Баторієва реформа

    

    З давніх часів Сте­фа­на Ба­торія вва­жа­ли за ду­же при­хильно­го до ко­зач­чи­ни. Ук­раїнські літо­писці пе­ре­ка­зу­ють, ніби то він дав шля­хетські пра­ва 6.000 ко­заків, що бу­ли за­пи­сані в реєстр; ніби то поділив їх на 6 полків, дав їм пра­во на своїй раді обіра­ти собі гетьма­на й стар­ши­ну і та­ке ин­ше - од­но сло­во, те що у ко­заків вит­во­ря­ло­ся більш як 50 літ і аж за Хмельницько­го ста­ло помітне, все те при­пи­су­ють літо­писці од­но­му чо­ловіко­ви - ко­ро­ле­ви Ба­торієви.

    Тим ча­сом Ба­торій для ко­заків а-нічогісінько не зро­бив но­во­го. Ко­ли на нього насівся кримський хан за нас­ко­ки ко­зацькі, Ба­торій тільки од­но­вив те, що за­ве­де­но бу­ло за Жи­ги­мон­та-Авґуста: звелів знов узя­ти на служ­бу ко­зацький полк з 500 душ і на та­ких са­мих умо­вах (полк Яз­ло­вецько­го, вид­но, роз­си­пав­ся, бо й сам Яз­ло­вецький по­мер у 1575 році, а го­лов­не - уряд не вип­ла­чу­вав „реєстро­вим" жа­лу­ван­ня). Замість Яз­ло­вецько­го, за на­чальни­ка ко­зацько­го нас­та­нов­ле­ний був те­пер князь Ми­хай­ло Виш­не­вецький, ста­рос­та чер­каський. На знак то­го, що се військо ко­ролівське, ко­за­кам да­но ве­ли­ку ко­ролівську ко­рог­ву, а мо­же й ще якісь військові клей­но­ди, як буб­ни, тру­би, то що. Ко­роль нас­та­но­вив за „гетьма­на", пря­мо­го на­чальни­ка ко­зацько­го, шлях­ти­ча Яна Ори­шовсько­го, що здав­на то­ва­ри­шу­вав з ко­за­ка­ми. Але се тільки про­зи­ва­ли йо­го „гетьма­ном" (вза­галі кож­на ку­па ко­заків сво­го стар­шо­го в по­ході зва­ла гетьма­ном), а пи­сав­ся він „по­руч­ни­ком", то б то помічник Виш­не­вецько­го. Крім то­го Ба­торій на­дав ко­за­кам Те­рех­те­мирів (над Дніпром, про­ти Пе­ре­яс­ла­ва) - се ма­ло бу­ти гніздо ко­зацьке, і при ма­нас­тирі - шпи­таль для ра­не­них і нез­дат­них вже до праці ко­заків. На­решті Ба­торій підтвер­див своєю гра­мо­тою те, що ко­за­ки ма­ли од Жи­ги­мон­та-Авгус­та: щоб їх не ка­ра­ли без відо­ма їх стар­шо­го, не су­ди­ли їх безп­рав­но в зви­чай­них спра­вах - крім вин­них в убивст­вах та на­сильствах; щоб не бра­ли по­датків з них, ані забіра­ли май­на по умер­ших, по­ми­на­ючи йо­го рідню або ко­му небіжчик по­да­рує. Отсі „вільнос­ти", що їх пот­вер­див Ба­торій для всіх ко­заків, і бу­ли для них най­до­рож­чою річчю, і ко­ли у них ті „вільнос­ти" ви­де­ра­ли, во­ни все по­си­ла­ли­ся на привілеї від Ба­торія, і пізніш то­му так і прос­ла­ви­ли са­мо­го ко­ро­ля.

    Сей ко­зацький полк, з Ори­шовським на чолі, хо­див і на мос­ковську вой­ну (1579-1581), але після війни йо­му не зап­ла­ти­ли гро­шей і пус­ти­ли „на зе­ле­ну па­шу" - живіть, з чо­го знаєте! Сам уряд польський ко­пав собі яму: як тільки яка війна, то він назбірає як найбільш ко­заків, ви­ко­рис­тає їх, а тоді, не зап­ла­тив­ши, пус­тить на всі чо­ти­ри вітри. Пев­но, що ко­за­ки (та й инші польські війська) роз­хо­ди­ли­ся по дер­жаві і го­ду­ва­ли­ся з то­го, що гра­бу­ва­ли по панських та ко­ролівських маєтках. А уряд по­чи­нає тоді ґвал­ту­ва­ти на „своєво­лю" ко­зацьку…