Контрольні запитання

1. Що є предметом філософії історії?

2. Хто і коли запровадив поняття «суспільно-еконо­мічна формація» та заклав підвалини формаційної теорії історичного процесу? В яких основних значеннях вжи­вається термін «формація»?

З Чим відрізняється класичне філософське розумін­ня історії від некласичного?

4. Що таке цивілізація?

5. Які зміни відбуваються у цивілізаційному підході до історії з переходом філософії історії на некласичний етап розвитку?

6. Як співвідносяться формаційний та цивілізацій-ний підходи до історичного процесу в контексті сучас­ної філософії історії?

Теми рефератів

1. Філософія історії та історична наука: спільні риси і відмінності.

2. Прогресистська філософія історії та історична дійсність.

3. Регресистський напрямок філософії історії і про­блема «кінця історії».

4. Античні та західноєвропейські філософські кон­цепції історичного кругообігу: порівняльний аналіз.

5. Теорія суспільно-економічних формацій і реалії сучасного історичного процесу.

6. Універсалізм і монізм як парадигми класичного філософського осягнення всесвітньої історії.

7. Зміна парадигм історичної свідомості в некла-сичній філософії історії.

4. 4. Рушійні сили та суб'єкти суспільного розвитку

Історія палахкотить, як вели­чезне вогнище, а кожен із нас кидає в нього свій хмиз.

Ф. Ніцше

Поняття «рушійні сили розвитку суспільства

У соціальній філософії рушійні сили пов'язуються з суперечностями суспільного розвитку та їх вирішенням, з соціальним детермінізмом, з об'єктивними та суб'єктив­ними чинниками історії, з діяльністю людей або ж є ком­плексом усіх цих чинників. Кожний із вказаних підходів правомірний, відображає якусь долю істини. Але рушійні сили розвитку суспільства пов'язані насамперед з діяль­ністю людей. Адже життя суспільства, його історія є діяль­ністю людей, тобто діяльністю особистостей, соціальних груп, народів тощо. Усі закони суспільного розвитку існу­ють лише у сфері людської діяльності.

Часом у науковій літературі рушійні сили суспіль­ства пов'язують з певною спрямованістю, з прогресив­ними перетвореннями суспільства. Але такий підхід, мабуть, є однобічним.

Що ж є рушійною силою дій кожної людини, будь-якої соціальної групи (стану, професійної групи, поко­ління), суспільства в цілому як соціальної системи; кож­ного соціального інституту, що функціонує у тому чи іншому суспільстві (держави та її органів, системи осві­ти тощо); соціальних спільнот людей (сім'ї, роду, пле­мені, нації, народу), нарешті, всього людства?

Відповідь, мабуть, може бути однозначною – інте­рес. Зміст інтересу визначається умовами життя людей та їхніх спільнот, місцем у системі суспільних відно­син. Інтерес є реальною причиною соціальних дій, подій, звершень, що стоять за безпосередніми спонуканнями, мотивами, помислами, ідеями індивідів, соціальних груп чи спільнот, які беруть участь у цих діях.

Тому К. Гельвецій назвав інтерес «всесильним чарів­ником», який змінює вигляд будь-якого предмета. На думку П. Гольбаха, інтерес є єдиним мотивом людської діяльності. З різноманітними формами людської діяль­ності пов'язували інтерес Кант і Гегель. Конструктив­но-творчу роль інтересу підкреслювали також інші мислителі.

Серед численних інтересів особливе місце належить матеріальним. Взаємодія ж інтересів відбувається не сама собою, а через реальні суспільні відносини, зв'язки, організації. Суспільне життя постійно «нормує» інте­реси, надає їм соціальної форми, сенсу, визначає засоби їхньої реалізації. На основі спільності інтересів відбу­вається об'єднання людей у соціальні групи.

Отже, соціальні рушійні сили суспільного розвит­ку – це діяльність людей, соціальних груп і верств, соці­альних спільнот, в основі якої лежать певні інтереси.