Функції політичної психології

Функції політичної психології виражають здатність впливати і видозмінювати політичні процеси, стани суб'єктів, способи функціонування інститутів влади.

Далі я детально розгляну 3 функції політичної психології:

1/ Гносеологічна функція (забезпечення мислення людини). Особливо яскраво роль гносеологічної функції виявляється в умовах криз, коли вакуум, що створюється в суспільстві, втрата провідних цінностей заповнює чуттєвими оцінками всі індивідуальні позиції людини.

2/ Функція адаптації (забезпечення пристосування людини до навколишнього середовища). Для того, щоб примусити людину адаптуватися до навколишньої дійсності, політична психологія повинна подавити дію тих соціальних і політичних чинників (безробіття, активності опозиції, побутових неладів), які викликають негативні політичні реакції людини. У зв'язку з цим політична психологія повинна діяти в двох напрямах: а) стимулювати позитивні реакції (сформувати позитивні стереотипи і звички реагування на подібні подразники), б) формувати нейтрально-конформістське відношення, звичку спокійно і неупереджено реагувати на подібні чинники.

3/ Функція мотивації (самостійне визначення дій групових і індивідуальних суб'єктів). Особливо яскраво така мотиваційна здатність політичної психології розкривається в переломні для суспільства періоди життя. Наприклад, в умовах революційних змін на політичній арені з'являється безліч людей з підвищеним емоційно-чуттєвим фоном, а то і просто неурівноважених і навіть психічно хворих. Як писав С. Сигеле, "... число божевільних завжди велике під час революцій або обурень не тільки тому, що божевільні беруть в ній участь, але і тому, що суспільство робить божевільними тих, хто тільки був схильний до божевілля" . (див. стор. 184, Пугачев - Соловьев: Политология).

Залежно від типу мотивації можна виділити 2 форми поведінки громадян:

1/ Відкрита форма (участь у виборах, демонстраціях, пікетах).

2/ Закрита форма (ухилення людей від виконання своїх громадянських і політичних обов'язків).

Там, де дія ідеології стимулює рутинні мотиви і дії громадян, прийнято виділяти традиційні форми політичної поведінки і інноваційні способи досягнення політичної мети (у яких переважають творчі форми політичної активності).

Таким чином я розглянув основні положення політичної ідеології і політичної психології. Ідеології, втілені в різноманітних типах політичної поведінки, ефективно впливають на зміст владних процесів і характер функціонування управлінських інститутів. Вони і складають ядро політичної культури.

Висновок

На закінчення реферату хотілося б відзначити, що всі сучасні політичні ідеології, відображаючи конфлікти соціального буття, знаходяться в постійному розвитку. Ідеології набувають нової історичної форми, запозичуючи ціннісні орієнтири, які краще виконують роль мобілізації, організації певних соціальних шарів, направляють їх соціальну дію. Так лібералізм стає "більш соціалістичним", а соціалізм - "більш ліберальним". Консерватизм засвоює цінності лібералізму. Сучасні ідеології як би відступають від одностороннього бачення миру, рухаються по шляху взаємопроникнення і взаємодоповнення. Проте це поки не приводить до втрати їх самоідентичності. У ідеологіях відображається і соціальний інтерес і пошук реалістичніших і ефективніших програм суспільного розвитку. Конкуренція сил, що претендують на владу, як і конкуренція ідеологій - елемент відношень влади, це одна з гарантій демократичних тенденцій. Політична психологія грає важливу роль в правильному і обгрунтованому розумінні людини політичної системи. Слід враховувати вже і світоглядні орієнтації і відчуття людей для визначення їх розуміння або нерозуміння.Ідеології, втілені в різноманітних типах політичної поведінки складають ядро політичної культури.