- •1.Предмет історії економічної думки.
- •2.Метод дослідження в історії економічної думки.
- •3.Періодизація історії економічної думки.
- •8.Особливості формування економічних поглядів в період середньовіччя.
- •9.Економічні ідеї феодалізму в арабських країнах. Ібн Хальдун (1332-1406).
- •4.Особливості формування економічних поглядів в країнах стародавнього світу.
- •5.Економічні погляди Стародавнього Китаю. Конфуцій (550-429 до н.Е.) та конфуціанство. Легізм, Шан Ян (390-339 до н.Е.) Трактат «Гуань-цзи» (іv в. До н.Е.)
- •6.Економічна думка Стародавньої Греції. Ксенофонт (430-355/4 до н.Е.), Платон (427-347 до н.Е.), Аристотель (384-322 до н.Е.).
- •7.Економічні погляди Стародавнього Риму. Катон (234-149 до н.Е.), Тиберій (163-132 р.Р. До н.Е.) та Гай (153-121 р.Р. До н.Е.) Гракхи, Варрон (116-27 р.Р. До н.Е.), Колумелла (і ст. Н.Е.)
- •11.Ранній меркантилізм. Теорія грошового балансу. В.Стаффорд, г.Скаруффі.
- •10. Економічні погляди європейського середньовіччя. Вчення каноністів про „справедливу ціну". Фома Аквінський (1225-1274).
- •12.Пізній меркантилізм. Теорія торгового балансу. Т. Мен, ж. Кольбер, а. Монкретьєн.
- •13.В.Петті (1623-1687) - засновник англійської класичної політичної економії. Спроби аналізу цінності, зарплати, ренти, ціни землі.
- •15.Економічні погляди р. Кантільона (1680-1734). Перший погляд на оборот суспільного капіталу та підприємництво.
- •17.Вчення ф.Кене (1694-1774) про суспільне відтворення. «Економічна таблиця» (1758) та її місце в історії економічної думки.
- •18.Поглиблення вчення фізіократів у працях а.Р.Ж.Тюрго (1727-1781). Класова структура суспільства. Закон спадної родючості. Вчення про утворення середньої норми прибутку.
- •19.А.Сміт (1723-1790) - засновник економічної науки. Вчення про багатство нації та обставини, які його визначають. Структура праці "Дослідження про природу і причини багатства націй" (1776 р.)
- •21.Вчення а.Сміта (1723-1790) про дійсну і номінальну ціну товару.
- •20.А.Сміт (1723-1790) про розподіл праці, причини виникнення та його обмеження, про походження грошей.
- •22.А.Сміт (1723-1790) про складові частини ціни товару. «Догма» Сміта. Фактори, що визначають рівень зарплати, прибутку, ренти. Про природну і ринкову ціну товарів.
- •23.А.Сміт (1723-1790) про капітал, його нагромадження та застосування. Вчення про продуктивну та непродуктивну працю.
- •24.Д.Рікардо (1772-1823) - економіст епохи промислового перевороту, праця "Початки політичної економії та оподаткування" (1817). Визначення предмету та методу економічної науки. Вчення про вартість.
- •25.Вчення д.Рікардо (1772-1823) про земельну ренту, заробітну платню та прибуток.
- •26.Наукові здобутки т. Мальтуса. Закон народонаселення. Розвиток вчення про ренту. Перше прогнозування економічних криз.
- •27.Наукові здобутки ж.Б.Сея (1776-1832). Теорія трьох факторів виробництва. Закон ринків.
- •28.Дж. Ст. Мілль (1806-1873) – систематизатор та класифікатор вчення класичної школи. Закони виробництва та розподілу. Шляхи реформування суспільства.
- •29.Зародження системи національної політичної економії в Німеччині (ф. Ліст.). Основні розбіжності між класичною політекономією та історичною школою. Етапи розвитку та основні положення.
- •30.Третя хвиля історичної школи. Вернер Зомбарт (1863-1941), Макс Вебер (1864-1920).
- •32.Витоки маржиналізму. Закони г. Фон Госсена (1810-1859). О. Курно (1801-1877) про попит, еластичність, загальну рівновагу. Й. Тюнен (1783-1850) про ефективну комбінацію виробничих факторів.
- •33.Маржиналізм. Предмет та метод дослідження. Загальна характеристика етапів його розвитку. У. Джевонс – представник англійської школи маржиналізму, його теоретичні здобутки.
- •35.Лозаннська школа маржиналізму. Теорія загальної рівноваги л. Вальраса. Оптимум Парето.
- •36.Заснування кембриджської школи. «Принципи економікс» (1890) а. Маршалла (1842-1924). Нове визначення предмету економічної науки.
- •37.Розвиток а. Маршаллом (1842-1924) теорії попиту та пропозиції. Зрівноважена модель. Вплив фактору часу на рівноважну ціну.
- •38.Розвиток кембриджської школи в працях а. Пігу (1877-1959). Теорія суспільного добробуту. Зовнішні ефекти та проблема їх інтерналізації.
- •39.Історичні умови виникнення кейнсіанства. Праця Дж. М. Кейнса (1883-1946) "Загальна теорія зайнятості, відсотка і грошей" (1936). Критика постулатів класичної школи.
- •40.Задані, залежні і незалежні величини в моделі Дж. М. Кейнса (1883-1946). Теорія ефективного попиту.
- •41.Соціалізація інвестицій і теорія зайнятості Дж. М. Кейнса (1883-1946) Теорія мультиплікатора. Рекомендації щодо державного регулювання економіки.
- •42.Критика кейнсіанства та наступ консерватизму. Нова австрійська школа: ф. Хайек (1899-1992), л. Мізес (1881-1973).
- •43.Причини виникнення монетаризму у 70-х р.Р. XX ст. М.Фрідмен (1912-2006). Кількісне рівняння грошей. Монетарне правило щодо державного регулювання.
- •44.Теорія «економіки пропозиції». Вплив фіскальної політики на ділову активність. Крива Лаффера.
- •45.Теорія «раціональних передбачень». Р. Лукас (1937). Теорія бізнес циклу.
- •46.Теорія соціального ринкового господарства. Реформи л Ерхарда.
- •47.Основні напрямки раннього інституціоналізму (перша третина XX ст.) та його засновники: т. Веблен (1857-1929), Дж. Коммонс (1862-1945),. В. Мітчелл (1874-1948).
- •48.«Нове індустріальне суспільство» Дж. К. Гелбрейта (1908-2008). Ринкова та планова системи. Сучасна корпорація. Теорія конвергенції.
- •49.Неоінституціоналізм. Методологічні особливості та загальні напрямки дослідження. Теорія фірми та трансакційні витрати. Теорема р. Коуза (1910).
- •50.Економічна думка України кінця XIX - початку XX сторіччя. Погляди і. Туган-Барановського.
50.Економічна думка України кінця XIX - початку XX сторіччя. Погляди і. Туган-Барановського.
Розвиток політичної економії в пореформений період відбувався в умовах, коли феодальна формація в Росії та Україні поступалася місцем капіталістичному ладу. Цим пояснюється антикріпосницька спрямованість економічної думки, що спиралася на деякі положення класичної школи, теорії К. Маркса та інших шкіл політекономії. Легальний марксизм виник як ідерлогія російської та української ліберальної буржуазії й був відображенням специфічного становища цього класу наприкінці XIX ст. У боротьбі з народниками він керувався положеннями історичного матеріалізму, передусім висновками про історичну прогресивність капіталістичного ладу, але не сприймав революційного змісту марксизму. Аргументація легальних марксистів Петра Струве (1870—1944), Михайла Туган-Барановського (1865— 1919), Сергія Булгакова (1871—1944) ґрунтувалася на вивченні сучасної економічної дійсності, реальних процесів капіталістичного розвитку. На початку XX ст. лідери легального марксизму відкрито стали пропагувати ідеї буржуазного лібералізму, підтримуючи ряд демократичних вимог і деякі елементи економічного вчення марксизму. Постійно віддаляючись від політичної та ідеологічної позиції марксизму, вони прагнули подати науковий аналіз економічної дійсності з іншого погляду. У теорії вартості поступово стала панівною суб'єктивно-психологічна школа, у питаннях розподілу — так звана соціальна теорія, у теорії економічних циклів і криз — концепція економічної кон'юнктури. Усі ці проблеми знайшли найбільш яскраве відображення у творах М. Туган-Барановського, ученого зі світовим ім'ям, громадського й державного діяча України, міністра фінансів за часів Центральної Ради. Спираючись на теоретичні настанови А. Сміта й Д. Рікардо, теорію К. Маркса, досягнення інших шкіл політекономії, він першим серед українських економістів виступив за об'єднання трудової теорії вартості з теорією граничної корисності. Ще в 1890 р. М. Туган-Барановський писав, що вчення про граничну корисність благ не тільки не заперечує теорії Д. Рікардо й К. Маркса, а навпаки, у правильному розумінні підтверджує її. Стверджуючи, що теорія граничної корисності лише суб'єктивна, а трудова теорія лише об'єктивна, він робив висновок про їх взаємодоповнюваність. Пізніше він обґрунтував закон, згідно з яким граничні корисності вільно відтворюваних господарських благ пропорційні їх трудовим вартостям. Ця політекономіч-на формула стала основою багатьох досліджень російських, українських, а потім радянських економістів-математиків; її сприйняли й зарубіжні вчені. Цей факт ще раз підтверджує, що в економічній теорії мають право на існування всі концепції та погляди, неприпустимим є упереджений підхід до досліджуваних явищ. В основі господарства (у тому числі й соціалістичного), на думку М. Туган-Барановського, лежать потреби та інтереси людини. Обґрунтування необхідності переходу до соціалізму вчений здійснив у двох аспектах: етично-правовому й матеріалістичному. Ідея верховної цінності людської особистості та права на свободу поєднується в нього з думкою про необхідність встановлення "господарської системи найвищої продуктивності" — соціалістичної. Мета соціалістичного суспільства також сформульована вченим двоїсто: "З одного боку, воно повинно прагнути до найбільш повного задоволення всіх суспільних потреб; з іншого боку, воно повинно найбільш повно забезпечувати свободу кожного" [53, с. 95]. Для вирішення першого завдання потрібен централізм на основі планомірності, другого — максимальний демократизм виробничого процесу та контроль над ним з боку безпосередніх виробників. Трансформацію насильницького колективістського начала у більш вільне начало кооперації, передусім у сільському господарстві, М. Туган-Барановський трактував як тенденцію до еволюційного розвитку соціалізму (це питання висвітлено в розділі "Про кооперативний ідеал" книги "Соціальні основи кооперації" (1918). Великий вплив на сучасну політекономію справила теорія економічних циклів і криз М. Туган-Барановського, яка стала панівною на початку XX ст. в Росії. Автор її вважав, що ні класична школа А. Сміта й Д. Рікардо, ні концепція С. Сісмонді не розкривають справжніх причин криз. Він звернув увагу на тісний зв'язок між зміною цін на засоби виробництва та рухом процесу нагромадження грошового капіталу, який іде або на збільшення інвестицій, або на утворення фонду заощаджень. Цими ідеями М. Туган-Барановський передбачив сучасну інвестиційну теорію циклу, центром якої є ідея "заощадження — інвестиції" як головна пружина циклічних коливань. Не погоджуючись із популярною теорією недоспоживання, М. Туган-Барановський виходив з того, що недостатній споживчий попит може компенсуватися розширенням інвестиційного (виробничого) попиту. Інвестиційні можливості зменшуються внаслідок обмеженості банківських ресурсів, установлення невигідних умов застосування позичкового капіталу, а головне — диспропорційності розподілу вільних коштів між сферами економіки. Останнє є вирішальним чинником циклічних коливань і появи економічних криз.
Created
by