3. Структура заводу

Структура машинобудівного заводу залежить від масштабу виробництва однотипної продукції. При масовому виробництві переважає змішана структура, де заготівельні цехи будують за принципом технологічної спеціалізації. Обробні цехи найчастіше поєднують зі складальними, утворюючи механоскладальні цехи, спеціалізовані на обробці й складанню окремих вузлів. На головному конвеєрі завершують процес складання, обробки й випробування готової продукції.

Удосконалювання структури машинобудівних заводів припускає раціональна комбінація двох основних напрямків. Перше - це поліпшення існуючої структури й максимальне використання її резервів у цей час шляхом оптимізації обсягів однотипного виробництва у всіх підрозділах заводу. Другий напрямок пов'язане зі створенням машинобудівних заводів із принципово нової, гранично простий формою організації виробничого процесу й керування ним.

При виключенні зі структури машинобудівних заводів заготівельних цехів не потрібні склади шихтових і формувальних матеріалів, кар'єри формувальних пісків.

На склад і структуру машинобудівного заводу впливають його призначення й організація виробництва. У виробництві більшості виробів бере участь трохи, а іноді й дуже багато заводів. Наприклад, завод, що випускає автомобілі, одержує комплектуючі вузли, прилади, деталі з багатьох сотень підприємств, що спеціалізуються на випуску цих виробів. Тому на багатьох машинобудівних заводах немає цехів по всіх видах технологічного процесу.

Цехи покриттів відіграють більшу роль у структурі машинобудівних заводів, тому що від їхньої роботи значною мірою залежить якість виробів, що випускаються, їх довговічність, гарний зовнішній вигляд. Гальванічні цехи або ділянки в цей час є на більшості машинобудівних заводів.

Виробнича структура підприємства визначена залежно від характеру виробничого процесу й від застосовуваної на даному підприємстві форми організації виробництва.

Стосовно до заготівельного виробництва принцип спеціалізації легко прослідковується на тлі різних типів виробництва. Так, в умовах одиничного виробництва в структурі машинобудівного заводу найчастіше передбачається один ливарний цех, у якому в різних відділеннях на різноманітному встаткуванні одержують заготовки із чавуну, стали й кольорових сплавів. В умовах серійного й масового виробництва в структурі заводу можуть бути окремі самостійні цехи: сталеливарний, чавуноливарний, кольорового лиття. Більша концентрація виробництва однотипних заготовок приводить до створення заводів, що спеціалізуються на випуску заготовок з певних матеріалів, певної вагової категорії, складності й інших ознак. Тому в нашій країні існують заводи сталеливарні, чавуноливарні, ковальсько-штампувальні та ін. Для машинобудування США, наприклад, характерно та обставина, що ще в 50 - х роках поточного сторіччя заготівельне виробництво в основному відділилося від механоскладального. Дотримання принципу спеціалізації суттєво впливає на форми й методи організації технологічних процесів.

Третя група найбільш численна й займає проміжне положення між першими двома. Виробництво деталей першої групи обходиться найбільше дешево. Воно відкриває шлях до безвідхідної або, принаймні , маловідходній технології. У прагненні до такого виробництва проявляється одна з найважливіших тенденцій розвитку машинобудування. Однак низький рівень більшості найпоширеніших у цей час способів отримання заготовок змушує мати в структурі будь-якого машинобудівного заводу механічні цехи, у яких заготовки перетворюються в деталі шляхом зняття з їхніх поверхонь припусків на обробку.