3.6.3. Перспективний (рекомендаційний розділ)

Третій розділ – один із основних структурних елементів курсової роботи, який повинен бути присвячений перспективі розвитку досліджуваного підприємства, розробці напрямів його піднесення і розробленню пропозицій щодо використання результатів дослідження в практиці досліджуваного підприємства. Тут доцільно у цілому обґрунтувати стратегію розвитку досліджуваного підприємства, обрахувати ефективність запропонованого автором заходів за допомогою використання комп'ютерних та інформаційних технологій.

Матеріал у третьому розділі розміщується у наступній послідовності:

• встановлення мети та цілей проектування з посиланням на теоретичний та аналітичний розділи;

• обґрунтування проектних пропозицій (їх змісту, очікуваних наслідків тощо);

• характеристика передумов практичного впровадження проектних пропозицій;

• розрахунок необхідних фінансових, матеріальних та інших ресурсів і економічної ефективності для кожної пропозиції.

У третьому розділі доцільно вказати на основні напрями вдосконалення діяльності досліджуваного підприємства та особливості адаптації до умов ринку, надати узагальнену оцінку ефективності розроблених пропозицій, оцінити практичну спрямованість та цінність роботи, вказати на механізми реалізації зроблених пропозицій. Обсяг 4-го розділу може складати 25 – 32% від загального обсягу роботи або 21 – 25 сторінок друкованого тексту.

3.7. Висновки і пропозиції

Логічним завершенням курсової роботи є висновки. Головна їх мета – підсумки проведеної роботи. Висновки подаються у вигляді окремих лаконічних положень, методичних рекомендацій. Дуже важливо, щоб вони відповідали поставленим завданням, які були зазначені у вступі.

У висновках необхідно зазначити не тільки те позитивне, що вдалося виявити в результаті вивчення теми, а й недоліки та проблеми практичного характеру, а також конкретні рекомендації та пропозиції щодо їх усунення.

У висновках потрібно наголосити на якісних та кількісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати достовірність результатів дослідження, викласти рекомендації з приводу удосконалення існуючої стратегії або розроблення нової.

У стислій формі, в логічній послідовності викладаються зроблені автором узагальнення – висновки конкретного характеру, які повинні бути покладені в основу доповіді при захисті курсової роботи. Крім того, висновки не повинні носити характер анотацій, а мають відображати узагальнення теоретичного і практичного характеру.

Головна вимога до заключної частини дослідження, тобто висновків, не повторювати зміст вступу і основної частини роботи. Обсяг висновків, як правило, складає 6 – 7% від загального обсягу роботи або 4 – 5 сторінок друкованого тексту.

3.8. Список використаних джерел

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків. У цій структурній частині курсової роботи зазначаються перелік всіх використаних джерел, якими користувався студент під час проведення дослідження. Необхідно зазначати не лише перелік літературних джерел, а й статистичних збірників і брошур, офіційних сайтів із всесвітньої мережі Інтернет і т.п.

Матеріал у бібліографічному переліку може бути розташований у такому порядку: алфавітний порядок прізвищ перших авторів або заголовків (такий спосіб є найпоширенішим та універсальним); у хронологічному порядку або за порядком появи посилань у тексті (такий спосіб вважають у ВАК найдоцільнішим).

Для студентських курсових робіт доцільним є алфавітно-нумераційний порядок запису літературних джерел. Записи розташовують в алфавітному порядку за прізвищами авторів або перших слів назв творів, записаних не на автора. Авторів, які мають однакові прізвища, записують у алфавітному порядку їхніх ініціалів. Праці одного автора розміщують за алфавітом перших букв назв його праць. Праці одного автора з однаковою назвою записують за хронологією.

Номер у списку літератури має відповідати лише одному джерелу. Список літератури має єдину наскрізну нумерацію від першого до останнього номера. Літерні додатки (а, б, в і т.ін.) до порядкових номерів не передбачені.

Основна вимога до укладання списку використаних джерел – однотипне оформлення і дотримання чинного державного стандарту на бібліографічний опис творів друку. Список літератури оформлюється відповідно до державного стандарту України ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 (Бюлетень ВАК України, № 5, 2009). Приклад наведено у додатку В.