Контрольні запитання

1. Що вивчає гносеологія і як формулюється її ос­новне питання?

2. На яких основоположеннях ірунтусться сучасна наукова гносеологія?

3. Як у сучасній гносеології визначаються суб'єкт і об'єкт пізнання?

4. Що таке гносеологічний образ, які його основні характеристики''¹

5. Через які поняття сучасна гносеологія конкрети­зує традиційну концепцію істини?

6. У чому полягає діалектика абсолютного та віднос­ного в об'єктивній істині?

7. Чим обумовлена вимога конкретності істини і в чому полягає її суть?

8. Як визначається заблудження в сучасній гносео­логії?

9. Чому заблудження є постійним супутником істи­ни в процесі пізнання?

10. Завдяки яким своїм суттєвим характеристикам саме практика є основним критерієм істини?

11. У чому полягає діалектика абсолютності і віднос­ності практики як критерію істини?

12. У яких формах здійснюється чуттєво-сенситив­не пізнання і в яких раціональне?

13. Як визначається інтуїція в сучасній гносеології?

14. У чому полягає діалектичний взаємозв'язок логі­ки та ІНТУЇЦІЇ, пояснення та розуміння в процесі пізнання⁷

Теми рефератів

1. Пізнання як вид духовної діяльності і феномен культури

2. Основні принципи сучасної наукової гносеології.

3. Діалектика суб'єкта та об'єкта як проблема су­часної філософії.

4. Проблема гносеологічного образу в сучасній теорії пізнання.

5. Діалектика істини та заблудження в сучасній філо­софії

6. Проблема критеріїв істини в сучасній філософії.

7. Взаємозв'язок логіки та інтуїції, пояснення та розуміння у пізнанні

8. Проблема розуміння в сучасній філософії.

3. 2. Практика як специфічно людський спосіб освоєння світу

Якби навіть генії всіх часів зійшлись і об'єднали свої зусилля, то і тоді за допомогою передба­чень вони все ж не могли б пове­сти науку далеко вперед, бо ко­рінні помилки, допущені перши­ми зусиллями розуму, не виліко­вуються перевагами наступних дій і ліків.

Ф Бекон

Практична діяльність у людському суспільстві, на відміну від процесу життєдіяльності в тваринному світі, визначається не біологічними чинниками, а історично виробленим відповідним соціокультурним розвитком. Діяльність людини універсальна, оскільки людина не пристосовується до навколишнього середовища, а змінює його. Практична діяльність людей не просто цілеспря­мована та доцільна, бо це є характеристики і поведінки тварин, вона передбачає і конструювання цілей, творен­ня принципово нового.

Поняття «практика»

«Практика» походить від грецького слова “праксіс”, що в перекладі означає «діяння», «активність», «діяль­ність». Практика – це діяльність, за допомогою якої людина змінює, перетворює світ. Як за своїм змістом, так і за способом реалізації, практична діяльність має суспільний характер і є способом суспільного буття людини. Практика – це свідома матеріальна, чут­тєво-предметна діяльність людини, спрямована на освоєння і перетворення природних та соціальних об'єктів. Вона є основою багатоманітних форм життє­діяльності людини. Якщо практику розглядати як пев­ний процес перетворення природи у відповідності з інтересами людини, яким опосередковується, регулюється і контролюється обмін речовин між людиною і приро­дою, то тоді практика виступає як праця.

Як бачимо, категорія «практика» тісно пов'язана з такими категоріями, як «діяльність», «праця», «вироб­ництво» та ін. До практики – не належать пізнавальна діяльність, діяльність митця, ідеолога, рефлексія, саморефлексія, тобто будь-яка діяльність, безпосередньо не спрямована на перетворення предметного світу. Осно­вою практики є праця, матеріальне виробництво, в про­цесі якого людина змінює природну та соціальну ре­альність. Та зміст практики не вичерпується лише ма­теріальним виробництвом. До неї включається соціаль­но-політична діяльність людей, яка регулює взаємосто­сунки між державами, націями, народами і націлена на постійну зміну та оновлення суспільного життя. Осно­вою цих дій є необхідність регулювати взаємостосунки між людьми і природою та соціальною дійсністю, між самими людьми з метою задоволення потреб, що вини­кають.