Глава 14

Про походження Мухумета (Мухам­меда)

Нечестивий і мерзотний Мухумет, про якого сарацини¹ кажуть, що він їх пророк, веде рід, похо­дячи з дуже численного племені Ісмаїла, сина Авраама. Адже Нізар, нащадок Ісмаїла, проголошується батьком їх усіх. Саме він породив двох синів, Мундара і Равію, а вже Мундар породив Кусара, Raïca, Феміма, Асанда й деяких інших, невідомих мені; вони ж, успадкувавши Мадіанітську пустелю², розводили худобу, проживаючи в наметах. Є й такі, що живуть ще й далі вглиб (пустелі), з племені не їх, а Іоктана, які називаються оміритами, тобто амо­нітами³. Розповідають же ось як. Оскільки цей Мухумет був бідним і сиротою, то надумав він найнятися до однієї багатої жінки, своєї родички, на ім'я Хадіга (Хадіджа), щоб бути погонщиком верблюдів та вести торгівлю в Єгипті з іноплемінниками й у Палестині. Відтак, пово­дячись дедалі сміливіше й підластившись до жінки, що була вдовою, він взяв її заміж. Отже, часто буваючи в Палестині і спілкуючись з іудеями та християнами, він набрався ідей і деяких тлумачень Святого Письма. Страждав він недугою — епілепсією, і журилася вельми дружина його, що вона знатна та багата, а поєднана з таким чоловіком, не лише бідним, а ще й епілептиком, а він, обманувши її, говорив: «Жахливе зрю я видіння анге­ла на ім'я Гавриїл і, не витримуючи погляду його, поть­марююся й падаю». Йому повірили, бо лжезасвідчував якийсь аріанин, псевдомонах, через нице користолюб­ство. І введена так в оману жінка возвістила й іншим співплемінним жінкам, що він — пророк. Хитра брехня дійшла й до вух філарха [4] на ім'я Бубахар. Коли дружина Мухумета померла й залишила його своїм наступником та спадкоємцем, став він знатним і дуже багатим, і підла омана та єресь його охопили терени Ефріву⁵.1 повчав цей безумний спокусник тих, хто вірив йому, що хто вбиває ворога чи ворогом убитий, потрапляє в рай; і багато ще про що правив балачки. Моляться вони й зірці Афродіти, яку називають Кувар, і виголошують у своїй молитві так: «Алла уа Кувар», що значить: «Бог і Афродіта»⁶. Адже бога вони називають «Алла», «уа» вживають замість спо­лучника «і», «Кувар» - називають зірку і говорять тому: «Алла уа Кувар».

Глава 15

Про рід Фатемідів

Слід знати, що Фатема (Фатіма) була дочкою Мухумета, і від неї походять Фатеміди. Вони не з (поселення) Фа­те мі в землі Лівії, а проживають у краях (що розташовані) на північ від Мекки, далі від могили Мухумета. Араб­ський народ до війн і битв винятково підготований; саме з цим родом розпочав війну Мухумет, спустошив та зруй­нував багато міст і багато країн. Вони мужні й войовничі: якщо у війську їх налічується до однієї тисячі, то це військо виявляється непереможним і нездоланним. Ска­чуть вони не на конях, а на верблюдах, під час війни не одягають ані панцирів, ані шоломів, але (лише) рожеві накидки, і озброєні вони довгими списами, щитами роз­міром з людину й величезними дерев'яними луками, що тільки небагато мужів можуть натягнути без зусиль.

Глава 16

З правила, що вивів Стефан-математик про виступ сарацинів, — в який рік від заснування світу він стався і хто тоді тримав скипетр царства ромеїв⁷

Виступили сарацини третього вересня десятого індикта, у дванадцятий рік правління Іраклія, в рік від засну­вання світу 6130 (622 р. и. е.). Гороскоп же самих сара­цинів вказував на місяць вересень, третє число, п'ятий день тижня. В ці часи головним вождем арабів був Муамеф, якого араби називають Мухуметом і який, ставши їх пророком, утримував владу над арабами дев'ять років.