2. Суть та види державного боргу

Функціонування і розвиток державного кредиту веде до утво­рення державного боргу, який визначається як загальна сума за­боргованості держави, що складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань, включаючи боргові зобов'язання, які вступають у дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов'язань, що виникають на підставі законодавства або до­говору.

Поточний борг — це загальна сума заборгованостей і відсот­ків за ними, що підлягають сплаті в поточному році.

Капітальний борг — це загальна сума заборгованості та відсо­ткових витрат, які мають бути сплачені за зобов'язаннями держа­ви у визначені періоди.

Виходячи з того, що внутрішнім чи зовнішнім кредиторам за­боргувала держава, державний борг поділяється на внутрішній і зовнішній. Вважається, що наявність внутрішнього боргу є більш сприятливим для фінансового розвитку країни, ніж нарощування зовнішніх запозичень.

Розрізняють номінальну суму державного боргу та його реа­льну величину.

Номінальний борг визначається як величина заборгованості, виражена в грошовій формі в розрахунку на поточний період.

Реальний рівень боргу залежить від грошової політики цент­рального банку.

За способами використання державний борг поділяється на активний і пасивний.

3. Обслуговування державного боргу

Здійснюючи зовнішні чи внутрішні запозичення, держава по­винна забезпечити обслуговування державного боргу. Обслуго­вування державного боргу — це погашення позик, виплата про­центів за ними, уточнення і зміни умов погашення випущених позик.

При обслуговуванні зовнішнього і внутрішнього боргів визна­чають коефіцієнт обслуговування. Для зовнішнього боргу його розраховують як відношення всіх платежів із зовнішньої забор­гованості до валютних надходжень держави, виражене у відсот­ках. Прийнято, що коефіцієнт обслуговування зовнішнього боргу не повинен перевищувати 25%.

Джерелами погашення зовнішнього боргу є:

• бюджет;

• золотовалютні резерви;

• кошти, отримані від приватизації державного майна;

• нові запозичення.

4. Поняття та методи управління державним боргом

Управління державним боргом — це комплекс заходів, що здійснює держава через уповноважені органи, з визначення умов залучення коштів, їх розміщення, погашення та забезпечення платоспроможності держави Мета політики управління держав­ним боргом — одержати найвищий ефект від фінансування за ра­хунок запозичених коштів та уникнути макроекономічних про­блем і проблем платіжного балансу.

Методами управління державним боргом є:

1. конверсія — це зміна дохідності позики;

2. консолідація — збільшення строків випущених раніше по­зик, коли облігації раніше випущених кількох позик обмінюють­ся на облігації нової позики;

3. уніфікація позик — це об'єднання декількох позик в одну;

4. обмін облігації — кілька раніше випущених облігацій при­рівнюють до однієї нової облігації;

5. анулювання боргів — держава повністю відмовляється від зобов'язань за боргами, що може бути зумовлено її фінансовою неспроможністю;

6. відстрочення погашення — перенесення строків виплати заборгованості.

Тема: Страхування.

План

1. Економічна сутність та функції страхування.

2. Організація страхування та характеристика страхових коштів.

3. Класифікація галузей і видів страхування.

4. Форми страхування.