Можна виділити 8 основних функцій політичної ідеології:
1) Інтеграційна функція (об'єднання людей в соціальне ціле, напрям соціальних шарів і класів на певні дії, натхнення на боротьбу за свої інтереси). Ідейна єдність об'єднує людей, формує політичне співтовариство. Завдяки цій функції політична ідеологія стає засобом згуртування певної групи її прихильників, чинником налагодження чи руйнування стосунків між об'єднаннями людей.
Пізнавальна функція (озброєння громадян знаннями про політичну дійсність).
3) Критична функція (скинення інших політичних ідеологій).
4) Захисна функція (захист інтересів та ідеалів класу).
5) Когнітивна функція (ідеологія несе знання про суспільство і його конфлікти).
6) Конструктивна функція (ухвалення політичної програми дій, яка реалізується на практиці). Республіка, говорив свого часу Дантон, жила в думках людей за двадцять років до її проголошення.
7) Нормативна функція (звіряються практичні проекти, орієнтир на політичні норми, яких слід дотримуватися).
8) Компенсуюча функція (вселення надій на благополучну зміну соціального буття, компенсація дискомфорту).
Виконуючи свої політичні функції, ідеологія прагне згуртувати, інтегрувати суспільство або на базі інтересів якої-небудь соціальної або національної групи (середнього класу, громадян корінної національності), або на грунті свідомо сформульованих ланцюгів, що не спираються на певні групи населення (ідеологія анархізму, фашизму). Здатність реально згуртувати суспільство безпосередньо залежатиме від того, наскільки ідеї і положення ідеології відповідають буденним поглядам і представленням населення про переважний стиль життя.
Оскільки політична ідеологія є духовною освітою, призначеною для цільової і ідейної орієнтації політичної поведінки громадян, можна виділити 3 рівні її функціонування:
1) Теоретико-концептуальний (формулюються основні положення, що розкривають цінності і ідеали певного класу або прихильників).
2) Програмно-політичний (принципи і ідеали переводяться в програми, гасла і вимоги політичної еліти, формується основа для ухвалення рішень і стимулювання політичної поведінки громадян). Політичні принципи формують прихильників і припускають їх дискусії. Програми розробляються для ведення безпосередньої політичної боротьби, в основі якої - придушення опонентів.
3) Актуалізований (гаснула і вімоги перетворюються в діяльність, визначення ступеня освоєння громадянами цілей і принципів даної ідеології).
Можна виділити досить велику кількість варіантів освоєння людьми політичної ідеології: від легкої зміни політичних позицій, що не зачіпають переконання, до сприйняття людьми своїх політичних засад як глибинних світоглядних орієнтирів.
Таким чином можна розділити ідеології за ступенями впливу на тотальні і приватні.
1) Тотальні ідеології - ідеології, що володіють здатністю визначати принципи соціального мислення людей, упорядковувати в їх свідомості картини миру (До. Мангейм).
2) Приватні ідеології - ідеології, які ставлять завдання часткової зміни форм правління, функцій держави, систем виборів і інші цілі, не здатні вплинути на світоглядні представлення громадян (Н. Пуланзас).
Падіння впливу ідеології на громадську думку веде до деідеологізації політики (кожній має право сповідувати свої ідеї). Можна привести приклад деідеологізації на Україні в 90 роки. Основна ідея - не дати іншим ідеологіям вплинути на громадян, щоб інша ідеологія не стала головною.(див. стор. 240, Піча – Хома: Політологія)