44

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇН

Професійно-педагогічний коледж

Глухівського національного педагогічного університету

імені Олександра Довженка

РОБОЧИЙ ЗОШИТ

(Частина ІI)

для практичних та лабораторних занять з дисципліни

ТЕХНІЧНА МЕХАНІКА

Студента групи _________________________________________

________________________________________________________

^{(спеціальність)}

^{(ПІП студента)}

20__/20__н.р.

Загальні вимоги до оформлення лабораторних робіт

Цикл лабораторних робіт з курсу "Деталі машин" спрямований на поглиблення і закріплення теоретичних знань, набутих студентами у процесі лекційних занять.

У результаті виконання лабораторних робіт студент повинен отримати чітке уявлення про деталі загального призначення: для передавання енергії при обертальному русі - вали, осі, муфти, зубчасті колеса, черв'яки, фрикційні котки, шківи, зірочки, ланцюги, паси; з'єднання (зварні, заклепкові, клейові, клинові, шліцьові, шпонкові);.- ознайомитись з конструктивними особливостями циліндричного, конічного і черв'ячного редукторів; оволодіти навичками розрахунку і конструювання типових деталей і складальних одиниць машин загального призначення; навчитись раціонально вибирати матеріали і форму деталей, правильно визначити ступень точності і якості обробки поверхонь.

Звіт повинен містити номер лабораторних роботи, мету виконання, короткі теоретичні відомості, таблиці для занесення дослідних даних, схеми лабораторних приладів і висновки по роботі.

Для виконання лабораторної роботи студент повинен підготувати відповідний теоретичний матеріал. Після відповіді на питання, поставлені викладачем, студент допускається до виконання практичної частини роботи і оформляє звіт згідно висунутих вимог. Виконана і належним чином оформлена лабораторна робота захищається шляхом співбесіди з викладачем.

На захист студент має продемонструвати ґрунтовні знання з теорії, уміння застосовувати теорію на практиці.

Лабораторна робота № 1 Дослідження фрикційних передач

Мета роботи: 1.Вивчити конструкції фрикційних передач з умовно сталим

передаточним відношенням і ознайомитись з лобовим варіатором.

2. Визначити основні геометричні і кінематичні співвідношення у

фрикційній передачі.

Устаткування та інструменти: лабораторні установи фрикційних

передач, штангенциркуль, металічна

лінійка, кутомір, лічильна машинка.

Література

1. Гузенков П.Г. Детали машин. М."Вища школа", 1982, 325 с. § 10.1 - 10.4.

2. Устюгов І.І. Деталі машин. К. "Вища школа", 1984, Заняття 2,3.

3. Ердеді О.О. Технічна механіка. К. "Вища школа", 1983 § 31.1 -31.2.

Теоретичні відомості

Фрикційна передача складається з двох котків, насаджених на вали і притиснутих один до одного зовнішньою силою Q. Рух пере­дається силою тертя F_T, яка виникає між котками і дорівнює коловій си­лі Р:

F_T = P.

Щоб не було проковзування стиснутих котків створюють силу тертя, більшу від колової сили в k разів, де k — запас зчеплення (k > 1). Пе­редачі розраховують за загальною залежністю

кР = F_T.

Перевага фрикційних передач — простота конструкції, плавність ро­боти, можливість проковзування робочих тіл під час перевантаження, що в аварійних випадках запобігає поломці машини; можливість плавної (безступінчастої) зміни переда­точного числа.

До недоліків передач належать під­вищене спрацьовування робочих тіл, несталість пе­редаточного числа, пов'язана з ковзанням; порів­няно низький ККД; велике навантаження на вали і опори; обмежена величина передаваної потужно­сті (до 20 кВт).

Фрікційні передачі застосовують у ковальсько- пресовому устаткуванні (фрикційні молоти і преси), у лебідках з фрикційним приводом, у конвейєрах, приладах, апаратах й у варіаторах різних типів і призначення.

Фрикційні передачі класифікують так:

1. за розміщенням валів: з паралельними валами, з перехресними осями валів і співвісні

2. за формою поверхні котків: циліндричні, конічні, сферичні і торо­їдальні;

3. за способом передавання колової сили: безпосереднім дотиком (а, б, г—е) і за допомогою проміжних деталей

за призначенням: з сталою або змінною кутовою швидкістю ведено­го вала. В цьому випадку передачі називають варіаторами

Матеріали котків повинні мати такі властивості: високі стійкість про­ти спрацювання і поверхневу міцність, високі коефіцієнт тертя і модуль пружності (для зменшення відносного проковзування і втрат під час пере­кочування котків), мінімальну здатність до поглинання вологи. Для котків фрикційних передач частіше застосовуються у поєднанні такі мате­ріали:

з агартована сталь по загартованій сталі, така передача може працювати в масляній ванні або насухо;

чавун по чавуну; така пе­редача може працювати з мастилом і на­сухо;

текстоліт або фібра по сталі або чавуну; у передачах з котками з цих матеріалів потрібні менші сили нати­скання завдяки високим значенням

ко­ефіцієнта тертя ковзання; такі передачі працюють насухо.

У фрикційних передачах використо­вують також шкіру, гуму, деревину,

прогумовану тканину тощо. Котки з неметалевих матеріалів працюють насухо.

Як правило, ведений коток рекомендується виготовляти з більш стійкого матеріалу, щоб запобігти утворенню на ньому лисок, які виникають під час буксування передачі.