2. Історія заводу
Підприємство було створено в 1944 році. У його більш 60-літній історії відбитий весь шлях світової космонавтики: від створення бойових ракетних комплексів стратегічного призначення до створених на базі бойових ракет космічних апаратів для мирного освоєння космічного простору.
У 1944 році в місті почалося будівництво автомобільного заводу, але в 1951 незакінчене будівництво було перепрофільоване. Первісне призначення заводу - виробництво міжконтинентальних ракет. Южмаш спочатку не мав відкритої назви, а тільки номер, і називався "завод № 586".
Ще в 1946 році СРСР визнав, роботи, що проводилися в Німеччині по рідинних ракетах, мають великі перспективи і знову утвореному КБ нині найвідомішого Головного конструктора Сергія Корольова була доручена розробка перших вітчизняних ракет.
По закінченні розробки й успішних іспитів ракет Р-1 (SS-1), Р-2 (SS-2) і Р-5М (SS-3) устало питання про їхнє серійне виготовлення, що і було доручено дніпропетровському заводові, кадри якого поповнили ракетниками з Москви і великим загоном молодих фахівців.
Але ентузіасти конструкторського відділу заводу не задовольнялися відведеною їм роллю й ініціативно розробили і представили військовому відомству проект своєї ракети, що вигідно відрізнялася від ракет, що випускаються в той час заводом, своїми бойовими якостями.
Цими новими якостями були: високо киплячі компоненти палива, що дозволяли тривале перебування ракети в заправленому стані, цілком автономна перешкода м захищена система керування і стратегічна дальність стрільби.
Проект був визнаний обґрунтованим, і для його реалізації на території заводу в 1954 році було утворене самостійне конструкторське бюро, яке очолив талановитий організатор і видатний учений Михайло Янгель.
З тих пір більш сорока років одне із самих продуктивних у країні ракетно-космічне КБ "Южное" і наймогутніший завод "Южмаш" визначають світовий рівень багатьох напрямків і досягнень у ракетно-космічній науці і техніку.
Розробка нової ракети завершилася тріумфально і ракета Р-12 (SS-4) стала самою масовою й основною ракетою середньої дальності в тільки що створених Ракетних військах стратегічного призначення.
Натхненні першим успіхом КБ і завод у найкоротший термін створили ракету Р-14 (SS-5) з максимальної для середнього діапазону дальністю стрілянини і першу радянську міжконтинентальну ракету Р-16 (SS-7) на високо киплячому паливі.
Розміщення цих ракет у шахтних пускових установках істотно зменшувало уразливість стартових позицій і створювало ефект стримування для потенційних агресорів.
Успіхи КБ "Южное" були настільки вражаючими завдяки дружній, злагодженій роботі з колективом "Южмаша", керованого Л.Смирновим, а потім А.Макаровим, і розроблювачами основних систем ракетних комплексів, очолюваних головними конструкторами: В.Глушко, Н.Пилюгіним, В.Кузнєцовим, Б.Коноплевим, В. Барминим, В.Ареф'євим, Е.Рудяком.
Наступні розробки зміцнили авторитет і значення КБ і заводу як головних підприємств країни по створенню ракетних комплексів. Етапними подіями стали:
- розробка ракети SS-9 у балістичному варіанті із самої могутньої у світі головною частиною і першої в СРСР головною частиною, що розділяється, а також у глобальному варіанті з орбітальною головною частиною, що володіє необмеженою дальністю стрілянини по будь-якому азимуті і вражаючої ціль у будь-якій крапці земної кулі;
- створення ракет SS-17 і SS-18 з головними частинами, що розділяються, що забезпечують індивідуальне наведення кожної боєголовки на свою мету, що викидаються (до запуску двигунів) пороховими газами з пускового контейнера, що знаходиться у зверх захищених шахтах;
- ампулизация ракет SS-9, SS-17 і SS-18, що забезпечила їхнє перебування в пусковій установці в заправленому рідким паливом стані протягом усього терміну експлуатації (до 15 років);
- оснащення ракет засобами подолання сучасних їм систем протиракетної оборони і додання ракеті SS-18 якості стійкості до вражаючого впливу висотних і наземних ядерних вибухів, а отже невідворотність відповідного удару.
Поява цих ракетних комплексів забезпечило стратегічний пріоритет у період "холодної війни" і привело світові держави до необхідності обмеження, а потім і скорочення стратегічних ядерних засобів озброєння.
Починаючи з 70-х років, КБ "Южное" і "Южмаш", до складу якого входить Павлоградский механічний завод, стали домагатися істотних успіхів у створенні твердопаливних двигунів і ракет. В результаті цього з'явилася розробка двигунів першої ступіні для першої рухливої міжконтинентальної ракети SSX-26 і ракети морського базування SSN-20, виготовлення самого могутнього в країні твердопаливного двигуна з тягою 300 тс і створення високоефективної твердопаливної триступінчастої ракети SS-24 шахтного і вперше у світі залізничного базування.
Ще починаючи з кінця 50-х років КБ "Южное" приступило до розробки космічних ракет-носіїв, використовуючи в якості їхніх перших ступіней свої бойові ракети. Так на базі ракети SS-4 був створений носій SL-7 "Космос", на якому початку реалізовуватися велика програма наукових досліджень навколоземного простору з однойменною назвою. Ця ракета експлуатувалася до 1977 року і вивела на орбіту 150 супутників різного призначення. Ракета SS-5 послужила основою для носія SL-8 "Интеркосмос", що має на своєму рахунку більше 400 пусків, і дотепер використовуваного для запуску супутників з полігона Капустин-Яр і Плесецк.
Ракета SS-9 стала прародителькою двох модифікацій носія "Циклон": "Циклон-2" (SL-10/11) - аналога глобального варіанта цієї ракети, що запускається з Байконуру й "Циклон-3" (SL-14) - триступінчастого носія зі стартовою позицією в Плесецке. Ракети- Носії "Циклон" відрізняється повною автоматизацією досить короткого циклу передстартової підготовки, високою надійністю.
В останні роки КБ "Южное" і "Южмаш" створили найсучасніший у світовій ракетно-космічній техніці по конструктивному виконанню й автоматизації підготовки до пуску комплекс "Зеніт", що володіє екологічною чистотою, високими енергетичними можливостями, що й має перспективу подальшого розвитку й удосконалення.
Перший щабель ракети "Зеніт" має самий потужним у світі двигуном з тягою 740 тонн і використовувалася в якості блоків першої ступені ракети- носія комплексу " Енергія-Буран".
Дніпропетровськ славиться не тільки бойовими й космічними ракетами. Уперше в СРСР виготовлення супутників було поставлено на потік на "Южмаше". Це стало можливим завдяки тому, що конструктори КБ "Южное" поклали в основу принцип граничної уніфікації конструкцій обслуговуючих систем, використання єдиного корпуса, загальної схеми керування бортової апаратури, єдиної системи енергоживлення.
Спочатку це було здійснено для серії малих уніфікованих супутників для ракети "Космос", а до кінця 70- х років були створені автоматизовані універсальні орбітальні станції в модифікаціях з орієнтацією на Землю й на Сонце, з активним строком існування до декількох років.
Конструкторами КБ "Южное" розроблено 67 типів космічних апаратів і 12 космічних комплексів, а всього в співдружності з "Южмашем" було виготовлено й виведене на орбіту більш 400 космічних апаратів, що виконували астрофізичні дослідження, глобальне дослідження й дистанційне зондування світового океану, розв'язок завдань в інтересах оборони країни.
Дніпропетровці були ініціаторами створення й реалізації міжнародної космічної програми "Интеркосмос". З 25 супутників "Интеркосмос" 22 розроблені в КБ "Южное".
Особливо продуктивне співробітництво фахівців здійснювалося із французькими (проекти "Аркад", супутник "Ореол") і індійськими (супутники "Ариабата", "Бхаскара") ученими. Вже багато років тривають регулярні контакти з німецькими й чеськими фахівцями з ув'язування й розміщенню їх наукової апаратури на українських супутниках.
Плідна діяльність КБ "Южное" у сфері вивчення природних явищ почалася зі створення оригінального супутника з аэрогироскопическою системою орієнтації ("Космічна стріла"), призначеного для оптичного зондування атмосфери з метою визначення її будови й стану в інтересах удосконалювання методів прогнозу погоди. Потім пішла спільна з московським ВНИИЭМ розробка метеорологічного супутника "Метеор", перші серійні зразки якого виготовлялися "Южмашем" і лягли в основу створення в СРСР космічної метеорологічної системи.
З ініціативи КБ "Южное" у країні розвився новий перспективний напрямок робіт зі створення засобів для дистанційного зондування й дослідження Світового океану з космосу. Світової громадськості відома коштовна інформація з льодової обстановки в Арктичному й Антарктичному басейнах, отримана із супутників типу "Океан", що й сприяє звільненню судів з льодового полону. Зараз апарати цього типу прийняті в постійну експлуатацію з перспективою розширення їх функцій на дослідження природних ресурсів Землі.
1951 - початок організації серійного виробництва бойових стратегічних ракет.
1957 - почались проектно-пошукові роботи зі створення ракети-носія для запуску супутників.
1961 - на космодромі Байконур зроблений перший пуск уніфікованої ракети наземного старту.
1994 - ракета-носій "Циклон" успішно вивела на розрахункову орбіту космічний апарат "Метеор-3", на якому одночасно реалізуються три міжнародні програми.
1995 - США, Росія, Україна й Норвегія підписали контракт на виробництво й запуск космічних носіїв "Зеніт" для програми "Морський старт".
1999 - здійснений успішний пуск із морської платформи в Тихому океані ракети "Зеніт-3SL" з американським супутником на борті.
2000 - з космодрому Байконур стартувала ракета "Зеніт" з російським космічним апаратом "Єнісей". Успішний старт ракети-носія "Дніпро" з 5-ю іноземними супутниками на борті.
2002 - почате виробництво супутників нового покоління - мікросупутників.
2006 - чотирма почесними дипломами й знаками в номінації авіа-ракетне будівництво, а так само Золотим символом "Кращий товар року України" відзначена найвища якість продукції, що випускається южмашевцами - агрегати шасі, ракети-носії "Циклон-2", "Зеніт-3SL" і " Дніпро-М".
2007 - Южмаш став учасником Міжнародного авіакосмічного салону "Ле Бурже-2007", який відбувся в м. Париж, Франція.
2010 - підписана угода про виробництво десяти ракет-носіїв "Зеніт-3SL".
2011 - затверджені плани по пускові ракети-носія "Циклон-4" в 2012 році.