Тема 3 «фактори забезпечення міжнародної конкурентоспроможності підприємства»

3.1. Конкурентоспроможність підприємства та фактори, що визначають її рівень

3.2. Конкурентні переваги й компетенції

3.3. Теорія можливостей і ресурсів

3.1. Конкурентоспроможність підприємства та фактори, що визначають її рівень

Конкурентоспроможність підприємства - це здатність організації ефективно функціонувати на ринку певного виду товарів/послуг, яка базується на конкурентних перевагах суб'єкта господарювання й відображає його позицію в конкурентній ієрархії.

До основних ознак конкурентоспроможного підприємства відносять:

• націленість на задоволення потреб;

• основа виробничого планування - синхронізація попиту та пропозиції;

• використання ресурсозберігаючих, адаптивних технологій і устаткування;

• ефективна горизонтальна операційна координація;

• “нуль дефектів”;

• постійні безперервні поліпшення продукції й процесів.

Фактори, що впливають на рівень конкурентоспроможності підприємства, класифікуються за наступними ознаками:

1) за місцем виникнення: зовнішні та внутрішні;

2) за впливом: прямого та непрямого впливу;

3) за можливістю управління: ті, якими можливо управляти, та ті, якими управляти неможливо;

4) за характером: економічного та неекономічного характеру.

1. Зовнішні й внутрішні умови, які впливають на рівень конкурентоспроможності підприємства

Зовнішнє середовище – це умови, що склалися поза організацією, включаючи соціальні, технологічні, економічні, екологічні й політичні фактори (сегменти), які впливають на рівень її конкурентоспроможності.

Зовнішнє середовище характеризується наступними особливостями:

1) визначає специфіку конкуренції, тобто воно складається з певних конкурентних сил, що створюють як погрози, так і можливості для компанії (модель п'яти сил конкуренції М.Портера);

2) безпосередньо впливає на формування стратегії розвитку й підвищення рівня конкурентоспроможності компанії;

3) являє собою ієрархічно вибудувану систему, у якій виділяються певні рівні впливу (конкурентне середовище; глобальне й близьке);

4) формує умови, у яких компанії конкурують за залучення обмежених ресурсів і обмежений попит.

Найважливішою метою аналізу зовнішнього середовища є виявлення тенденцій розвитку середовища та розробка прогнозів подальшої зміни ситуації.

Зовнішнє середовища поділяється на сектори (сегментація STEEP):

1. Технологічний сектор включає ті сфери світової та національної економік, в яких створюються нові технології та продукти, здійснюються наукові відкриття, формуються умови для інноваційної конкуренції.

2. Екологічний сектор включає фізичне (земля, вода, повітря) і біологічне зовнішнє середовище, у т.ч. кліматичні умови, стан навколишнього середовища.

3. Соціальний сектор охоплює суспільні умови, в яких функціонує компанія, включаючи демографічні особливості, культурні відносини, звичаї, переконання, цінності, етичні норми, вікову структуру населення, його мобільність тощо.

4. Політичний/юридичний сектор відображає позицію міжнародних організацій, національного уряду (регуляторна політика), громадськості, окремих політичних партій і зацікавлених груп стосовно різних галузей економіки, компаній. Юридичний сегмент включає нормативно-правові акти наднаціонального й національного походження.

5. Економічний сектор визначає розподіл і використання ресурсів у суспільстві. Економічна ситуація у світовій економіці, в окремих регіонах безпосередньо впливає на попит та пропозицію, рівень зайнятості, процентну ставку, інфляцію, доходи членів суспільства та їхні очікування, а отже й обсяги та структуру споживання.

Межі зовнішнього середовища звичайно встановлюються в результаті оцінки географічної й товарної структури збуту, масштабу товарного ринку, технологій виробництва, джерел ресурсів (капітал, праця, сировина).

Аналіз зовнішнього середовища (сегментів STEEP) передбачає реалізацію алгоритму, що складається з п'яти етапів:

Етап 1: визначення сутності сегменту зовнішнього середовища, що аналізується.

Етап 2: виявлення тенденцій розвитку сегмента та встановлення взаємозв'язків з іншими тенденціями. В процесі дослідження тенденцій розвитку сегменту: досліджується еволюція певних тенденцій; визначається стадія життєвого циклу тенденції; оцінюється її значимість; визначається залежність тенденції від інших чинників; встановлюється тип впливу тенденції на компанію (негативний, позитивний та нейтральний вплив); встановлюються взаємозв'язки між тенденціями.

Етап 3: визначення найбільш важливих для компанії тенденцій.

Етап 4: прогнозування розвитку найбільш важливих тенденцій.

Етап 5: оцінка впливу тенденцій на діяльність компанії.

В межах зовнішнього середовища відокремлюють конкурентне (ринкове) середовища.

Конкурентне (ринкове) середовище — це частина зовнішнього середовища, яка безпосередньо впливає на особливості конкуренції в галузі й галузеву структуру.

Основними елементами конкурентного середовища виступають: споживачі; постачальники; конкуренти; посередники; зацікавлені особи. Конкурентне середовище може контролюватися або піддаватися певному впливу з боку компанії.

Внутрішнє середовище – це умови, в яких організація здійснює свої основні функції, у т.ч. дослідження й розробки, виробництво, маркетинг, управління трудовими ресурсами, збут тощо. Ці умови формують конкурентні недоліки та переваги (табл.3.1).

Виділяють два підходи до аналізу внутрішнього середовища: горизонтальний і вертикальний аналіз.

Горизонтальний аналіз спрямований на виявлення сильних і слабких сторін в найважливіших функціональних областях компанії.

Вертикальний аналіз передбачає виявлення сильних і слабких сторін компанії на організаційних рівнях: стратегічному, тактичному й операційному.

Таблиця 3.1-Внутрішнє середовище підприємства

Конкурентні характеристики	Фактори
Технологічні та операційні	виробничі та інформаційні технології, методи організації виробничих процесів; виробничі потужності; ресурсне забезпечення; місце розташування; інфраструктура тощо
Организаційно-управлінські	професійний рівень і культура менеджерів; здатність системи перейти від традиційної стратегії розвитку на основі диференціації продукції та зниження витрат до інноваційного розвитку; система збуту; зв’язки зі споживачами; рівень післяпродажного обслуговування; зв’язки з постачальниками; імідж; статус на головних для підприємства ринках тощо