Лабораторне заняття № 8.5.
Тема: Країни Океанії.
Мета: Вивчити суспільно-географічні особливості країн Океанії.
Обладнання: контурні карти, атласи.
Питання для обговорення:
Політична карта Океанії.
Особливості природи і населення.
Рівень економічного розвитку та експортні галузі господарства країн Океанії.
Завдання 1. На контурну карту нанести регіональний поділ Океанії, виділивши Полінезію, Меланезію та Мікронезію.
Завдання 2. На контурній карті позначити транспортні вузли міжнародного значення: Порт-Морсбі (Папуа-Нова Гвінея), Нумеа (Нова Каледонія), Сува (Фіджі), Апіа (Зах. Самоа), Папеете (Французька Полінезія).
Завдання 3. На контурній карті позначте галузі спеціалізації країн Океанії:
а) гірничо-добувна промисловість: фосфорити (Науру, Соломонові Острови), марганець (Тонга, Вауату, Фіджі), мідь (Папуа-Нова Гвінея, Соломонові Острови), золото (Фіджі, Папуа-Нова Гвінея), нікель (Нова Каледонія). нафта і газ (Папуа-Нова Гвінея, Вануату);
б) продукція сільського господарства: цукрова тростина (Фіджі, Західний Самоа, Маршалові Острови), кава (Нова Каледонія, Папуа-Нова Гвінея, Вануату), какао-боби (Вануату, Папуа-Нова Гвінея, Соломонові Острови);
в) сфера послуг: туризм (Острів Таїті (Французька Полінезія), о. Пасхи (Чилі)), обслуговування ВМ і ВП баз — Франція (атол Муруроа), США (Гуам, ФШМ, Уейк), країни-“зручні прапори” (Маршалові Острови, Вануату), експорт поштових марок (о.Піткерн), продаж ліцензій на вилов риби (Тувалу), офшорні зони (Науру).
Самостійна робота. Вивчити географічну номенклатуру до теми: одиниці адміністративно-територіального поділу Австралії та міста-мільйонери; країн Океанії і галузі їх спеціалізації; регіональний поділ Океанії.
Індивідуальна робота: За типовим планом складіть суспільно-географічну характеристику однієї з країн Океанії.
Варіанти завдань: 1. Вануату. 2. Кірибаті.3. Маршаллові острови. 4. Науру. 5. Нова Зеландія. 6. Палау. 7. Папуа-Нова Гвінея. 8. Самоа. 9. Соломонові острови. 10. Тонга. 11. Тувалу. 12. Федеративні штати Мікронезії. 13. Фіджі.
Література: а) основна: 1, 2, 3, 4, 9.
б) додаткова:
Географія: світи, регіони, концепти: Пер. з англ.; Передмова та розділ „Україна” О.Шаблія/ Г.Блій, П.Муллер, О.Шаблій. – К.: Либідь, 2004. – 740 с.: іл. – Бібліогр.: с.690- 694.-Глосарій:с.695
Дубович І. Країнознавчий словник-довідник/ Львів. нац. ун- т ім . І.Франка. – 2- е вид. – Л.: Панорама, 2003. – 580 с.
IV. Додатки План суспільно-географічної характеристики країни
1. Географічне положення:
ФГП: а) щодо материка, частини світу (центральне, окраїнне...);
ЕГП: б) розміри території, столиця;
в) сухопутні та морські кордони, держави-сусіди;
г) щодо важливих джерел сировини, енергії, трудових ресурсів, транспортних комунікацій;
ПГП: д) щодо країн-“друзів”, партнерів, “ворогів”, “гарячих точок”, конфліктуючих
сторін, зовнішньо- та внутрішньополітичної ситуації.
Історичні зміни в ГП країни.
Оцінка ГП, висновки про зручність та можливий вплив положення країни на розвиток її господарства.
2. Природно-ресурсний потенціал:
а) господарська оцінка мінеральних, земельних, водних, лісових ресурсів;
б) вплив рельєфу і клімату на господарську діяльність людей;
в) екологічні проблеми та шляхи їх вирішення.
3. Населення:
а) кількість населення, його природний та механічний рух;
б) розміщення населення, міське і сільське населення, урбанізація;
в) статево-віковий, етнічний, релігійний склад (структура) населення;
г) трудові ресурси та зайнятість населення країни.
4. Господарство:
а) загальна характеристика господарства:
— розміри ВНП;
— рівень економічного розвитку країни;
— галузева структура господарства;
б) промисловість:
— природно-ресурсні передумови для розвитку;
— галузева структура, провідні галузі;
— територіальна структура, найбільші промислові центри;
в) сільське господарство:
— природно-ресурсні передумови для розвитку;
— структура галузі: співвідношення рослинництва і тваринництва;
—основні риси географії галузей сільського господарства.
5. Транспорт:
а) розвинені види транспорту, їх географія;
б) роль і значення транспорту в житті країни.
6. Зовнішньоекономічна діяльність країни, її членство у міжнародних організаціях, об’єднаннях та групах країн.
