56. Класичні й посткласичні ідеали науковості.

Ідеал науковості являє собою систему пізнавальних цінностей і норм, вибір, статус та інтерпретація яких залежать від широкого пізнавального та соціокультурного контексту.

Важливо, однак, підкреслити, що соціокультурна складова не знаходить свого прямого і безпосереднього вираження у змісті ідеалу науковості.

Його зміст складають характеристики наукового знання: опис і пояснення, побудова та організація знань, доказовість та обгрунтування.

Вибір та інтерпретація цих характеристик в істотній мірі залежать від соціокультурних чинників.

Паралельно науковому дослідженню, а на перших етапах навіть випереджаючи його, відбувається процес усвідомлення цих критеріїв як регулятивних норм, тобто процес їх конструювання в якості стандартів та ідеалів науково-пізнавальної діяльності.

Структура ідеалу науковості в першому наближенні може бути представлена у вигляді піраміди когнітивних цінностей і заснованих на них вимог, що пред'являються до результатів науково-пізнавальної діяльності.

Ідея ієрархічної структури наукового пізнання отримала досить чітке вираз вже у І. Канта в його розрізненні «поняття науки» і «науки у власному сенсі». «Будь-яке вчення, - писав Кант, - якщо вона є система, тобто деяка сукупність пізнання, упорядкованого згідно з принципами, називається наукою».

Кант стверджував також, що «в будь-якому приватному вченні про природу можна знайти науки у власному розумінні слова лише стільки, скільки є в ній математики».

З приводу вершини пірамідальної структури ідеалу науковості існує відносна єдність поглядів. Орієнтованість на істинність відповідає найбільш фундаментальним пізнавальним інтересам людського роду і загальної тенденції розвитку наукового пізнання. Підстава цієї піраміди складають мінімальні вимоги науковості, які сформульовані раніше. Але при всій суттєвості універсальних характеристик науковості їх демаркаційна сила і евристичний потенціал все ж невисокі.

Велику значимість з сучасної точки зору мають вимоги науковості, що займають у загальній піраміді норм більш високу ступінь. Ці вимоги також утворюють деякі цілісні формування, об'єднання і являють собою те, що І. Кант мав на увазі під висловом «наука у власному розумінні».

У сучасності ідеал науковості зазнає істотні зміни. Відбувається, можна сказати, радикальний, якісний перехід від століттями затвердилися класичних уявлень про науку до деякого нового, ще формується, її образу й ідеалу.

Цей перехід виражається:

- У кризі класичних уявлень про ідеал наукового знання у всіх його формах і модифікаціях;

- У виявленні, аналізі та різкій критиці його фундаментальних основоположень;

- У висуванні альтернатив основоположенням класичного ідеалу науковості;

- У спробах висунення нових еталонів, зразків науковості.

У цих умовах відкритими і дуже гострими є багато питань, пов'язаних з ідеалом науковості.

Яка загальна тенденція розвитку ідеалів науковості?

Чи можливі інші, альтернативні сучасні форми і ідеали науковості?

Які форми науковості, в найбільшій мірі, відповідають ідеї гуманно-орієнтованого, керованого науково-технічного прогресу?

2. ПІДСТАВИ класичні уявлення про НАУЦІ

Класичний ідеал науковості має «тверде ядро», що складається з ряду регулярно відтворюваних, стабільно діючих основоположень.

Ці основоположні тісно вплетені в інтелектуальну традицію, що сформувалася ще в античності, а тому тривалий час мали характер деяких очевидностей, альтернатива яким здебільшого не тільки не формулювалася, але навіть і не усвідомлювалася.

Виявлення та раціональне критичне обговорення основоположень класичного ідеалу стають можливими лише в сучасності, коли після тривалої доби розвитку наступає його фундаментальна криза і чітко намічається перехід до істотно іншим уявленням про ідеал наукового знання. Однак, незважаючи на очевидний криза, фактично всі основоположні класичного ідеалу науковості знаходять своїх активних захисників аж до сьогоднішнього дня.

З приводу ряду основоположень та їх можливих альтернатив ведуться активні дискусії, результат яких ще далеко не очевидний. Деякі з них дійсно мають неминущу цінність і в уточненій, модифікованої формі повинні піти в структуру нового, що формується ідеалу науковості.