилосердіший з милосердих"».

«Добре! — сказав Читець Корану. — Розкажи мені про першу появу слів: "В ім'я Аллаха, милостивого, ми­лосердого!"» І дівчина сказала: «Як почав Аллах великий дарувати Коран, писали: "В ім'я твоє, Боже мій!", а як дарував Аллах великий слова: "Скажи: ''Благайте Аллаха чи благайте милостивого, як би не благали Його, у Нього імена найпрекрасніші", почали писати: "В ім'я Аллаха милостивого!" Коли було даровано: "Господь ваш — гос­подь єдиний, немає господа окрім нього, милостивого, милосердого", почали писати: "В ім'я Аллаха, милости­вого, милосердого!"»...

«О дівчино, — сказав він їй, — чи дарував Аллах Коран увесь одразу, чи Він його дарував частинами?» І вона відповіла: «Сходив з ним Джибриль-вірний¹² (мир з ним!) від Господа світів до пророка Його Мухаммеда, пана посланих та печатки пророків, з наказом і заборо­ною, обіцянкою та погрозою, розповідями та притчами протягом двадцяти років, окремими віршами, згідно з подіями».

...«Добре! Розкажи мені про кількість поборників, які збирали Коран за життя посланця Аллаха...» І дівчина відповідала: «їх четверо: Убейї ібн Каб, Зейд ібн Сабіт, Абу-Убейда Амір ібн аль-Джаррах та Осман ібн Аффан (нехай буде задоволений Аллах ними всіма!)» — «Добре! — сказав читець Корану. — Розкажи мені про читців, від яких переймають читання». І дівчина відповідала: «їх чет­веро: Абдаллах ібн Масуд, Убейї ібн Каб, Муаз ібн Джа-баль і Салім ібн Абдаллах»...

«Розкажи мені, хто твій батько в ісламі?» — «Мухам­мед (нехай благословить його Аллах та вітає!)» — «А хто батько Мухаммеда?» — «Ібрахім, Друг Аллаха». — «Що таке віра ісламу?» — ...«Свідчення, що немає бога, окрім Аллаха, і що Мухаммед — посланець Аллаха»...

«Розкажи мені про Адама та пе рию початкове його со-творіння». — «Аллах сотворив Адама з глини, а глину — з піни, а піну — з моря, а море — з мороку, а морок — із світла, а світло — з риби, а рибу — зі скелі, а скелю — з яхонту, а яхонт — з води, а вода створена всемогутністю, як сказав Аллах великий: "Бо, воістину, веління Його, якщо забажає Він чогось, — в тому, щоб цьому сказати: "Будь!" —і воно буває"»...

І повелитель правовірних був у захваті та вигукнув: «Нехай благословить тебе Аллах і хай помилує того, хто тебе навчив!» І дівчина піднялася та поцілувала землю між його рук. А потім повелитель правовірних велів при­нести гроші та виклав володареві дівчини сто тисяч ди­нарів і сказав: «О Таваддуд, забажай від мене чогось!» — «Я бажаю від тебе, — мовила дівчина, — щоб ти повер­нув мене моєму панові, що продав мене». — «Добре!», — сказав халіф і повернув дівчину її хазяїнові, дав їй для неї самої п'ять тисяч динарів, і він зробив н пана своїм спів­трапезником на віки вічні.. І він відпускав йому на ко­жен місяць тисячу динарів, і той жив з дівчиною Таваддуд приємнішим життям...

1. Харун ар-Рашид дійсно був п'ятим баг­дадським халіфом (786—809) з династії Аббасидів (750—1258).

2. Халіф (від араб, халіфа — заступник) — офіційний титул глави мусульманської общини й держави після смерті її за­сновника та першого вождя — посланця Аллаха пророка Мухаммеда.

3. Факіх (араб. — знавець) — ісламський богослов-правник.

4. Сунна (араб. — звичай, приклад) — офі­ційна, канонізована мусульманським ду­ховенством біографія пророка Мухамме­да, яка за канонами ісламу мала служити зразком поведінки для кожного право­вірного.

5. Рамадан — дев'ятий місяць мусульман­ського місячного календаря, який кожен мусульманин повинен проводити в пості на честь того, що саме в цей місяць про­рокові Мухаммеду почали приходити коранічні сури. Протягом посту правовір­ний мусульманин не повинен нічого пити та їсти, доки світить сонце.

6. «Ас-Сахих» («Бездоганний») — назва по­пулярної на Арабському Сході в середні віки збірки переказів про пророка Мухам­меда.

7. Абу-Абдаллах Мухаммед ібн Ідріс аш-Ша-фії (767—820) — видатний факіх, бого­слов, філолог, правник, літературозна­вець і письменник, славетний ісламський проповідник, засновник однієї з чотирьох канонічних течій ортодоксального суннітського ісламу.

8. Азан (сповіщення) —закликання до мо­литви, з яким до мусульман звертається спеціальний глашатай мечеті — муедзин.Ікама — друге прикликання на молитву, яке муедзин проголошує в момент, коли молитва починається.

9. Подать на бідних (араб, закят) — податок, який кожен мусульманин повинен спла­чувати ісламській державі на користь бідних, нужденних одновірців.

10. Міскаль — традиційна одиниця виміру ваги для дорогих товарів (золото, пахощі, наркотики тощо), поширена в середні ві­ки у всьому ісламському світі. Каноніч­ний (монетний) міскаль становив 4,235 г.

11. Арафат —долина, поблизу Мекки, на пів­ночі якої розташована одноіменна гора, — місце проведення важливих обрядів під час хаджу — мусульманського палом­ництва.

12. Джибриль-вірний (Джибрил, Джабрил) — біблійний Гавриїл, ангел, через посеред­ництво якого Аллах передавав пророкові Мухаммеду текст коранічних сур.

Костянтин Багрянородний ПРО УПРАВЛІННЯ ІМПЕРІЄЮ