- •Предмет філософії науки.
- •Наукознавство, його предмет і галузі.
- •Філософські засади науки.
- •Поняття науки. Сутність та функції науки.
- •Специфіка і структура наукового пізнання.
- •Наукова раціональність та її генезис.
- •Проблема виникнення науки. Основні історичні етапи розвитку науки.
- •Наукове і поза наукове знання.
- •Наука в системі культури. Загальнокультурна зумовленість науково-пізнавального процесу.
- •Традиції й новації в науці. Наукові революції.
- •11. Особливості постнекласичної науки.
- •12. Типи наукової раціональності.
- •13. Поняття наукового факту. Основні способи систематизації фактів.
- •14.Проблема, концепція, ідея в науковому пізнанні.
- •15. Емпіричний і теоретичний рівні наукового знання, їх відмінність і взаємозумовленість.
- •16. Логічні основи науки.
- •17. Поняття методу й методології. Предмет методології науки.
- •18. Мова науки, її особливості.
- •19. Поняття закону. Всезагальні, загальні і спеціальні закони.
- •20. Гіпотеза та її роль у науковому пізнанні. Види гіпотез.
- •21. Наукова теорія, її структура та функції.
- •22. Принцип системності у науковому пізнанні.
- •23. Принцип простоти у науковому пізнанні.
- •24. Редукціонізм у науці.
- •25. Загальна структура наукового знання, особливості його диференціації та інтеграції.
- •26. Особливості наукового пізнання суспільства.
- •27. Загальнонаукові методи пізнання.
- •28. Методологія індуктивізму.
- •29. Методологія конвенціоналізму.
- •30. Методологія фальсифікаціонізму.
- •31. Методологія історизму.
- •32. Цінності і норми науково-пізнавальної діяльності.
- •33. Співвідношення знань, істин і переконань у науці.
- •34. Етика науки. Внутрішньонаукові й поза наукові критерії етичності вчених.
- •35. Свобода наукового пошуку і соціальна відповідальність вченого.
- •36. Концепція «науково-дослідницьких програм» і. Лакатоса.
- •37. Прагматистський інструменталізм д. Дьюї.
- •38. «Лінгвістичний поворот» у філософії науки б. Рассела і л. Вітгенштейна.
- •39. Постмодерністська філософія науки.
- •40. Позитивізм про предмет і завдання філософії.
- •41. Постпозитивізм про предмет і завдання філософії.
- •42. Неопозитивістська філософія науки Віденського гуртка.
- •43. Неопозитивістська філософія науки Львівсько-Варшавської школи.
- •44. Наука й науково-пізнавальний процес у тлумаченні позитивізму.
- •45. Наука й науково-пізнавальний процес у тлумаченні постпозитивізму.
- •46. Сцієнтизм і анти сцієнтизм як світоглядні орієнтації 20-21 століть.
- •47. Інтерналістські й екстерналістські концепції філософії науки.
- •48. Постпозитивізм («антична філософія»): закономірності виникнення та загальна характеристика.
- •49. Наука і суспільство. Основні соціальні функції науки.
- •50. «Критична теорія» науки Франкфуртської школи.
- •51. Новітня академічна наука України: досягнення, проблеми, перспективи.
- •52. Етичні проблеми 21 сторіччя.
- •53. Концепція наукових революцій т. Куна.
- •54. «Епістемологічний анархізм» п. Фейерабенда.
- •55. Структуралістські концепції науково-пізнавальної діяльності.
- •56. Класичні й посткласичні ідеали науковості.
- •57. Герменевтика «наук про дух» в. Дільтей, е. Бетті.
- •58. Філософська герменевтика м. Гайдеггер, г. Гадамер.
- •59. «Критичний раціоналізм» і «фальсифікаціонізм» к. Поппера.
- •60. Соціологія науки і «етос науки» р. Мертона.
51. Новітня академічна наука України: досягнення, проблеми, перспективи.
ЯК БУДЕ РОЗВИВАТИСЯ НАУКА У XXI В.?
Як би не було велике значення науки, очевидно, що зростання її кадрів має межі.
Перш за все, слід мати на увазі, що, як вважають фахівці, наукою здатні займатися не більше 6-8% населення.
Крім того, необхідно враховувати, що в суспільстві існує багато інших сфер людської діяльності, які теж розвиваються, вимагаючи все великих зусиль людей, активізації їх здібностей і талантів.
Абсолютно ясно, що для гармонійного розвитку суспільства в ньому. відповідно з його потребами і можливостями, повинні бути оптимально розподілені зусилля. Всі сфери діяльності значущі, і не потрібно забувати того, що наука лише одна з них. Тільки в гармонійному розвитку з усіма іншими сферами життя вона може ефективно існувати.
Разом з тим, важко сказати, яка межа зайнятості наукою. У розвинених країнах у наукових та інженерних розробках зайнято сьогодні близько 0,3% населення.
Наука різко підвищує свою ефективність. Комп'ютеризація науки, оснащення її багатьма сучасними технічними засобами різко підвищують продуктивність праці вченого. Тому нарощування самої наукової продукції необов'язково має супроводжуватися зростанням наукових кадрів.
Враховуючи досвід історії, ми можемо бути впевнені, що наука отримає нові фундаментальні результати, які в черговий раз радикально змінять наші уявлення про дійсність.
Ми всі прекрасно розуміємо сьогодні, що науки про людину і суспільство, хоча і мають чималі досягнення, разом з тим суттєво поступаються за своїм розвитком природознавства.
Сьогодні, як ніколи раніше, людство відчуває величезний дефіцит знань про суспільство і людину. Їх недолік сьогодні не просто впливає на наше життя. Він все більшою мірою ставить під загрозу саме існування людства. Величезна міць, яку придбав людина завдяки розвитку техніки, не знаходиться в гармонії з нашим умінням раціонально розпорядитися нею.
Вивченню життя людини, її розвитку, поведінки, здоров'я, розкриття таємниць його психіки, розуміння закономірностей функціонування і розвитку суспільства, економіки, культури, глобальних проблем, безсумнівно, буде приділятися все більша увага.
Ми можемо бути впевнені, що великі сили будуть зосереджені на прагненні отримати та ефективно використати доступні для людини нові джерела енергії.
Очевидно вже намітилося зараз колосальний розвиток інформаційних технологій: переробка, зберігання та передавання інформації.
Велику увагу буде приділено проблемам раціонального використання природних ресурсів, ефективного впливу на живі організми та управління біосферними процесами.
Безсумнівно, посилиться взаємодія наук, з'являться нові комплексні наукові дисципліни. Інтеграційні процеси в науці різко зростуть.
Одним з перспективних напрямків у розвитку науки є технічне оснащення самої наукової діяльності.
Автоматизація спостереження та експериментальної діяльності, обробки отриманих результатів, широке використання різного роду електронної обчислювальної та аудіовізуальної техніки для моделювання й аналізу досліджуваних процесів і явищ різко збільшать продуктивність і ефективність праці вченого. Радикально зміниться доступ до наукової інформації, різко розширяться можливості прямих контактів учених. Інтернаціоналізація науки буде постійно зростати.
Істотно зросте технічна оснащеність вузів, посиляться їх зв'язку зі спеціальними лабораторіями. Повсюдно будуть вводитися інтенсивні методики навчання. Індивідуалізація навчального процесу буде займати домінуюче становище. Різко зростуть вимоги до викладача. Рутинна педагогічна робота буде передана в чому машинам. Відбудеться посилення фундаментальної підготовки. Спеціальна освіта органічно з'єднається з загальнокультурним. Учневі будуть надані широкі можливості для вибору індивідуальної траєкторії в його підготовці, в тому числі в предметах, що виходять за межі однієї спеціальності. Буде широко розвиватися безперервна освіта.