- •Практикум 3 біохімії для студентів технологічних спеціальностей
- •Частина і
- •Київ нухт 2003
- •1. Вуглеводи та ліпіди: властивості та кількісне визначення.
- •1.1. Йодометричний метод визначення глюкози.
- •1.2. Йодометричний метод визначення лактози.
- •1.3. Визначення крохмалю поляриметричним методом за Еверсом.
- •1.4. Визначення йодного числа.
- •1.5. Визначення кислотного числа.
- •2. Властивості амінокислот, методи їх кількісного визначення.
- •2.1. Визначення амінокислот методом тонкошарової хроматографії (тшх)/
- •2.2. Визначення азоту амінних груп методом формольного титрування
- •3. Властивості білків, методи їх кількісного визначення.
- •3.1. Ізоелектрична точка білків.
- •3.2. Кількісне визначення білка на основі біуретової реакції.
- •3.3. Осадження білків.
- •3.4. Визначення відновленого глутатіону.
- •Відновлена форма – Гл–sh
- •Окислена форма Гл–s–s–Гл
- •4. Якісне та кількісне визначення вітамінів.
- •4.1. Кількісне визначення каротинів.
- •4.2. Якісне визначення вітаміну д2 (ергокальциферолу).
- •4.3. Якісне визначення рибофлавіну.
- •4.4. Кількісне визначення вітаміну с у рослинній сировині.
- •4.5. Визначення вітаміну с в молоці.
- •5. Ферменти: специфічність та активність дії.
- •5.1. Визначення специфічності дії ферментів
- •5.2. Визначення залежності дії ферментів від температури і рН середовища
- •5.3. Вплив активаторів та інгібіторів на активність амілази.
- •5.4. Якісне визначення β-фруктофуранозидази.
- •5.5. Визначення амілолітичної активності.
- •Розрахунок амілолітичної активності (амілолітичної здатності – а3)
- •5.6. Визначення протеолітичної активності.
- •5.7. Визначення активності каталази (за о.М.Бахом та о.І.Опаріним).
- •5.8. Визначення активності пероксидази.
1.4. Визначення йодного числа.
Йодне число – кількість грамів йоду, потрібного для насичення ненасичених жирних кислот, що містяться в 100 г жиру. Дає уявлення про ступінь ненасиченості жиру, про здатність до висихання, прогіркання та інші зміни, що відбуваються при зберіганні та переробці жирів. Чим більше у жирі ненасичених жирних кислот, тим вище йодне число. Зменшення йодного числа є показником псування жиру.
Апаратура: аналітичні ваги, водяна баня.
Лабораторний посуд: колби конічні, бюретки для титрування, піпетки, циліндри мірні, мірні колби, медичні склянки з-під пеніциліну.
Матеріали та реактиви: 1. 96%-й етиловий спирт; 2. 0,2 н. розчин йоду в спирті (25,4 г йоду переносять в мірну колбу на 1000 мл і розчиняють в 96%-му етиловому спирті); 3. 0,1 н. розчин тіосульфату натрію; 4. 0,5%–й розчин крохмалю.
Принцип методу полягає в тому, що ненасичені жирні кислоти приєднують галогени за місцем подвійних зв’язків.
Механізм реакції взаємодії ненасичених жирних кислот з йодом:
Йод, що не прореагував, відтитровують 0,1 н. розчином тіосульфату натрію:
J2 + 2Na2S2O3 2NaJ + Na2S4O6
Хід роботи. В суху конічну колбу на 250 мл вносять наважку жиру, який досліджують. Наважку беруть таким чином: на аналітичних вагах зважують медичну склянку з-під пеніциліну, в яку налито масло, відміряють 3–4 краплини рослинного масла у конічну колбу, знову зважують склянку і за різницею мас визначають наважку масла. В колбу доливають 25 мл спирту для розчинення наважки. Якщо масло погано розчиняється, колбу підігрівають на водяній бані. Паралельно проводять контрольний дослід з 25 мл спирту.
В обидві колби додають по 12,5 мл 0,2 н. спиртового розчину йоду, перемішують, приливають по 100 мл дистильованої води, інтенсивно струшують, попередньо закривши пробкою. Через 5 хв. вміст колби титрують 0,1 н. розчином тіосульфату натрію, спочатку до появи слабо-жовтого забарвлення, а потім, після додавання 1 мл розчину крохмалю, титрують до зникнення синього забарвлення.
Різниця між кількістю 0,1 н. розчину тіосульфату, використаного для титрування контрольної і дослідної проб, є показником кількості йоду, зв’язаного наважкою жиру.
Йодне число (ЙЧ) обчислюють за формулою:
де А і В – кількість 0,1 н. розчину тіосульфату натрію, витраченого відповідно на титрування контрольної і дослідної проб, мл; 0,0127 – кількість грамів йоду, еквівалентна 1 мл 0,1 н. розчину тіосульфату натрію; n – наважка жиру, г; 100 – коефіцієнт перерахунку у відсотки.
1.5. Визначення кислотного числа.
Кислотне число – це кількість мг гідроксиду калію, необхідна для нейтралізації вільних жирних кислот в 1 г жиру. Кислотне число характеризує якість жиру. Так, у жирі, виготовленому з дозрілого насіння, вільних жирних кислот мало, а у жирі з недозрілого насіння – багато. При зберіганні жиру спостерігається накопичення вільних жирних кислот, тобто зростає кислотність. Підвищення кислотності вказує на зниження якості жиру.
Апаратура: водяна баня.
Лабораторний посуд: колби конічні, бюретки для титрування, піпетки, циліндри мірні.
Матеріали та реактиви: 1. Спиртово-ефірна суміш (суміш спирту та ефіру у співвідношенні 1:1 нейтралізована 0,1 н. розчином гідроксиду калію до рожевого забарвлення при наявності фенолфталеїну), 2. 1,0%-й спиртовий розчин фенолфталеїну (1 г фенолфталеїну розчиняють у 70 мл спирту і 30 мл води); 3. 0,1 н. спиртовий (96%-й спирт) розчин гідроксиду калію; 4. Олія рослинна або тваринний жир.
Принцип методу полягає в тому, що вільні жирні кислоти, які містяться в жирі, відтитровують 0,1 н. розчином гідроксиду калію. Титрування доцільно проводити гідроксидом калію, а не гідроксидом натрію, оскільки утворені калієві мила краще розчиняються в умовах досліду.
Хід роботи: 2–3 г жиру вносять у конічну колбу місткістю 50–100 мл, розтоплюють на водяній бані при температурі 50–60 °С і розчиняють у 20 мл спиртово-ефірної суміші. До прозорого розчину доливають 3–4 краплини фенолфталеїну і при постійному переміщуванні титрують 0,1 н. спиртовим розчином гідроксиду калію до появи блідо-рожевого забарвлення. Забарвлення після перемішування не повинно зникати упродовж 0,5–1,0 хв.
Кислотне число (КЧ) обчислюють за формулою:
де V – кількість 0,1 н. розчину лугу, використаного на титрування, мл; Т – коефіцієнт поправки на титр 0,1 н. розчину гідроксиду калію; 5,61 – коефіцієнт перерахунку мл 0,1 н. розчину гідроксиду калію в мг; n – наважка жиру, г.